Постанова

від 09.12.2020 по справі 1-27/13

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 1-27/13

провадження № 51-2857км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 03 червня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з заявою в порядку ст. 527 КПК України, в якій просив відновити втрачені матеріали кримінальної справи № 1-27/13 у частині постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2013 року та ухвали апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року. На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_6 зазначав, що у провадженні Ленінського районного суду м. Луганська перебувала кримінальна справа, у якій він мав статус підсудного за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.205, ч. 3 ст.27, ч. 3ст.212, ч. 1 ст.225 КК України. Вирок у справі не ухвалювався, а постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2013 року, яка була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року, справа за обвинуваченням його та інших осіб була направлена на додаткове розслідування, однак через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська доступ до її матеріалів відсутній. Водночас відновлення зазначених судових рішень необхідно заявнику для поновлення його прав, зокрема, щодо завершення кримінального провадження стосовно нього та його реабілітації.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

Приймаючи таке рішення, місцевий суд виходив із того, що згідно з положеннями ст.524 КПК України відновленню підлягають лише втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду, однак у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 вироку не ухвалено.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2020 року без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 вважає оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій незаконними і просить їх скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на те, що, відмовивши йому у задоволенні заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції ухвалив процесуальне рішення, не передбачене ст. 531 КПК України. Крім того, на переконання ОСОБА_6 , відсутність у кримінальному провадженні стосовно нього ухваленого вироку не перешкоджає вирішенню питання про відновлення втрачених матеріалів такого провадження у порядку, передбаченому статтями 524-531 КПК України. Посилаючись на загальні засади кримінального провадження, рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що відмова суду у відновленні постанови про направлення справи на додаткове розслідування та ухвали про її залишення без змін унеможливлює подальше розслідування кримінального провадження та прийняття за результатами цього розслідування остаточного судового рішення. Також вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно розглянуто його апеляційну скаргу у порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 в засіданні суду касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 , вважаючи її безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З матеріалів судового провадження убачається, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 та інших осіб перебувала на розгляді Ленінського районного суду м. Луганська за правилами КПК України 1960 року і постановою цього суду, залишеною без зміни апеляційним судом, була направлена прокурору Луганської області для додаткового розслідування, після чого відсутні відомості про прийняття органом досудового розслідування будь-яких рішень, у тому числі й про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року, яким визначено територіальну підсудність кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами, територіальну підсудність у кримінальних справах/провадженнях, які раніше перебували на розгляді вЛенінському районному суді м. Луганська, визначено за Сватівським районним судом Луганської області.

Однак за повідомленням в .о. керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2020 року № 8/221/2020 кримінальна справа № 1-27/13 за обвинуваченням ОСОБА_6 та інших осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.205, ч. 3 ст.27, ч. 3ст.212, ч. 1 ст.225 КК України, до зазначеного суду з Ленінського районного суду м. Луганська не передавалася (а.п.56).

Як зазначено у листі заступника прокурора Луганської області від 16 квітня 2020 року № 21-285вих-20, у зв`язку із захопленням адміністративної будівлі прокуратури області у м. Луганську незаконними збройними формуваннями документи та матеріали стосовно кримінальної справи № 1-27/13 у працівників прокуратури області відсутні (а. п. 54).

ОСОБА_6 , посилаючись на ст. 527 КПК України, звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а саме постанови Ленінського районного суду м.Луганська від 16 серпня 2013 року, якою вищевказану кримінальну справу направлено на додаткове розслідування, та ухвали апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року, якою цю постанову залишено без змін.

Вирішуючи питання, порушені в заяві ОСОБА_6 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що норми КПК України 1960 року втратили чинність із набранням законної сили КПК України 2012 року, Перехідними положеннями якого не передбачено порядку розгляду заяв про відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи, розгляд якої відбувався за правилами КПК України 1960 року. До того ж останній взагалі не передбачав процедури відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи. За таких обставин, з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, зважаючи на те, що нормами Розділу VIIчинного КПК України 2012 року така процедура передбачена, суди обох інстанцій обґрунтовано вважали за можливе застосування цієї процедури за аналогією також і щодо справ, які розглядалися за правилами КПК України 1960 року. За даних обставин з такою позицією цілковито погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 524 КПК України 2012 року визначено умову відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, відповідно до якої відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду. Згідно зі ст. 526 КПК України 2012 року заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

Однак ОСОБА_6 просив відновити матеріали кримінальної справи, розгляд якої не закінчився ухваленням вироку, а справу направлено на додаткове розслідування. Водночас нормами КПК України 2012 року не передбачено можливості відновлення матеріалів кримінального провадження, яке не завершилось на підставі остаточного рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України 2012 року суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що розгляд кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 та інших осіб не було завершено, вирок судом не ухвалено, а справу направлено на додаткове розслідування, судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відновлення втрачених матеріалів.

За своєю суттю оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цьому судовому провадженні є правильними, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни вказаних судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Урахувавши наведене та керуючись статтями 434, 436 КПК України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 21 квітня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 03 червня 2020 року - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3