Постанова

від 17.12.2020 по справі 820/499/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 820/499/16

адміністративне провадження № К/9901/35928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року (головуючий суддя Панченко О.В., судді: Зінченко А.В., Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 року (головуючий суддя Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В., Чалий І.С.) у справі №820/499/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвилл до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Державна казначейська служба України про скасування рішень та записів, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гринвилл (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач 1, податковий орган, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2, ДФС України), Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач 3, податковий орган), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач 4, реєстраційна служба), Департаменту реєстрації Харківської міської ради (надалі - відповідач 5, Департамент реєстрації), третя особа - Державна казначейська служба України (надалі - треті особа), в якому просило скасувати запис реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відсутності за місцезнаходженням юридичної особи підприємства; зобов`язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції відновити відомості про місцезнаходження юридичної особи підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ті фізичних осіб - підприємців; визнати протиправними дії податкового органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість підприємства; скасувати рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість підприємства від 10.08.2015 року; зобов`язати податковий орган поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість підприємства від 01.03.2015 року з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7 564 494,14 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість підприємства; зобов`язати податковий орган надати необхідну інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника податку на додану вартість підприємства Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та повідомити належним чином позивача у строк, передбачений законодавством; зобов`язати податковий орган відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість підприємства щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7 564 494,14 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних на суму 4 5386 964,71 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 7 564 494,14 грн.; зобов`язати податковий орган надати Державній казначейській службі України висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок підприємства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок НОМЕР_2), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 7 564 494,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство протиправно позбавлено статусу платника податку на додану вартість, внаслідок чого втратив право на використання у визначений законом спосіб 7 564 494,14грн. за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано з дати вчинення, внесений Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району запису №10741440006052798 запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу підприємства. Визнано протиправним та скасовано з дати прийняття рішення податкового органу від 10.08.2015 року №15/11 про анулювання реєстрації підприємства, як платника податку на додану вартість. Зобов`язано податковий орган вчинити дії по усуненню юридичних наслідків, спричинених прийняттям податковим органом рішення про анулювання реєстрації підприємства, як платника податку на додану вартість, а саме: поновити реєстрацію підприємства, як платника податку на додану вартість; укласти з підприємством, як платником податку на додану вартість договір про визнання електронних документів; ініціювати процедуру відкриття на ім`я підприємства, як платника податку на додану вартість в органах державної казначейської служби України рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; забезпечити реалізацію права підприємства, як платника податку на додану вартість на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виданих (виписаних, складених) підприємством податкових накладних на суму податку на додану вартість у розмірі 5 124 125,85 грн. Зобов`язано податковий орган поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи підприємства від 01.03.2015 року з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7 564 494,14 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи позивача. Зобов`язано податковий орган надати інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника податку на додану вартість підприємства Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та повідомити належним чином позивача у строк, передбачений законодавством. Зобов`язано податковий орган відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість підприємства щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7 564 494,14 грн., відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних. Зобов`язано податковий орган надати Державній казначейській службі України, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок НОМЕР_2), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 7 564 494,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обставини стосовно наявності платника податків за місцезнаходженням були встановлені податковим органом з порушеннями закону. Установлення судом факту протиправності рішення податкового органу про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання, як платника податку на додану вартість, зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 3 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що податковий орган правомірно анулював свідоцтво платника податків на додану вартість. Вважає, що оскільки позивач на даний час зареєстрований в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, то відповідно і цей податковий орган повинен поновлювати платника податку на додану вартість. Зазначає, що при поновленні підприємства платником податку на додану вартість всі суми автоматично будуть відновлені податковим органом. Зазначає про неможливість зобов`язати податковий орган укласти з позивачем договір про визнання електронних документів. Посилається на те, що законодавством не передбачено надання висновку до казначейського органу про помилково та /або надміру перерахованих грошових коштів до бюджету без подання відповідної заяви платником податків.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство пройшло визначену законом процедуру державної реєстрації, внаслідок чого 30.01.2015 року набуло правового статусу юридичної особи, знаходилося на податковому обліку у відповідних податкових органах, 01.03.2015 року зареєстровано як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером - 396106926590 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість 11.02.2015 року та відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Підприємством з відповідними податковими органами були укладені договори про визнання електронних документів від 27.03.2015 року №270320151, від 10.07.2015 року №10072015, від 26.10.2015 року №261020151.

Позивач складав та засобами телекомунікаційного зв`язку подавав до податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за березень - серпень 2015 року з відповідними показниками. Податковим органом податкові декларації були прийняті.

Податковим органом 15.06.2015 року під час спроби вручення запиту №25345 від 12.06.2015 року, була проведена перевірка позивача з приводу знаходження за податковою адресою, результати якої оформлені актом від 15.06.2015 року №798/26-59-15-02-92, яким встановлено, що підприємство не перебуває за місцезнаходженням.

Податковим органом 20.05.2015 року, 22.06.2015 року, 24.07.2015 року відносно позивача складались повідомлення форми 18-ОПП "Про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням", які направлялись до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району 07.08.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу позивача.

Рішенням податкового органу від 10.08.2015 року №15/11 було анульовано реєстрацію підприємства, як платника податку на додану вартість.

Юридичною підставою для прийняття означеного рішення суб`єктом владних повноважень визначено положення підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу згідно з записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Станом на 23.07.2015 року за підприємством обліковувалась сума податку на додану вартість за отриманими податковими накладними у розмірі 7 564 498,14 грн., сума податку на додану вартість за виданими податковими накладними у розмірі 2 440 372,29 грн., сума податку на яку платник може зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 5124125,85 грн.

Станом на 12.12.2015 року за підприємством у системі електронного адміністрування податку на додану вартість обліковується значення суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними у розмірі 0,00 грн., сума податку на додану вартість за виданими податковими накладними у розмірі 18,09 грн., сума податку на яку платник може зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 18,09 грн.

За приписами підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Абзацом другим частини 12 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до частини 14 статті 19 наведеного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З аналізу вищевказаних приписів Закону вбачається, що достовірність документів, котрі подаються органом державної податкової служби України до державного реєстратора з питання перебування платника податків за місцезнаходженням будь-якій перевірці з боку державного реєстратора не підлягає.

Отже, реєстраційна дія, що була вчинена державним реєстратором на підставі отриманого від податкового органу документу, який має дефект змісту та походження, не може мати юридичного значення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів отримання податковим органом у встановленому законом порядку про відсутність підприємства за податковою адресою.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів вжиття структурними підрозділами податкової інспекції, зокрема, податковою міліцією належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Верховний Суд погоджується з висновками судів про неправомірність складання податковим органом та направлення до державного реєстратора повідомлення за формою №18-ОПП.

Приймаючи до уваги, що право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 5124125,85 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками і зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також на від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 5124 207 грн., у спірних правовідносинах не було спростовано податковим органом у визначений законом спосіб, а саме: шляхом проведення податкової перевірки та винесення на реалізацію її висновків податкових повідомлень - рішень у порядку вимог статей 54, 58, 86 Податкового кодексу України, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у платника податків права на зазначені суми.

За приписами статті 200-1 Податкового кодексу України на вказану суму податку позивач має право виписати податкові накладні і за умови додержання закону в частині належного оформлення податкових накладних, перебування за податковою адресою, дії договору про визнання електронних документів, відсутності інших передбачених законом перешкод подати виписані податкові накладі засобами телекомунікаційного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 визначено, що електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Відповідно до пункту 26 наведеного Порядку помилково та/або надміру зараховані кошти до бюджету повертаються платнику податку на електронний рахунок у порядку, визначеному статтею 43 Кодексу.

За приписами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктом 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

З аналізу наведених положень вбачається, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для платника податків юридичних наслідків як-то: втрата індивідуального податкового номера, який використовується для сплати податку, припинення дії договору про визнання електронних документів, закриття рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, наявних на рахунку платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування податку на додану вартість тощо.

Відтак, установлення судом факту протиправності згаданого рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів.

Оскільки судами першої та апеляційних інстанції було встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Центральній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, то виконання вищевказаного обов`язку покладається на вказаний податковий орган.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог наведених норм, відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку правомірність рішень податкового органу.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 року у справі №820/499/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник