Рішення
від 14.12.2020 по справі 640/12206/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Київ № 640/12206/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представників позивача Шкаровського Д.О., Тимовського В.С., представника відповідача Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Голдфіш-Інвест-Буд до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Голдфіш-Інвест-Буд (ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В4 від 22.03.2019 №3782615141 та форми В №3792615141, форми Н від 06.06.2019 №7482615141.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141 прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених у акті перевірки 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 про завищення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 950 476 110 грн за 9 місяців 2018 року з огляду на те, що:

- позивачем курсові різниці визначені як операційні та враховані у складі доходів та витрат, у той час як на думку відповідача, такі різниці не є операційними та не можуть враховуватись у складі доходу або витрат, як наслідок, позивачем в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (П(с)БО 21), завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 839 612 482,33 грн;

- позивачем у складі витрат враховано амортизацію основаних засобів - операційної нерухомості, у той час як на думку відповідача така нерухомість є інвестиційною, а не операційною та має обліковуватись за справедливою вартістю без нарахування амортизації, відтак, позивачем в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 16, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 Інвестиційна нерухомість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 №779 (П(с)БО 32), завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 110 863 629 грн.

На думку позивача відповідач безпідставно визначив курсові різниці позивача як різниці інвестиційної діяльності, замість різниць операційної діяльності, та неправильно застосував П(с)БО 21 Вплив змін валютних курсів , адже:

- відповідачем в Акті перевірки встановлено, що курсові різниці в обліку позивача визначені як операційні (сторінка 6), порушень в такому порядку обліку не встановлено.

- операційні курсові різниці обліковуються відповідно до пунктів 7, 8 П(с)БО 21, а відповідач безпідставно застосував до курсових різниць позивача пункт 9 П(с)БО 21, що регулює різниці інвестиційної та фінансової діяльності.

- навіть у випадку застосування пункту 9 П(с)БО 21, відсутні три умови, які визначають неможливість врахування курсових різниць у складі інших доходів чи витрат.

Також позивач зазначає, висновок відповідача про завищення витрат на суму нарахованої амортизації на об`єкт інвестиційної нерухомості є неправильним, оскільки нерухомість є операційною, оскільки:

- відповідно до пункту 6 П(с)БО 32 позивач самостійно визначив критерії розмежування нерухомості на інвестиційну та операційну;

- ТОЦ Silver Breeze є операційною нерухомістю відповідно до пункту 4 П(с)БО 32 та затверджених критеріїв розмежування, а відтак амортизація операційної нерухомості враховується при визначенні об`єкту оподаткування;

- визначена сума амортизації у розмірі 110 863 629 грн не відповідає податковому обліку позивача та не підтверджується первинними документами;

- віднесення нерухомості до інвестиційної необґрунтовано оскільки не підтверджено первинними документами, які інспектори не досліджували, що підтверджено під час розгляду заперечень);

- для визначення вартості приміщення використано посилання на оголошення з сайту olx.ua про продаж гаражу в житлових будинках станом на 15.02.2019, тобто після періоду перевірки.

Податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3792615141 прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 про порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (Положення №88), шляхом завищення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 1 186 642 грн за вересень 2018 року у зв`язку із формуванням ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт , у той час як на думку відповідача господарські операцій ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт із постачальниками товарів/послуг, які в подальшому реалізовані позивачу, не мали реального характеру.

При цьому, позивач зазначає, що правомірно сформував податковий кредит та від`ємне значення ПДВ за операціями з ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон- Флайт , адже:

- операції з ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт мають ділову мету, спрямовані на настання наслідків і підтверджені первинними документами;

- податковий кредит за операціями з ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон- Флайт сформовано на підставі належно складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних;

- позивач не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства бізнес-партнерами його контрагентів;

- відповідач всупереч пункту 102.1 статті 102 ПК України визначив суму грошового зобов`язання з ПДВ за межами строку в 1095 днів, який сплив у листопаді 2018 року.

Також позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки і прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки:

- допущено порушення презумпції правомірності рішень платника податків та тлумачення сумнівів у правомірності дій позивача не на його користь;

- позивачу не вручено і не надіслано акт у порядку передбаченому ПК України;

- у перевірці приймали участь працівники податкової міліції, що є порушенням пункту 61.3 статті 61 та пункту 78.3 статті 78 ПК України;

- перевірка проведена в умовах потенційного конфлікту інтересів, що є прямим порушенням Закону України Про запобігання корупції .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493.

Вказав, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд отримано від нерезидента Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) позику для здійснення інвестиційної та фінансової діяльності згідно договору позики від 03.09.2008. В порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пункту 9 (П(с)БО) 21 позивачем скориговано фінансовий результат на курсові різниці по договору позики від 03.09.2008 за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 на 839 612 482,33 грн, у той час як а потрібно було застосувати пункт 9 П(с)БО 21 бо курсові різниці інвестиційні/фінансові, а не операційні, адже кінцеві спільні бенефіціарні власники ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) мають суттєвий влив на фінансове становище Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) за рахунок надання ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд розстрочок за сплатою по кредиту, не нарахування штрафних санкцій, збільшення терміну погашення кредиту - тим самим зменшуючи фінансові активи Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр). При проведенні аналізу фінансової звітності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд встановлено ознаки неплатоспроможності підприємства та відсутність достатньої наявності оборотних активів для погашення поточних зобов`язань в найближчій перспективі. Зауважив, що кредит від засновника має класифікуватись як капітал, а не як зобов`язання. Тому, кошти за договором позики є внеском засновників, збільшенням статутного капіталу для відновлення платоспроможності. Отже, така заборгованість не є монетарною статтею балансу і не перерахується у зв`язку із урахуванням впливу зміни валютних курсів.

Також відповідач вказав, що у власності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд перебуває ТЦ Silver Breeze , який позивач використовує для отримання прибутку, шляхом надання переважної частини площі вказаного ТОЦ у оренду, тобто об`єкт нерухомого майна за приписами П(с)БО 32 є інвестиційною нерухомістю, а тому позивач повинен вести облік такого майна за справедливою вартістю, а суму збільшення/зменшення справедливої вартості ТЦ на кожну дату проведення балансу відображати як дохід. Однак, в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 16, 22 П(с)БО 32 позивач обліковує вказаний об`єкт нерухомого майна як операційну нерухомість на яку нараховує амортизацію, суми якої включає до складу витрат, у зв`язку із чим позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 110 863 629 грн.

Крім того, у ході перевірки встановлено порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення №88, шляхом завищення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 1 186 642 грн за вересень 2018 року у зв`язку із незаконним формуванням ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт , які мають ознаки таких, що були вчинені з метою конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та які мають ознаки операцій, що пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму, передбачені Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення . В обґрунтування вказаного висновку відповідач зазначає, що ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт здійснювали транзитні фінансові операції з придбання товарів/послуг, реалізація яких на користь позивача документувалась у подальшому, у підприємств діяльність, яких має ознаки фіктивності. Зазначає про розрив ланцюга постачання по таких операціях, відсутність у контрагентів ресурсів для здійснення задокументованих операцій, наявність інформації про контрагентів, яка свідчить про фіктивність їх діяльності.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми Н від 06.06.2019 №7482615141 відповідач зауважив, що вказаним рішенням до ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд правомірно застосовано штраф у сумі 2 970,40 грн на підставі статті 120-1 ПК України. Так, у ході перевірки встановлено та зафіксовано у акті від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, адже ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 30 838,04 грн та зареєстровано їх з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 замінено відповідача у даній адміністративній справі, а саме, Головне управління ДФС у місті Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у місті Києві.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмово викладену позицію та надані у справу докази.

Допитано також в статусі свідка головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_1 , який безпосередньо проводив перевірку. Він повідомив підстави зроблених в ході перевірки висновків та зазначив, що з урахуванням заперечень позивача на акт перевірки відображені у відповіді посилання є невід`ємною частиною акту перевірки.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, свідком, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

У період з 27.12.2018 по 08.02.2019 Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493.

У ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , зокрема, вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 9 П(с)БО 21, пунктів 4, 16, 22 П(с)БО 32, в результаті чого, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 950 476 110 грн за 9 місяців 2018 року;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення №88, в результаті чого, завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 1 186 642 грн за вересень 2018 року;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 30 838,04 грн, які зареєстровано з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Позивач подав заперечення на акт від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493, які листом Головного управління ДФС у місті Києві від 19.03.2019 залишено без задоволення, а висновки вказаного акту перевірки - без змін.

22.03.2019 на підставі вказаних висновків акту від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 Головним управлінням ДФС у місті Києві прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми П №3782615141, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 950 476 110 грн;

- форми В4 №3792615141, яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, на суму 1 186 642 грн;

- форми Н №3772615141, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 3 083,80 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.06.2019 скаргу ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3772615141 в частині суми 113,40 грн. В іншій частині вказані рішення залишені без змін, а скарга без - задоволення.

06.06.2019 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми Н №7482615141 про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 2 970,40 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За приписами пункту 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пункт 58.1 статті 58 ПК України передбачає, що форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пунктів 2 та 3 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (Порядок №727), акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому строк складення акта (довідки) документальної перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Податковим кодексом та Митним кодексом.

Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації надається платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі), який зобов`язаний його підписати.

У разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженою ним особи) від підписання акта (довідки) документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови, про що ставиться відмітка в акті (довідці) документальної перевірки.

Відмова платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від підписання акта документальної перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

При цьому в акті про відмову від підписання акта (довідки) документальної перевірки ставиться відмітка про ознайомлення (відмову від ознайомлення) платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) зі змістом акта (довідки) документальної перевірки, а також про ознайомлення з наслідками такої відмови. Акт відмови від підписання акта (довідки) документальної перевірки в день його складання реєструється у окремому спеціальному журналі реєстрації актів контролюючого органу в порядку, визначеному пунктом 5 цього розділу.

Один примірник акта (довідки) документальної перевірки з відповідними додатками у день його підписання або відмови від підписання вручається (надсилається) платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі).

У разі відмови платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від отримання примірника акта (довідки) документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Судом встановлено, що перевірка ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд завершилась 08.02.2019, акт перевірки №102/26-15-14-01-04/35383493 складено 15.02.2019, тобто з порушенням п`ятиденного строку, передбаченого пункту 86.3 статті 86 ПК України. При цьому, суд враховує, що 09.02.2019 та 10.02.2019 були вихідними днями, тобто вказаний акт складено на п`ятий робочий день з дня закінчення перевірки.

Також суд зазначає, що аналіз наведених норм ПК України та Порядку №727 свідчить про те, що у разі неможливості нарочного вручення платнику податків другого примірника акту перевірки складається акт про неможливість вручення акту перевірки, а другий примірник акту надсилається платнику рекомендованим поштовим відправленням із повідомлення про вручення.

Встановлено, що 15.02.2019 Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт №221/1/16-15-14-01-04 про неможливість вручення акту перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 у зв`язку із відсутністю платника податків за його місцезнаходженням. За змістом даного акту у проміжок часу між 16:30 та 17:30 здійснено телефонний дзвінок головному бухгалтеру ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , яка повідомила про відсутність посадових осіб у зв`язку із закінченням робочого дня.

Другий примірник акту перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 позивачу надіслано Головним управлінням ДФС у місті Києві на підставі усного договору із Кур`єрська експрес доставка згідно накладної №000221, на якій наявна відмітка ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд про отримання від 22.02.2019.

Таким чином, другий примірник акту перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 надіслано ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд хоч і не у повній відповідності до наведених норм ПК України та Порядку №727, але із дотриманням вимоги про фіксацію відомостей про вручення позивачу другого примірника вказаного акту перевірки.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 та від 28.05.2020 у справі №818/532/16 Верховний Суд зауважив, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

З огляду на наведене у сукупності, суд погоджується із доводами позивача про не дотримання відповідачем законодавчих вимог під час оформлення та направлення позивачу акту перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493. Водночас, суд вважає, що вказані порушення жодним чином не вплинули на реалізацію права позивача подати заперечення на вказаний акт перевірки та не вплинули на його висновки, а отже, не призвели до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Відтак, вказані порушення не можуть слугувати самостійною підставою для визнання перевірки незаконною, а спірних рішень протиправними, при цьому враховуються судом у сукупності із іншими обставинами даної справи.

Позивач також зазначає, що перевірку проводили державні ревізори-інспектори ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які здійснювали повноваження контролюючого органу в умовах потенційного конфлікту інтересів. У проведенні перевірки фактично брали участь працівники податкової міліції та прокуратури, що прямо порушує вимоги пункту 61.3 статті 61, пункту 78.3 статті 78 ПК України та ймовірно спотворило результати перевірки.

В обґрунтування зазначених висновків позивач вказав, що під час проведення перевірки прокурор Прокуратури м. Києва Хацков Д.О. та слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Проценко О.В. неодноразово викликали ревізорів-інспекторів для проведення допитів у кримінальному провадженні №32018100040000039. Представником ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд надано пояснення слідчому, щодо від`ємного значення податку на прибуток внаслідок обліку курсових різниць. Після пояснень 14.12.2018 ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд включено до Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік. У судовому засіданні 28.01.2019 прокурор наголошує на регулярному спілкуванні з інспекторами та контролем за перевіркою. Після перевірки слідчий звернувся з клопотанням про тимчасовий доступ до відомостей бухгалтерського обліку позивача, зокрема про облік курсових різниць за 2008-2014 роки. Інспектори на запитання щодо виклику до органів податкової міліції не вказали про їх відсутність. Натомість, зазначили, що інформація є таємницею слідства і необхідно порадитись з юридичним відділом. Податкові інспектори, у відповіді на запити щодо їх допитів послались на таємницю слідства та відмовилися надавати інформацію, однак, інспектор ОСОБА_17 повідомив, що його не викликали.

Позивач зазначає, що інспектори були учасниками кримінального провадження - свідками, статус яких передбачений статтею 65 КПК України. Після проведення допитів та іншої взаємодії з правоохоронними органами у ревізорів-інспекторів міг з`явитися приватний інтерес щодо результатів перевірки, зокрема небажання надалі приймати участь у слідчих діях та не зазначати про відсутність порушень податкового законодавства. З огляду на це, під час здійснення перевірки ревізори-інспектори особливо детально перевіряли саме питання обліку курсових різниць та відносини з ТОВ Свон-Флайт , що досліджуються у кримінальному провадженні.

Отже, фактично, слідчий та прокурор брали участь та координували проведення перевірки, що прямо заборонено пунктом 61.3 статті 61, пунктом 78.3 статті 78 ПК України, а ревізори-інспектори, які проводили перевірку ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд діяли в умовах потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до пункту 61.3 статті 61 ПК України органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб`єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Згідно пункту 78.3 статті 78 ПК України працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов`язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Проаналізувавши вказані норми, матеріали справи та доводи сторін, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні докази безпосередньої участі у проведенні перевірки ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд слідчих та/або прокурора. При цьому, наявність доказів, які можуть опосередковано свідчити про координацію та контроль слідчим та прокурором ревізорів-інспекторів під час перевірки ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , не може слугувати належним доказом їх безпосередньої участі у проведенні вказаної перевірки з огляду на відсутність доказів такого впливу на висновки перевірки.

Згідно частини 1 статті 1 Законом України Про запобігання корупції від 14.10.2014 №1700-VII (Закон №1700-VII) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно статті 28 Закону №1700-VII безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Частиною 1 статті 21 цього Закону №1700-VII передбачено право громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян повідомляти про виявлені фактів вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Законом №1700-VII передбачено, що громадяни мають право на звернення до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції із заявами про встановлення фактів конфлікту інтересів та, в подальшому, притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, статтею 67 Закону №1700-VII передбачено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Таким чином, скасуванню в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень на підставі того, що воно було прийняте під час існування невирішеного конфлікту інтересів, має передувати встановлення факту наявності такого конфлікту інтересів спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції чи приписи НАЗК, як це передбачено нормами Закону №1700-VII, відтак, відсутні підстави для скасування спірних рішень на підставі статті 67 Закону №1700-VII.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 18.02.2019 у справі №855/35/19.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3792615141 прийняте на підставі висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 про порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення №88, шляхом завищення від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 1 186 642 грн за вересень 2018 року у зв`язку із формуванням ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт

На думку відповідача такі господарські операції мають ознаки таких, що були вчинені з метою конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та які мають ознаки операцій, що пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму, передбачені Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення . В обґрунтування вказаного висновку відповідач зазначає, що ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт здійснювали транзитні фінансові операції з придбання товарів/послуг, реалізація яких на користь позивача документувалась у подальшому, у підприємств діяльність, яких має ознаки фіктивності. Зазначає про розрив ланцюга постачання по таких операціях, відсутність у контрагентів ресурсів для здійснення задокументованих операцій, наявність інформації про контрагентів, яка свідчить про фіктивність їх діяльності.

В спростування вказаних висновків відповідача позивач зазначає, що операції з ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт мають ділову мету, спрямовані на настання наслідків і підтверджені первинними документами. Податковий кредит за операціями з ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон- Флайт сформовано на підставі належно складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Позивач не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства бізнес-партнерами його контрагентів. Відповідач всупереч пункту 102.1 статті 102 ПК України визначив суму грошового зобов`язання з ПДВ за межами строку в 1095 днів, який сплив у листопаді 2018 року.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що 24.12.2014 між ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та ТОВ Інвест Аква Груп укладено Договір підряду №24/12-1, відповідно до якого, ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд доручає, а ТОВ Інвест Аква Груп зобов`язується власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Замовнику роботи, що включають в себе: роботи по облицюванню внутрішніх поверхонь чаш басейнів; монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи Обладнання, роботи по внесенню змін до Проектної документації згідно вимог Замовника.

У додатку №1 до Договору сторонами погоджено перелік та вартість робіт і обладнання, що буде використано при виконанні робіт за Договором.

ТОВ Інвест Аква Груп надана банківська гарантія на загальну суму 4 219 065 грн на випадок невиконання чи неналежного взятих на себе зобов`язань чи неякісного виконання робіт.

24.12.2014 ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд передано ТОВ Інвест Аква Груп проектну документацію, відповідно до Акту від 24.12.2014.

У матеріалах справи наявні протоколи, оформлені за нарадами ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та ТОВ Інвест Аква Груп щодо стану виконання робіт тощо.

Технічний нагляд за виконанням робіт здійснював ФОП ОСОБА_3 на підставі Договору №37/02-2014-ТН про здійснення технічного нагляду від 25.02.2014.

Згідно наявних у матеріалах справи актів, підписаних ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та ТОВ Інвест Аква Груп , зафіксовано виконання ТОВ Інвест Аква Груп підрядних робіт на загальну суму - 2 462 887,02 грн, у тому числі ПДВ - 410 481,17 грн.

Остаточний розрахунок за вказані роботи проведено ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд 21.07.2015.

Податкові накладні ТОВ Інвест Аква Груп , складені за такими операціями, оформлені та зареєстровані в ЄРПН на дату настання першої події (перерахування авансу або поставки товару (виконання робіт).

При цьому, відповідач зазначає, що на підставі відомостей, що розміщені у ІС Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено, що ТОВ Інвест Аква Груп здійснювало транзитні фінансові операції з придбання будівельно-монтажних робіт та будівельних матеріалів у ТОВ Інтер Груп , які в подальшому залучали до виконання робіт та купували будівельні матеріали у підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ Горсан та ТОВ ФРГ ЛТД .

Відповідно до аналітичної системи Податковий блок наявна наступна інформація щодо ТОВ Інвест Аква Груп :

ТОВ Інвест Аква Груп станом на 15.02.2019 перебуває на обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до поданої звітності чисельність працівників на підприємстві складає 5 осіб. Остання податкова звітність ТОВ Інвест Аква Груп подана з податку на прибуток - за 2015 рік, з податку на додану вартість - за серпень 2016 року.

Згідно з відомостями АІС Податковий блок та облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва щодо ТОВ Горсан значиться інформація щодо допиту в якості свідка директора та засновника ТОВ ВЕТАФАРМА гр. ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №32015110130000019 03.09.2015 щодо не причетності до фінансово-господарської діяльності.

Ознаки фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичної особи з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управлінням підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансову-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Згідно з відомостями АІС Податковий блок та облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ ФРГ ЛТД , значиться інформація щодо допиту директора - ОСОБА_5 , який надав покази, що підприємство зареєстровано за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

26.10.2015 між ТОВ Свон-Флайт та ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд укладено Договір поставки ігрових автоматів, відповідно до пункту 1.1. якого, ТОВ Свон-Флайт зобов`язався передати у власність ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд обладнання для розважального центру.

Наявні у матеріалах справи видаткові накладні підтверджують факт передачі ТОВ Свон-Флайт товару ТОВ Голдфіш-Інвест- Буд у період 26-27.10.2015 на загальну суму - 5 392 500 грн, у тому числі ПДВ 898 750 грн.

В день поставки товару складені та зареєстровані у ЄРПН відповідні податкові накладні.

Оплата за товару проведена 28.10.2015 та 02.11.2015, що підтверджується матеріалами справи.

Як пояснив позивач, товар було розміщено на другому поверсі торгового центру Silver Breeze та облаштовано там дитячий розважальний центр Веселий вулик . Придбання товару відображено у бухгалтерському обліку, а протягом експлуатації автоматів до витрат підприємства включались амортизаційні відрахування щомісячно з січня 2016 року по березень 2018 року на суму 1 947 291,67 грн.

Протягом всього строку експлуатації товару на фасаді ТОЦ Silver Breeze розміщувалися рекламні матеріали, з метою привернення уваги відвідувачів торгового центру. До позову додано фотографії, що підтверджують такий факт. Наявність ігрових автоматів підтверджується фото та відеоматеріалами, що розміщені в мережі Інтернет.

У березні 2018 року у зв`язку з переплануванням приміщень ТОЦ Silver Breeze , в тому числі займаних дитячим ігровим центром, ігрові автомати продано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 на підставі Договору від 02.03.2018. Відвантаження товару здійснено 16.03.2018, відповідно до видаткової накладної №1 від 16.03.2018. Оплата товару здійснена частинами. ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд за результатом операцій зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні.

Відповідач зазначає, що згідно даних аналітичної системи Податковий блок встановлено, що ТОВ Свон-Флайт станом на 15.02.2019 перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинський районі. Стан платника підприємства - 0, платник податків за основним місцем обліку. Статутний капітал ТОВ Свон-Флайт складав 420 000 грн. Основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200239157 від 26.10.2015 діюче. Остання податкова звітність подана ТОВ Свон-Флайт з податку на прибуток - за 2015 рік, з податку на додану вартість остання за лютий 2016 року.

Аналізом зареєстрованих податкових накладних від імені ТОВ Свон-Флайт встановлено, що ПН реєструвалися з ІР-адреси - НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 та електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_1 (по прямому з`єднанню). Згідно з інтернет-порталом 2ip.ua встановлено подання звітності з наступних ІР-адрес: НОМЕР_1- Нідерланди, Амстердам; НОМЕР_2 - США, Ен-Арбор; НОМЕР_7 - Франція, Рубе; НОМЕР_4 - Німеччина, Нюрнберг; НОМЕР_5 - Франція, Париж; НОМЕР_6 - Румунія, Волунтарі.

На підставі відомостей, що розміщені у ІС Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено, що ТОВ Свон-Флайт здійснювало транзитні фінансові операції з придбання вищезазначених товарів у ТОВ Санітел .

За результатами аналізу встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів та відсутності найманих працівників, що в подальшому унеможливлює процес реалізації товарів/робіт/послуг.

Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2015 рік на підприємстві працював один співробітник - директор ОСОБА_7 .

В акті перевірки також вказано, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд від підприємств постачальників отримано товари з номенклатурою: іграшки, будівельні матеріали (клей, Мопебанд MOPEBAND 12 сш/10, плитка, пісок, цемент, та інші). Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних підприємствами-постачальниками товарів по ланцюгу постачання не придбавались іграшки та будівельні матеріали (клей, Мопебанд MOPEBAND 12 см/10, плитка, пісок, цемент, та інші).

Суд звертає увагу на те, що постановою старшого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві від 15.08.2019 закрито кримінальне провадження №32018100040000039 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , зокрема під час проведення господарських операцій із ТОВ Свон-Флайт , у зв`язку із відсутністю у діяннях службових осіб ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Також суд враховує, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів (у тому числі по ланцюгу постачання) трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а.

До того ж, у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13 Верховний Суд зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Також, у частині операцій позивача із придбання послуг у ТОВ Інвест Аква Груп , суд враховує висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 09.10.2018 у справі №806/1013/17 та згідно якого обґрунтування податкового органу в акті перевірки про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання є таким, що не відповідає правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо перевиставити .

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на підтвердження реальності вказаних господарських операцій із ТОВ Інвест Аква Груп та ТОВ Свон-Флайт позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт постачання товарів, зв`язок господарських операцій із господарською діяльністю позивача та отримання ним прибутку за наслідками здійснення таких операцій. Разом з цим, доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій ґрунтуються на неналежних доказах та припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України, граничний строк подання податкових декларацій з ПДВ припадає на 20 календарний день після закінчення базового податкового періоду, що становить місяць.

Таким чином, граничний строк проведення перевірки правильності нарахування та сплати ПДВ за операціями ТОВ Інвест-Аква-Груп за січень-червень 2015 року є 20.07.2018, а щодо операцій з ТОВ Свон-Флайт за жовтень 2015 року - 20.11.2018. При цьому, перевірку вказаних операцій проведено 27.12.2018 по 08.02.2019, а зобов`язання донараховано 22.03.2019.

З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності заниження доходу та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наведене також підтверджується висновком експерта ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива від 30.09.2019 №127/19.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3792615141.

Податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141 прийняте на підставі висновків відповідача про завищення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 950 476 110 грн за 9 місяців 2018 року з огляду на те, що:

- позивачем у складі витрат враховано амортизацію основаних засобів - операційної нерухомості, у той час як на думку відповідача така нерухомість є інвестиційною, а не операційною та має обліковуватись за справедливою вартістю без нарахування амортизації, відтак, позивачем в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 16, 22 П(с)БО 32, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 110 863 629 грн.

У свою чергу, заперечуючи вказані висновки відповідача, позивач зазначає, що відповідач безпідставно визначив курсові різниці позивача як різниці інвестиційної діяльності, замість різниць операційної діяльності, та неправильно застосував П(с)БО 21 Вплив змін валютних курсів , адже:

Визначаючись щодо правомірності врахування позивачем у складі доходів і витрат курсових різниць та відповідних висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 9 П(с)БО 21, суд виходить з наступного.

Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, (П(С)БО 16) до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Пункт 7 П(С)БО 21 передбачає, що на кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов`язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.

За приписами пункту 9 П(С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Встановлено, що 03.09.2008 ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд (Позичальник) укладено із нерезидентом Компанією Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) (Позикодавець) договір позики у іноземній валюті, на умовах якого Позикодавець передає Позичальникові у власність грошові кошти у сумі 26 000 000 доларів США. Позика є цільовою. Позичальник зобов`язується використати всю суму позики на наступні цілі - придбання об`єктів нерухомого майна, в т.ч. земельних ділянок; організація та здійснення будівництва об`єктів нерухомого майна; поповнення своїх обігових коштів та інші цілі. Плата за користування позикою становить 5,25% річних. При нарахуванню відсотків Дата надання Позики та Дата повернення Позики враховуються як один день. Відсотковий період становить один місяць. Датою надання Позики або її частини є дата надходження грошових коштів.

Згідно Договору від 28.01.2019 про внесення змін до Договору позики від 03.09.2008, змінено графік погашення заборгованості:

- 28.02.2019 - частину Позики у розмірі 300 000,00 доларів США;

- 31.05.2019 - частину Позики у розмірі 300 000,00 доларів США;

- 31.08.2019 - частину Позики у розмірі 300 000,00 доларів США;

- 30.11.2019 - частину Позики у розмірі 300 000,00 доларів США;

- 30.12.2019 - Позика у розмірі 67 957 500,00 доларів США та відсотки.

Станом на 01.01.2015 у ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд обліковувалась кредиторська заборгованість за договором позики від 03.09.2008 №б/н з Компанією Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) за основною сумою позики у сумі 47 031 084,00 дол. США (еквів. 741 612 281,79 грн) та станом на 30.09.2018 за основною сумою позики у сумі 48 936 584 дол. США (еквів. 1 384 820 275,42 грн).

У періоді з 01.01.2015 по 30.09.2018, на виконання Договору позики від 03.09.2008 №б/н, ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд отримало кредитні кошти від Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) у загальному розмірі 1 905 500,00 дол. США (еквів. 47 130 445,68 грн).

ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд обліковувало кошти по Договору позики від 03.09.2008 №б/н на бухгалтерському рахунку 506 інші довгострокові позики в іноземній валюті у 2015-2017 роках та рахунку 612 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті , відсотки по договору позики на бухгалтерському рахунку 685 розрахунки за іншими операціями (відсотками) .

Товариством віднесено на дату балансу курсову різницю по позиці від нерезидента та нарахованих відсотках бухгалтерськими проведеннями: Дт 506 (612) Кт 714 позитивна курсова різниця; Дт 714 Кт 791 віднесено до фінансового результату; Дт 945 Кт 506 (612) від`ємне значення курсової різниці; Дт 791 Кт 945 віднесено до фінансового результату.

Загальна сума курсових різниць по непогашеній сумі позики та відсотків зменшила фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 на суму 839 612 482,33 грн.

Однак, у ході перевірки відповідач наголосив на необхідності застосування до вказаних курсових різниць пункту 9 П(С)БО 21, адже кінцеві спільні бенефіціарні власники ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) мають суттєвий влив на фінансове становище Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) за рахунок надання ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд розстрочок за сплатою по кредиту, не нарахування штрафних санкцій, збільшення терміну погашення кредиту - тим самим зменшуючи фінансові активи Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр). При проведенні аналізу фінансової звітності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд встановлено ознаки неплатоспроможності підприємства та відсутність достатньої наявності оборотних активів для погашення поточних зобов`язань в найближчій перспективі. Зауважив, що кредит від засновника має класифікуватись як капітал, а не як зобов`язання. Тому, кошти за договором позики є внеском засновників, збільшенням статутного капіталу для відновлення платоспроможності. Отже, така заборгованість не є монетарною статтею балансу і не перерахується у зв`язку із урахуванням впливу зміни валютних курсів.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та зважає на таке.

Згідно підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;

повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії.

Пункт 4 П(С)БО 21 містить наступні визначення:

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Аналіз пункту 9 П(С)БО 21 свідчить про те, що його застосування можливе за наявності двох обов`язкових умов:

1) дебіторської заборгованості або зобов`язання за розрахунками із спеціальним суб`єктом - господарською одиницею платника за межами України;

2) належним чином обґрунтованої впевненості, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним в найближчій перспективі.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін , асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Згідно з пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції , суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відповідно до статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Отже, для застосування пункту 9 П(С)БО 21 необхідно щоб особа, на користь якої має повертатись заборгованість є філією чи іншим структурним підрозділом боржника, або повинна мати статус асоційованого, спільного підприємства з боржником, тобто позикодавець має бути підпорядкованим боржнику або ж боржник повинен мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

Суд погоджується із доводами відповідача про наявність зв`язку між ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та Компанією Svitland Development Limited (Республіка Кіпр), адже Компанія Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) опосередковано через Компанію Citabluz Limited (Республіка Кіпр) володіє часткою в статутному капіталі ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд у розмірі 80%.

Водночас, є очевидним, що Компанія Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) не є по відношенню до ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд філією, дочірнім або спільним підприємством, представництвом або підрозділом. ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд не є інвестором Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр).

Відповідач, проаналізувавши структуру власності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд надану позивачем листом від 08.02.2019 №1/08/02/2019 у відповідь на запит відповідача від 07.02.2019 №3, стверджує, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та Компанія Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) є пов`язаними особами, оскільки у них спільні бенефіціарні власники. Зазначає, що кінцеві бенефіціарні власники ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ОСОБА_8 (код НОМЕР_9), ОСОБА_18 (код НОМЕР_10), ОСОБА_19 (код НОМЕР_11), ОСОБА_20 (код НОМЕР_12), ОСОБА_21 створили ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , та виступили інвесторами в Компанію Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) та ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд . ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ОСОБА_8 (код НОМЕР_9), ОСОБА_18 (код НОМЕР_10), ОСОБА_19 (код НОМЕР_11), ОСОБА_20 (код НОМЕР_12), ОСОБА_21 здійснюють остаточний контроль за Компанією Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) та ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд .

Згідно пункту 30 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Дослідивши структуру власності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд , судом встановлено, що ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ОСОБА_8 (код НОМЕР_9), ОСОБА_18 (код НОМЕР_10), ОСОБА_19 (код НОМЕР_11), ОСОБА_20 (код НОМЕР_12) опосередковано через FISHMAN FAMILY PROPERTIES MANAGEMENT (1988) LTD (Ізраїль) володіють часткою у Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) у розмірі 20%.

Оскільки, Компанія Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) опосередковано через Компанію Citabluz Limited (Республіка Кіпр) володіє часткою в статутному капіталі ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд у розмірі 80%, частка ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ОСОБА_8 (код НОМЕР_9), ОСОБА_18 (код НОМЕР_10), ОСОБА_19 (код НОМЕР_11), ОСОБА_20 (код НОМЕР_12) у структурі власності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд складає сукупно 16,12%.

Громадянин Ізраїлю ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) володіє часткою у Компанії JERUSALEM ECONOMY LTD (Ізраїль) у розмірі 24,2%.

Компанія JERUSALEM ECONOMY LTD (Ізраїль) володіє:

- часткою Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) у розмірі 32%;

- Компанією DARBAN INVESTMENTS LTD (Ізраїль), яка володіє часткою Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) у розмірі 16%;

- часткою Компанії INDUSTRIAL BUILDINGS CORPORATION LTD (Ізраїль) у розмірі 68,31%, яка володіє часткою Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) у розмірі 32%.

Таким чином, частка Компанії JERUSALEM ECONOMY LTD (Ізраїль) у Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) складає 69,86%. Відповідно частка Громадянина Ізраїлю ОСОБА_10 у Компанії Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) складає 16,9%, а у ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд - 13,52%.

Отже, вказані особи не можуть вважатись бенефіціарними власниками ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд .

Таким чином, за структурою власності жодна фізична особа не має вирішального впливу на діяльність ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та не володіє часткою у 25% статутного капіталу. Тобто, бенефіціарний власник відсутній, що спростовує вказані доводи відповідача.

Відсутні також підстави вважати, що позивач має суттєвий вплив на Компанію Svitland Development Limited (Республіка Кіпр).

Отже, Компанія Svitland Development Limited (Республіка Кіпр) не може вважатись господарською одиницею ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд за межами України.

Також суд вважає помилковим висновок відповідача щодо наявності у даному випадку належним чином обґрунтованої впевненості, що погашення такого зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним в найближчій перспективі.

Вказаного висновку відповідач дійшов при проведенні аналізу фінансової звітності ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд у ході якого розраховано коефіцієнт Бівера та коефіцієнт поточної ліквідності, з яких відповідачем встановлено ознаки неплатоспроможності підприємства та відсутність достатньої наявності оборотних активів для погашення поточних зобов`язань.

Суд зазначає, що поняття найближчої перспективи не закріплене у законодавстві, а тому з урахування презумпції правомірності рішень платника податку, питання про те який проміжок часу для Товариства є найближчою перспективою вирішується безпосередньо Товариством на власний розсуд.

При цьому, позивач зазначив, що поступово здійснює оплати за Договором позики від 03.09.2008 відповідно до фінансової можливості та графіків повернення, що вказані у відповідних договорах.

Так, протягом 2015-2018 років ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд здійснено погашення за кредитними договорами у сумі 4 839 489,54 доларів США основного боргу та відсотків на суму 5 860 556,6 доларів США. Відповідачу для перевірки надано оборотно-сальдові відомості по субрахунку 311 Поточні рахунки в національній валюті та 612 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями , що підтверджують відсутність нових кредитів та позик, а також наявність достатньої кількості оборотних коштів для виконання зобов`язань.

З 08.02.2019 по 09.11.2019 ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд здійснено погашення за кредитним договором у сумі 10 661 194 доларів США, змінено кредиторів за договором позики, а зобов`язання за ним реструкторизовано за новими кредиторами, а саме DARBAN INVESTMENTS LTD (Ізраїль) та INDUSTRIAL BUILDINGS CORPORATION LTD (Ізраїль).

З урахуванням наведеного суд вважає, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд правомірно здійснювало відображення у власному бухгалтерському та податковому обліку сум нарахованих курсових різниць як різниць операційної діяльності з їх урахуванням при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток без застосування пункту 9 П(С)БО 21, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 839 612 482,33 грн.

Наведене також підтверджується висновком експерта ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива від 30.09.2019 №127/19.

Відтак, податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141 у вказаній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 16, 22 П(с)БО 32 та визначення за це порушення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 110 863 629 грн на підставі податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141, суд зазначає наступне.

Згідно акту від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 перевіркою встановлено, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд є власником нежитлових приміщень загальною площею 75 714,50 кв.м., за адресою: м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В у Дніпровському районі (ТОЦ Silver Breez ), згідно свідоцтва на право власності від 08.07.2013 №5874036 та 66 гаражів (підземних паркінгів) загальною площею 1067,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1 та 1-А у Дніпровському районі, згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2017.

ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд протягом 2015-2018 років надавало в оренду нежитлові приміщення та парко місця на підставі ряду типових договорів за адресою м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В у Дніпровському районі (ТОЦ Silver Breez ) укладених з контрагентами-покупцями (орендарями), з метою отримання орендних платежів, у тому числі договір оренди від 27.12.2017 №б/н укладений з ТОВ ДІДЖІТЕК СЕРВІС (код 41822381), строком дії оренди до 30.06.2023; від 05.03.2014 №б/н укладений з ТОВ ПОРШЕ УКРАЇНА (код 35291194), строком дії оренди 5 років; від 05.07.2016 №б/н укладений з ТОВ ТЕВА УКРАЇНА , код 34770471, строком дії оренди 5 років; від 28.10.2013 №6/н укладений з ТОВ Джонсон і Джонсон Україна (код 35893512) строком дії оренди 5 років.

В ході проведення перевірки відповідачем надано ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд запити від 24.01.2019 №2 та від 07.02.2019 №3 про надання первинних документів з наступних питань:

1) Щодо визначення справедливої вартості на дату балансу по об`єктам інвестиційної нерухомості, які здаються в оренду та інформацію щодо вжиття заходів для визначення оцінки нерухомого майна.

2) Завірені копії приміток до фінансової звітності, щодо вибору методу нарахування амортизації на інвестиційну нерухомість.

3) Договори оренди по об`єктам інвестиційної нерухомості.

У відповідь на вказані запити ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд надано відповіді від 08.02.2019 №1/08/02/2019 та від 10.01.2019 №2/10/01/19, за змістом яких:

1) Згідно Наказу про облікову політику на підприємстві ТОВ Голдфіш-Інвест- Буд та згідно п.9 П(с)БО 32 інвестиційною нерухомістю вважаються будівлі та споруди, які утримуються з метою отримання орендних платежів. Основним критерієм розподілу інвестиційної та операційної нерухомості у разі, якщо один і той же об 'єкт основних засобів використовується як інвестиційна і як операційна нерухомість (якщо неможливо розділити об`єкт на частини), вважати площу об`єкта, що використовується. Якщо частки певних видів нерухомості не можуть бути продані окремо, нерухомість вважати інвестиційною, якщо лише незначна її частка (менше 10%) утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, або для адміністративних цілей. Інвестиційну нерухомість обліковувати за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення. Інвестиційна нерухомість переоцінці не підлягає. Амортизацію на об`єкти інвестиційної нерухомості нараховувати за прямолінійним методом. Ліквідаційну вартість об`єктів інвестиційної нерухомості з метою нарахування амортизації прийняти рівною нулю.

Даний підхід ґрунтується на відсутності діючих цін на активному ринку на подібну нерухомість, яка розташована у схожому місці, знаходиться в такому самому стані і є об`єктом аналогічної оренди, а також високими витратами на залучення сторонніх організацій для проведення оцінки об`єкту.

Крім того підприємство не виключає можливості передачі частини будівлі у фінансову оренду.

2) Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України ТОВ Голдфіш-Інвест- Буд є суб`єктом малого підприємництва, (суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України) та подає відповідну фінансову звітність, що не містить приміток до фінансової звітності.

3) Надано копії відомостей щодо нарахування амортизації по всім об`єктам ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд з визначенням первісної вартості, суми нарахованого зносу та залишкової вартості об`єктів основних засобів (нематеріальних активів) за період 01.01.2015-31.12.2015, 01.01.2016-31.12.2016, 01.01.2017-31.12.2017, 01.01.2018-30.09.2018.

До перевірки надано договір іпотеки 18.06.2012 укладений між Іпотекодавцем - ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд та Іпотекодержателем - Компанія RB LENDING SERVICES LIMITED , предмет іпотеки - об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка за адресою: м. Київ., проспект Тичина Павла, 1-В.

У пунктах 2.4 та 2.5 договору іпотеки 18.06.2012 Сторони домовилися, що Заставна вартість Будівлі на дату укладання цього Договору становить еквівалент 44 144 404,13 доларів США, що за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату цього Договору, становить 352 824 150 грн.

Загальна Заставна вартість Земельної ділянки та Будівлі становить еквівалент 45 700 000,00 Доларів США, що за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату цього Договору, становить 365 257 250,00 грн.

Вартість нерухомого майна (незавершеного будівництва) визначено згідно з висновками №111025-01 та №120601-007 про вартість майна, виданими ДП Київський науково-дослідний інститут незалежних експертиз станом на 25.10.2011 та станом на 01.06.2012.

Відповідно до пункту 2.6 договору іпотеки 18.06.2012 ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд на письмову вимогу компанії RB LENDING SERVICES LIMITED зобов`язане було не частіше, ніж один раз на 6 місяців дії договору переглядати Заставну вартість Предмета іпотеки і в разі її зміни вносити відповідні зміни до Договору, тобто визначати справедливу вартість об`єкта нерухомості ТОЦ SilverBreez .

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд протягом 2015 - 9 місяців 2018 року нараховувалась амортизація прямолінійним методом на об`єкт нерухомості ТОЦ Silver Breez та відносилась до складу собівартості на загальну суму - 110 863 629 грн.

В бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображені проводками: Дт 91 Кт 131 - нараховано амортизацію; Дт 903 Кт 91 - віднесено амортизацію до собівартості наданих послуг.

Відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Згідно підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

П(с)БО 32 Інвестиційна нерухомість визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з пунктом 4 П(с)БО 32 інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності;

операційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання для виробництва, або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Відповідно до пункту 8 П(с)БО 32 інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (пункт 9 П(с)БО 32).

Пунктом 16 П(с)БО 32 встановлено, що підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 817 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315. Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об`єктів інвестиційної нерухомості.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв`язку з майбутніми витратами на поліпшення об`єктів інвестиційної нерухомості (пункт 19 П(с)БО 32).

Згідно пункту 22 П(с)БО 32 сума збільшення або зменшення справедливої вартості інвестиційної нерухомості на дату балансу відображається у складі іншого операційного доходу або інших витрат операційної діяльності відповідно.

Справедлива вартість інвестиційної нерухомості не включає попередньої оплати та нарахованого доходу від фінансової оренди.

П(с)БО 32 визначає дві моделі обліку інвестиційної нерухомості: облік за справедливою вартістю; облік за первісною вартістю. Наведені у П(с)БО 32 положення свідчать, що підприємство наділене правом обирати з-поміж зазначених моделей, при цьому у разі обрання методу справедливої вартості оцінка активу за означеним методом має здійснюватись до дати вибуття чи переведення інвестиційної нерухомості до операційної чи такої, що утримується для продажу. Разом з тим, відповідно до пункту 9 П(с)БО 32 придбана інвестиційна нерухомість завжди зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю, обрахованою за правилами пунктів 10-13 П(с)БО 32.

З аналізу наведеного слідує, що власна чи отримана на умовах фінансової оренди нерухомість, залежно від мети використання, може бути кваліфікована як інвестиційна або операційна. Нерухомість відноситься до категорії інвестиційної у разі наявності ймовірності отримання в майбутньому економічних вигод у вигляді орендних платежів або збільшення власного капіталу від використання такої нерухомості й можливості достовірно визначити її первісну вартість.

Відповідач зазначає, що ТОЦ Silver Breeze є інвестиційною нерухомістю, адже використовується позивачем переважно для отримання прибутку від здачі в оренду приміщень у ТОЦ Silver Breeze .

Тому, на думку відповідача позивач, на виконання пунктів 16 та 22 П(С)БО 32, повинен був визначати справедливу вартість ТОЦ Silver Breeze , а суму збільшення/зменшення справедливої вартості ТЦ на кожну дату проведення балансу відображати як дохід.

При цьому, об`єкт інвестиційної нерухомості не амортизується, а тому позивач в порушення вказаних норм ПК України та П(С)БО 32 нараховував амортизацію на будівлю ТОЦ Silver Breeze у 2015 - 9 місяців 2018 на загальну суму 110 863 629 грн, відносив її до собівартості продукції та зменшував фінансовий результат за відповідні періоди.

В спростування вказаних висновків відповідача позивач зазначає про обґрунтованість нарахування вказаної амортизації та її урахування у складі витрат, адже вважає, що ТОЦ Silver Breeze є об`єктом операційної нерухомості.

Відтак, для вирішення питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141 в частині визначення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 110 863 629 грн, необхідно встановити до якого виду нерухомості належав ТОЦ Silver Breeze у вказаний період, до операційної як стверджує позивача чи до інвестиційної на чому наполягає відповідач.

Згідно пункту 6 П(С)БО 32 якщо певний об`єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути продані окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об`єкти. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, об`єкт основних засобів визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.

За наявності ознак, за яких об`єкт основних засобів може бути віднесеним і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, підприємство розробляє критерії щодо їх розмежування.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 32 з метою бухгалтерського обліку не вважається інвестиційною нерухомістю:

5.1. Операційна нерухомість, а також нерухомість, що утримується для використання у майбутньому як операційна нерухомість.

5.2. Нерухомість, що утримується з метою продажу за умов звичайної господарської діяльності.

5.3. Нерухомість, що будується або поліпшується за дорученням третіх сторін.

5.4. Нерухомість, що перебуває в процесі будівництва або поліпшення з метою використання у майбутньому як інвестиційна нерухомість.

5.5. Нерухомість, що надана в оренду іншому суб`єкту господарювання на умовах фінансової оренди.

У постанові від 09.12.2019 у справі №826/11830/18 Верховний Суд зазначає, що для вирішення питання щодо належної кваліфікації та обліковування нерухомості в якості операційної чи інвестиційної слід з`ясувати мету її використання (за рахунок аналізу договорів, наказів, протоколів на підприємстві, будь-яких планових документів тощо) та дійсні обставини використання останньої у періоді, що перевіряється.

З пояснень позивача та матеріалів справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд частину приміщень у ТОЦ Silver Breeze надано в оренду. Водночас, позивачем утримується для адміністративних цілей частина ТОЦ Silver Breeze загальною площею 11 619,05 кв.м. До такої площі відноситься частково площа паркінгу (300 кв.м.), площа офісу ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд (168,38 кв.м.), вільна площа, що утримується для можливого передання у фінансову оренду (627,57 кв.м.), технічні приміщення та розподільні пункти (3 772,4 кв.м.), інші площі, що не належать до площі приміщень, та призначені для обслуговування об`єкту та належного ведення основної діяльності (6 750,7 кв.м.).

Отже, ТОЦ Silver Breeze використовується ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд одночасно як об`єкт операційної нерухомості та як об`єкт інвестиційної нерухомості.

Суд враховує, що відповідач не довів належних доказів використання позивачем ТОЦ Silver Breeze переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу. В акті перевірки відсутні відомості про те, якими критеріями керувався відповідач стверджуючи, що ТОЦ Silver Breeze використовується ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу. А тому, такі висновки відповідача фактично є виключно припущеннями.

При цьому встановлено, що ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд розроблені критерії щодо розмежування об`єктів операційної та як інвестиційної нерухомості у Наказі про облікову політику на підприємстві за змістом якого основним критерієм розподілу інвестиційної та операційної нерухомості у разі, якщо один і той же об`єкт основних засобів використовується як інвестиційна і як операційна нерухомість (якщо неможливо розділити об`єкт на частини), вважати площу об`єкта, що використовується. Якщо частки певних видів нерухомості не можуть бути продані окремо, нерухомість вважати інвестиційною, якщо лише незначна її частка (менше 10%) утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, або для адміністративних цілей. Інвестиційну нерухомість обліковувати за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення. Інвестиційна нерухомість переоцінці не підлягає. Амортизацію на об`єкти інвестиційної нерухомості нараховувати за прямолінійним методом. Ліквідаційну вартість об`єктів інвестиційної нерухомості з метою нарахування амортизації прийняти рівною нулю.

Оскільки, загальна площа ТОЦ Silver Breeze становить 75 714,50 кв.м., а як операційну нерухомість позивач використовує частину ТОЦ Silver Breeze площею 11 619,05 кв.м., що складає більше 10% загальної площі такого об`єкту, суд вважає, що позивач обґрунтовано обліковує ТОЦ Silver Breeze в цілому як об`єкт операційної нерухомості.

Також суд враховує доводи позивача про те, що спосіб нарахування та обліку амортизації ТОЦ Silver Breeze , як операційної нерухомості був обраний з часу введення об`єкта в експлуатацію (2013 рік) та раніше вже перевірявся податковими органами. Відповідно до акту від 07.07.2015 №3267/26-58-2-08-18/35383493 перевіркою не встановлено завищення чи заниження задекларованих суб`єктом сум амортизаційних платежів, а відтак не встановлено порушення порядку ведення бухгалтерського обліку чи оподаткування вказаних доходів та витрат. При цьому, до П(с)БО 32 Інвестиційна нерухомість за 2015-2018 роки не внесено жодних змін. Наведене є свідченням непослідовності та суперечливості позиції контролюючого органу.

Відтак, нарахування амортизації на вказаний об`єкт нерухомості у період який охопила перевірка відповідає приписам податкового законодавства, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача у цій частині.

Наведене також підтверджується висновком експерта ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива від 30.09.2019 №127/19.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №3782615141.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

При вирішенні даної справи судом застосовано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" у якому звернуто увагу на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків, наголошено про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Також при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141, у той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141.

У позовній заяві ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд також просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Н від 06.06.2019 №7482615141, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 2 970,40 грн.

Однак, позовна заява ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд не містить жодних обґрунтувань протиправності вказаного рішення.

Разом з цим, факт порушення ТОВ Голдфіш-Інвест-Буд строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, простежується з акту від 15.02.2019 №102/26-15-14-01-04/35383493 та рішення Державної фіскальної служби України від 03.06.2019.

У зв`язку із викладеним відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з однією позовними вимогами майнового характеру у загальному розмірі 951 665 722,4 грн за які сплатив судовий збір у розмірі 19 200 грн згідно платіжного доручення від 11.06.2019 та №166.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимоги позивача у загальному розмірі 951 662 752 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 19 199,94 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Голдфіш-Інвест-Буд задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.03.2019 №3782615141 та №3792615141.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Голдфіш-Інвест-Буд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 199,94 грн (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто чотири копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Голдфіш-Інвест-Буд (місцезнаходження юридичної особи: 02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В701; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35383493).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Повний текст рішення складено 14.12.2020.

Суддя О.М. Чудак


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	14.12.2020
Оприлюднено	17.12.2020
Номер документу	93538711
Судочинство	Адміністративне

Ханова Р.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.12.2020 по справі 640/12206/19ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —640/12206/19

Рішення
від 14.12.2020 по справі 640/12206/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА