Постанова

від 17.12.2020 по справі 809/853/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2020 року

Київ

справа №809/853/18

адміністративне провадження №К/9901/68467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 (суддя Біньковська Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (судді Качмар В.Я., Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі № 809/853/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель" до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс-Логістик" про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буковель (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяв позивача від 22.03.2018 №22/03-1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Брокер-Сервіс-Логістик №№22/03-1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації UA206010/2017/01944 від 26.12.2017 та від 23.03.2018 №23/03-1, та №№23/03-3 про надання дозволу на внесення змін до МД №UA206010/2017/010505 від 16.03.2017 та зобов`язати відповідача внести зміни зазначені в заявах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем з компанією SNOWSERVITCE s.r.o. SLOVAKIA укладено договори № 0802S/B та № 0510S/B від 05.10.2017 на поставку запасних частин до сніготрамбувальних машин, в тому числі на пробку бортової передачі та пробку з різьбою магнітну, які відповідно до Сертифікату походження класифікуються за кодом в категорії 7318 з ставкою мита 5%.

Весь товар цієї поставки декларувався за правилами ст. 267 МК України, відповідно до яких, у разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією вони за бажанням декларанта або уповноваженої особи можуть декларуватися для вільного обігу на митній території за одним класифікаційним кодом згідно УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка ввізного мита.

Ставка ввізного мита ввезених запасних частин становила від 2 до 10%. Оскільки була значна кількість товарів різних найменувань з різними ставками, позивачем було прийнято рішення здійснювати розмитнення по найбільшій ставці ввізного мита 10%.

Після подання митної декларації та митного оформлення товару позивачем самостійно встановлено помилкове віднесення товару пробка із різьбою до класифікації по позиції 7318190000 зі ставкою мита 10%, який слід класифікувати за позицією товару 8309909000 зі ставкою мита 15%.

Позивач прийняв рішення здійснити декларування зазначеного товару в товарній позиції 8309 з ставкою 15 % зі сплатою всіх обов`язкових платежів, та окремо по кожному товару у поставленій партії, оскільки в протилежному випадку весь товар необхідно розмитнювати за найбільшою ставкою, тобто 15%. В зв`язку із чим, ТОВ Буковель (позивач) та ТОВ Брокер-Сервіс-Логістік (уповноважена особа на декларування товарів) звернулись до відповідача з заявою в порядку ст.269 МК України про надання дозволу на внесення змін (заповнити аркуші коригування) до митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ 1ДА206050001/2016/010072, в яких зазначили відомості які повинні бути вказані, тобто розмитнення за загальною процедурою із зазначенням відповідної ставки мита до кожної категорії товару та задекларованої пробки бортової передачі, пробки з різьбою магнітної зі ставкою 15 %.

Проте, відповідач відмовив в задоволенні вказаних заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, з мотивів, що це призведе до зменшення митних платежів.

При цьому, Івано-Франківська митниця погодилась з тим, що при митному оформленні митних декларацій помилково класифіковано пробка бортової передачі та пробка з різьбою магнітна через помилку постачальника та митного органу країни експортера, та їх необхідно класифікувати за іншим кодом, а, отже, такі відомості необхідно змінювати.

Позивач вважає безпідставною відмову у внесенні змін до декларації, всупереч приписам статті 269 Митного кодексу України та пункту 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні заяв позивача та третьої особи про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій та зобов`язання внести зміни до зазначених митних декларацій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2018 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди зазначили, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у пункті 37 Положення №450 підстав, зокрема: наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін; якщо зміни стосуються саме відомостей про товари; якщо ці відомості про товари не пов`язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.

Суд зазначив, що заявлені позивачем зміни у митній декларації стосуються числових значень, а саме класифікації товару по коду УКТЗЕД, що відповідно призводить до зміни ставки ввізного мита, митні платежі вже перераховані (здійснені) до бюджету, а у разі внесення змін до митних декларацій підлягатимуть перерахунку, що свідчить про те, що зазначені позивачем та третьою особою відомості не можуть бути підставою для внесення змін до митних декларацій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що суди допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Доводи та вимоги касаційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2017 між ТОВ Сноусервіс (SNOWSERVICE s.r.o., SLOVAKIA) (Продавець) та ТОВ Буковель (Покупець) укладено договір №0510S/В на поставку запасних частин до сніготрамбувальних машин на загальну вартість 138 847,86 Євро. Згідно Додатку №1 до вказаного договору спірний товар - пробка бортового редуктора зазначений в колонці 26 артикул 1500343 (20 шт. загальною вартістю 226 Євро). Аналогічна інформація вказана також в інвойсі (фактурі) №170100210 від 19.12.2017 р. Згідно з експортної декларації на користь позивача поставлено (пробка з різьбою магнітна- zatka so zavitom a magnetickym lapakom) із кодом 7318190000.

08.02.2017 між вказаними сторонами також укладений договір №0802S/B на поставку товарів (запасних частин до сніготрамбувальних машин) на загальну вартість 155 245,26 євро. Згідно додатку №1 до вказаного договору придбаний товар - пробка бортового редуктора зазначений в колонці 39 артикул 1500343 (10 шт. загальною вартістю 91 Євро). Аналогічна інформація вказана також в інвойсі №170100083 від 14.03.2017 р. Згідно з експортної декларації на користь позивача поставлено товар (пробка з різьбою - zatka so zavitom) із кодом 7318190000.

26.12.2017 та 16.03.2017 з метою здійснення митного оформлення зазначеного вище товару, позивач через уповноважену особу ТОВ Брокер-Сервіс-Логістик подав до Івано-Франківської митниці ДФС України митні декларації типу ІМ 40 ДЕ UА206010/2017/019144 від 26.12.2017 та ІМ 40 ДЕ UА 206010/2017/010505 від 16.03.2017, на підставі яких митним органом здійснено митне оформлення вказаного товару. Митне оформлення товару проведено відповідно до ст. 267 МК України за самостійно визначеними позивачем ставками (розмитнено товар різного найменування з різними ставками від 2% до 10% та застосовано найбільшу ставку ввізного мита 10%).

Після завершення процедури розмитнення позивачем з`ясовано, що вищезазначені пробки з різьбою слід було класифікувати по коду 8309 згідно УКТ ЗЕД Пробки, ковпачки та кришки (включаючи корончасті пробки: ковпачки, що загвинчуються, та пробки з пристроєм для розливання), кришки для пляшок, заглушки нарізні, оболонки пробок та інші пакувальні пристрої з недорогоцінних металів/інші, (код УКТ ЗЕД 8309909000), зі ставкою мита - 15%.

В зв`язку з цим, ТОВ Буковель та ТОВ Брокер-Сервіс-Логістик , в порядку ст.269 МК України, звернулись до відповідача з заявами про надання дозволу внести зміни (заповнити аркуші коригування) до зазначених вище митних декларацій, зазначивши відомості, які повинні бути вказані (тобто розмитнення за загальною процедурою із зазначенням відповідної ставки мита до кожної категорії товарів та декларування пробки бортової передачі редуктора зі ставкою - 15%), а також обґрунтування необхідності внесення таких змін. Зокрема подано заяви: ТОВ Буковель від 22.03.2018 р. №22/03-1 та від 23.03.2018р. №23/03-1 і №1 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій; заяви ТОВ Брокер-Сервіс-Логістик від 22.03.2018р. №22/03-1 та від 23.03.2018 р. №23/03-3 і №2 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій.

За наслідками розгляду поданих ТОВ Буковель та ТОВ Брокер-Сервіс-Логістик заяв відповідачем надано відповіді, згідно яких відмовлено у наданні дозволу для внесення таких змін, з тих підстав, що відповідно до ст.268 Митного кодексу України виправлення помилок можливе лише якщо такі помилки не призвели до зменшення розміру митних платежів.

При цьому, суди встановили, що Івано-Франківською митниця погоджується з тим, що при митному оформленні зазначених митних декларацій помилково класифіковано Пробки бортової передачі через помилку постачальника та митного органу країни експортера, і їх необхідно класифікувати за іншим кодом.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені в касаційній скарзі та позовній заяві з таких підстав.

У відповідності до вимог статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Приписами пункту 5 частини 3 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

За приписами частин першої та третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.

Згідно з частинами першою та другою статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 затверджено Положення про митні декларації (далі Положення).

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19) висловлено правову позицію у справі з тотожними правовідносинами, відповідно до якої, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Верховним Судом зазначалось, що Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів.

Відмінністю закону від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

В межах розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій погодились з висновком митного органу, який визнав наявність підстав для внесення змін до митної декларації, відповідно визнав право декларанта на внесення змін до митної декларації. Разом з тим, відповідач відмовив у внесенні змін з формальних підстав, що свідчить про незаконність такого рішення.

Важливо зауважити, що позивачем визначено предметом спору дії митного органу щодо відмови в задоволенні заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій. Судами встановлено, що така відмова викладена в листах. Відтак, в даному спорі, відмова є свідченням про прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, викладеного в листі, яке оспорюється декларантом.

Частиною другою ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача, а не дій.

Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій вище наведених норм матеріального права, а саме, неправильне тлумачення закону, призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності судового рішення.

Керуючись статями 341, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Брокер-Сервіс-Логістік задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 № 68/15/09-70-61-01-35, № 70/15/09-70-61-01-35, №73/15/09-70-61-01-35, № 72/15/09-70-61-01-35 щодо відмови в задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Буковель від 22.03.2018 № 22/03-1, № 22/03-1, № 1 та від 23.03.2018 року №23/03-1, 23/03-3, № 2 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій від 26.12.2017 року №UA206010/2017/01944 та від 16.03.2017 №UA206010/2017/010505.

Зобов`язати Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби України надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Буковель на внесення змін до митних декларацій від 26.12.2017 року №UA206010/2017/01944 та від 16.03.2017 №UA206010/2017/010505.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду