Рішення

від 14.12.2020 по справі 920/216/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2020 Справа № 920/216/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали cправи № 920/216/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: державного підприємства «Гутянське лісове господарство» (62131, Харківська область, Богодухівський район, смт. Гути, вул. Первухінська, буд. 49, ідентифікаційний код 00993082),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИБУД-С» (40020, Сумська область, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18А, ідентифікаційний код 42944675),

про стягнення 1950257,99 грн .

представники сторін:

позивача: адвокат Ігнатенко З.В.

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулось державне підприємство «Гутянське лісове господарство» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1950257,99 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 1/05-12-2019 від 05.12.2019, укладеним між сторонами; судові витрати по сплаті судового збору в сумі 29253,85 грн покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.03.2020 відкрито провадження у справі № 920/216/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2020, 11:00.

Однак, 23.04.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.05.2020 призначено підготовче засідання на 26.05.2020.

02.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 4317/20).

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкладено підготовче засідання на 16.06.2020.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкладено підготовче засідання на 21.07.2020.

Однак, 21.07.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 11.08.2020 призначено підготовче засідання на 27.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020 відкладено підготовче засідання на 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 27.10.2020.

Однак, 27.10.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено розгляд справи по суті на 24.11.2020.

Ухвалою суду від 24.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 14.12.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

05.12.2019 між державним підприємством Гутянське лісове господарство (позивач - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Сумибуд-С (відповідач - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 1/05-12-2019 за результатами проведеного аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2019 року, який відбувся 05.12.2019 на товарній біржі Агропромбіржа .

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язувався передати у власність покупцю необроблену деревину, зазначену у розділі 3 договору, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах і в порядку, визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору право васності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні товару та відправлення лісопродукції.

Асортимент, кількість та якість товару відображені в договорі.

Загальна сума договору склала 4378680,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад.

Пунктом 5.3. договору визначено, що датою передачі товару продавцем та його приймання покупцем, тобто датою поставки, вважається дата відвантаження за товарно-транспортною накладною та 100% передоплатою.

Згідно з п. 7.1. договору покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Вказаний договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору та цієї справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, в той час як покупець свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі та має борг по оплаті товару в сумі 1950257,99 грн.

Факт поставки товару за договором позивач підтверджує долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних, виписок із банківських рахунків.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався 20.01.2020 до відповідача із вимогою про сплату 8907610,88 грн. (крім договору № 1/05-12-2019 від 05.12.2019 між продавцем та покупцем існували інші договірні зобов`язання та в листі було зазначено загальну суму боргу покупця).

Після сплати частини боргу покупцем залишилась дебіторська заборгованість в сумі 1950257,99 грн. за договором № 1/05-12-2019 від 05.12.2019.

У зв`язку з цим 29.01.2020 продавцем був направлений лист на адресу покупця з вимогою сплатити залишок боргу.

Станом на 18.02.2020 постачальник не отримав відповіді покупця та наявну заборгованість не сплатив.

З підстав наведеного позивач зазначає про наявність боргу з оплати поставленого ним та прийнятого відповідачем товару за договором у розмірі 1950257,99 грн.

Доказів повного або часткового погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду спору по суті учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, оскільки ТОВ Сумибуд-С не укладало вказаного договору, позивач поставку товару не здійснював, інші документи первинного бухгалтерського обліку, пов`язані з цим договором не складались та не підписувались відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення аукціону передувало етапу укладення договору. Відповідачем було сплачено гарантійний внесок по аукціону від 05.12.2019 згідно договору № 1/05-12-2019 в сумі 218934,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 28.12.2019.

На запит позивача від ДП Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр , було отримано відповідь щодо інформації з бази даних Системи ЕОД щодо реалізації лісопродукції ДП Гутянське лісове господарство згідно з аукціонним договором №1/5-12-2019, який свідчить про обіг деревини на підставі аукціонного договору від 05.12.2019 № 1/5-12-2019 із зазначенням обсягів поставленої продукції відповідачу.

При цьому суд звертає увагу, що наявність підпису на спірному договорі, який засвідчений відтиском печатки ТОВ Сумибуд-С , також спростовує доводи відповідача про те, що договір не укладався. Останній не переконав і не довів суду наявність фактичних обставин, що могли б слугувати підставою вважати згадану угоду підробленою або для визнання цього договору неукладеним чи недійсним.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що повернення поставленого товару не здійснювалось, як і не заявлялися жодні інші претензії з боку відповідача, часткового виконання відповідачем договору, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв товар позивача відповідної кількості.

Доказів оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 1950257,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИБУД-С» (40020, Сумська область, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18А, ідентифікаційний код 42944675) на користь державного підприємства «Гутянське лісове господарство» (62131, Харківська область, Богодухівський район, смт. Гути, вул. Первухінська, буд. 49, ідентифікаційний код 00993082, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 , Банк АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) 1950257 грн. 99 коп. (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят тисяч двісті п`ятдесят сім гривень 99 копійок) заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 1/05-12-2019 від 05.12.2019 та 29253 грн. 87 коп. (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 87 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.12.2020.

Суддя В.В. Яковенко