Постанова

від 09.12.2020 по справі 160/9096/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9096/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області,

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Декорт

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя - Златін С.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Декорт

до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Декорт (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального ТОВ ВКФ Декорт за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1 № 34358/10/04-36-32-01-24 від 01.04.2020 року, залишене без змін рішенням ДПС України від 04.06.2020 року № 18182/6/39-00-17-01-02-16;

- поновити порушене право позивача, а саме: зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати ТОВ ВКФ Декорт ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою місяця зберігання: Україна, Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1, загальна вартість резервуарів, (літри) 50000 - з терміном дії з 01.04.2020 року по 01.04.2025 року замість ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою місяця зберігання: Україна, Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1, загальна вартість резервуарів, (літри) 50000 - з терміном дії з 30.04.2020 року по 30.04.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що надане Позивачем платіжне доручення № 77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн. належним чином оформлене та відповідає чинному законодавству України. Окрім, того Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - закон № 481) взагалі не вимагає надання платіжного доручення до переліку документів на ліцензію на право зберігання пального. Посилання Відповідача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБ України від 21.01.2014 року № 22 (далі - Інструкція), є безпідставним, оскільки наявність підпису відповідального виконавця вимагається для платіжних вимог, а не для платіжних доручень. З огляду на вказане Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по справі №160/9096/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Декорт до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального ТОВ ВКФ Декорт за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1 № 34358/10/04-36-32-01-24 від 01.04.2020 року, залишене без змін рішенням ДПС України від 04.06.2020 року № 18182/6/39-00-17-01-02-16.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Декорт на отримання ліцензії на право зберігання пального від 16.03.2020 року № 08 та прийняти по ній відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено (а.с. 35-39).

Позивач, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, виклавши її у відповідній редакції.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в межах спірних правовідносин Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки останній не наділений повноваженнями за конкретних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Позивача відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що копія платіжного доручення додана Позивачем до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального не відповідає вимогам п. 2.14 Інструкції, а саме: в платіжному дорученні відсутній підпис відповідального виконавця банку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги Відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

В обґрунтування відзиву Позивач, зокрема, вказав про те, що Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що грошові кошти за платіжним дорученням №77 від 16.03.2020 не надійшли від Позивача до бюджету на момент звернення Позивача із відповідною заявою.

В судовому засіданні 09 грудня 2020 року представник Позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, проти вимог апеляційної скарги Відповідача заперечив.

Представник Відповідача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 16.03.2020 року №08 про отримання ліцензії на право зберігання пального, до якої додав копію платіжного доручення № 77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн.

01.04.2020 року Відповідач прийняв рішення № 34358/10/04-36-32-01-24 про відмову у видачі Позивачу ліцензії на право зберігання пального за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1.

Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що платіжне доручення № 77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн. не містить відмітки банку.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним рішенням подав скаргу до ДПС України, яка своїм рішенням від 04.06.2020 року № 18182/6/99-00-17-01-02-06 залишив скаргу позивача без задоволення, а рішення від 01.04.2020 року № 34358/10/04-36-32-01-24 без змін.

В подальшому Позивач подав до Відповідача нову заяву від 13.04.2020 року №10 на отримання ліцензії на право зберігання пального, за наслідками розгляду якої отримав ліцензію на право зберігання пального терміном дії з 30.04.2020 року по 30.04.2025 року.

Правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального ТОВ ВКФ Декорт за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с.м.т. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, 1 № 34358/10/04-36-32-01-24 від 01.04.2020 року є предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що:

- посилання Відповідача на п.2.14 Інструкції є безпідставним, оскільки занадто формалізує вимоги до платіжного доручення Позивача, у той час як, контроль за сплатою річної плати за ліцензію, у разі наявності сумніву стосовно надходження коштів до бюджету, міг бути здійснений Відповідачем самостійно шляхом перевірки факту зарахування коштів за платіжним дорученням № 77 від 16.03.2020 року до бюджету.

- оскільки в оскаржуваному рішенні Відповідача відсутній висновок стосовно правильності оформлення всіх інших наданих Позивачем документів до заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального від 16.03.2020 року № 08, а перевірка правильності оформлення документів віднесена саме до повноважень Відповідача, то в даному випадку є необхідність вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Відповідача повторно розглянути заяву Позивача на отримання ліцензії на право зберігання пального від 16.03.2020 року № 08 та прийняти по ній відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 №481 (далі - Закон №481) останній визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Згідно статті 15 Закону №481 ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

У відповідності до статті 16 Закону №481 контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція №22), Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн., призначення платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального, яка містить відмітку отримано банком 16.03.2020 року та відмітку проведено банком 16.03.2020 року 14:36:53 (а.с. 5)

При цьому, посилання відповідача на п.2.14 Інструкції №22, яким передбачено вимоги щодо заповнення банком на примірниках отриманих від клієнтів розрахункових документів відповідних реквізитів, є безпідставними, з огляду на те, що копія платіжного доручення №77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн. роздрукована з системи дистанційного обслуговування АТ Ощадбанк , а не отримана від вказаного банку в паперовому вигляді.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Позивач, подавши разом із заявою про видачу ліцензії на право зберігання пального копію платіжного доручення №77 від 16.03.2020 року на суму 780 грн., виконав вимоги статті 16 Закону № 481.

Більш того, Відповідачем не надано суду доказів того, що грошові кошти за платіжним дорученням № 77 від 16.03.2020 року не надійшли до бюджету.

Проаналізувавши зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність спірного рішення Відповідача про відмову у видачі Позивачу ліцензії на право зберігання пального.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача про відсутність у Відповідача дискреційних повноважень на прийняття рішення за наслідками розгляду заяви останнього, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалось вище, ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального

Відповідно до статті 15 Закону №481 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зазначене свідчить про те, що Відповідач наділений правом приймати рішення про видачу ліцензії відповідно до Закону №481 або відмову у такій видачі, за результатами розгляду заяв та доданих до них документів.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання Відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки в оскаржуваному рішенні Відповідача відсутній висновок стосовно правильності оформлення всіх інших наданих Позивачем документів до заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального від 16.03.2020 року №08, а перевірка правильності оформлення документів віднесена саме до повноважень Відповідача, тому зобов`язання Відповідача видати ліцензію було б передчасним.

Більш того, у справі, що розглядається, не містяться докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної позиції суду, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, в даному випадку, є зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача на отримання ліцензії на право зберігання пального від 16.03.2020 року № 08 та прийняти по ній відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційних скарг Позивача та Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Декорт - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №160/9096/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 15 грудня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова