Ухвала

від 09.12.2020 по справі 495/6779/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1739/20

Номер справи місцевого суду: 495/6779/17 1-кс/495/1805/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2020 року в кримінальному проваджені №42016161240000042 від 03.08.2016 року, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному проваджені №42016161240000042 від 03.08.2016 року з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.197-1 КК України, а саме на: земельну ділянку площею 0,003 га, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, що перебуває у користуванні ПП «Перлина»; готельний комплекс площею 310,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній власності в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на зазначене майно. Прокурор посилається на неврахування слідчим суддею того, арешт земельної ділянки є необхідним, оскільки існує реальна загроза пошкодження, псування, знищення, перетворення або перереєстрації земельної ділянки та об`єкту нерухомого майна, а також подальшого використання їх всупереч установленого законом порядку шляхом проведення будівельних робіт всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, що у подальшому може призвести до створення перешкод у кримінальному провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

З матеріалів справи убачається, що в провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016161240000042 від 03.08.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

На стадії досудового розслідування, 26.06.2018 року слідчим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було частково задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно та відмовлено у накладенні арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, площею 0,003га), накладено арешт на частину комплексу будівель готелю ПП «Перлина», що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, готельний комплекс «Перлина», комплекс будівель та споруд №99, яка накладається на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:002:0015, що належить ПП «Тур-Ель», відповідно до меж, визнаних договором оренди від 20 вересня 2010 року (єдиний унікальний номер справи №495/5710/18).

06.08.2018 року ухвалою апеляційного суду Одеської області скасовано ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2018 року та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене майно.

04.09.2018 року ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, шляхом заборони відчуження, користування шляхом завершення будівництва, реконструкції забудови на земельній ділянці, які визнані речовими доказами, згідно постанови прокурора від 12 серпня 2018 року, а саме на: готельний комплекс, загальною площею 310,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,03 га, яка призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер 5120887700:05:002:0023), розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада.

13.09.2018 року хвалою апеляційного суду Одеської області залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ПП «Перлина», а ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 04.09.2018 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42016161240000042, залишено без змін.

06.08.2020 року ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання представника ПП «Перлина» - адвоката ОСОБА_10 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42016161240000042 та скасовано арешт, накладений на будівлю готелю ПП «Перлина», який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 99, та земельну ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район Шабівська сільська рада, який був накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_11 від 04.09.2018 у справі №495/5710/18.

12.10.2020 року, в даному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було відмовлено у задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на зазначену вище земельну ділянку та об`єкт нерухомості.

Відмовляючи оскаржуваною ухвалою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що земельна ділянка не є предметом кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється провадження в даній справі та у клопотанні не зазначено, що будь-якій особі повідомлено про підозру, стороною обвинувачення не надано обґрунтованих доказів, що дійсно існує потреба у накладенні арешту із застосуванням заборони користування зазначеним майном, а тому це майно не відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.167, 170 КПК України.

Перевіривши матеріали судової справи, заслухавши пояснення прокурора, апеляційний суд приходить до висновку про законність рішення слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, з огляду на таке.

Згідно вимог ст.370КПК (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався зазначених вимог КПК та з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо відмови в накладенні арешту на майно.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження - є арешт майна.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до положень ч.1 ст.170 КПК, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний Кодекс України вимагає обов`язкового дотриманням вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принципового характеру.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, то слідчий та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог. Так, ч.2 ст.171 КПК регламентовано, що у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Проаналізувавши зміст та доводи клопотання слідчого, заслухавши пояснення прокурора, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на земельні ділянки та об`єкт нерухомості, не відповідає вимогам закону, оскільки сформульоване в ньому обґрунтування щодо мети накладення арешту на земельну ділянку та об`єкт нерухомості є невмотивованим, оскільки в ньому відсутнє мотивування відносно того, яке доказове значення земельна ділянка або об`єкт нерухомості мають для кримінального провадження з правовою кваліфікацією наданою органом досудового розслідування обставинам, які є предметом дослідження в даному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що згідно матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання, зокрема з висновку судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №4991/17-21 від 27.11.2017 року, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, земельна ділянка ПП «Перлина» накладається на земельну ділянку ПП «Тур-Ель». Площа накладання становить 0,0027 га. У цьому ж висновку експерта зазначено, що будівля готелю ПП «Перлина», з урахуванням відповідної відстані для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін), накладається на земельну ділянку, що перебуває у користуванні та володінні ПП «Тур-Ель» загальною площею 0,0058 га.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що матеріали клопотання містять протиріччя щодо площі земельної ділянки, яку за версією органу досудового розслідування незаконного зайняло ПП «Перлина», і ці обставини не дають достатніх підстав для задоволення клопотання.

Доводи прокурора про те, що земельна ділянка, яка визнана органом досудового розслідування речовим доказом, є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, оскільки ПП «Перлина» здійснено самовільне будівництво на самовільно зайнятій ділянці в результаті вчинення злочину, а тому існує загроза подальших незаконних дії, зокрема її відчуження, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вказана земельна ділянка, у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, належить державі в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністративні, а тому будь-які дії з нею можливі лише за згоди органу державної влади.

Апеляційний суд наголошує, що запобігти можливим незаконним діям відносно вказаної земельної ділянки, у разі існування такої загрози, можливо шляхом реагування прокурора в межах діючого законодавства.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.09.2018 року залишалася без змін ухвала слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2018 року, якою аналогічне клопотання органу досудового розслідування було задоволено та вказані земельну ділянку та готельний комплекс накладався арешт, який в подальшому був скасований ухвалою слідчого судді міськрайонного суду (а.с. 159, 161).

Однак, фактичне невжиття посадовими особами правоохоронного органу на протязі більше чотирьох років (кримінальне провадження внесене до ЄРДР 03 серпня 2016 року) передбачених законом заходів до належного проведення досудового розслідування в даному кримінальному проваджені та завершення розслідування, а також існування претензій у компетентних органів виконавчої влади щодо недотримання юридичною особою вимог діючого законодавства в сфері будівництва та землекористування, не може бути компенсовано шляхом повторного накладення арешту на земельну ділянку, яка на законних підставах на теперішній час перебуває у володінні юридичної особи, а обставини кримінального провадження за вказаний період жодним чином не змінилися та слідством не доведено факту незаконності володіння ПП «Перлина» земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості.

Доводи прокурора, що арешт готельного комплексу необхідний з метою запобігання використання об`єкта нерухомості всупереч встановленого законом порядку, не є предметом дослідження в даному кримінальному провадженні, оскільки ці питання відносяться до сфери цивільно-правових відносин щодо землекористування суб`єктів господарювання та фізичних осіб, а тому у разі існування порушень отримання дозволів на будівництво та проведення будівельних робіт, ці питання мають вирішуватися компетентними органами виконавчої влади шляхом заходів реагування в межах компетенції, або в порядку цивільного судочинства, що має місце на теперішній час.

Так, як свідчать матеріали судової справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2019 року в рамках цивільної справи №495/4395/19 (за позовом Приватного підприємства «Тур Ель» до Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське БТІ», третя особа на стороні позивача Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини об`єкту будівництва та скасування рішення про державну реєстрацію) на вказаний готельних комплекс накладений арешт (а.с. 166). Вказане рішення набрало законної сили та є чинним, що не спростовано прокурором.

Вирішуючи питання щодо законності рішення слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання слідчого апеляційний суд враховує те, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя та суд повинні діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, колегія суддів вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на земельну ділянку не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки земельна ділянка належить до земель державної власності, а тому у будь-якому випадку не можуть бути відчужені без згоди органу державної влади.

Апеляційний суд враховує положення ст.ст. 170-173 КПК у відповідності до яких при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя або суд повинні з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Враховуючи наведені вище обставини, апеляційний суд вважає, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для накладення арешту на земельну ділянку та об`єкт нерухомості, оскільки слідчим та прокурором не доведено, що вказане майно перебуває у користуванні та власності відповідно, на незаконних підставах.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні на день розгляду клопотання, оскільки прокурор не довів наявності достатніх підстав для накладення арешту на майно, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2020 року, якою у кримінальному проваджені №42016161240000042 від 03.08.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,003 га, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, що перебуває у користуванні ПП «Перлина», об`єкт нерухомості, а саме готельний комплекс площею 310,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній власності в рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4