Постанова

від 14.12.2020 по справі 440/2721/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 440/2721/19

адміністративне провадження № К/9901/9582/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя - Костенко Г. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (колегія суддів у складі: Любич Л. В., Спаскін О. А., Присяжнюк О. В.) у справі № 440/2721/19 за позовом державного реєстратора Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Чутівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Державне підприємство Національні інформаційні системи , про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2019 року державний реєстратор Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - також Мін`юст), треті особи: Чутівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Державне підприємство Національні інформаційні системи (далі - ДП Національні інформаційні системи ), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 липня 2019 року № 2091/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (також - оскаржуваний Наказ).

В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуваним наказом їй протиправно було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Указаний наказ прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно її діяльності як державного реєстратора Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Позивач уважає висновки перевірки, які зазначені у довідці від 27 червня 2019 року, необґрунтованими, оскільки нею під час здійснення реєстраційних дій дотримано положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141). Указала, що наданими нею доказами підтверджено безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано оскаржуваний Наказ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування до позивача несприятливих наслідків у вигляді блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на чотири місяці є неспівмірним з виявленими відповідачем за наслідками перевірки порушеннями. Крім того, встановлено відсутність у діях позивачки порушень вимог Закону № 1952-IV, положень Порядку № 1127 та Порядку № 1141.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи.

Не погоджуючись з указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що законодавством передбачено, що рішення Міністерства юстиції України приймається у формі наказу на підставі довідки комісії за результатами проведення камеральної перевірки, в якій викладені усі підстави і мотиви, що слугували прийняттю такого рішення. Водночас у довідці викладений зміст порушень та норми законодавства, що були порушені державним реєстратором, а тому відповідачем дотримано порядок винесення спірного наказу. Крім цього, зауважує, що суд не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані законом відповідному суб`єкту владних повноважень. Стверджує, що питання витребування копій паперових документів та пояснень по суті виявлених порушень є правом комісії, а не обов`язком. Скаржником звернута увага на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 1540/3392/18 та від 25 січня 2019 року у справі № 820/5866/17.

Відзивів на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2020 року для розгляду справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Соколов В. М, судді: Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

Ухвалою Верховний Суд від 11 грудня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації та нотаріату Кондаковою С.М. відповідно до статті 37 1 Закону № 1952-VI та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі - Порядок № 990, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) 04 червня 2019 року проведено моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі прав державних реєстраторів Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

За результатами указаного моніторингу складено акт від 04 червня 2019 року, у якому зафіксовано, що державним реєстратором ОСОБА_1 під час вчинення реєстраційних дій за заявою № 28070925 до Державного реєстру прав не долучено електронної копії документа, на підставі якого внесено зміни до Державного реєстру прав, що є порушенням вимог статей 10, 16, 18 Закону № 1952-VI, пунктів 10, 25 Порядку № 1127; не встановлено черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв (відсутній пошук у базі даних заяв), що є порушенням приписів статей 3, 10, 18 Закону № 1952-VI, пунктів 12, 18 Порядку № 1127, пунктів 4, 12, 13 Порядку № 1141.

Наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2019 року № 2164/7 Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області було вирішено провести камеральну перевірку позивача.

Копія вказаного наказу відправлена поштою на адресу позивача13 червня 2019 року.

За результатами камеральної перевірки державного реєстратора Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 від 27 червня 2019 року Комісією з проведення перевірки (далі - Комісія) складено Довідку та запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.

На підставі зазначеної Довідки Міністерства юстиції України 09 липня 2019 року прийняло оспорюване в цій справі рішення у формі наказу № 2091/5, яким наказано:

1. Тимчасово заблокувати доступу державного реєстратора Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці;

2. Виконання пункту 1 наказу покласти на ДП Національні інформаційні системи .

Уважаючи наказ протиправним, державний реєстратор Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки касаційна скарга відповідача до суду касаційної інстанції надійшла 02 квітня 2020 року, то її розгляд здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ , що діє з 08 лютого 2020 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини рішенням у справі Ruiz-Mateos проти Іспанії Суд вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain) пункт 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (Hirvisaari v. Finland). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Перевіряючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року на відповідність вищевказаним критеріям у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 37 1 Закону № 1952-IV передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному вебсайті.

Пунктом 5 Порядку № 990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному вебсайті. Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку № 990).

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9 Порядку № 990).

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку № 990).

Судом установлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстраторів Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлені такі порушення допущені ОСОБА_1 , які відображено у довідці:

- за заявою № 28814375 до Державного реєстру не долучено електронних копій документів, на підставі яких внесено зміни до Державного реєстру прав;

- за заявою № 28070925 не встановлено черговості розгляду заяв зареєстрованих у базі даних (відсутній пошук у базі даних заяв), державна реєстрація права власності проведена на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно;

- за заявою № 28546978 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за наявності підстав для зупинення розгляду заяви.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного Наказу, оскільки встановив відсутність у діях позивачки порушень вимог Закону № 1952-IV, положень Порядку № 1127 та Порядку № 1141 (означених у довідці). Суд зазначив, що під час розгляду справи не встановив факту невиготовлення державним реєстратором електронних копій документів, на підставі яких внесено зміни до Державного реєстру прав, порушення черговості розгляду заяв зареєстрованих у базі даних, державна реєстрація права власності проведена на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за наявності підстав для зупинення розгляду заяви.

Відповідач, не погодившись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, серед іншого, вказував, що за наявності підстав для зупинення розгляду заяв для направлення запиту до Державного земельного кадастру для уточнення реєстрації договору оренди державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41543619, на підставі чого у розділі Державного реєстру прав зареєстроване інше речове право (право оренди) за № 26561181, чим порушено вимоги статтей 3, 10, 18 , 23 Закону пунктів 12, 25 Порядку № 1127.

Указані у довідці за результатами камеральної перевірки порушення стосувались заяви № 28546978 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324084600:00:004:5450, яка розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Рунівщинська сільська рада.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови апеляційної інстанції зазначені доводи апеляційної скарги відповідача судом апеляційної інстанції не перевірялися. Суд апеляційної інстанції надав свої висновки лише щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права за заявами № 28814375 та № 28070925.

Суд апеляційної інстанції не дослідив у повній мірі дане питання, не надавши йому належної правової оцінки.

Водночас Верховний Суд ураховує, що за змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Передбаченими пунктом 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 1540/3392/18 та від 25 січня 2019 року у справі № 820/5866/17.

Так, у згаданих справах Суд дійшов висновку про наявність у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу до Державного реєстру прав, виходячи з типу вчиненого позивачем порушення, його систематичності, сукупності з іншими порушеннями, співрозмірності порушення з можливими негативними наслідками. Водночас Суди дійшли таких висновків з огляду на наявність та установлення судом у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав. У справі № 1540/3392/18 сама позивачка у касаційній скарзі зазначала, що нею фактично не оскаржуються висновки та виявлені порушення за результатами перевірки.

Для застосування та перевірки наявності підстав для застосування висновків, на які посилається скаржник, необхідним є перевірка обставин та досліджених доказів щодо вчинення чи не вчинення державним реєстратором ОСОБА_1 порушень за результатами перевірки за заявою № 28546978.

Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції зроблено без дослідження зібраних у справі доказів у частині порушень за заявою № 28546978 установлених у довідці. Другий апеляційний адміністративний суд не з`ясував і не навів доказів, які б підтвердили чи спростували допущення державним реєстратором порушень за вказаною заяво. Між тим, установлення цих обставин має значення для справи з огляду на підстави позову та касаційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд не встановив обставин, що входять до предмету доказування (чи вчиненно державним реєстратором ОСОБА_1 порушень за заявою № 28546978), не дослідив зібраних у справі доказів, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен вирішити спір з відповідним застосуванням необхідних правових норм, із зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції та мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в обґрунтування своїх вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 440/2721/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк