Постанова

від 15.03.2021 по справі 902/736/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 березня 2021 року Справа № 902/736/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2020р.

(ухвалене о 12:14год. у м. Вінниці, повний текст складено 18.12.2020р.

у справі №902/736/20 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль"

про стягнення штрафу на суму 213 150, 00 грн

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" штрафних санкцій в розмірі 213 150 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки №170 від 13.02.2019, а в подальшому до нього було підписано Додаткову угоду № 1 за умовами якої сторони погодили поставку товару за номенклатурою: Лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2, у кількості - 2 шт., на загальну суму 210 000 грн з ПДВ, на умовах поставки FCA склад Постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000). Згідно умов Додаткової угоди №1, строк поставки становить не пізніше 60 календарних днів від дати укладення даної додаткової угоди.

Зазначає, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за Додатковою угодою №1 в повному обсязі, а тому позивачем нараховано штрафні санкції на загальну суму 213 150 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №902/736/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 26 852 грн 27 коп. - пені, згідно п. 10.3. Договору поставки №170 від 13.02.2019 від суми непоставленого товару згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019, нарахованої за період з 23.10.2019 по 23.04.2020.; 21000 грн - 10% штрафу від суми непоставленого товару протягом строку більше 10-ти календарних днів, згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019. Відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" 165 297 грн 73 коп. - пені, нарахованої за період прострочення поставки товару згідно Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 за період з 23.10.2019 по 23.04.2020. Здійснено розподіл судових витрат.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було просторочено виконання свого зобов`язань з поставки товару, передбаченого умовами Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019. Суд встановив, що таке прострочення почалося з 23.10.2019.

Суд зазначив, що відповідно до п. 10.3 Договору поставки №170 від 13.02.2019 у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення, у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Проаналізувавши умови договору суд дійшов висновку, що в першому реченні п. 10.3. Договору поставки №170 від 13.02.2019 передбачено штрафну санкцію, яка відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України є пенею.

Місцевий господарський суд, взяв до уваги положення обмеження щодо розміру пені, який не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яке врегульовано ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Враховуючи, що протягом спірного періоду подвійна облікова ставка Національного банку України становив 0,07 до 0,03, суд здійснив власний обрахунок пені обрахунок пені та дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 26 852 грн 27 коп.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 10%, передбаченого за прострочення поставки (недопоставки) товару більше 10 календарних днів, суд вказав, що термін такого прострочення триває більше одного року, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції, крім вищевказаних норм матеріального права, застосував також відповідні положення ст. ст. 11, 509, 525, 530, 551, 610, 611, 614, 627, 628, 629, 655, 622, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року у справі № 902/736/20 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає такі доводи.

Суд першої інстанції не врахував подані до матеріалів справи ТОВ "НВП Модуль" первинні документи, які підтверджують виконання 28.10.2019 поставки 2 Лебідок монтажних електричних ЛМ-3.2., які були визначені сторонами у Додатковій угоді № 1, підписаній 23.08.2019 до Договору поставки № 170 від 13.02.2019. Зазначає, що на момент поставки вказаних лебідок (28.10.2019) ТОВ "НВП Модуль" не мало інших зобов`язань з поставки подібних лебідок.

Вказує, що суд безпідставно прийняв позицію позивача, який стверджував, що 28.10.2019 поставка лебідок відбулась згідно іншого Додатку до Договору, який був підписаний 05.06.2019 і яким також було передбачено поставку лебідок монтажних електричних ЛМ-3.2. тільки в іншій кількості (3 шт.).

Зазначає, що обов`язку по поставці цих лебідок згідно Додатку № 1, підписаного 05.06.2019 у відповідача не виникло, оскільки позивач не направив обов`язкової заявки на їх поставку, ні засобами електронного зв`язку, ні іншими засобами поштового зв`язку. Посилається на те, що позивачем до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачу направлялись хоч якісь письмові заявки на поставку товару.

На відміну від попереднього Додатку № 1 до Договору, який був підписаний 05.06.2020, у новій Додатковій угоді № 1, яка була підписана 23.08.2019 сторони погодили інший термін поставки - не пізніше 60 календарних днів від укладення цієї додаткової угоди, тобто до 23.10.2019 включно.

Тому, саме на виконання своїх зобов`язань згідно Додаткової угоди № 1, яка була підписана 23.08.2019 до Договору, 28.10.2019 ТОВ "НВП Модуль" поставило для АТ "ЗФЗ" товар - Лебідки монтажні електричні ЛМ-3.2 в кількості 2 шт., загальною вартістю 210 000 грн (з ПДВ).

У розрахунку штрафної санкції до позовної заяви, позивач вказав період прострочення з 23.10.2019 р. по 23.04.2020, однак враховуючи, що термін поставки не пізніше 60 календарних днів від дати укладення додаткової угоди (23.08.2019), то відлік строку для поставки розпочався 24.08.2019 та тривав до 23.10.2019 (включно). Відповідно з 24.10.2019 міг розпочатися строк прострочення поставки товару, який був поставлений 28.10.2019.

Тобто, строк прострочення складає лише 4 дні, а тому розмір пені за 4 дні прострочення поставки товару складає 4200 грн.

Вказана обставина також виключає застосування позивачем штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару в разі прострочення поставки на строк більше 10 календарних днів на підставі п. 10.3. Договору.

За заведеного, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року у справі № 902/736/20 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

13.02.2019 між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору поставки №170 від 13.02.2019, за умовами якого постачальник та покупець домовились про поставку товару за номенклатурою: лебідка монтажна електрична ЛМ-3,2, у кількості - 3 шт., вартістю 315 000 грн з ПДВ; лебідка монтажна електрична ЛМ-5, у кількості - 4 шт., вартістю 660 000 грн з ПДВ. Всього на загальну суму 975 000 грн, на умовах поставки DDP м. Запоріжжя (згідно Incoterms 2000). Строк поставки - протягом 30 календарних днів з дати направлення письмової заявки на поставку товару на електронну адресу постачальника.

У подальшому, у покупця виникла потреба у додатковому об`ємі товару і на виконання умов Договору було складено та підписано інший договірний документ, а саме Додаткову угоду №1 від 08.07.2019, яка підписана постачальником 23.08.2019. Відповідно до укладеної Додаткової угоди №1 постачальник та покупець домовились про поставку Товару за номенклатурою: Лебідка монтажна електрична ЛМ- 3,2, у кількості - 2 шт., на загальну суму 210 000 грн. з ПДВ, на умовах поставки FCA склад постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000). Строк поставки - не пізніше 60 календарних днів від дати укладення цієї додаткової угоди.

Отже, кожна партія товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору, які є невід`ємними частинами договору і жодним чином Додаткова угода №1 від 08.07.2019 не передбачала зміни до Додатку №1 від 13.02.2019, та викладення його в новій редакції.

Твердження скаржника про те, що за відсутності заявки від позивача, тому ним виконувались зобов`язання з поставки товару за умовами Додаткової угоди №1, яка була підписана 23.08.2019 є необґрунтованими та спростовуються діями відповідача з поставки товару, відповідно до Додатку № 1.

Враховуючи, що постачальник, виконав своє зобов`язання з поставки товару за умовами Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 лише 20.05.2020 з порушенням строку виконання в 211 календарних днів (період прострочення з 22.10.2019 по 20.05.2020), тому сума розрахунку штрафних санкцій за просточення виконання постачальником умов Додаткової угоди №1 від 08.07.2019 у розмірі 213 150 грн, розраховано вірно з урахуванням кількості днів прострочення та положення пункту 10.3 Договору поставки №170 від 13.02.2019.

За наведеного вище, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції, в частині оскарження, є обґрунтованим, законним та таким, що повністю відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові про стягнення 165 297 грн 73 коп. штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 13.02.2019 між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (постачальник) було укладено Договір поставки №170 (далі - Договір; т. 1, а. с.11-18).

Відповідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною.

В п. 2.2 Договору сторони погодили, що у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються такі відомості про товар:

а) повне найменування товару;

б) виробник, країна походження товару;

в) одиниця виміру товару;

г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

д) загальна кількість товару;

е) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

є) технічні характеристики товару (посилання ТОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

з) загальна вартість товару;

и) комплектність, фасування товару (при необхідності);

і) позначення змісту і способу нанесення маркування на товар;

ї) порядок оплати та форма розрахунку;

й) умови поставки товару;

к) код УКТЗЕД товару

За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також інші відомості про товар.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (Правила Інкотермс). Постачальник зобов`язується поставити товар Покупцеві у строки, визначені п.3.3. цього Договору. Поставка товару здійснюється Постачальником згідно п.3.1. даного договору тільки після отримання Покупцем письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження.

Постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар відповідної якості (пп. 4.1.1 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до цього договору.

В п. 10.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення; у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується - 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п.12.1. Договору).

Пунктом 14.3 Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до Договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі у вигляді додаткових угод до Договору, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Також, 13.02.2019 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 (т. 1, а. с. 71), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у строки та за номенклатурою, а саме:

- лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 3 шт. на суму 262 500 грн без ПДВ;

- лебідку монтажну електричну ЛМ-5 в кількості 4 шт. на суму 550 000 грн без ПДВ.

Загальна сума товару - 975 000 грн разом з ПДВ. Строк поставки: протягом 30 календарних днів з дати направлення покупцем письмової заявки на поставку товару на електронну адресу постачальника. Допускається поставка окремими партіями згідно заявок покупця. Умови поставки: DDP м. Запоріжжя (згідно Incoterms 2000).

Відповідно до видаткової накладної № 10 від 25.06.2019 (т. 1, а. с. 162) відповідач поставив позивачу товар, а саме - лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 1 шт. на суму 105 000 грн без ПДВ.

В подальшому, між сторонами Додаткову угоду № 1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 (далі - Додаткова угода № 1; т. 1, а. с. 19-20), за умовами якої постачальник зобов`язується поставити товар у строки та за номенклатурою, а саме: лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 2 шт. на загальну суму 210 000 грн з ПДВ. Загальна сума договору поставки № 170 від 13.02.2019 змінюється на суму вищевказаного переліку і становить 1 185 000 грн з ПДВ. Термін поставки: не пізніше 60 календарних днів від дати укладання даної додаткової угоди. Умови поставки: FCA склад постачальника у м. Вінниця (згідно Incoterms 2000).

07.08.2019 на підставі видаткової накладної №13 від 07.08.2019 та рахунку-фактури №20 від 07.08.2019 постачальником відвантажено товар, а саме: лебідка монтажна електрична ЛМ- 3.2 у кількості 2 шт. та лебідка монтажна електрична ЛМ-5 у кількості 2 шт. на загальну суму 540 000 грн з ПДВ (т. 1, а. с.142-143).

Також, поставка товару підтверджується актом приймання-передачі товару від 07.08.2019, товарно-транспортною накладною № 3 від 07.08.2019 та відомостями про вантаж (т. 1, а. с. 144-146).

Відповідно до Акту № 1485 від 19.08.2019, вищевказаний товар, котрий був поставлений за видатковою накладною №13 від 07.08.2019 був не прийнятий за якістю на складі покупця ( т. 1, а. с. 147).

Згідно зі листом № 27/250 від 27.08.2019 позивач просив провести заміну зазначеної продукції в 20-денний термін (т. 1, а. с. 148).

Листом № 21 від 27.08.2019 відповідач повідомив про свою готовність провести заміну електродвигунів на лебідках монтажних електричних ЛМ-3.2 у кількості 2 шт. та лебідках монтажних електричних ЛМ-5 у кількості 2 шт. (т. 1, а. с. 150).

28.10.2019 відповідачем здійснено заміну неякісного товару та поставлено товар: лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 2 шт. на суму 175 000 грн без ПДВ., лебідку монтажну електричну в кількості 2 шт. на суму 275 000 грн без ПДВ. Загальна сума товару 540 000 грн з ПДВ, що підтверджується довіреністю № 770 від 21.10.2020, видатковою накладною № 20 від 28.10.2019, рахунком-фактурою № 27 від 28.10.2019, товарно-транспортною накладною № 5 від 28.10.2020 та податковою накладною (т. 1, а. с.73-77).

15.05.2020 відповідачем надіслано позивачу письмове повідомлення, щодо готовності до відвантаження обладнання визначеного у Додатковій угоді №1 до Договору № 170 від 13.02.2019, а саме: лебідка монтажна електрична ЛМ-5 (1 шт.), лебідка монтажна електрична ЛМ-3.2 (2 шт.) (т. 1, а. с.21-22).

Враховуючи, що відповідачем не виконанні належним чином свої зобов`язання з поставки товару за Додатковою угоду № 1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 заявив до стягнення 213 150 грн штрафних санкцій, нарахованих ним відповідно до п. 10.3. Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставин у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки №170 від 13.02.2019, Додатку № 1 та Додаткової угоди № 1 до вищевказаного Договору.

За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, за умовами Договору розрахунок проводиться після поставки товару, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, протягом 15 робочих днів з дати відвантаження на користь замовника.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Вище судом встановлено, що між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 08.07.2019 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар (лебідки монтажні електричні ЛМ-3,2 в кількості 2 шт.) у строк не пізніше 60 календарних днів від дати укладання цієї додаткової угоди.

Відповідач, в апеляційній скарзі, вказує, що свої зобов`язання з поставки такої партії товару ним була виконана 28.10.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами скаржника, з таких підстав.

Як зазначено судом вище, між сторонами у справі, шляхом підписання Додатку № 1 та Додаткової угоди № 1 до Договору поставки №170 від 13.02.2019 було узгоджено дві поставки товару, зокрема:

- згідно Додатку № 1 відповідач мав поставити лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 3 шт. та лебідку монтажну електричну ЛМ-5 в кількості 4 шт.;

- згідно Додаткової угоди № 1 відповідач взяв на себе зобов`язання поставити лебідку монтажну електричну ЛМ-3,2 в кількості 2 шт.

Матеріалами справи підтверджуються, що відповідачем 25.06.2019 поставив лебідку монтажну електричну ЛМ-3.2 у кількості 1 шт., а 07.08.2019 було поставлено лебідку монтажну електричну ЛМ-3.2 у кількості 2 шт. та лебідку монтажну електричну ЛМ-5 у кількості 2 шт.

В подальшому, у зв`язку із тим, що поставлений 07.08.2019 товар не був прийнятий позивачем за якістю, відповідачем 28.10.2019 було проведено саме заміну товару поставленого на виконання Додатку № 1, а не поставка товару передбаченого Додатковою угодою № 1.

Також, доводи скаржника відносно того, що 28.10.2019 було поставлено обладнання все ж таки на виконання умов Додаткової угоди № 1, оскільки там передбачений термін поставки (не пізніше 60 календарних днів від її укладання), а Додатком № 1 визначено термін поставки протягом 30 календарних днів з моменту направлення покупцем письмової заявки, яку позивачем не направлено і відповідно у відповідача не виникло зобов`язань щодо поставки товару за такою домовленістю, спростовується матеріалами справи.

Зокрема, перший поставлений позивачем товар - лебідка монтажна електрична ЛМ-3.2 у кількості 1 шт., дата поставки - 25.06.2019. Наступна поставка відбулася 07.08.2019 та було поставлено лебідку монтажну електричну ЛМ-3.2 у кількості 2 шт. та лебідку монтажну електричну ЛМ-5 у кількості 2 шт. Отже, 25.06.2019 та 07.08.2019 відповідач поставив позивачу товар, номенклатура якого передбачена саме Додатком № 1.

Суд звертає увагу на те, що хоча Додаткова угода № 1 і датована 08.07.2019, проте була підписана відповідачем 23.08.2019, що ним не заперечуються. При цьому відповідач зазначаючи про не настання в нього обов`язку поставки товару по Додатку №1 не зазначає, чому ним була виконана поставка 25.06.2019.

В свою чергу, здійснені відповідачем поставки 25.06.2019, 07.08.2019, 28.10.2019 (заміна товару не прийнятого по поставці 07.08.2019) в сукупності підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" своїх зобов`язань за саме Додатком № 1.

На підставі всіх вище наведених обставин справи, котрі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, в своїй сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не були виконані свої зобов`язання щодо поставки товару, визначеного умовами Додаткової угоди № 1 та в строк, встановлений нею.

Беручи до уваги строк поставки товару визначений умовами Додаткової угоди, суд констатує, що відповідач мав поставити товар до 22.10.2019, а тому з 23.10.2019 має місце прострочення виконання зобов`язань з поставки товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

В п.10.3 Договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 213 150 грн, з яких: 192 150 грн штраф у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення; 21 000 грн - штраф у розмірі 10% від суми не поставленого товару.

Встановивши, що сторони передбачили нарахування штрафних санкцій за кожен день прострочення та визначивши, що таке нарахування за своєю правовою природою відповідає визначенню пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), суд першої інстанції помилково застосував Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки відповідно до преамбули вказаного Закону цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

В той же час, у відповідача було зобов`язання із поставки узгодженого сторонами товару, яке не є грошовим зобов`язанням, а тому місцевий господарський суд помилково застосував вказаний вище закон до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі не посилався на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції та які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Однак, за приписами ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права (застосування закону, який не підлягає застосуванню), тому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкції (т. 1, а. с. 8), колегія суддів вважає, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Встановивши наведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В той же час, місцевий господарський суд, як зазначено вище неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про вид штрафної санкції, котра узгоджена сторонами в договорі, в наслідок чого ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог. Вказане в силу ч. 4 ст. 269, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Тому, керуючись правом наданим п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 165 297 грн 73 коп. штрафу та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" штрафних санкцій в розмірі 213 150 грн є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд залишає без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль", а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №902/736/20 скасовує в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 165 297 грн 73 коп. штрафу та ухвалює в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №902/736/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 165 297 грн 73 коп. штрафу.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №902/736/20 в такій редакції:

"1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Модуль" (21001, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 38Л, код 41684973) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Діагональна, будинок 11, код 00186542) - 192 150 грн штрафу у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення, нарахованого за період з 23.10.2019 по 23.04.2020, 21 000 грн штрафу у розмірі 10 % від суми непоставленого товару протягом строку більше 10-ти календарних днів та 3197 грн 25 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. Видати наказ.

4. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.".

3. Справу № 902/736/20 надіслати Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.