Постанова

від 10.12.2020 по справі 910/16005/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 910/16005/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників справи:

від позивача: згідно протоколу судового засідання;

від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання;

від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс Петроль" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/16005/19 (суддя Котков О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 09.06.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", м. Київ

до 1) Приватного підприємства "Транс Петроль", м. Київ

2) Приватного підприємства "Вікінг", м. Коростень, Житомирська обл.

про визнання угоди та договору недійсними

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (далі - позивач/ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Транс Петроль" (відповідач - 1/ПП "Транс Петроль") та Приватного підприємства "Вікінг" (відповідач -2/ПП"Вікінг"), в якій просило суд визнати недійсною угоду про реституцію від 30.05.2018 та визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані правочини є такими, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача, отже в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. На думку позивача, оскаржувані правочини є такими, які вчинені без наміру створення правових наслідків, отже є фіктивними, а фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/16005/19 позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладений між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг"; стягнуто з ПП "Транс Петроль" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" судовий збір - 960,50 грн; стягнуто з ПП "Вікінг" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" судовий збір - 960,50 грн; у іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною угоду про реституцію від 30.05.2018 суд першої інстанції виходив з того, що укладена між відповідачами угода не суперечить чинному законодавству і укладення такого виду угод є правом сторін; в свою чергу позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладення відповідачами угоди про реституцію від 30.05.2018 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які нею обумовлені, а така угода була спрямована на незаконне заволодіння майно.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 місцевий господарський суд виходив з того, що зазначений правочин суперечить положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки ПП "Транс Петроль" у встановленому законом порядку право власності на транспортні засоби за договором купівлі-продажу не набув, оскільки ним не було дотримано вимог необхідних для набуття у власність транспортних засобів, а саме їх державної реєстрації за ПП "Транс Петроль", як-то передбачено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 та ст. 34 Закону України "Про дорожній рух".

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 15,16, 215, 216, 228, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 207 Господарського кодексу України, ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" та п.п. 3, 4, 7, 8, 42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ПП "Транс Петроль" (далі -скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг" та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, а саме: ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 228, 234, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 53 Закону України "Про дорожній рух", ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.п. 3, 7, 33, 42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

- судом першої інстанції не було враховано висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17, від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17 та від 30.05.2019 у справі № 908/1532/18;

- між відповідачем -1 та відповідачем -2 було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, який відповідно до закону не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та держаній реєстрації. На виконання зазначеного договору відповідач -2 передав, а відповідач -1 прийняв транспорті засоби, відповідно до договору, що підтверджується актами приймання-передачі №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10;

- відповідно до угоди про реституцію від 30.05.2018 та договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладених між відповідачем -1 та відповідачем -2 виникли зустрічні зобов`язання, щодо сплати/повернення коштів за ними, тому з метою припинення цих зобов`язань відповідачами було складено акт про припинення зобов`язань заліком від 16.01.2019, тобто відповідачами здійснено всі умови на виконання угоди про реституцію від 30.05.2018 та договору купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019;

- не вчинення дій щодо реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, не може свідчити про недійсність договору купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019, оскільки ні Закон України "Про дорожній рух" ні Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 не пов`язують реєстрацію транспортного засобу з моментом набуття права власності, такі дії здійснюються виключно з метою обліку та контролю щодо експлуатації транспортного засобу, контролю за сплатою податків, внесення інших обов`язкових платежів;

- з аналізу положень ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" та Прядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 вбачається, що державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб. Законодавство не містить жодної вказівки власне на реєстрацію прав власності на транспортні засоби, а лише містить положення про державну реєстрацію самих транспортних засобів. Цивільний кодекс України передбачає реєстрацію прав лише на нерухоме майно і з цим фактом пов`язує перехід права власності на нього;

- договір купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019 жодним чином не порушує права позивача, оскільки останній не є стороною зазначеного договору, договір не містить суджень про його (позивача) права та обов`язки, а також не стосується майна позивача або його майнових чи немайнових прав;

- позивач не довів порушення його прав оскаржуваним договором, а судом першої інстанції не було наведено належного обґрунтування, з посиланням на відповідні докази такого порушення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.06.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача -1 без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 16005/19- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача -1 вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" зазначає, що вчинені відповідачами правочини (угода про реституцію від 30.05.2018 та договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019) є такими, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача, отже в розумінні ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними; вчинені між відповідачами угода про реституцію від 30.05.2018 та договір купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019 є такими, що вичинені без наміру створення правових наслідків, які обумовленні цими правочинами, отже є фіктивними, а фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача - 2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач - 2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач - 2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 апеляційну скаргу ПП "Транс Петроль" у справі № 910/16005/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі № 910/16005/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ПП "Транс Петроль" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/16005/19 призначено на 15.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 розгляд справи № 910/16005/19 відкладено на 29.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/16005/19 оголошено перерву судового засідання до 20.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/16005/19 оголошено перерву судового засідання до 04.11.2020.

04.11.2020 розгляд справи № 910/16005/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4662/20 від 16.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16005/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2020 для розгляду справи № 910/16005/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу ПП "Транс Петроль" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/16005/19 прийнято свого до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.; розгляд скарги призначено на 10.12.2020.

Явка представників сторін

Відповідач - 2 у судове засідання не з`явися, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача - 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач -2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача/відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача - 2.

Позиція представників сторін у справі

Представники скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з підстав викладених у ній та просили апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладено між ПП "Транс Петроль" та ПП"Вікінг" та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" в задоволені позову в цій частині.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/16005/19 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, з урахуванням ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.03.2018 у справі № 906/726/17 позов ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" задоволено частково; визнано недійсними укладені між ПП "Вікінг" та ПП "Транс-Петроль" договори купівлі-продажу транспортних засобів №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.07.2016 та додаткові угоди до цих договорів.

У рішенні Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 906/726/17, встановлено наступне:

"В порушення умов договору оренди Відповідач - 1 здійснив відчуження транспортних засобів, на яких встановлені належні позивачу шини. Позивач зазначає, що відчуження відбулося шляхом укладення між відповідачами договорів №558/10/8041/2016 від 25.06.2016, №00081,09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №279/01/8047/2016 від 21.06.2016, №558/10/8047/2016 від 25.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 25.06.2016. З метою встановлення факту укладення вказаних договорів судом зроблено запит до Регіонального сервісного центру у м. Києві МВС України отримано відповідь, що дійсно між відповідачами укладались договори №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 25.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 25.06.2016. Зміст вказаних договорів свідчить про те, що відповідач - 1 продав а відповідач - 2 купив транспортні засоби, які входять до переліку транспортних засобів, на яких встановлені шини, які є предметом договору оренди.

У додаткових угодах №1 до спірних договорів, сторони (відповідачі) передбачили, що при передачі товару (транспортних засобів), право власності покупця - ПП "Транс Петроль" (відповідача - 2) не поширюється на вантажні шини, встановлені на транспортні засоби. Разом з тим ці ж угоди вказують на те, що відповідач - 2 зобов`язується повернути шини після встановлення на транспортні засоби власних шин.

Відповідачі не заперечили, що шини, які є предметом договору оренди і на даний час встановлені на транспортні засоби, які продані за спірними договорами. Цей факт також встановлений в ухвалі слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 23.10.2017 у справі №296/8311/17.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що спірні договори були спрямовані на безпідставну передачу відповідачем -1 відповідачу - 2 в користування шин, які належать позивачу, чим порушено права власності позивача, яке визначене в ст. 317 ч. 1, ст. 319 ч. 1, ст. 321 ч. 1,2 Цивільного кодексу України. Тобто спірні договори суперечать вказаним нормам.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.06.2017 у справі 906/354/17 за участю цих же сторін, вирішено приватному підприємству "Вікінг" повернути ТОВ "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой" вантажні шини. Наявність вказаного рішення не впливає на наслідки розгляду даного позову, оскільки при вирішенні вимог про недійсність правочину суд встановлює правовідносини сторін саме на момент вчинення.".

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві у даній справі № 910/16005/19, ПП "Вікінг" та ПП "Транс-Петроль" рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17 не виконали.

30.05.2018 між ПП "Транс-Петроль" (відповідач-1) та ПП "Вікінг" (відповідач-2) укладено угоду про реституцію (надалі - угода), за умовами якої (з урахуваннями змін до неї) відповідач-2 зобов`язується до 01.02.2019 перерахувати відповідачу-1 кошти в розмірі 3 285 258,00 грн (п. 1 угоди), а відповідач-1 зобов`язується протягом трьох робочих днів з дня виконання відповідачем-2 п. 1 угоди повністю або частково передати відповідачу-2 транспортні засоби повністю або частково, відповідно до суми отриманих коштів, згідно договорів, які були визнанні недійсними рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17.

15.01.2019 згідно з актами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 приймання-передачу транспортних засобів до угоди про реституцію ПП "Транс-Петроль" повернуло, а ПП "Вікінг" прийняло транспортні засоби, придбані за договорами, які були визнанні недійсними рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17.

15.01.2019 між ПП "Вікінг" (продавець, відповідач-2) та ПП "Транс-Петроль" (покупець, відповідач-1) укладено договір купівлі-продажу № 011/1501/2019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортні засоби без вантажних шин, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити продавцю його вартість.

В преамбулі вказаного договору зазначено, що ПП "Транс-Петроль", діючи відповідно до зобов`язання, що виникло у останнього за ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, повторно повернуло ПП "Вікінг", за актами прийому-передачі, отримані за недійсними договорами купівлі-продажу, транспорті засоби, усього 40 одиниць. За отриманням транспортних засобів, ПП "Вікінг" набуло/поновило право власності на них. Сторони для відновлення "status quo" у фактичному та правовому становищі, що існувало між ними до визнання судом недійсними попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів, уклали цей договір купівлі-продажу.

Позивач вказує, що в рамках виконавчого провадження ВП №58044532, яке перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, накладено арешт на все майно ПП "Вікінг" (в тому числі транспортні засоби), тому з метою уникнення звернення стягнення на транспортні засоби ПП "Вікінг" було укладено договір купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019 з ПП "Транс Петроль" без отримання свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів при поверненні ПП "Транс Петроль" відповідно актів приймання-передачу транспортних засобів транспортних засобів ПП "Вікінг".

На думку позивача, договір купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019 укладено відповідачами задля уникнення сплати заборгованості перед позивачем.

Вважаючи укладені відповідачами угоду про реституцію від 30.05.2018 та договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 такими, що не відповідають діючому законодавству, позивач звернувся із позовом про визнання їх недійсними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга ПП"Транс Петроль" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 (в оскаржуваній частині) підлягає скасуванню, виходячи за наступних підстав.

Апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач - 1 оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП"Вікінг".

Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній відповідачем -1 частині.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019, з підстав його невідповідності вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та порушення цією угодою прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, за захистом яких може бути пред`явлений позов до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16.

Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення оспорюваним договором купівлі - продажу публічного порядку, і, зокрема, доказів того, що укладення вказаного правочину було спрямоване на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, і як наслідок відсутність підстав застосування наслідків нікчемного правочину.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення оспорюваним договором купівлі - продажу публічного порядку, зокрема, доказів того, що укладення вказаного правочину було спрямовано на незаконне заволодіння майном позивача, оскільки позивачем не надано будь яких доказів на існування вказаних обставин на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Так, судом апеляційної інстанції враховано обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №906/726/17, зокрема, що шини для вантажних автомобілів, які є предметом договору оренди і належать ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", були встановлені на транспортні засоби, які продані за оспорюваними договорами № 558/10/8041/2016 від 25.06.2016, № 00081,09/8041/2016 від 05.05.2016, № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016, № 279/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 558/10/8047/2016 від 25.06.2016, № 268/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 291/01/8047 від 25.06.2016, № 391/01/8047/2016 від 25.06.2016.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що у справі № 906/726/17 встановлювались обставини саме на момент укладення оспорюваних договорів у такій справі, а саме, станом на травень, червень 2016 року. Будь яких обставин щодо передачі станом на 15.01.2019 за оспорюваним договором купівлі-продажу у даній справі № 910/16005/19 шин для вантажних автомобілів, які належать ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", рішеннями господарських судів у справі № 906/726/17 не встановлювалось.

Крім того, у оспорюваному договорі купівлі-продажу від 15.01.2019 сторони погодили умови щодо обов`язку продавця передати у власність покупця транспортні засоби без вантажних шин (п.1.1. зазначеного договору).

У актах приймання-передачі транспортних засобів, укладених на виконання умов вказаного договору купівлі-продажу, не міститься інформації щодо передачі разом із транспортними засобами також і шин.

Тобто, позивачем належним чином не доведено факту, що за оспорюваним договором купівлі-продажу від 15.01.2019 було передано не тільки транспортні засоби, але й шини для вантажних автомобілів, які належать ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", і що дійсно відповідачі вчиняючи оспорюваний договір незаконно заволоділи майном позивача.

Щодо посилання позивача на фіктивність договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, задля уникнення сплати заборгованості перед позивачем та іншими кредиторам, тобто вчинення такого правочину без наміру створення правових наслідків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу позову, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише визначення відповідачами у договорі купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019, що ПП "Транс-Петроль", діючи відповідно зобов`язання, що виникло у останнього за ч. 1 ст. 216 ЦК України, повторно повернуло ПП "Вікінг", за актами прийому-передачі, отримані за недійсними договорами купівлі-продажу, транспорті засоби, усього 40 одиниць. За отриманням транспортних засобів, ПП "Вікінг" набуло/поновило право власності на них. Сторони для відновлення "status quo" у фактичному та правовому становищі, що існувало між ними до визнання судом недійсними попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів, уклали цей договір купівлі-продажу не свідчить про вчинення цього договору без наміру створення правових наслідків.

Оскільки позивач не довів відсутність у сторін правочину наміру створити юридичні наслідки, підстави для визнання договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 недійсним у відповідності до ст. 234 ЦК України відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що договір може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи, не сторони договору, за умови встановлення факту порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу такої особи. Якщо ж за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/3169/18, від 28.01.2020 у справі № 916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Отже, виходячи із наведених вище приписів чинного законодавства, ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 року повино, в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, довести, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси.

Тобто саме на позивача покладається обов`язок обґрунтувати та довести суду належними та допустимими доказами, що у зв`язку з укладенням між відповідачами договору, були порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Однак, позивачем в порушення присів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано та не підтверджено суду належними та допустимими доказами, що у зв`язку з укладенням між відповідачами оспорюваного договору, були якимось чином порушені його права чи інтереси.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушення положень ст.ст. 224, 228 ЦК України (на які посилається позивач), при укладені оспорюваного договору, а також відсутність порушених прав чи інтересів позивача, який не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 , що також є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем - 1 у апеляційній скарзі та позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача -1 знайшли своє підтвердження.

Не приймаються аргументи наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу відповідача - 1 щодо наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення позову, з підстав наведених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" належними чином недоведені та необґрунтовані.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також порушенням норм матеріального права, що згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у позові (в оскаржуваній відповідачем -1 частині).

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, а судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Транс Петроль задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/16005/19 скасувати у частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/16005/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-Дальнобой (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 5, кім. 312, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33212540) на користь Приватного підприємства Транс Петроль (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, кв. 33, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37498929) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/16005/19 повернути Господарському суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 16.12.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала