Рішення

від 11.11.2020 по справі 911/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Справа № 911/17/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, Київська

область, м. Біла Церква

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

2) Фермерського господарства «Колібрі» , Київська область, Сквирський район,

с. Рогізна

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Громадянина ОСОБА_1

про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач-1) та Фермерського господарства «Колібрі» (відповідач-2), з зазначенням в реквізитах позовної заяви третьою особою - ОСОБА_1 , про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника відділу Держземагенства у Сквирському районі Київської області та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 26.02.2020 р.

20.02.2020 р. на адресу суду від Білоцерківської місцевої прокуратури надійшли пояснення у справі та на виконання ухвали - документи.

25.02.2020 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано клопотання про закриття провадження у даній справі та заяву про зловживання процесуальними правами.

26.02.2020 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі.

26.02.2020 р. через канцелярію суду відповідачем-1 подано клопотання про застосування строків позовної давності та відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, призначено розгляд клопотань відповідача-2 про закриття провадження у справі; про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 01.04.2020 р.

Ухвалою суду від 19.03.2020 р. повідомлено учасників справи, що підготовче судове засідання з розгляду справи, розгляду клопотань відповідача-2 про закриття провадження у справі та про зупинення провадження у справі, призначене на 01.04.2020 р. о 10:30 год., не відбудеться у зв`язку із запровадженням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12.03.2020 р. до 03.04.2020 р. карантину, строк дії якого продовжено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 р. № 239 до 24.04.2020 р.

25.03.2020 р. на офіційну електронну адресу суду та 30.03.2020 р. на поштову адресу суду від Білоцерківської місцевої прокуратури надійшли пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі гр. ОСОБА_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2020 р. призначено розгляд клопотань відповідача-2 про закриття провадження у справі; про зупинення провадження у справі та підготовче засідання на 10.06.2020 р.

25.05.2020 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшли відзив на позовну заяву та доповнення до клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2020 р. залучено до участі у справі гр. ОСОБА_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; клопотання Фермерського господарства «Колібрі» про закриття провадження у справі залишено без задоволення; клопотання Фермерського господарства «Колібрі» про зупинення провадження у справі задоволено; зупинено провадження у справі № 911/17/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 912/2385/18; зобов`язано сторін невідкладно повідомити господарський суд, що розглядає дану справу № 911/17/20 про закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 912/2385/18.

11.08.2020 р. через канцелярію суду прокуратурою Київської області подано клопотання про поновлення провадження у справі, вмотивоване тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунено, так як повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 911/2385/18 оприлюднено 20.07.2020 р.

Ухвалою суду від 17.08.2020 р. поновлено провадження у справі № 911/17/20, призначено підготовче засідання на 07.10.2020 р.

30.09.2020 р. відповідачем-2 через канцелярію суду подано письмові пояснення у справі.

05.10.2020 р. відповідачем-1 через канцелярію суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у відповідності до положень статті 226 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2020 р. клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду залишити без задоволення; закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 11.11.2020 р.

03.11.2020 р. на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача-2, уповноважені представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою суду від 07.10.2020 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача-1 та третьої особи (без надання пояснень щодо причин неявки), належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14193/15-14-сг наказано:

- затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області ;

- надати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 10,0000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0006), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Чубинської сільської ради Сквирського району Київської області;

- встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки;

- начальнику управління Держземагентства в Сквирському районі Київської області при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Київській області та підписати акт прийому передачі земельної ділянки;

- приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;

- земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, ЗУ Про фермерське господарство та інших нормативно-правових актів;

- Управлінню Держземагентства в Сквирському районі Київської області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14193/15-14-сг, 30.12.2020 р. між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, згідно наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14193/15-14-сг, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 10,0000 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Чубинецька сільська рада, Сквирського району, Київської області (п. 1 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки, що є об`єктом оренди 3224087200:04:003:0006 (п. 2 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки відповідача-1 та зареєстрований у РС Сквирського РУЮ (належним чином завірену копію договору долучено до матеріалів справи).

Згідно акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 30.12.2014 р., на виконання вищевказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею - 10,0000 га, кадастровий номер 3224087200:04:003:0006, яка знаходиться на території Чубинської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення фермерського господарства (належним чином завірену копію акту долучено до матеріалів справи).

Окрім наведеного, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14192/15-14-сг наказано:

- затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області ;

- надати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 15,6150 га (кадастровий номер 3224086200:05:014:0001), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області;

- встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки;

- начальнику управління Держземагентства в Сквирському районі Київської області при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Київській області та підписати акт прийому передачі земельної ділянки;

- приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;

- земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, ЗУ Про фермерське господарство та інших нормативно-правових актів;

- Управлінню Держземагентства в Сквирському районі Київської області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14192/15-14-сг, 30.12.2020 р. між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, згідно наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14192/15-14-сг, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 15,6150 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Рогізнянська сільська рада, Сквирського району, Київської області (п. 1 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки, що є об`єктом оренди 3224086200:05:014:0001 (п. 2 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки відповідача-1 та зареєстрований у РС Сквирського РУЮ (належним чином завірену копію договору долучено до матеріалів справи).

Згідно акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 30.12.2014 р., на виконання вищевказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею - 15,6150 га, кадастровий номер 3224086200:05:014:0001, яка знаходиться на території Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення фермерського господарства (належним чином завірену копію акту долучено до матеріалів справи).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14194/15-14-сг наказано:

- затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Чубинецької сільської ради Сквирського району Київської області ;

- надати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 10,3000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0005), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Чубинської сільської ради Сквирського району Київської області;

- встановити річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки;

- начальнику управління Держземагентства в Сквирському районі Київської області при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Київській області та підписати акт прийому передачі земельної ділянки;

- приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав;

- земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, ЗУ Про фермерське господарство та інших нормативно-правових актів;

- Управлінню Держземагентства в Сквирському районі Київської області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14194/15-14-сг, 30.12.2020 р. між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, згідно наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 26.12.2014 р. №10-14194/15-14-сг, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 10,3000 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Чубинецька сільська рада, Сквирського району, Київської області (п. 1 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки, що є об`єктом оренди 3224087200:04:003:0005 (п. 2 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки відповідача-1 та зареєстрований у РС Сквирського РУЮ (належним чином завірену копію договору долучено до матеріалів справи).

Згідно акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 30.12.2014 р., на виконання вищевказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею - 10,3000 га, кадастровий номер 3224087200:04:003:0005, яка знаходиться на території Чубинської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення фермерського господарства (належним чином завірену копію акту долучено до матеріалів справи).

Разом з тим, прокурором подано позов до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства «Колібрі» про визнання недійсними та скасування вищевказаних наказів, визнання недійсними зазначених договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Так, позивач вказує на те, що аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, проте в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство Котлярчук С.П. із заявами про отримання (придбання) у власність або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства до Сквирської районної державної адміністрації не звертався, що підтверджується відповідним листом. Крім того, як зазначає позивач, ним з`ясовано, що на момент прийняття управлінням Держземагентства у Київській області оспорюваних наказів ОСОБА_1 був засновником та головою фермерського господарства Колібрі (код ЄДРПОУ 31466252), а відтак, ОСОБА_1 у випадку здійснення реєстрації свого фермерського господарства Колібрі відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство» після укладення договору оренди первісної земельної ділянки, всі інші земельні ділянки повинен був отримати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України, ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство» лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону. Разом з цим, на переконання позивача, на даний час вказані спірні земельні ділянки ОСОБА_1 передані для використання, зареєстрованому ним 14.09.2001 р. фермерському господарству Колібрі , яке сплачує за нього орендну плату.

Відповідачем-1, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що оспорюваними наказами і договорами не порушено інтереси держави як власника земельних ділянок. Крім того, на переконання відповідача-1, необґрунтованими є твердження позивача про незаконність надання в оренду земельних ділянок, оскільки законодавець не надав Головному управлінню як розпоряднику земель права відмовляти особі у наданні в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі того, що така особа є засновником вже існуючого фермерського господарства, отже відмова в наданні ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду, в даному випадку, була б неправомірною.

Відповідачем-2 також подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, крім іншого вказує на те, що в даному випадку ФГ Колібрі не є належним відповідачем у спорі, оскільки оспорюваними наказами затверджено документацію із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки саме ОСОБА_1 , крім того, оскаржуваний договір також укладено з ОСОБА_1 , а не ФГ Колібрі . Окрім зазначеного, відповідач вказує на те, що йому не було у встановленому законодавством порядку передано земельні ділянки, які є об`єктами оренди згідно оспорюваних наказів і договорів від ОСОБА_1 . Також, відповідач зазначає про необґрунтованість посилань позивача на те, що ФГ Колібрі здійснює розрахунки по орендним платежам.

Третьою особою - ОСОБА_1 подано письмові пояснення відносно спору, в яких третя особа зазначає, що ним не було передано у користування ФГ Колібрі спірні земельні ділянки, поряд із цим, чинним законодавством не обмежено строком зобов`язання особи на здійснення реєстрації фермерського господарства для ведення якого було виділено земельні ділянки. Крім зазначеного, третя особа вказує на те, що прокурором не доведено користування ФГ Колібрі земельними ділянками, що є об`єктом оренди за оспорюваними наказами і договорами оренди землі.

Проаналізувавши вищевказані позовні вимоги та заперечення, здійснивши аналіз чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавства, суд зазначає таке:

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 31 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої та частини другої ст. 92 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України „Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» .

Статтею 93 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 123 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

У разі якщо місце розташування об`єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування за погодженням з Верховною Радою України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації подають зазначений проект до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали та подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.

Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку державної експертизи) подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна комунальної власності у державну власність, також передається у державну власність земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт передачі.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 134 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень частини другої та частини третьої вказаної статті ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України „Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про фермерське господарство» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 7 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Частиною першою статті 8 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Статтею 12 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

2. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, враховуючи вищевказані положення Земельного кодексу України, Закону України „Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд дійшов висновку, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, і після державної реєстрації такого фермерського господарства отримання ним у користування додаткових земельних ділянок сільськогосподарського призначення можливе лише у порядку, визначеному частиною першою статті 134 Земельного кодексу України - на конкурентних засадах із проведенням земельних торгів.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 13.03.2018 р. у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 317/2520/15-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 378/766/15-ц, від 18.02.2019 р. у справі № 368/319/17.

Разом з тим, судом встановлено, що Фермерське господарство «Колібрі» (відповідач-2) створено та зареєстровано 14.09.2001 р. , єдиний засновник - гр. ОСОБА_1 (третя особа).

Поряд із цим, як вже зазначалось, Головним управлінням Держземагентства у Київській області (відповідач-1) видано оспорювані накази, на підставі яких за договорами оренди землі гр. ОСОБА_1 передано в оренду: земельну ділянку, загальною площею 10,3000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0005); земельну ділянку, загальною площею 10.0000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0006); земельну ділянку, загальною площею 15,6150 га (кадастровий номер 3224086200:05:014:0001), 26.12.2014 р. , тобто після реєстрації фермерського господарства «Колібрі» (відповідач-2).

Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу вищевказаних обставин та норм законодавства, яким врегульовано відповідні правовідносини, врахувавши, що відповідно до змісту оспорюваних договорів оренди землі, укладених на виконання оспорюваних наказів, зазначені земельні ділянки передано в оренду гр. ОСОБА_1 , як фізичній особі для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що є передумовою створення та реєстрації фермерського господарства, проте не призводить до переходу права користування зазначеними земельними ділянками до раніше створеного Фермерського господарства «Колібрі» та набуття, відповідно, останнім такого права від гр. ОСОБА_1 - засновника та керівника вказаного фермерського господарства (аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 р. № 357/1180/17, провадження № 14-508 цс 19).

Окрім зазначеного, суд, надавши оцінку всім зібраним у справі доказам в цілому, встановив, що лист Головного управління ДПС у Київській області від 11.11.2019 р., з урахуванням змісту листа Головного управління ДФС у Київській області від 19.07.2019 р., листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 18.07.2019 р. не може вважатись достатнім доказом користування Фермерським господарством «Колібрі» земельними ділянками: загальною площею 10,3000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0005); загальною площею 10,0000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0006); загальною площею 15,6150 га (кадастровий номер 3224086200:05:014:0001), що є об`єктами оренди, згідно оспорюваних наказів і договорів.

Таким чином, виходячи з наведеного, також, з урахуванням того, що Фермерське господарство «Колібрі» не є стороною оскаржуваних наказів та договорів оренди землі, крім того, як встановлено вище, набуття гр. ОСОБА_1 права користування земельними ділянками, що є об`єктами оренди за оспорюваними наказами та договорами не могло призвести до набуття відповідного права раніше створеним вказаною особою Фермерським господарством «Колібрі» , з урахуванням відсутності в матеріалах справи достатніх доказів, які б підтверджували набуття Фермерським господарством «Колібрі» від гр. ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок у користування, у спосіб, передбачений положеннями статті 125 ЗК України, статті 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , або використання таких земельних ділянок вказаним фермерським господарством без наявності на те правових підстав, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлено позов до ФГ «Колібрі» . Поряд із цим, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2019 р. № 910/7122/17, відповідно до якої: Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. .

Що стосується заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Київській області позовних вимог, з викладених в позові мотивів, суд зазначає таке:

Положенням про Головне управління Держземагентства у Київській області, яке затверджене наказом Держземагентства України від 05 червня 2013 року № 242, визначено, що Головне управління є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Завданням Головного управління Держземагентства у Київській області є реалізація повноважень Держземагентства України на території Київської області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Відповідно до наказу Держземагентства України від 09 квітня 2013 року № 142 головним управлінням Держземагентства в областях надано для використання в роботі методичні рекомендації щодо реалізації ними повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб та методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях повноважень з поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та/або внесення змін до них (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.09.2019 р. № 357/13718/16/ № 61-48964св18).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням, наданих Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області повноважень та встановлених судом обставин передання в оренду на підставі оскаржуваних наказів та договорів саме гр. ОСОБА_1 , як фізичній особі земельних ділянок: загальною площею 10,3000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0005); загальною площею 10.0000 га (кадастровий номер 3224087200:04:003:0006); загальною площею 15,6150 га (кадастровий номер 3224086200:05:014:0001), що не може бути підставою для набуття відповідних прав Фермерським господарством «Колібрі» , а також відсутність достатніх доказів, які б в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами беззаперечно свідчили про користування Фермерським господарством «Колібрі» земельними ділянками, що є об`єктами оренди за оспорюваними наказами та договорами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і в частині заявлених вимог до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Що стосується застосування строку позовної давності про який заявлено відповідачем-1, судом встановлено наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої та частини четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушення права позивача, яке б підлягало захисту, що виключає можливість застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні позову з цих підстав, суд відмовляє, відповідно, в застосуванні строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поряд із зазначеним, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі Проніна проти України зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, з зазначених в ньому мотивів.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства «Колібрі» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Громадянина ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок відмовити.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 17.12.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін