Рішення

від 14.12.2020 по справі 826/6020/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Київ № 826/6020/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вінкхаус України до Київської міської митниці ДФС (відповідач-1) Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов?язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Вінкхаус України (далі також - позивач, ТОВ Вінкхаус України , Товариство) з позовом до Київської регіональної митниці Державної митної служби України (далі також - відповідач-1, Київська регіональна митниця, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі також - відповідач-2), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати наступні рішення про коригування митної вартості товарів: №100190000/2012/312795/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312813/2 від 12.09.2012, №100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012, №100190000/2012/312972/2 від 23.10.2012, №100190000/2012/313009/2 від 30.10.2012, № 100190000/2012/313010/2 від 30.10.2012, №100190000/2012/313048/2 від 05.11.2012, № 100190000/2012/313049/2 від 05.11.2012, №100190000/2012/313050/2 від 05.11.2012, №100190000/2012/313100/2 від 12.11.2012, №100190000/2012/313101/2 від 12.11.2012, №100190000/2012/313112/2 від 13.11.2012, №100190000/2012/313163/2 від 20.11.2012, №100190000/2012/313218/2 від 28.11.2012, №100270000/2012/313321/2 від 19.12.2012, №100270000/2013/300038/2 від 22.01.2013, №100270000/2013/300087/2 від 04.02.2013, №100270000/2013/300154/2 від 18.02.2013, №100270000/2013/300198/2 від 25.02.2013, №100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013, №100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013, №100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013, №100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013, №100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013, №100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013, №100270000/2013/300371/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300372/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300373/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300404/2 від 08.04.2013, №100270000/2013/300413/2 від 09.04.2013, №100270000/2013/300435/2 від 16.04.2013, №100270000/2013/300434/2 від 16.04.2013;

- визнати протиправними та скасувати ряд карток відмови у прийнятті митної декларації, а саме за номерами: №100190000/2012/02478, №100190000/2012/02514, №100190000/2012/02883, №100190000/2012/02940, №100190000/2012/02998, №100190000/2012/03069, №100190000/2012/02479, №100190000/2012/02815, №100190000/2012/02881, №100190000/2012/02941, №100190000/2012/02999, №100190000/2012/03137, №100190000/2012/02513, №100190000/2012/02834, №100190000/2012/02882, №100190000/2012/02942, №100190000/2012/03012; №100270000/2013/00033, №100270000/2013/00057, №100270000/2013/00313, №100270000/2013/00444, №100270000/2013/00562, №100270000/2013/00601, №100270000/2013/00718, №100270000/2013/00150, №100270000/2013/00368, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00599, №100270000/2013/00655, №100270000/2013/00253, №100270000/2013/00367, №100270000/2013/00498, №100270000/2013/00600, №100270000/2013/00672.

- стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Держказначейства на користь Товариства надмірно сплачених 158 855,72 грн. ввізного мита та 1 482 508,66 грн. податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 у справі №826/6020/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013, у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, в тексті своєї ухвали від 28.11.2017 Касаційний суд визнав передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваних у справі рішень та карток відмови Митниці з огляду на те що: позивачем не було доведено, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, та, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість; Товариство не надало на вимогу відповідача всі витребувані додаткові документи, а надані документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Водночас Касаційний суд проаналізувавши зміст норм ст. 49, ч. 1 - 3 ст. 53, ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 55, ст. 57 Митного кодексу України встановив, що розглядаючи цю справу та вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили, які розбіжності, ознаки підробки або відсутність яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у наданих декларантом відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документах викликали у Митниці обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару у кожному з конкретних випадків ввезення товару. На думку Касаційного суду суди вдалися в основному до оцінки належності таких доказів як експертних висновків державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків та інших додатково наданих позивачем доказів.

Поряд з цим, посилаючись на зміст ст. 58 Митного кодексу України Касаційний суд зауважив, що під час митного оформлення товарів, реалізованих між пов`язаними особами, існує чітка процедура, яка полягає, зокрема, у наданні органом контролю декларанту письмових обґрунтувань щодо наявності відповідного впливу, спростування декларантом наявності такого впливу, надання останньому можливості взяти вартість операції за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом тощо.

В даному випадку наведені вище обставини справи судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не були враховані, не досліджувалися та не встановлювалися.

З огляду на вищенаведені висновки Касаційний суд вирішив скерувати справу на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/6020/13-а прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні судом ухвалено про заміну відповідача на його процесуального правонаступника - Київську міську митницю ДФС (ідентифікаційний код 39422888).

Крім того, суд прийняв до провадження подану представником позивача у судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог, в тексті якої останній навів зміст позовних вимог у п. 3 прохальної частини позовної заяви у новій редакції: зобов?язати Київську міську митницю ДФС скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновки про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Вінкхаус України надмірно сплачених митних платежів, а саме: ввізного мита у розмірі 158 855,72 грн. та податку на додану вартість в розмірі 1 482 508,66 грн. .

Присутні у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням останніх уточнень) повністю, а представник відповідача-1 - проти задоволення позову заперечував. Водночас, представник відповідача-1 заявив письмове клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються правомірності рішень про коригування митної вартості товарів від 06.09.2012 та 12.09.2012, з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду в такій частині позовних вимог.

Також представники позивача та відповідача-1 подали до суду письмові пояснення і заперечення, разом з додатковими доказами.

Зокрема, представник відповідача-2 в тексті своїх доповнень до заперечень зазначив, що ТОВ Вінкхаус Україна є дочірнім підприємством компанії Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG (контролююча компанія). Наведена обставина, на думку митного органу, свідчить про пов?язаність останніх. При цьому, ТОВ Вінкхаус Україна всупереч вимог митного законодавства не подало разом з матеріалами митного оформлення декларацію митної вартості. З огляду на це митним органом було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що в органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості схожих товарів за вищими рівнями митної вартості. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого уже здійснене. Таким чином, враховуючи матеріали митного оформлення та інформацію з цінової бази даних ЄАІС ДФС України, митний орган дійшов висновку, що взаємопов`язаність покупця і продавця в даному випадку вплинула на митну вартість товару.

Відповідач-2 явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В подальшому суд, відповідно до норм ст. 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням поданої присутніми представниками сторін спільної заяви, вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Надалі представники сторін подали до канцелярії суду додаткові письмові заперечення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення представників присутніх сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Стосовно заявленого представником Київської міської митниці ДФС клопотання про залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду, суд дійшов висновку про його нормативну необґрунтованість з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент подання Товариством цієї позовної заяви), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають переваги в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 КАС України.

Предметом спірних правовідносин є в т.ч. оскарження рішень про коригування митної вартості №100190000/2012/312795/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312813/2 від 12.09.2012, №100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що були оформлені за такими рішеннями про коригування митної вартості, - які є рішеннями суб`єкта владних повноважень (контролюючого органу).

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 24 Митного кодексу України (у редакції чинній з 05.09.2012), кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України (далі - МК України) рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Частиною 5 ст. 24 МК України передбачено, що оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 МК України правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, урегульовано Податковим кодексом України.

За визначенням ст. 41 ПК України контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При цьому, як встановлено у п. 190.1 ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, для задекларованих позивачем товарів базою оподаткування податком на додану вартість є саме митна вартість товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що спірними рішеннями відповідач-1 здійснив адміністрування митних платежів, а саме - збільшив базу оподаткування імпортованих товарів (митну вартість товарів), що призвело до збільшення сплачених позивачем податків.

Таким чином, Київська регіональна митниця в процесі виконання покладених на неї законом обов`язків щодо адміністрування митних платежів, у розумінні Податкового кодексу України виступає контролюючим органом.

Отже, відносини позивача як платника податків та зборів, з Київською регіональною митницею, що виникають у сфері адміністрування митних платежів, а також права позивача, зокрема, на оскарження до суду рішень відповідача-1, в т.ч. про визначення (коригування) митної вартості, урегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю у 1095 днів.

Таким чином, п. 56.18 ст. 56 ПК України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження рішення контролюючого органу (митниці) до суду, а саме: визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (1095 днів) та визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (з моменту отримання такого рішення).

З урахуванням викладеного, приписи п. 56.18 ст. 56 ПК України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючих органів.

За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про визначення митної вартості становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги дату звернення позивача до суду з даним позовом, дати оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Дані висновки суду кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду з питання процесуального строку, встановленого для оскарження до суду рішень про коригування митної вартості товарів, - що наведена у постановах від 21.08.2018 у справі № №815/2541/17, від 28.11.2019 у справі 820/12061/15. Зокрема, в тексті останньої постанови Касаційний суд констатував, що: рішення про коригування митної вартості товару є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання платника податків, оскільки митна вартість, скоригована таким рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов`язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету. Тобто, строк звернення із вказаним позовом до суду обраховується із врахуванням положень податкового законодавства, а саме статті 102 Податкового кодексу України, який є спеціальним по відношенню до строку передбаченого в статті 99 КАС України та становить - 1095 днів. .

Враховуючи викладене, суд вважає хибними доводи відповідача-1 про те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду із цим позовом, та відповідно не вбачає підстав для залишення позову без розгляду в тій чи іншій частині вимог з цього мотиву.

Розглядаючи справу по суті, суд виходив з наступного.

Як вже було встановлено судами під час попереднього розгляду цієї судової справи, 19.10.2010 між ТОВ Вінкхаус України (як покупцем) та компанією Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG , резидентом Німеччини (як продавцем), укладено контракт №01/UA/2010 (далі - контракт).

Крім того, названі сторони згодом уклали додаткові угоди від 13.01.01.2011 №1, від 01.03.2011 №2, від 11.04.2011 №3, від 19.08.2011 №4, від 30.01.2012 №5, від 01.09.2012 №6, від 01.10.2012 №7, від 04.10.2012 №8 до такого контракту.

За умовами цього контракту компанія Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG зобов`язувалося поставити та передати у власність покупця (ТОВ Вінкхаус Україна ) товар - фурнітуру виробництва фірми Winkhaus та допоміжні матеріали для виробництва вікон і дверей (а також, в подальшому відповідно до змісту додаткової угоди №8 від 04.10.2012 до цього контракту, - столи та обладнання для монтажу фурнітури), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах зазначеного контракту.

Сторони погодили, що специфікаціями за цим контрактом визнаються рахунки, що виставляються продавцем покупцю та містять наступні інформацію: умови поставки, артикульні номери виробів, кількість виробів, вартість одиниці виробу, загальна вартість виробів, загальну суму.

Покупець оплачує поставку партії товару за цінами, які узгоджені сторонами у специфікаціях. Ціни на товари, що вказані у специфікаціях до цього контракту, визначаються у валюті євро та розуміється як FCA (Ридзина, Польща) згідно положень Інкотермс 2000. Загальна сума контракту складає 30 000 000 євро (ст. 2 контракту).

Покупець зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця 100% суми кожного отриманого рахунку упродовж 90 робочих днів після отримання товару покупцем (ст. 3 контракту).

Згідно зі ст. 4 і 5 даного контракту (в редакції додаткової угоди №1 від 21.04.2010) з поставка товару здійснюється на умовах FCA (Ридзина, Республіка Польща), СІР, СРТ. Базис поставки: м. Ридзина, Республіка Польща, PL 64-130, ul. Przemyslova1. Вантажовідправник в рамках цього контракту виступає компанія Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG або за її дорученням - Компанія Winkhaus Polska Beteiliguns . Поставка здійснюється на умовах попереднього замовлення покупця, що виставляється завчасно, за 10 днів.

Завантаження товару на транспортний засіб покупця здійснює продавець. Продавець також приймає на себе виконання всіх експортно-митних процедур та оплату всіх пов`язаних з такими процедурами витрат на території Німеччини та Республіки Польщі.

Товар постачається у багатооборотній тарі продавця, та є власністю останнього, а тому підлягає поверненню покупцем продавцю за рахунок останнього.

У свою чергу покупець приймає на себе виконання всіх імпортно-митних процедур та оплату всіх пов`язаних з такими процедурами витрат на території України.

Продавець зобов`язаний повідомити покупця про дату поставки товару, одночасно надсилаючи копію транспортного документу та специфікації.

Гарантійні зобов`язання на товар, що постачається, надані у Додатку 1 до цього контракту, та є його невід`ємною частиною.

Окрім того, в ст. 13 контракту сторони визначили, що строк дії такого контракту - з 01.03.2020 по 31.12.2011, з можливістю його пролонгації на обумовлений сторонами строк. Зокрема, згідно додаткової угоди №5 від 30.01.2012 строк дії контракту було продовжено сторонами до 31.12.2013.

Згідно з умовами контракту нерезидентом у 2012 - 2013 роках були здійснені поставки товарів на адресу ТОВ Вінкхаус України . Так, упродовж вересня 2012 року по квітень 2013 року позивачем з метою митного оформлення таких імпортних товарів до митних постів Київської регіональної митниці були подані 35-ть вантажних митних декларацій (далі - ВМД), а саме: від 06.09.2012 №100190000/2012/332518, від 06.09.2012 №100190000/2012/332522, від 12.09.2012 №100190000/2012/333149, від 12.09.2012 №100190000/2012/333152, від 22.10.2012 №100190000/2012/338077, від 22.10.2012 №100190000/2012/338137, від 30.10.2012 №100190000/2012/339145, від 30.10.2012 №100190000/2012/339151, від 30.10.2012 №100190000/2012/339157, від 05.11.2012 №100190000/2012/339794, від 05.11.2012 №100190000/2012/339795, від 05.11.2012 №100190000/2012/339832, від 12.11.2012 №100190000/2012/340604, від 12.11.2012 №100190000/2012/340616, від 12.11.2012 №100190000/2012/340754, від 20.11.2012 №100190000/2012/341607, від 27.11.2012 №100190000/2012/342563, від 19.12.2012 №100270000/2012/345142, від 22.01.2013 №100270000/2013/149428, від 04.02.2013 №100270000/2013/150641, від 18.02.2013 №100270000/2013/152057, від 25.02.2013 №100270000/2013/152924, від 04.03.2013 №100270000/2013/153776, від 04.03.2013 №100270000/2013/153779, від 12.03.2013 №100270000/2013/154711, від 18.03.2013 №100270000/2013/155229, від 19.03.2013 №100270000/2013/155487, від 28.03.2013 №100270000/2013/156589, від 01.04.2013 №100270000/2013/156936, від 01.04.2013 №100270000/2013/156954, від 01.04.2013 №100270000/2013/156963, від 08.04.2013 №100270000/2013/157754, від 09.04.2013 №100270000/2013/158009, від 16.04.2013 №100270000/2013/158924, від 16.04.2013 №100270000/2013/158928.

В цих ВМД ТОВ Вінкхаус України (як декларант) задекларувало для митного оформлення товари - фурнітуру та допоміжні матеріали для виробництва вікон і дверей в асортименті (як то: арматура для встановлення на вікна з поворотною та поворотно-відкидною стулкою; арматура на двері та вікна; деталі пластикові для встановлення на двері та вікна; петлі шарнірні для встановлення на двері та вікна; частини замків; шаблони), країна виробництва - Німеччина/Польща, виробник - Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG , торговельна марка - Winkhaus .

Митна вартість таких товарів була визначена позивачем в усіх випадках із застосуванням основного методу - тобто, за ціною договору (контракту).

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій оскаржуваних рішень та карток відповідача, а також з тексту позовної заяви вбачається, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем митному органу разом з відповідною ВМД подавався однаковий пакет документів А саме такі документи:

- попередня митна декларація;

- зовнішньоекономічний контракт №01/UA/2010 від 19.04.2010;

- доповнення 1 до цього договору (гарантійне зобов?язання);

- відповідні додаткові угоди до такого контракту;

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR);

- відповідний рахунок-фактуру (інвойс);

- договір про перевезення (а саме мається на увазі: договір доручення №а1 щодо транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученнях від 10.01.2012, укладений з ТОВ ТІР-ГРУПП як експедитором-повіреним, або договір транспортного експедирування №UAC182 від 24.02.2011, укладений з ТОВ ТЕЛЛС Україна як експедитором);

- відповідна довідку про транспортні витрати на території України;

- митна декларація країни-відправлення (експортна декларація), поіменована як інвойс на перевезення).

Розглянувши подані декларантом (позивачем) до митного оформлення документи Київська регіональна митниця відмовила в митному оформленні товарів та прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, згідно яких самостійно визначила вартість задекларованих партій імпортних товарів із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, та відповідно скоригувала заявлені декларантом митні вартості у бік збільшення розмірів таких.

Ознайомившись з текстами цих оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд встановив наступні письмові обгрунтування підстав для їх прийняття:

- в текстах рішень про коригування митної вартості товарів від 06.09.2012 №100190000/2012/312795/2 (прийняте по ВМД від 06.09.2012 №100190000/2012/332518), від 06.09.2012 №100190000/2012/312796/2 (прийняте по ВМД від 06.09.2012 №100190000/2012/332522), від 12.09.2012 №100190000/2012/312813/2 (прийняте по ВМД від 12.09.2012 №100190000/2012/333149), від 12.09.2012 №100190000/2012/312814/2 (прийняте по ВМД від 12.09.2012 №100190000/2012/333152) митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв?язку: з наявністю сумнівів, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та наявні розбіжності між зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом в частині проведення розрахунку (останнє зауваження було наведено лише в одному рішення - №100190000/2012/312813/2). Також було зазначено наступне: метод 2-а - у митного органу наявна інформація (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 2-б - у митного органу наявна інформація (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 2-г - у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган пропонував декларанту надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; розрахунок ціни (калькуляцію).

Однак заявлена митна вартість товарів скоригована митним органом, шляхом визначення такої за резервним методом. В якості фактів, що вплинули на проведення митницею коригувань визначені наступні: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об`єктивними, та/або використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально;

- в текстах рішень про коригування митної вартості товарів від 22.10.2012 №100190000/2012/312972/2 (прийняте по ВМД від 22.10.2012 №100190000/2012/338077), від 23.10.2012 №100190000/2012/312981/2 (прийняте по ВМД від 23.10.2012 №100190000/2012/338137), від 30.10.2012 №100190000/2012/313008/2 (прийняте по ВМД від 30.10.2012 №100190000/2012/339145), від 30.10.2012 №100190000/2012/313010/2 (прийняте по ВМД від 30.10.2012 №100190000/2012/339157), від 30.10.2012 №100190000/2012/313009/2 (прийняте по ВМД від 30.10.2012 №100190000/2012/339151), від 05.11.2012 №100190000/2012/313049/2 (прийняте по ВМД від 05.11.2012 №100190000/2012/339795), від 05.11.2012 №100190000/2012/313048/2 (прийняте по ВМД від 05.11.2012 №100190000/2012/339794), від 05.11.2012 №100190000/2012/313050/2 (прийняте по ВМД від 05.11.2012 №100190000/2012/339832), від 12.11.2012 №100190000/2012/313100/2 (прийняте по ВМД від 12.11.2012 №100190000/2012/340604), від 12.11.2012 №100190000/2012/313101/2 (прийняте по ВМД від 12.11.2012 №100190000/2012/340616), від 13.11.2012 №100190000/2012/313112/2 (прийняте по ВМД від 13.11.2012 №100190000/2012/340754), від 20.11.2012 №100190000/2012/313163/2 (прийняте по ВМД від 20.11.2012 №100190000/2012/341607), від 28.11.2012 №100190000/2012/313218/2 (прийняте по ВМД від 27.11.2012 №100190000/2012/342563), від 19.12.2012 №100190000/2012/313321/2 (прийняте по ВМД від 19.12.2012 №100270000/2012/345142), від 22.01.2013 №100190000/2012/300038/2 (прийняте по ВМД від 22.01.2013 №100270000/2013/149428), від 04.02.2013 №100270000/2013/300087/2 (прийняте по ВМД від 04.02.2013 №100270000/2013/150641), в від 18.02.2013 №100270000/2013/300154/2 (прийняте по ВМД від 18.02.2013 №100270000/2013/152057), від 25.02.2013 №100270000/2013/300198/2 (прийняте по ВМД від 25.02.2013 №100270000/2013/152924), від 04.03.2013 №100270000/2013/300236/2 (прийняте по ВМД від 04.03.2013 №100270000/2013/153776), від 04.03.2013 №100270000/2013/300237/2 (прийняте по ВМД від 04.03.2013 №100270000/2013/153779), від 13.03.2013 №100270000/2013/300281/2 (прийняте по ВМД від 13.03.2013 №100270000/2013/154711), від 18.03.2013 №100270000/2013/300306/2 (прийняте по ВМД від 18.03.2013 №100270000/2013/155229), від 19.03.2013 №100270000/2013/300319/2 (прийняте по ВМД від 19.03.2013 №100270000/2013/155487), від 28.03.2013 №100270000/2013/300353/2 (прийняте по ВМД від 28.03.2013 №100270000/2013/156589), від 01.04.2013 №100270000/2013/300371/2 (прийняте по ВМД від 01.04.2013 №100270000/2013/156936), від 01.04.2013 №100270000/2013/300372/2 (прийняте по ВМД від 01.04.2013 №100270000/2013/156954), від 01.04.2013 №100270000/2013/300373/2 (прийняте по ВМД від 01.04.2013 №100270000/2013/156963), від 01.04.2013 №100270000/2013/300373/2 (прийняте по ВМД від 01.04.2013 №100270000/2013/156963), від 08.04.2013 №100270000/2013/300404/2 (прийняте по ВМД від 08.04.2013 №100270000/2013/157754), від 09.04.2013 №100270000/2013/300413/2 (прийняте по ВМД від 09.04.2013 №100270000/2013/158009), від 16.04.2013 №100270000/2013/300434/2 (прийняте по ВМД від 16.04.2013 №100270000/2013/158928), від 16.04.2013 №100270000/2013/300435/2 (прийняте по ВМД від 16.04.2013 №100270000/2013/158924) митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв?язку з: не наданням декларантом документів для підтвердження митної вартості відповідно до п. 3 і 4 ст. 53 Митного кодексу України (наявні сумніви, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість) . А саме декларанту було запропоновано надати такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Однак декларант відмовився від надання додаткових документів;

Таким чином, заявлена митна вартість товарів скоригована митним органом, шляхом визначення такої за резервним методом. При цьому, наведені пояснення, що попередні методи у розглядуваних випадках не застосовані, а саме: метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МКУ, методи 2а і 2б - у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

В якості фактів, що вплинули на проведення митницею коригувань визначені наступні: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об?єктивними, та/або використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Крім того, в текстах оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зафіксовано, що визначені митним органом митні вартості за резервним методом ґрунтуються на раніше визнаних митними органами митними вартостях, а саме: за наступними оформленими митними деклараціями - №100190000/2012/327246, №100190000/2012/322559, №100190000/2012/322528; від 13.11.2012 №100190000/2012/340865, від 20.11.2012 №100190000/2012/341607, від 23.10.2012 №100190000/2012/338324, від 12.11.2012 №100190000/2012/340762, від 28.11.2012 №1001900002012/342692, від 04.02.2013 №100270000/2013/150764, від 22.01.2013 №100270000/2013/149478, від 28.02.2013 №100270000/2013/152199, від 01.04.2013 №100270000/2013/157102, від 21.03.2013 №305080000/2013/4946, від 21.03.2013 №100250000/2013/50996, від 28.03.2013 №100270000/2013/156625, 13.03.2013 №100270000/2013/154843, від 19.03.2013 №10027000/2013/155551, від 27.09.2012 №807100000/2012/441093, та прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів від 13.11.2012 №100190000/2012/313112/2, від 05.11.2012 №100190000/2012/313048/2, від 03.10.2012 №100190000/2012/312885/1, від 06.09.2012 №100190000/2012/212795/2, від 28.03.2013 №100270000/2013/300353/2, від 04.03.2013 №100270000/2013/300236/2, від 19.12.2012 №100270000/2013/313321/2, від 04.02.2013 №100270000/2013/300087/2, від 27.03.2012 № 100190000/2012/311225/2, від 29.08.2012 №100190000/2012/409313/2, від 18.09.2012 №100190000/2012/312837/2, від 16.10.2012 №100190000/2012/337441/2, від 10.10.2012 №100190000/2012/312914/2, від 23.10.2012 №100190000/2012/312981/2, від 30.10.2012 №100190000/2012/313008/2, 15.10.2012 №100190000/2012/312936/2, від 22.10.2012 №100190000/2012/312972/2.

Також в текстах рішень зафіксовано, що процедури консультацій між митним органом та декларантом у кожному випадку були проведені.

За наслідками прийняття рішень про коригування митної вартості товарів Київською регіональною митницею були оформлені картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №100190000/2012/02478, №100190000/2012/02514, №100190000/2012/02883, №100190000/2012/02940, №100190000/2012/02998, №100190000/2012/03069, №100190000/2012/02479, №100190000/2012/02815, №100190000/2012/02881, №100190000/2012/02941, №100190000/2012/02999, №100190000/2012/03137, №100190000/2012/02513, №100190000/2012/02834, №100190000/2012/02882, №100190000/2012/02942, №100190000/2012/03012, №100270000/2013/00033, №100270000/2013/00057, №100270000/2013/00313, №100270000/2013/00444, №100270000/2013/00562, №100270000/2013/00601, №100270000/2013/00718, №100270000/2013/00150, №100270000/2013/00368, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00599, №100270000/2013/00655, №100270000/2013/00253, №100270000/2013/00367, №100270000/2013/00498, №100270000/2013/00600, №100270000/2013/00672.

Після прийняття митним органом вказаних вище рішень про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, позивач відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України подав нові митні декларації від 10.09.2012 №100190000/2012/332907, від 10.09.2012 №100190000/2012/332900, від 13.09.2012 №100190000/2012/333394, від 13.09.2012 №100190000/2012/333404, від 23.10.2012 №100190000/2012/338259, від 23.10.2012 №100190000/2012/338324, від 30.10.2012 №100190000/2012/339278, від 30.10.2012 №100190000/2012/339279, від 30.10.2012 №100190000/2012/339282, від 05.11.2012 №100190000/2012/339954, від 05.11.2012 №100190000/2012/339956, від 05.11.2012 №100190000/2012/339958, від 12.11.2012 №100190000/2012/340762, від 12.11.2012 №100190000/2012/340763, від 13.11.2012 №100190000/2012/340865, від 20.11.2012 №100190000/2012/341717, від 28.11.2012 №100190000/2012/342692, від 19.12.2012 №100270000/2012/345208, від 22.01.2013 №100270000/2013/149478, від 04.02.2013 №100270000/2013/150764, від 18.02.2013 №100270000/2013/152199, від 25.02.2013 №100270000/2013/153009, від 05.03.2013 №100270000/2013/153937, від 05.03.2013 №100270000/2013/153940, від 13.03.2013 №100270000/2013/154843, від 18.03.2013 №100270000/2013/155365, від 19.03.2013 №100270000/2013/155551, від 28.03.2013 №100270000/2013/156625, від 01.04.2013 №100270000/2013/157102, від 01.04.2013 №100270000/2013/157103, від 01.04.2013 №100270000/2013/157106, від 08.04.2013 №100270000/2013/157889, від 09.04.2013 №100270000/2013/158064, від 16.04.2013 №100270000/2013/158995, від 16.04.2013 №100270000/2013/158993, із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Водночас не погоджуючись із обґрунтованістю та правомірністю рішень про коригування митної вартості товарів позивач подав до Київської регіональної митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України для підтвердження первісно заявленої декларантом митної вартості за основним методом додаткові документи разом зі своїми супровідними листами (заявами): від 23.11.2012 за вих. №178 і №179, від 30.11.2012 за вих. №185 №186, від 10.04.2013 за вих. №57, від 23.04.2013 за вих. №73, від 23.04.2013 за вих. №71, від 23.04.2013 за вих. №72, від 23.05.2013 за вих. №68, від 23.05.2013 за вих. №69, від 24.05.2013 за вих. №70, від 24.05.2013 за вих. №71, від 24.05.2013 за вих. №72, від 24.05.2013 за вих. №73. А саме позивачем були подані наступні додаткові документи:

- в якості виписки з бухгалтерської документації Товариства - внутрішні прибуткові накладні №4500154027 від 10.09.2012, №4500153530 від 10.09.2012, №4500153867 від 13.09.2012, №4500153878 від 13.09.2012, №4500164894 від 22.01.2013, №4500168292 від 25.02.2013, №4500167580 від 18.02.2013, №4500166172 від 04.02.2013, №4500169051 від 05.03.2013, №4500169052 від 05.03.2013, №4500170106 від 18.03.2013, №4500169545 від 13.03.2013, №4500170384 від 19.03.2013, №450017938 від 28.03.2013. При цьому, ТОВ пояснило, що такі прибуткові накладні формуються на підставі облікових даних ТОВ, і враховують всі витрати, що входять до вартості імпортованих товарів (вартість за інвойсом, мито, вартість перевезення, вартість послуг митного терміналу, тощо). На переконання позивача дані документи підтверджують інвойсну вартість товарів за контрактом, як базову складову імпортованих товарів;

- в якості банківських документів - заявки на купівлю валюти та платіжні доручення з відомостями про перерахування виробнику коштів в рахунок оплати за контрактом, листи до банку про визначення призначення платежу;

- в якості висновків про якісні та вартісні характеристики товару - оформлені ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків висновки №12/824 від 07.11.2012, №12/825 від 07.11.2012, №12/873 від 27.11.2012, №12/874 від 27.11.2012, №12/896 від 07.12.2012, №12/895 від 07.12.2012, №12/894 від 07.12.2012;

- в якості виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України - комплекти документів щодо відчуження оцінюваних товарів на території України різним покупцям (а саме: видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки з відомостями про оплату реалізованих товарів), а також письмові аналізи оптових відпускних цін (реалізації) товарів, отриманих за окремими ВМД. При цьому, ТОВ зазначило, що збільшення митним органом вартості товарів значно перевищує рівень цін, за якими імпортовані товари реалізуються ТОВ;

- в якості довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам - письмові пояснення підрозділів компанії-нерезидента в Німеччині та Польщі щодо рівня цін, за якими кожний артикул товар відпускається на ринок України, а саме - пояснення від 08.11.2012, 20.11.2012 і від 28.11.2012. Крім того, ТОВ надало копії експортних декларацій продавця, за якими здійснено вивезення товарів з країни-експортера;

- в якості каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника - комплект каталогів виробника, а також специфікації. Зокрема, в тексті заяви від 10.04.2013 №57 ТОВ пояснило, що товар виробляється на замовлення ТОВ і його вартість визначається специфікацією на виробництво;

- в якості розрахунку ціни (калькуляції) - пояснення компанії від 07.11.2012 щодо порядку формування ціни на продукцію та її складових. При цьому, ТОВ зазначило, що інформація про складові ціни імпортованих товарів є закритими відомостями компанії.

Своїми листами вих. №14/2-11/26560 від 28.11.2012, №14/2-11/27171 від 05.12.2012, №14/2-11/27173 від 05.12.2012, №14/4-11/4998 від 15.04.2013, №14/2-11/5692 від 29.04.2013, №14/2-11/5500 від 24.04.2013, №14/2-11/5499 від 24.04.2013, №14/4-11/6494 від 29.05.2013, №14/4-11/6958 від 29.05.2018, №14/4-11/7025 від 30.05.2013, №14/4-11/7024 від 30.05.2013, №14/4-11/6965 від 29.05.2013, №14/4-11/6964 Київська регіональна митниця відмовила позивачу у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів з посиланням на наступне:

- щодо ВМД №100190000/2012/332522 і №100190000/2012/332518: на момент митного оформлення товарів декларантом не були подані витребувані додаткові документи, а тому були прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2012 №100190000/2012/312796/2 і №100190000/2012/312795/2. За результатом розгляду поданих пізніше додаткових документів митний дійшов висновку, що такі документи як: лист-відповідь виробника товару щодо рівня цін німецького та польського підрозділів Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG від 08.11.2012, експертні висновки ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 07.11.2012 №12/824 і №12/825 не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. А саме лист-відповідь виробника оформлений після звернення даної фірми із інформацією, зміст якої дублює рахунок-фактуру та відповідає асортименту фактичної поставки, тобто має суб?єктивну спрямованість, що суперечить сутності прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Експертні висновки були відхилені з мотивів, що вартісний аналіз проводився експертом виключно на документи, які надав замовник та носять консультативний характер за відсутності в них обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини. Також експертом не зазначені конкретні джерела інформації (а саме не зазначено яких саме спеціалізованих видань були розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників і постачальників відповідної продукції використана цінова інформація). Аналіз цін не здійснено, кон?юктура ринку не врахована;

- щодо ВМД №100190000/2012/333149: в декларації митної вартості (графа 9-а) декларант вказує про відсутність пов?язаності продавця та покупця. Однак під час розгляду наданих до митного оформлення документів у посадової особи митниці виникли сумніви щодо можливого існування взаємопов?язаності між особою покупця - компанії (Німеччина) та особою покупця - ТОВ, що міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість. Митний орган відповідно до ч. 3 і 4 ст. 53 МК України витребував від декларанта додаткові документи, та оскільки декларантом не були подані додаткові документи, то митний орган відмовив у митному оформлені товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.2012 №100190000/2012/711811/2. За результатами розгляду поданих після того ТОВ Вінкхаус Україна додаткових документів митний орган навів такі зауваження: 1) в якості виписки з бухгалтерської документації Вами надано прибуткову накладну від 13.09.2012 №4500153867, що була сформована на підставі облікових даних ТОВ Вінкхаус Україна . Зазначена накладна враховує лише витрати, які понесені підприємством у зв`язку з купівлею товару, його транспортуванням та здійснення перерахувань пов`язаних з митним оформленням товару в вільне використання. При цьому, ТОВ не надано даних аналітичного бухгалтерського обліку стосовно детальної інформацію по операціям з контрагентами Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG (Німеччина) та Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG (Польща). Таким чином, митний орган не може впевнитися, що між продавцем та покупцем товару відсутні суми додаткових перерахувань та відсутні перерахування сум платежів, що спрямовуються на адресу продавця або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов?язаних із продавцем осіб для виконання зобов?язань ТОВ Вінкхаус Україна ; 2) у копії платіжного доручення в іноземній валюті від 08.10.2012 №37 вказана сума перерахування 204 990,39 євро та у графі ''призначення платежу" зазначено, що оплата за товари здійснюється за контрактом від 19.04.10 №01/UA/2010. У копії заяви про купівлю іноземної валюти від 08.10.2012 №37 підтверджується сума купівлі валюти - 204 990,39 EUR. Водночас сума, що зазначена у інвойсі від 06.09.2012 № 1001534952, - 71 058,45 EUR. У зв`язку з тим, що у платіжному дорученні не зазначені номери інвойсів, неможливо перевірити за якими поставками товарів здійснено перерахування коштів, чи здійснено передоплату, чи оплата здійснена за вже поставлений товар; 3) згідно з експертним висновком ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.11.2012 №12/873 у ході експертного аналізу експертом розглядалися документи, що надавались до митного оформлення (контракт, специфікація до контракту, інвойс від 06.09,2012 № 1001534952, додаток до контракту, додаткові угоди, товаро-транспортні документи), та інформація отримана від компанії Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG (Польща). Тобто, експерт, здійснюючи вартісний аналіз товару на підставі наданих до митного оформлення документів, посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо ТОВ Вінкхаус Україна , а не на кон`юнктуру ринку в цілому. Експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари. Експерт посилається на інформацію з мережі Інтернет щодо вартості аналогічної продукції, але не зазначає конкретні джерела інформації та адреси сайтів. У цьому експертному висновку експерт двічі посилається на інвойс від 06.09.2012 №1001534952 із зазначенням суми 17 063,65 євро. Але, у інвойсі наданому до митного оформлення, зазначена інша сума - 71 058,45 EUR. Таблиця, що наявна у висновку з посиланням на інвойс від 06.09.2012 №1001534952, за артикулами товарів та кількістю не співпадає із інвойсом (за таким саме номером та датою), за яким здійснювалось митне оформлення; 4) надані ТОВ в якості підтвердження рівня цін, з якими товар відпускається на ринок України, пояснення компанії Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG від 08.11.2012 та від 20.11.2012 не є інформацією щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 5) комплект каталогів, що ТОВ Вінкхаус Україна надало до Київської регіональної митниці, не містить цінової інформації стосовно оцінюваних товарів. Тому, надані каталоги не можуть використовуватись в якості інформаційного матеріалу при здійсненні порівнянь наявної (у декларанта та митного органу) цінової інформації стосовно ідентичних та/або подібних товарів; 6) замість розрахунку ціни (калькуляції) ТОВ надано пояснення компанії виробника Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG від 07.11.2012 щодо порядку формування ціни продукції. У листі компанії зазначається, що ціни на фурнітуру, комплектуючі та інші товари для поставки в Україну в компанію ТОВ Вінкхаус Україна розраховуються на основі витрат на виробництво цих товарів плюс адміністративні витрати, витрати на збут продукції та з урахуванням середнього показника прибутковості". Водночас у цьому листі не зазначена основна стаття витрат, на підставі якої формується вартість товару - сировина (метал), що є основною складовою вартості товару;

- щодо ВМД №100190000/2012/333404 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2012 №100190000/2012/312814/2): були наведені зауваження щодо змісту поданих ТОВ додатково прибуткової накладної від 13.09.2012 №4500153878 (як такої, що була подана в якості бухгалтерської виписки), комплекту каталогів виробника, експертного висновку ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.11.2012 №12/874, пояснень компанії-виробника товарів від 08.11.2012, 07.11.2012 і 20.11.2012, - що схожі за своїм змістом з тими, що вказані в листі Київської регіональної митниці від №14/2-11/27171 від 05.12.2012, та додатково акцентовано увагу на наступному. Надані ТОВ видаткові накладні від 24.09.2012 №52559410, від 27.09.2012 №52566419, від 27.09.2012 №52562139, від 28.09.2012 №52569961, від 27.09.2012 №52566954 не супроводжуються податковими накладними, що відповідно не підтверджує фактичне постачання товарів відповідним підприємством. Крім того, ТОВ не надані виписки з бухгалтерських і банківських документів, які містять відповідні реквізити та банківські відмітки про надходження коштів в якості оплати за товари.

- щодо ВМД №100270000/2013/149428: у зв?язку з неподанням документів, що додатково запитувалися митним органом, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2013 №100270000/2013/300038/2. За результатами розгляду додаткового поданих разом з листом документів митний орган навів такі зауваження: 1) за платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.02.2013 №2 перерахування коштів за зовнішньоекономічним контрактом від 09.04.2010 №01/UA/2010 здійснено у сумі 124 410,30 EUR. Сума, що зазначена в інвойсі від 17.01.2013 № 1001658577, інша - 82 113,16 EUR. При цьому, платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо; 2) у наданих ТОВ експертних висновках ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874, від 07.12.2012 №12/894, від 07.12.2012 №12/895, від 07.12.2012 №12/896 вже закінчилися їх терміні дії; 3) зауваження до змісту пояснень компанії виробника від 08.11.2012 та 07.11.2012, що ідентичні тим, які зазначені в листі №14/2-11/27171 від 05.12.2012;

- щодо ВМД №100270000/2013/152924: за наявною у митного органу інформацією ТОВ входить до складу групи компаній Winkhaus , що свідчить про взаємопов?язаність між контрагентами. Митним органом було запропоновано декларанту подати додаткові документи. У зв?язку з неподанням документів, що додатково запитувалися митним органом, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 №100270000/2013/300198/2. За результатами розгляду додаткового поданих разом з листом документів митний орган навів такі зауваження: 1) у листі ТОВ зазначено про надання банківських документів - заявки на купівлю валюти та платіжного доручення, що підтверджують оплату на користь виробника отриманого товару за ціною, визначеною у інвойсі - 66 973,00 EUR. Дійсно, сума зазначена у інвойсі від 21.02.2013 № 1001692384 - 66 973,00 EUR. Але, у заявці про купівлю іноземної валюти від 26.03.2013 № 6, зазначена інша сума - 94 193,00 EUR. Та ж сама сума зазначена у платіжному дорученні в іноземній валюті від 26.03.213 №4. Платіжне доручення містить посилання на контракт від 09.04.2010 №01/UA/2010 та водночас не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо; 2) та інші зауваження до змісту додатково поданих копій висновків експертів, пояснень компанії-виробника від 08.11.2012 та 07.11.2012, - що ідентичні тим, які зазначені в листі №14/4-11/4998 від 15.04.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/152057: за наявною у митного органу інформацією ТОВ входить до складу групи компаній Winkhaus , що свідчить про взаємопов?язаність між контрагентами. Митним органом було запропоновано декларанту подати додаткові документи. У зв?язку з неподанням документів, що додатково запитувалися митним органом, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2013 №100270000/2013/300154/2. За результатами розгляду додаткового поданих разом з листом документів митний орган навів такі зауваження: 1) у листі ТОВ зазначено про надання банківських документів - заявки на купівлю валюти та платіжного доручення, що підтверджують оплату на користь виробника отриманого товару за ціною, визначеною у інвойсі - 73306,80 EUR. Дійсно, сума зазначена у інвойсі від 14.02.2013 № 1001685195 - 72125,00 EUR. Але, у заявці про купівлю іноземної валюти від 12.03.2013 № 3, зазначена інша сума - 145431,80 EUR. Та ж сама сума зазначена у платіжному дорученні в іноземній валюті від 12.03.213 № 3. Платіжне доручення містить посилання на контракт від 09.04.2010 № 01/UA/2010 та не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо; 2) та інші зауваження до змісту додатково поданих копій висновків експертів, пояснень компанії-виробника від 08.11.2012 та 07.11.2012, - що ідентичні тим, які зазначені в листі №14/4-11/4998 від 15.04.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/150641: за наявною у митного органу інформацією ТОВ входить до складу групи компаній Winkhaus , що свідчить про взаємопов?язаність між контрагентами. Митним органом було запропоновано декларанту подати додаткові документи. У зв?язку з неподанням документів, що додатково запитувалися митним органом, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2013 №100270000/2013/300087/2. За результатами розгляду додаткового поданих разом з листом документів митний орган навів такі зауваження: 1) у листі ТОВ зазначено про надання банківських документів - заявки на купівлю валюти та платіжного доручення, що підтверджують оплату на користь виробника отриманого товару за ціною, визначеною у інвойсі - 73 306,80 EUR. Дійсно, сума зазначена у інвойсі від 31.03.2013 № 1001671389 - 73 306,80,00 EUR. Але, у заявці про купівлю іноземної валюти від 12.03.2013 № 3, зазначена інша сума - 145 431,80 EUR. Та ж сама сума зазначена у платіжному дорученні в іноземній валюті від 12.03.213 № 3. Платіжне доручення містить посилання на контракт від 09.04.2010 № 01/UA/2010 та не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо; 2) та інші зауваження до змісту додатково поданих копій висновків експертів, пояснень компанії-виробника від 08.11.2012 та 07.11.2012, - що ідентичні тим, які зазначені в листі №14/4-11/4998 від 15.04.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/153776 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013): 1) у наданих ТОВ експертних висновках ДП Держзовнішінформ від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874 вже закінчився їх термін дії; 2) надана ТОВ митна декларація відправлення MRN 13PL393010Е0014012 типу ЕХ А не є копією митної декларації країни відправлення, а є роздрукованою електронною копією, та не містить відміток митних органів країни відправлення; 3) зауваження до змісту додатково поданих з листом ТОВ експертних висновків, пояснень компанії виробника 07.11.2012, що ідентичні тим, які зазначені в листі №14/2-11/27171 від 05.12.2012;

- щодо ВМД №100270000/2013/153940 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013): митним органом наведені зауваження до змісту додатково поданих ТОВ експертних висновків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874; митної декларації експортера MRN 13PL393010Е0014831 типу ЕХ А , та пояснень компанії-виробника щодо порядку формування вартості продукції що за своїм змістом ідентичні тим, які містяться в листі №14/4-11/6949 від 29.05.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/155365 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013): митним органом наведені зауваження до змісту додатково поданих ТОВ експертних висновків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874; митної декларації експортера MRN 13PL393010Е0018195 типу ЕХ А , та пояснень компанії-виробника щодо порядку формування вартості продукції що за своїм змістом ідентичні тим, які містяться в листі №14/4-11/6949 від 29.05.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/154843 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013): митним органом наведені зауваження до змісту додатково поданих ТОВ експертних висновків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874; митної декларації експортера MRN 13PL393010Е006707 типу ЕХ А , та пояснень компанії-виробника щодо порядку формування вартості продукції що за своїм змістом ідентичні тим, які містяться в листі №14/4-11/6949 від 29.05.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/155551 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013): митним органом наведені зауваження до змісту додатково поданих ТОВ експертних висновків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874; митної декларації експортера MRN 13PL393010Е0018971 типу ЕХ А , та пояснень компанії-виробника щодо порядку формування вартості продукції що за своїм змістом ідентичні тим, які містяться в листі №14/4-11/6949 від 29.05.2013;

- щодо ВМД №100270000/2013/156625 (по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013): митним органом наведені зауваження до змісту додатково поданих ТОВ експертних висновків від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 №12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874; митної декларації експортера MRN 13PL393010Е0021249 типу ЕХ А , та пояснень компанії-виробника щодо порядку формування вартості продукції що за своїм змістом ідентичні тим, які містяться в листі №14/4-11/6949 від 29.05.2013.

З огляду на отримання від Київської регіональної митниці таких письмових відмов у перегляді прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, ТОВ Вінкхаус Україна з метою захисту своїх прав та інтересів звернулося до суд із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень митниці, суд врахував наступне.

За змістом ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Зокрема, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті Митного кодексу наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, в силу положень ч. 5 і 6 ст. 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8 ст. 52 цього Кодексу).

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими додатковими документами в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України є: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, в силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Зокрема, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Крім того, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Аналіз наведених норм ст. 53 і 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

А саме за змістом положень ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Поряд з цим, положеннями ч. 2 - 5 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як було зазначено вище по тексту цього рішення суду, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів мотивовані тим, що декларант на вимогу митного органу не подав документи для підтвердження митної вартості відповідно до ч. 3 і 4 ст. 53 МК України, тобто, додаткові документи.

При цьому, в якості підстав для витребування від декларанта таких додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за основним методом в текстах оспорюваних рішень визначено: наявність сумніву, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість та лише у випадку однієї ВМД - про наявну розбіжність між зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом в частині проведення розрахунку.

У контексті з цим суд зазначає, що вимоги процитованих вище ч. 3 - 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У розглядуваних випадках митний орган не вказав у своїх рішеннях, що надані декларантом основні документи не містять всіх/окремих відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також митний орган не зазначив у рішеннях про коригування митної вартості товарів, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або, які конкретні розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Суд встановив, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом ТОВ Вінкхаус Україна надавало митному органу разом з кожною ВМД наступні документи з переліку, визначеного ч. 2 ст. 52 МК України: зовнішньоекономічний контракт, доповнення та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс); транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів на території України.

Інші документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи; копію імпортної ліцензії; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, декларант не подавав з огляду на об`єктивні причини відсутності таких на час подання тієї чи іншої ВМД.

Так, за умовами контракту №01/UA/2010 від 19.04.2010 сторони узгодили, що оплата партії товару здійснюється на умовах розстрочення - протягом 90 робочих днів, після отримання товару покупцем. При цьому, надання ліцензійних документів на товар та здійснення страхування товару експортером умови контракту не передбачали.

Також суд встановив, що декларант подав декларації митної вартості товарів лише у складі додаткових документів, що були подані ним в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, вже після прийняття оспорюваних рішень та випуску товарів, що декларувалися, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно зі скоригованою митною вартістю цих товарів.

Однак, як вбачається з текстів рішень про коригування митної вартості товарів дана обставина щодо не подання декларантом декларації митної вартості товарів у складі пакету первісних документів, не була визначена митницею як така, що перешкоджала митному органу встановити складові та числові показники заявленої митної вартості товарів на підставі наявного пакету основних документів, а також як окрема підстава для витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Що стосується посилання митного органу в тексті рішення №100190000/2012/312813/2 на ніби-то наявну розбіжність щодо проведення розрахунку за даними контракту та інвойсу, то таке зауваження: по-перше, є неконкретизованим (тобто, відсутнє роз`яснення, в чому така розбіжність полягає, та який її вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без її усунення заявлена митна вартість не може бути визнана); по-друге, спростовуються змістом зазначених документів, що містять одну умову оплати предмета поставок - протягом 90 робочих днів, після отримання товару.

Таким чином, проаналізувавши змісти оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд встановив відсутність в текстах останніх обґрунтованих посилань на наявні розбіжності та/або наявність ознак підробки та/або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене дає суду підстави для висновку, що всупереч вимог ч. 2 ст. 55 МК України митним органом в текстах своїх рішень про коригування митної вартості товарів не було наведено законних підстав для витребування від декларанта (позивача) додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

В ході розгляду цієї справи у суді відповідач не навів та не довів суду виникнення у митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України таких підстав.

Натомість, як вбачається з текстів оскаржуваних рішень, зазначаючи про неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту та необхідність витребування від декларанта додаткових документів, митний орган обмежився лише загальним висновком про наявність сумніву, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З цього приводу суд зазначає наступне. За змістом письмових заперечень відповідача від 09.08.2013 у Київської регіональної митниці була наявна інформація про те, що ТОВ Вінкхаус Україна входить до складу групи компаній Winkhaus як дочірнє підприємство, що свідчить про взаємопов`язаність з контрагентами. На переконання митного органу дана обставина вплинула на формування ціни імпортованих товарів для ТОВ Вінкхаус Україна у бік заниження такої.

У текстах своїх позовної заяви та поясненнях позивач не заперечував факт існування зв`язку між компанією Aug. Winkhaus GmbH & Co. KG та ТОВ Вінкхаус Україна . Водночас позивач категорично заперечував проти того, що наявні відносини між ним та іноземним постачальником товарів в дійсності мали вплив на формування митної вартості товарів, та вказував про недоведеність митним факту існування такого впливу.

У контексті з цим суд враховує зміст наступних норм права. Так, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 12 - 14 цієї статті МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Тобто, з наведених норм слідує, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється з цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №825/877/16, від 19.02.2019 у справі №826/5566/16.

Зі змісту наданих відповідачем документів суд встановив, що жодних письмових обґрунтувань щодо такого впливу на ціну імпортованого товару митний орган під час митного оформлення імпортованих товарів декларанту взагалі не надавав, а в тексті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не навів.

В ході судового розгляду справи відповідач також не довів суду належними та допустимими доказами обставини того, що мав місце вплив взаємозв`язку між покупцем і продавцем на митну вартість задекларованого товару.

При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання Київської регіональної митниці у текстах гр. 33 оскаржуваних рішень на переліки митних декларацій, за даними яких митний орган самостійно визначив позивачу митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, оскільки всі прийняті митним органом рішення про коригування митної вартості товарів не містять будь-яких вказівок щодо того, які саме числові значення складових митної вартості імпортованих позивачем товарів дають підстави для сумніву у визначеній ним митній вартості за ціною договору.

А надану відповідачем суду інформацію у вигляді таблиці щодо окремих митних накладних, що, на його думку відповідача, містять відомості про інші розміри митної вартості ідентичних (аналогічних) товарів суд оцінює як неповну (у зв?язку з відсутністю в такій відомостей про всі умови поставки за відповідною операцією, всі складові митних вартостей товарів за кожною операцією). З огляду на це суд не бере до уваги таку інформацію як належний і допустимий доказ наявності впливу зв?язку між сторонами контракту №01/UA/2010 на митну вартість імпортованих згідно цього контракту товарів.

Наведене вище у сукупності дає суду підстав вважати оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованими та невмотивованими у контексті ч. 2 ст. 55 МК України, та про не доведення відповідачем виникнення у нього права на витребування від позивача під час митного оформлення ним імпортованих товарів додаткові документи за переліками, визначеними у ч. 3 і 4 ст. 53 МК України.

Враховуючи викладене суд вважає, що визначення Київською регіональною митницею митної вартості імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним) методом визначення митної вартості було здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та відповідних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Як наслідок, суд визнає правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та карток Київської регіональної митниці.

Стосовно правомірності заявленої позивачем вимоги зобов`язального характеру, то суд дійшов висновку про передчасність заявлення такої з наступних мотивів.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що розміри митних платежів, який ТОВ Вінкхаус Україна фактично сплатило при митному оформлені товарів за резервним методом, були визначений митним органом на підставі оскаржуваних рішень, щодо протиправності яких суд дійшов висновку в ході розгляді цієї справи.

У контексті з цим суд звертає увагу позивача на те, що у разі незгоди з рішенням митних органів щодо визначення митної вартості або митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання) може оскаржити ці рішення у судовому порядку. Якщо у рішенні суду буде констатована хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили помилкову або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 Митного кодексу і ст. 43 Податкового кодексу на підставі його заяви, складеної у довільній формі, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою із зазначенням причин повернення коштів, напрямом їх перерахування та відповідним пакетом документів.

Зокрема, відповідно ч.ч. 1 - 4 ст. 301 МК України (в останній чинній редакції), повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з положеннями п.п. 43.1 - 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

За змістом п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Крім того, безпосередньо порядок помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів визначений Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844).

Даний Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України.

З сукупного аналізу вказаних норм Кодексів та положень Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

В даному випадку рішення суду у даній справі, яким суд визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів законної сили ще не набрало, та відповідно із заявою про повернення надмірно сплачених у зв?язку з цим митних платежів позивач до контролюючого органу наразі ще не звертався.

Наведені обставини у свою чергу наразі виключають підстави для зобов?язання відповідача вчини дії щодо оформлення та подання до органу Казначейства висновку про повернення ТОВ Вінкхаус Україна суми надмірно сплачених митних платежів (ввізного мита та податку на додану вартість) у відповідних розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 22.04.2013 №546 підтверджено, що ТОВ Вінкхаус Україна під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 328,41 грн. (з них за позовними вимогами майнового характеру - 2 294 грн., за вимогами немайнового характеру - 34,41 грн.). Відтак, враховуючи суть та розмір заявлених і фактично задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у сумі 34,41 грн. коштів за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вінкхаус України (ідентифікаційний код 32380145, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9) до Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ідентифікаційний код 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов?язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської регіональної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: №100190000/2012/312795/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012, №100190000/2012/312813/2 від 12.09.2012, №100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012, №100190000/2012/312972/2 від 23.10.2012, №100190000/2012/313009/2 від 30.10.2012, № 100190000/2012/313010/2 від 30.10.2012, №100190000/2012/313048/2 від 05.11.2012, № 100190000/2012/313049/2 від 05.11.2012, №100190000/2012/313050/2 від 05.11.2012, №100190000/2012/313100/2 від 12.11.2012, №100190000/2012/313101/2 від 12.11.2012, №100190000/2012/313112/2 від 13.11.2012, №100190000/2012/313163/2 від 20.11.2012, №100190000/2012/313218/2 від 28.11.2012, №100270000/2012/313321/2 від 19.12.2012, №100270000/2013/300038/2 від 22.01.2013, №100270000/2013/300087/2 від 04.02.2013, №100270000/2013/300154/2 від 18.02.2013, №100270000/2013/300198/2 від 25.02.2013, №100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013, №100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013, №100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013, №100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013, №100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013, №100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013, №100270000/2013/300371/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300372/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300373/2 від 01.04.2013, №100270000/2013/300404/2 від 08.04.2013, №100270000/2013/300413/2 від 09.04.2013, №100270000/2013/300435/2 від 16.04.2013, №100270000/2013/300434/2 від 16.04.2013.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №100190000/2012/02478, №100190000/2012/02514, №100190000/2012/02883, №100190000/2012/02940, №100190000/2012/02998, №100190000/2012/03069, №100190000/2012/02479, №100190000/2012/02815, №100190000/2012/02881, №100190000/2012/02941, №100190000/2012/02999, №100190000/2012/03137, №100190000/2012/02513, №100190000/2012/02834, №100190000/2012/02882, №100190000/2012/02942, №100190000/2012/03012; №100270000/2013/00033, №100270000/2013/00057, №100270000/2013/00313, №100270000/2013/00444, №100270000/2013/00562, №100270000/2013/00601, №100270000/2013/00718, №100270000/2013/00150, №100270000/2013/00368, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00480, №100270000/2013/00599, №100270000/2013/00655, №100270000/2013/00253, №100270000/2013/00367, №100270000/2013/00498, №100270000/2013/00600, №100270000/2013/00672.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінкхаус України (ідентифікаційний код 32380145, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок