Рішення

від 08.12.2020 по справі 902/736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/736/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код - 00186542

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль", вул. Привокзальна, 38Л, м. Вінниця, 21001, код - 41684973

про стягнення штрафу на суму 213 150, 00 грн

за участю представників:

позивача: Пельо Наталія Романівна, довіреність № 18-26 від 01.06.2020 року

відповідача: Степанюк Ольга Анатоліївна, довіреність № 1 від 14.08.2020 року

В С Т А Н О В И В :

27.07.2020 року Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" про стягнення штрафу на суму 213 150, 00 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року відкрито провадження у справі № 902/736/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 01.09.2020 року.

10.08.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу № 902/736/20 передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року справу № 902/736/20 прийнято до провадження новим складом суду.

25.08.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 25.08.2020 року), в якому останній заперечує проти позовних вимог на просить суд відмовити в задоволенні позову.

25.08.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (б/н від 25.08.2020 року).

27.08.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача (вх.№ 18-88/1 від 27.08.2020 року) про участь в судовому засіданні 01.09.2020 року в режимі відеоконференції. Заява мотивована значною віддаленістю Господарського суду Вінницької області від місцезнаходження Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", а також відсутністю можливості забезпечити явку представника в зв`язку з введеними карантинними заходами.

Ухвалою суду 31.08.2020 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" Степанюк О.А. у розгляді справи № 902/736/20 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Також, даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вх. № 18-88/1 від 27.08.2020 року) про проведення судового засідання 01.09.2020 року о 15:00 год. у справі № 902/736/20 в режимі відеоконференції.

31.08.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява № 18-140 від 31.08.2020 року, в якій останній з метою подання відповіді на відзив просить суд відкласти підготовче судове засідання та продовжити строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

В судовому засіданні 01.09.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі до 01.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 01.10.2020 року в режимі відеоконференції з Запорізьким окружним адміністративним судом, за участю представника позивача, яку занесено до протоколу судового засідання 01.09.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

11.09.2020 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 3450 від 23.09.2020 року), в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги. В якості додатків до відповіді додано ряд документів.

28.09.2020 року до суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 18-140//1 від 21.09.2020 року, в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд врахувати надані докази невиконання відповідачем договору поставки товару. В якості додатків до відповіді додано ряд документів.

29.09.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення по справі (б/н від 29.09.2020 року), в яких останній заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними.

За результатами проведеного 01.10.2020 року судового засідання суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/736/20 на 27.10.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

20.10.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 18-140 від 20.10.2020 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

22.10.2020 року судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 27.10.2020 року об 11:00 год. у справі № 902/736/20 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області; доручено Господарському суду Запорізької області (зал ВКЗ), забезпечити проведення судового засідання у справі №902/736/20, яке ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020 року призначено на 27.10.2020 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів".

В судовому засіданні 27.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 12.11.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

Разом з тим 12.11.2020 року судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. у відпустці.

Станом на 16.11.2020 року суддя Міліціанов Р.В. приступив до роботи.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року повідомлено представників сторін, що судове засідання для розгляду справи № 902/736/20 по суті відбудеться 08.12.2020 року.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (Постачальник) договору поставки №170 від13.02.2019 року.

08.07.2019 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору поставки №170 від 13.02.2019 року, яка є його невід`ємною частиною.

23.08.2019 року Постачальник та Покупець домовились про поставку товару за номенклатурою: Лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2, у кількості - 2 шт., на загальну суму 210 000,00 гри. з ПДВ, на умовах поставки FCA склад Постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000). Згідно умов Додаткової угоди №1, строк поставки становить не пізніше 60 календарних днів від дати укладення даної додаткової угоди.

За твердженнями позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за Додатковою угодою №1 в повному обсязі.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" штрафних санкцій на загальну суму 213 150, 00 грн з яких, 192 150,00 грн пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 23.10.2019 року по 23.04.2020 року включно із часом прострочення у 183 календарних днів та 21 000,00 грн штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх необгрутованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, та вказує на те, що:

- Постачальником належно виконано зобов`язання з поставки товару (Лебідок монтажних електричних ЛМ-3.2 в кількості 2 шт.) для AT "Запорізький завод феросплавів" в об`ємі передбаченому Додатком №1 від 21.06.2019 року до Договору поставки №478 від 21.06.2019 року;

- незважаючи на вимоги Додатку № 1 до Договору, який був підписаний 05.06.2019 року Покупець (АТ "Запорізький завод феросплавів") не направлено на електронну адресу Продавця (ТОВ "НВП Модуль") жодної письмової заяви на поставку товару Лебідок монтажних електричних ЛМ-3.2;

- повідомлення про готовність обладнання, яке було надіслано ТОВ "НВП Модуль" 16.05.2020 року не стосувалось поставки за умовами Додаткової угоди №1 до Договору;

- також відповідач зазначає про безпідставність розрахунку та нарахування штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги, та в обґрунтування позову зазначає, що на виконання умов договору 13.02.2019 року між сторонами було підписано Додаток №1 до договору поставки №170 від 13.02.2019 року, який є невід`ємною частиною договору поставки і підписаного ТОВ "НВП Модуль" - 05.06.2019 року. Відповідно до умов Додатку №1 Постачальник та Покупець домовились про поставку товару на загальну суму 975 000,00 грн на умовах поставки DDP м. Запоріжжя (згідно Incoterms 2000) за номенклатурою: лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2, у кількості - 3 шт. вартістю 315 000,00 грн з ПДВ; лебідка монтажна електрична ЛМ-5, у кількості - 4 шт. вартістю на 660 000,00 грн. Строк поставки - протягом 30 календарних днів з дати направлення письмової заявки на поставку Товару на електрону адресу Постачальника.

У подальшому у Покупця виникла потреба у додатковому об`ємі товару і на виконання умов договору було підписано інший договірний документ, а саме Додаткову угоду №1 від 08.07.2019 року (підписана Постачальником - 23.08.2019 року). Відповідно до укладеної Додаткової угоди №1 Постачальник та Покупець домовились про поставку товару загальну суму 210 000,00 грн з ПДВ. на умовах поставки FCA склад Постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000) за номенклатурою: лебідка монтажна електрична ЛМ- 3,2, у кількості - 2 шт., на загальну суму 210 000,00 грн з ПДВ. Згідно умов Додаткової угоди №1, строк поставки - не пізніше 60 календарних днів від дати укладення даної додаткової угоди.

За твердженнями позивача, кожна партія товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору, які є невід`ємними частинами договору і жодним чином Додаткова угода № 1 від 08.07.2019 року не передбачала зміни до Додатку №1 від 13.02.2019 року, та викладення його в новій редакції.

Окрім того, позивач стверджує, що відповідач безпідставно наполягає на тому, що ним виконувались саме зобов`язання з поставки товару за Додатковою угодою №1, оскільки дане твердження суперечить як вимогам законодавства України, так і договірним засадам передбачені Договором, Додатком №1 та Додатковою угодою №1 і навіть самим фактом виконання, а отже є лише прагненням відповідача ввести в оману суд, щодо виконання своїх зобов`язань з поставки товару передбаченого умовами Договору та його невід`ємних частин.

Відповідачем виконувались зобов`язання з поставки товару за видатковою накладною №20 від 28.10.2019 року, саме за умовами Додатку №1 від 13.02.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року. Товар поставлений за видатковою накладною №20 від 28.10.2019 року, це товар який був поставлений Постачальником на заміну неякісного товару поставленого за видатковою накладною № 13 від 07.08.2019 року відповідно до вимог розділу №6 Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Отже, Постачальник, як це зазначено у позивній заяві, виконав своє зобов`язання з поставки товару за умовами Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року лише - 20.05.2020 року з порушенням строку виконання в 211 календарних днів (період прострочення з 22.10.2019 року по 20.05.2020 року).

У запереченнях поданих до суду відповідач вважає доводи позивача викладені у відповіді на відзив безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, вказуючи на наступне.

Позивачем не було направлено на електронну адресу, а також іншими засобами поштового зв`язку до Продавця (ТОВ "НВП Модуль") жодної письмової заяви на поставку товару Лебідок монтажних електричних ЛМ-3.2.

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Проте, в розумінні вимог ст. 612 ЦКУ ТОВ "НВП Модуль" не прострочило поставку товару для Позивача згідно Додаткової угоди № 1, яка була підписана 23.08.2019 року.

Станом на 28.10.2019 року (коли Відповідач поставив Позивачу 2 Лебідки ЛМ-3.2 згідно видаткової накладної № 20 від 28.10.2019 р.) у нього був обов`язок щодо поставки цих лебідок лише по Додатковій угоді № 1, яка була підписана 23.08.2019 року. Обов`язок по поставці цих лебідок згідно Додатку № 1 (підписаного 05.06.2019 року) на чому наполягає Позивач - у Відповідача не виникло взагалі до цього часу, оскільки Позивачем так і не направлено заявки на їх поставку.

Крім того, Відповідач не заперечує того факту, що 07.08.2019 року відбулась спроба поставки товару. При цьому, Позивачем не доведено, що ця поставка здійснювалась саме на виконання Додатку № 1 до Договору, враховуючи те, що кількість лебідок у цій партії не відповідала умовам Додатку .

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.02.2019 року між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (Постачальник) договору поставки №170 (а.с.11-18, т.1).

Відповідно п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) га додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною.

Згідно п.2.2 Договору, у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються такі відомості про товар:

а) повне найменування товару;

б) виробник, країна походження товару;

в) одиниця виміру товару;

г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

д) загальна кількість товару;

е) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

є) технічні характеристики товару (посилання ТОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

з) загальна вартість товару;

и) комплектність, фасування товару (при необхідності);

і) позначення змісту і способу нанесення маркування на товар;

ї) порядок оплати та форма розрахунку;

й) умови поставки товару;

к) код УКТЗЕД товару

За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також інші відомості про товар.

За змістом п.3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (Правила Інкотермс).

Постачальник зобов`язується поставити товар Покупцеві у строки, визначені п.3.3. цього Договору (п.3.2. Договору).

Поставка товару здійснюється Постачальником згідно п.3.1. даного договору тільки після отримання Покупцем письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження (п.3.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар відповідної якості (п.п. 4.1.1 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до цього договору.

У разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення; у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару (п. 10.3 Договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується - 31.12.2020 року , але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п.12.1. Договору).

Пунктом 14.3 Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до Договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі у вигляді додаткових угод до Договору, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.13.02.2019 року між сторонами підписано Додаток № 1 до договору поставки №170 від 13.02.2019 року (а.с.71, т.1).

Відповідно до п. 1 Додатку Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у строки та за номенклатурою, а саме: лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 3 шт. на суму 262 500,00 грн разом з ПДВ та лебідку монтажну електричну ЛМ-5 в кількості 4 шт. на суму 550 000,00 грн разом з ПДВ. Загальна суму товару за Додатком № 1 становить 975 000,00 грн разом з ПДВ.

Строк поставки: протягом 30 календарних днів календарних днів с дати направлення Покупцем письмової заявки на поставку товару на електронну адресу Постачальника. Допускається поставка окремими партіями згідно заявок Покупця.

Умови поставки: DDP м. Запоріжжя (згідно Incoterms 2000).

27.06.2019 року на адресу АТ "Запорізький завод феросплавів" Постачальником було відвантажено товар за видатковою накладною №10 від 25.06.2019 року, а саме: лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2 у кількості 1 шт. на суму 105 000,00 грн.

08.07.2019 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору поставки №170 від 13.02.2019 року (а.с.19-20, т.1).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у строки та за номенклатурою, а саме: лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 2 шт. на загальну суму 210 000,00 грн разом з ПДВ.

Загальна сума договору поставки № 170 від 13.02.2019 року змінюється на суму вищевказаного переліку і становить 1 185 000,00 грн з ПДВ.

Термін поставки: не пізніше 60 календарних днів від дати укладання даної додаткової угоди.

Умови поставки: FCA склад постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000).

07.08.2019 року на підставі видаткової накладної №13 від 07.08.2019 року та рахунку-фактури № 20 від 07.08.2019 року Постачальником здійснено відвантаження товару: лебідка монтажна електрична ЛМ- 3.2 у кількості 2 шт. та лебідка монтажна електрична ЛМ-5 у кількості 2 шт. на загальну суму 540 000,00 грн (а.с.142-143, т.1).

Також, Поставка товару підтверджується актом приймання-передачі товару від 07.08.2019 року, товарно-транспортною накладною № 3 від 07.08.2019 року та відомостями про вантаж (а.с. 144-146, т.1).

Товар поставлений за видатковою накладною №13 від 07.08.2019 року був не прийнятий за якістю на складі Покупця, що підтверджується актом № 1485 від 19.08.2019 року (а.с.147, т.1).

27.08.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист (вих. 27/250), з повідомленням про поставку та неналежну якість товару (а.с.148, т.1).

29.08.2019 року відповідачем надіслано лист-відповідь (вих. № 21) з інформацією про готовність провести заміну товару (а.с. 150, т.1).

В подальшому, 28.10.2019 року здійснено заміну неякісного товару та поставлено товар: лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 2 шт. на суму 175 000,00 грн, лебідку монтажну електричну в кількості 2 шт. на суму 275 000,00 грн. Загальна сума товару становить 540 000,00 грн разом з ПДВ.

В підтвердження поставки товару до матеріалів справи додано довіреність № 770 від 21.10.2020 року, видаткову накладну № 20 від 28.10.2019 року, рахунок-фактуру № 27 від 28.10.2019 року, товарно-транспортну накладну № 5 від 28.10.2020 року, податкову накладну (а.с.73-77, т.1).

За твердженнями позивача, відповідачем виконувались зобов`язання з поставки товару за видатковою накладною № 20 від 28.10.2019 року, саме за умовами Додатку № 1 від 13.02.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Всупереч вимогам умов договору та Додаткової угоди №1, у строк до 22.10.2019 року Постачальник не направив на адресу Покупця письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження зі складу Постачальника на умовах поставки FCA та не надав товар до перевезення, а саме: Лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2, у кількості - 2 піт., на загальну суму 210 000,00 грн. з ПДВ.

15.05.2020 року відповідачем надіслано позивачу письмове повідомлення, щодо готовності обладнання до відвантаження Додатковій угоді №1 до Договору № 170 від 13.02.2019 року, а саме: лебідка монтажна електрична ЛМ-5 (1 шт.), лебідка монтажна електрична ЛМ-3.2 (2 шт.) (а.с.21-22, т.1).

Як зазначає позивач, зазначене вище повідомлення отримано 20.05.2020 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення 213 150,00 грн штрафних санкцій, з яких 192 150,00 грн пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 23.10.2019 року по 23.04.2020 року включно із часом прострочення у 183 календарних днів та 21 000,00 грн 10% штрафу від суми непоставленого товару протягом строку більше 10-ти календарних днів, згідно Додаткової угоди № 1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вимоги позову ґрунтуються саме на не виконанні відповідачем Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Вказана Додаткова угода підписана відповідачем 23.08.2019 року, що засвідчена у тексті та не заперечувалось позивачем.

Тому, позивачем правомірно обчислено термін прострочення виконання зобов`язань з 23.10.2019 року.

Однак, відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог щодо здійснення поставки Лебідок монтажних електричних ЛМ-3,2 у кількості 2-шт.

З наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається здійснення 07.08.2019 року поставки Лебідок монтажних електричних ЛМ-3,2 у кількості 2-шт та одночасно поставки Лебідок монтажних електричних ЛМ-5 у кількості 2-шт., згідно видаткової накладної №13 (а.с. 143).

Зазначена номенклатура товару відповідає умовам Додатку №1 від 13.02.2019 року (а.с. 71), який було підписано відповідачем 05.06.2019 року.

Оскільки, Додаткову угоду №1 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року підписано відповідачем лише 23.08.2019 року, то поставку 07.08.2019 року неможливо було здійснювати на умовах цієї Додаткової угоди.

Крім того, відповідачем жодними доказами не спростовано доводів позивача відносно встановлення обставин поставки 07.08.2019 року товарів неналежної якості, про що складено Акт №1485 від 19.08.2019 року (а.с. 147), про що листом №27/50 від 27.08.2019 року повідомлено ТОВ "НВП МОДУЛЬ".

Директором ТОВ "НВП МОДУЛЬ" підтверджено готовність провести заміну товару, а саме Лебідок монтажних електричних ЛМ-3,2 у кількості 2-шт та одночасно поставки Лебідок монтажних електричних ЛМ-5 у кількості 2-шт.

Товар саме такої номенклатури, перелік заміни якого погоджено сторонами, визначено у видатковій накладній №20 від 28.10.2019 року (а.с. 74).

Тому, суду не доведено наявності обставин, які підтверджували б постачання даного товару згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Суд також зауважує, що сторонами погоджено у цій Додатковій угоді поставку лише Лебідок монтажних електричних ЛМ-3,2 у кількості 2-шт, а не спільної поставки також і Лебідок монтажних електричних ЛМ-5 у кількості 2-шт.

З наданих сторонами документів не встановлено посилання при складенні видаткових накладних на положення Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (Позиція Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 року).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Позиція Касаційного господарського суду у справі №910/16505/19 від 11.09.2020 року).

Враховуючи описані судом обставини та досліджені докази, суд доходить висновку, що відповідачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду виконання ТОВ "НВП МОДУЛЬ" умов Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року.

Отже, мало місце прострочення виконання зобов`язань з поставки товару, починаючи з 23.10.2019 року.

Таким чином, надавши сукупну правову оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступні норми законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно положень до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Такі ж приписи містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 551 ЦК України).

За змістом положень частини 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених вище норм правових актів вбачається, що для застосування таких форм відповідальності як пеня чи штраф необхідні елементи, які встановлюються законом або як в даному випадку договором.

У першому реченні пункту 10.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставлепого) товару за кожний день прострочення .

Аналіз змісту першого речення пункту 10.3 Договору свідчить, що цим пунктом Договору передбачено штрафну санкцію, що за визначенням частини 3 статті 549 ЦК відповідає поняттю "пеня".

Суд зазначає, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Однак, за змістом першої частини пункту 10.3. Договору сторонами погоджено штрафну санкцію, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю "пеня", оскільки обчислюється від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Можливість визначення пені за прострочення виконання не грошового зобов`язання підтверджено практикою Верховного Суду у справах №904/3565/18 від 23.04.2019, №904/5770/18 від 19.09.2019 року; №912/3237/18 від 17.10.2019 року.

Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі N 3-114гс14, від 07.11.2011 р. у справі N 3-121гс11, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі N 910/10224/14).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тому, суд критично оцінює нарахування позивачем пені у розмірі 0,5 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, оскільки така ставка перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, який протягом спірного періоду становив від 0,07 до 0,03.

Здійснивши обрахунок пені у зазначеному позивачем періоді (з 23.10.2019 по 23.04.2020 рр.) за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора, за розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, судом отримано її у розмірі 26 852,27 грн, який є меншим ніж той, що заявлений позивачем у вказаний період: 192 150,00 грн.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути 26 852,27 грн пені.

В іншій частині вимоги про стягнення пені в сумі 165 397,73 грн задоволенню судом не підлягають.

Що стягнення заявленого позивачем до стягнення 21 000,00 грн штрафу судом враховується таке.

У другому реченні пункту п. 10.3 Договору сторони узгодили, що у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи погодження сторонами у другому реченні пункту 10.3 Договору штрафної санкції у вигляді штрафу, заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірним, такими, що відповідають встановленим обставинам справи.

В зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 21 000,00 грн 10% штрафу від суми непоставленого товару протягом строку більше 10-ти календарних днів, згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також не вбачає підстав для застосування ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій, на чому наполягала представник відповідача.

Суд виходить з того, що зменшення штрафу або пені можливе виключно за наявності виняткових обставин, які є підставою для застосування даних положень законодавства.

Оскільки, термін прострочення поставки товару триває більше одного року (починаючи з 23.10.2019 року), нараховані суми штрафу та пені не перевищую вартості непоставленого товару, то суд не вбачає правових підстав для часткового зменшення штрафу та пені.

За вказаних обставин, заявлений позов підлягає задоволенню судом частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 717,78 грн.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 479,47 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (вул. Привокзальна, 38Л, м. Вінниця, 21001, код - 41684973) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код - 00186542) 26 852,27 грн - пені, згідно п. 10.3. Договору поставки №170 від 13.02.2019 року від суми непоставленого товару згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року, нарахованої за період з 23.10.2019 по 23.04.2020 рр.; 21 000,00 грн - 10% штрафу від суми непоставленого товару протягом строку більше 10-ти календарних днів, згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року; 717,78 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код - 00186542) в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (вул. Привокзальна, 38Л, м. Вінниця, 21001, код - 41684973) 165 297,73 грн - пені, нарахованої за період прострочення поставки товару згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 року до Договору поставки №170 від 13.02.2019 року за період з 23.10.2019 по 23.04.2020 рр.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 479,47 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035)

3 - відповідачу (вул. Привокзальна, 38Л, м. Вінниця, 21001)