Рішення

від 15.12.2020 по справі 932/10070/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020р. Справа № 932/10070/20

За позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ГРІЛЬ , м. Дніпро

Третя особа-1: гр. ОСОБА_1 , м. Київ

Третя особа-2: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Про: витребування майна та інше

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

01.09.20р. Дніпровська міська рада (позивач) звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ фірми Гріль (відповідач) про витребування на користь територіальної громади м. Дніпра нежитлового приміщення №І, загальною площею: 79,5 кв.м. в житловому будинку літ.А-3, у підвалі поз.1,2 літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 390586812101); припинення права власності відповідача на це нежитлове приміщення; скасування запису про право власності від 22.10.10 р., реєстраційний номер майна 31841834; запису про право власності від 16.06.14р., номер запису про право власності: 6094744, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 390586812101. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відчуженням спірного нерухомого майна на користь ТОВ фірма Гріль поза волею його власника (Дніпровської міської ради), який має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.20р. справу №932/10070/20 передано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 09.11.20р. було відкрите провадження у справі №932/10070/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ фірма Гріль (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про недоведеність позивачем його прав на спірний об`єкт та заявило про застосування позовної давності до спірних правовідносин; а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Треті особи не скористалися своїм правом на подачу письмових пояснень щодо позову. Жодних заяв чи клопотань від них не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Враховуючи наведене, Дніпровська міська рада звертається до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра у зв`язку з наступним.

Відповідно Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (в подальшому - Положення), затвердженого рішенням Дніпровської міської ради 22.07.2020 № 98/59, департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (в подальшому - Департамент) є органом приватизації Дніпровської міської ради, орендодавцем нерухомого майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (п.1.6 Положення).

Пунктом 3.2.1. Положення передбачено, що Департамент у порядку, визначеному чинним законодавством, виконує функції з управління нерухомим майном та індивідуально визначеним майном, цілісними майновими комплексами та іншими об`єктами, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста; веде Реєстр об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Відповідно до п.3.2.3. Положення Департамент організовує і проводить інвентаризацію майна/об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста, які підлягають приватизації або які передаються Департаментом в оренду, щодо цілісних майнових комплексів. Створює комісії з інвентаризації та оцінки майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Згідно п.3.2.7. Положення Департамент забезпечує ведення переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Організовує процес приватизації об`єктів права комунальної власності, у тому числі об`єктів незавершеного будівництва, на конкурентних засадах і шляхом викупу. Укладає відповідні договори купівлі-продажу. (а.с.14-29).

31.07.19р. листом № 4/4-2179 Департамент повідомив Департамент правового забезпечення Дніпровської міськради про те, що з метою реєстрації права власності за Дніпровською міською радою на нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, проводилася робота зі збору необхідних для проведення такої реєстрації документів.

26.12.18р. листом № 19489 Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради повідомило Департамент, що станом на 31.12.12р. в інвентаризаційній справі на нежитлове приміщення № І за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 3 містяться відомості про право власності на нежитлове приміщення № І поз. 1,2 загальною площею 79,5 кв.м. в підвалі житлового будинку літ. А-3; вхід в підвал літ. а-8 за Товариством з обмеженою відповідальністю Гріль на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.10р., посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Вербою В. М. за реєстровим № 2320, зареєстровано КП ДМБТІ ДОР в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим №31841834 (а.с.33,34).

24.07.19р. рішенням Дніпровської міської ради № 87/47 змінено найменування Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради на Комунальне підприємство Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради,

За твердженням позивача, в листі Департаменту від 31.07.19р. № 4/4-2179 зазначено , що у відділі приватизації нерухомого майна управління з питань комунальної власності Департаменту відсутні дані щодо приватизації зазначеного нерухомого майна.

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.05.20р. № 208489775 22.10.2010р. право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ( №1 поз. 1,2 загальною площею 79,5 кв. м. в підвалі житлового будинку літ. А-3; вхід в підвал літ. а-8) зареєстровано за гр. ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підстава виникнення права власності: 06.10.2010, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ; номер запису про право власності: 6094744; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390586812101. (а.с.30).

Позивач зазначає, що 16 листопада 2010 ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2 ), що мешкає в АДРЕСА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Колодій Л.М. 03.09.2010 року за № 1597, від імені гр. ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ фірма Гріль в особі директора Данько Т.В. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення І (один), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Опис об`єкта: в житловому будинку літ. А-3 у підвалі нежитлове приміщення № І, поз. 1,2, загальною площею 79,5 кв.м., вхід в підвал літ. а-8. В договорі купівлі - продажу зазначено, що це нежитлове приміщення належить Продавцю на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2010, зареєстрованого КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації 22.10.2010, реєстраційний номер 31841834.

Зазначений договір купівлі-продажу, серія та номер: ВРВ№ 977546, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., та зареєстрований в реєстрі за № 2320.

На підставі договору купівлі-продажу ВРВ № 977546 нежитлового при міщення від 16.11.2010 № 2320 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.06.2014 внесено запис про право власності ТОВ фірма Гріль , код ЄДРПОУ: 13474113, номер запису про право власності: 60944744; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390586812101.

18.05.20р. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська листом № 01-061790/2020 повідомив, що згідно з алфавітним покажчиком за 2006-2007рік, 2009 рік та актами передачі цивільних справ за 2010 рік, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення І у підвалі, поз. 1,2 загальною площею 79,5 кв. м у житловому будинку літ.А-3 за адресою: АДРЕСА_1 за наданими вихідними даними, не зареєстрована (а.с.35).

29.07.20р. Управління з питань комунальної власності Департаменту повідомило, що у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра по вул. Барикадній, 3 є запис про котельню вбудовану, загальною площею 79,5 кв.м., яка перебуває на балансі Комунального підприємства Дніпровські міські теплові мережі Дніпровської міської ради, за інформаційними відомостями (форма 2), наданими балансоутримувачем до Реєстру, станом на 01.10.2015 (а.с.36).

Згідно зі ст. 143 Конституції України майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. У ст. 1 Закону від 21 травня 1997 .N2 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що на підставі неіснуючого рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.10р., яке було підставою реєстрації права власності за гр. ОСОБА_1 , з комунальної власності територіальної громади незаконно вибуло нерухоме майно: нежиле приміщення № І, загальною площею: 79,5 кв. м. в житловому будинку літ. А-3 у підвалі поз. 1,2 літ. а-8; чим порушенні майнові права територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради. У зв`язку зчим позивач був вимушений звернутися до суду.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 2, 4, 5, 8, 265 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно зі ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто, не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч. 1 статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Позивач наголошує, що спірне нерухоме майно було незаконно відчужене на користь ТОВ фірма Гріль , Дніпровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Визначальним під час вирішення цього спору, суд вважає наступне.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви листа № 19489 від 26.12.2018 року, відомості про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ Гріль були наявні в КП ДМБТІ ДОР ще станом на 21.12.2012 року, тобто 8 років тому.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав, державна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у КП ДМБТІ ДОР відбулася 15.02.2011 року, тобто майже 10 років тому.

Окрім того, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.05.2020 № 208489775 вбачається, що з метою внесення актуальних відомостей про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна до запровадженого з 01.01.2013 року Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права (з відкриттям розділу) за відповідачем 23.06.2014 року, тобто більш ніж 6 років тому. Також, згідно змісту інформаційної довідки від 07.05.2020р. № 208489775 вбачається, що ця довідка запитана на підставі Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 14.11.2016 року (а.с.30), тобто документу чотирирічної давнини.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з твердженням відповідача про пропуск позивачем 3-х річного строку позовної давності.

У відповідності до приписів ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256) Відповідно до ст.257 цього Кодексу: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 цього Кодексу). Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст.266 ЦК України). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ст.267 ЦК України).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів ( Вrumarescu v. Romania , №28342/95, §61. ЄСПЛ. від 28.10.99).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в 1-му реченні абз.1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2. визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного 1-ю нормою.

Перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

ЄСПЛ зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти ( East West Alliance Limited v. Ukraine . №19336/04, §166- 168, ЄСПЛ, від 23.01.2014).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував у схожих фактичних обставинах порушення ст. 1 Першого протоколу конвенції (рішення у справі Gladysheva v Russia , від 6.12.2011: Pchelintseva and others v. Russia від 17.11.2016).

Приймаючи до уваги позицію ЄСПЛ необхідно врахувати, що перед тим, як це приміщення перейшло до ТОВ фірми Гріль відповідно до законодавства існували певні законодавчі гарантій перевірки законності такого набуття приміщення у власність.

Адже, існував обов`язок реєстратора під час здійснення реєстраційних дій 22.10.10р. переконатися, що реєстрація прав власності на приміщення, що розташоване за адресою: вул. Барикадна, буд. З, м. Дніпро, за гр. ОСОБА_1 відбувається відповідно до закону. Перед проведенням реєстраційних дій усі документи, наявні у гр. ОСОБА_1 повинні були бути перевірені на достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства, і уразі встановлення перешкод у проведенні реєстрації на підставі подання гр. ОСОБА_1 не належних документів реєстратор у проведенні реєстраційних дій мав відмовити.

В свою чергу, існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на приміщення від гр. ОСОБА_1 до ТОВ фірма Гріль на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.10р. було здійснено на законних підставах, а договір купівлі-продажу приміщення відповідає усім вимогам чинного законодавства , зокрема передбачених ст. 203 ЦК України. А ТОВ фірмою Гріль було вжито усіх розумних заходів та виявлено обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Зазначена позиція закріплена у поставі Верховного Суду справа № 645/4220/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом.

Таким чином, слід дійти висновку, що позивач пропустив строк позовної давності. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. Суд також зауважує, що рішення у цій справі повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. За викладених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 15.12.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв