Рішення

від 08.12.2020 по справі 953/19488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 953/19488/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест", м.Бориспіль Київської області до Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар", м.Мерефа Харківської області про визнання недійсним договору за участю представників:

від позивача: Яковлев Є.В., ордер серія ДН №118606 від 14.02.2020

від відповідача: Чередникова А.С., ордер №1024598 від 09.11.2020

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест" (надалі - позивач) звернулося до Київського районного суду м.Харкова з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар", про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "АЕС Солар" від 28.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при укладенні з позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "АЕС Солар" від 28.12.2018, що підлягає державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приховала факт подружніх стосунків та вчинила правочин без нотаріально засвідченої згоди свого чоловіка. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідно до статті 203 ЦК України оспорюваний договір є недійсним з підстав недотримання вимог чинного законодавства в момент його укладення.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 08.11.2019 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі №953/19488/19, яку визначено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10.07.2020, з урахуванням ухвали від 25.09.2020 про виправлення описки, цивільну справу №953/19488/19 за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Експрес Інвест" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі передано до господарського суду Харківської області за підсудністю.

Частиною 6 статті 31 ГПК України встановлено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.11.2020.

10 листопада 2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення заяв свідків, серед яких нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_2 , посвідчена ПНХМНО Толчинською Г.В. зареєстрована в реєстрі за №3181 від 20.10.2020; нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_3 , посвідчена ПНХМНО Рибалко Д.В. зареєстрована в реєстрі за №1048 від 26.10.2020; нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_4 , посвідчена ПНХМНО Скорбач Я.С., зареєстрована в реєстрі за №1522 від 09.11.2020. Згода на допит в якості свідка ОСОБА_1 із заявою свідка ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 10.11.2020 судом оголошено перерву до 25.11.2020.

25 листопада 2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: протоколу огляду відомостей, що містяться на Інтернет сайті (особистого кабінету Triolan) ОСОБА_4 , публічний договір про надання послуг користування цифрового порту; відповідь на запит від адвоката ОСОБА_5 від 23.11.2020, Копія ордеру про надання правової допомоги та копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 08.12.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, однак надала клопотання про розгляд справи за її відсутності та просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 08.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

28 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Експрес Інвест" укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар" (код ЄДРПОУ: 42018020) (надалі - Договір). Предметом Договору є частка корпоративних прав у розмірі 74090/74100 від загальної частки статутного капіталу ТОВ "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар".

28 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Експрес Інвест" підписано акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар" від 28 грудня 2018 року. Акт прийому-передачі посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавєлєвим А.В. та зареєстровано в реєстрі за №570, 571.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що ОСОБА_1 при укладенні Договору приховала факт подружніх стосунків із ОСОБА_6 , та, всупереч статті 369 ЦК України, вчинила правочин без нотаріально засвідченої згоди свого чоловіка. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідно до статті 203 ЦК України оспорюваний договір є недійсним з підстав недотримання вимог чинного законодавства в момент його укладення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. 3 СК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ у справі №6-2641цс15 від 16.12.2015 та №6-163цс12 від 20.03.2013, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

За змістом вказаних норм, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визнається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Як свідчать паспортні дані ОСОБА_1 , місцем реєстрації останньої є АДРЕСА_1 .

З наявної у справі довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09.10.2019, виданої за запитом Київського районного суду м.Харкова, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсно зареєстровані за однією адресою.

Втім, матеріали справи свідчать, що позивач фактично у даному житловому приміщенні не проживала, у тому числі станом на момент укладення Договору (28.12.2018). Місцем фактичного проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Так, із заяви свідка - відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що вона зі ОСОБА_2 перебували у близьких стосунках в період з 1997 року по грудень 2015 року. У зв`язку із професійною необхідністю відповідачу потребувалось здійснити державну реєстрацію місця проживання у місті Харкові, у зв`язку із чим, у 2008 році з дозволу власників її проживання було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідач фактично ніколи не проживала. У період відносин зі ОСОБА_2 вони проживали за різними адресами в орендованих квартирах. Спільне проживання припинилось в 2015 році. Остаточно відносини припинились в грудні 2015 року. З цього часу проживали окремо. Будь-які зобов`язання цивільно-правового чи майнового характеру між ними відсутні. У грудні 2018 році відповідач придбала частку у статутному капіталі ТОВ "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар". Частка склала 74090/74100. Після викупу частки відповідач стала 100% власником Товариства. Частка у статутному капіталі придбана за особисті кошти відповідача. Станом на 28 грудня 2018 році, в період з грудня 2015 року та по 28 грудня 2018 рік - дата вчинення оскаржуваного правочину, ні зі ОСОБА_2 ні з будь-ким іншим у близьких стосунках відповідач не перебувала.

Зазначені обставини щодо припинення будь-яких стосунків відповідача з ОСОБА_2 з грудня 2015 року та щодо непроживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації підтверджуються також заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності від 25.06.1998 реєстраційний номер НОМЕР_1 та записано в реєстрову книгу за №В-38185 від 03.08.1998.

Згідно показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_4 разом з дружиною з 2012 року безперервно.

Також, згідно Акту про фактичне місце проживання (не проживання) громадян за адресою: АДРЕСА_1 від 08.01.2020, складеного за участю власників квартири - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , у присутності ОСОБА_9 , у квартирі АДРЕСА_3 проживає саме ОСОБА_4 .

Крім того, судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 встановлено обладнання, яке підключено до цифрової кабельної мережі, володільці якої використовують торгову марку ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 20.02.2020 точку доступу у вказаній квартирі обслуговує ФОП ОСОБА_10 . Згідно даних особистого електронного кабінету ОСОБА_4 , точка доступу до інтернету функціонує з 30.10.2012. Особовий рахунок ОСОБА_9 прив`язано до номеру мобільного телефону ОСОБА_9 , що у сукупності свідчить про безперервне проживання у квартирі АДРЕСА_3 саме ОСОБА_9 з 30.10.2012.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані у справі докази сторонами, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час укладення оскаржуваного правочину 28 грудня 2018 року не знайшов свого підтвердження.

Обставин, які б свідчили про наявність ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що притаманні для осіб, які проживають однією сім`єю, під час розгляду справи також не встановлено.

Самий лише факт реєстрації осіб за однією адресою не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що ведуть спільний побут, мають взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. Крім того, факт проживання відповідача за адресою її місця реєстрації спростований під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Спростування в судовому порядку факту проживання однією сім`єю відповідача та ОСОБА_2 в період з грудня 2015 року по 28 грудня 2018 року (дата укладення оскаржуваного правочину) свідчить про відсутність необхідності отримання згоди ОСОБА_2 , на укладення правочину щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

Інших доказів, які б підтверджували факти, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суду не надано.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставини спільного проживання відповідача зі ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу під час укладення Договору, оскільки встановлені обставини справи та ті підстави, на які вона посилалась в позові не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення ст.369 ЦК України про здійснення права спільної сумісної власності.

Тому правові підстави, передбачені нормами статей 215, 369 ЦК України, статті 65 СК України, для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, чинне законодавство надає юридичній особі право на звернення до суду для захисту саме свого порушеного права.

Втім, позивачем нормативно не було обґрунтовано та не доведено жодними доказами тієї обставини, що оскаржуваний Договір будь-яким чином порушує його права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Експрес Інвест".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест" (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул.Привокзальна, буд.21, код 31261711) до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар" (62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, буд.201, код 42018020) про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатів Енерджі Сорсес Солар" від 28.12.2018 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "18" грудня 2020 р.

Суддя М.В. Калантай