Ухвала

від 16.12.2020 по справі 915/6/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

16 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/6/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

розглянувши заяву Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про забезпечення вимог кредитора при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020

по справі №915/6/16

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвес Миколаїв»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «Конвес Миколаїв» , проведеного 29.03.2019, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону з продажу майна ТОВ «Конвес Миколаїв» .

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на вищевказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №915/6/16 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020.

14.12.2020 судом апеляційної інстанції отримано заяву Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в якій банк просить вжити заходи щодо забезпечення вимоги кредитора шляхом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, що направлені на відчуження наступного нерухомого майна: 1) №235952514, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 - власником нерухомого майна вже числиться ОСОБА_2 , 2) №235914179, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 - власником нерухомого майна також числиться ОСОБА_2 , 3) № НОМЕР_1 , адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 - власником нерухомого майна числиться ОСОБА_2 ; 4) № НОМЕР_2 , адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 - власником нерухомого майна числиться ОСОБА_1 ; 5) № НОМЕР_3 , адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5 - власником нерухомого майна числиться ОСОБА_1 .

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що АТ "ВТБ Банк" було подано до господарського суду Миколаївської області заяву про визнання результатів вищезазначеного аукціону недійсними. Оскаржуваним наразі рішенням суду першої інстанції, у задоволенні такої заяви відмовлено. Однією з підстав для оскарження рішення АТ ВТБ БАНК є те, що існує пов`язаність ОСОБА_1 (покупця нерухомого майна та засновника боржника) та ОСОБА_3 (ліквідатора), що являються пов`язаними та заінтересованими особами стосовно боржника. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є заінтересованими особами стосовно боржника, а також те, що заставне майно АТ ВТБ БАНК було реалізовано ліквідатором за дуже низькою ціною, та покупцем нерухомості став ОСОБА_1 , банк вважає, що ОСОБА_1 отримав певний зиск від придбаного задешево нерухомого майна, що дало можливість у подальшому перепродати частину об`єктів нерухомості значно дорожче.

Як стверджує заявник, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підтверджується факт перепродажу нерухомого майна третій особі, ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладені обставини, заявник вважає, що у разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову, повернення майна в попередній стан (тобто повернення реалізованого майна назад до ліквідаційної маси боржника, у разі задоволення заяви АТ ВТБ БАНК про визнання недійсними результатів аукціону) може бути утруднено чи його виконання взагалі стане у майбутньому неможливим. Вказане свідчить про наявність достатніх правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, враховують вимоги чинного законодавства стосовно розумності та адекватності заходів до забезпечення заяви конкретним обставинам.

Заявник відзначає, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вільно розпоряджатися придбаним ними нерухомим майном - дане нерухоме майно може бути реалізоване, в тому числі й повторно, на момент розгляду апеляційної скарги Банку, наслідком чого буде утруднення чи неможливість виконання подальше рішення суду апеляційної інстанції.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про забезпечення вимог крдеитора, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, норми якої кореспондують з приписами ч.6 ст. 12 ГПК України, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020р., №910/19256/16 від 10.04.2018р., №910/20479/17 від 14.05.2018р., №922/1605/18 від 11.09.2018р., №909/526/19 від 14.01.2019р., №925/288/17 від 25.01.2019р., №904/1417/19 від 26.09.2019р.).

З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.

У відповідності до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу. З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника або органу управління боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов`язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Судова колегія зазначає, що АТ ВТБ БАНК у своїй заяві наголошує на тому, що спірне нерухоме майно може бути реалізоване, в тому числі й повторно, на момент розгляду апеляційної скарги Банку, наслідком чого буде утруднення чи неможливість виконання подальше рішення суду апеляційної інстанції.

Втім, колегія суддів відзначає, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 08.12.2020, право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 - 01.04.2019, а за ОСОБА_2 - 19.04.2019. З заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, АТ ВТБ БАНК звернулося - 18.07.2019.

Отже, як станом на час звернення АТ ВТБ БАНК до суду першої інстанції із відповідною заявою, так й станом на теперішній час, власниками спірного майна були та залишаються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, у порушення наведених приписів заявником не надано до суду жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 дій щодо відчуження та/або намагання відчужити спірне майно.

До того ж, предметом заяви у даній справі є немайнові вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «Конвес Миколаїв» , проведеного 29.03.2019, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону з продажу майна ТОВ «Конвес Миколаїв» .

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Втім, АТ ВТБ БАНК у заяві про вимог кредитора, не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Колегія суддів наголошує, що АТ ВТБ БАНК у заяві про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та про визнання недійсним договору купівлі-продажу, взагалі не заявлялися вимоги ані до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на недоведеність заявником обставин викладених у заяві про забезпечення вимог кредитора, а також відсутність документального підтвердження щодо реальних, існуючих обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в майбутньому та ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви АТ ВТБ БАНК .

Доводи заяви АТ ВТБ БАНК щодо заінтересованості осіб (переможця аукціону та ліквідатора боржника), реалізації майна боржника за заниженою ціною, залишаються колегією суддів поза увагою, оскільки стосуються розгляду справи по суті та не вирішуються під час розгляду заяви про забезпечення вимог кредитора.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 136-137, 140, 232-234, 236, 240, 281, 286-288 ГПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про забезпечення вимог кредитора.

Ухвала згідно з ст.235 ГПК України набуває законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалу складено та підписано 16.12.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лавриненко Л.В.