Рішення

від 08.12.2020 по справі 826/5984/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020Справа № 826/5984/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк"

до Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової Олександри Євгенівни,

треті особи: 1) Печерська районна у місті Києві державна адміністрація,

2) Акціонерне товариство "Українська залізниця",

3) Державне підприємство "Донецька залізниця"

про визнання протиправними дій, скасування запису

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Панкова О.Є., в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", а саме запису №10701070033060039 від 02.02.2016 та скасування запису Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової О.Є. №10701070033060039 від 02.02.2016, розміщений в розділі "Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою" наступного змісту: "Правонаступництво щодо ДП "Донецька залізниця" (код 01074957), ДЗ "Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП "Донецька залізниця" (код 01112451), ДЗ "Дорожня лікарня станції Донецьк ДП "Донецька залізниця" (код 01112161), ДП "Донецький проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (код01095770) настає згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено. Визнано протиправними дії Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової О.Є. щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Скасовано запис Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової О.Є. №10701070033060039 від 02.02.2016.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року скасовано, провадження у адміністративній справі №826/5984/17 - закрито. Роз`яснено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк", що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що воно вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

18 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про направлення справи №826/5984/17 за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено, справу 826/5984/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової Олександри Євгенівни, треті особи - Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", Державне підприємство "Донецька залізниця", про визнання протиправними дій, скасування запису, передано до Господарського суду міста Києва.

20.07.2020 справа №826/5984/17 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу №826/5984/17 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 суд ухвалив: прийняти справу № 826/5984/17 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.09.2020.

17.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло повідомлення по справі.

25.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 01.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 29.09.2020.

У підготовче засідання 29.09.2020 представники сторін та третіх осіб не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.11.2020.

03.11.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості новому представнику третьої особи ознайомитися з матеріалами справи.

У підготовче засідання 03.11.2020 прибули представники позивача та третьої особи 2. Представники відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 3 в підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання третьої особи 2 про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про його задоволення та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.11.2020.

У підготовче засідання 24.11.2020 прибули представники позивача та третьої особи 2. Представники відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 3 в підготовче засідання не прибули.

Представник третьої особи 2 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.12.2020.

08.12.2020 електронною поштою до суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

У судове засідання 08.12.2020 представники сторін та третіх осіб не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 08.12.2020, за відсутності представників сторін та третіх осіб, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2020 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" разом з Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції доручено провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно із законодавством (пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604).

21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10701340000060039 про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ Українська залізниця (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815).

У подальшому, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 02.12.2016 №10701070033060039, яким внесено зміни до відомостей про юридичну особу ПАТ Українська залізниця наступного змісту: правонаступництво щодо ДП Донецька залізниця , ДЗ Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП Донецька залізниця , ДЗ Дорожня лікарня станції Донецьк ДП Донецька залізниця , ДП Донецький проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України настає згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що запис від 02.12.2016 №10701070033060039 порушує права та законні інтереси ПАТ Сбербанк як кредитора ДП Донецька залізниця , оскільки, існування двох прямо протилежних записів у ЄДР щодо правонаступництва ПАТ Укрзалізниця не надає можливості судам встановити належну особу відповідача у справах про стягнення заборгованості з ПАТ Укрзалізниця .

Акціонерне товариство "Українська залізниця" заперечує проти задоволення позовних вимог та просить закрити провадження у справі № 826/5984/17 з підстав того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2017 у справі № 826/4143/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 визнано протиправною реєстраційну дію начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Панкової О.Є. з внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 40075815), що не пов`язані зі змінами в установчих документах, від 02.12.2016 № 10701070033060039; зміна додаткової інформації; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу ПАТ Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 40075815), що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 02.12.2016 № 10701070033060039; зміна додаткової інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Разом з тим, відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 826/4143/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасовано; провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Донбасенерго до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, начальника відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - державного реєстратора Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Панкової Олександри Євгенівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця про визнання дій протиправними, скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії - закрито; роз`яснено Публічному акціонерному товариству Донбасенерго , що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що предмет позову в даної справи не припинив існування в процесі її розгляду, оскільки, судові рішення, на які посилається Акціонерне товариство "Українська залізниця", як на підставу для закриття провадження у справі були скасовані постановою Верховного Суду, відтак, клопотання третьої особи 2 задоволенню не підлягає.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 6 Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI Про акціонерні товариства акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ Укрзалізниця ) злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Законом про особливості утворення Укрзалізниці визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дев`ятої статті 2 цього Закону:

- товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття;

- товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту;

- оприлюднення затвердженого КМУ переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання;

- одночасно з прийняттям рішення про утворення товариства КМУ формує комісію з утворення товариства, до складу якої входять представники КМУ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі;

- комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту товариства для подання КМУ;

- зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту;

- розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 2 розділу ІІІ Перехідні та прикінцеві положення цього Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Державну реєстрацію АТ Укрзалізниця здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою КМУ № 735, АТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП Донецька залізниця . Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

Законом про особливості утворення Укрзалізниці, постановами КМУ № 200 та № 604, а також статутом передбачено, що товариство володіє майном на двох режимах:

- на праві власності (майно передане до статутного капіталу);

- на праві повного господарського відання ( майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях та в зоні АТО, тобто майно, яке вибуло із фактичного володіння держави; майно, що залишається у державній власності і щодо якого встановлені певні обмеження щодо розпорядження для АТ Укрзалізниця ).

Передача майна не у власність АТ Укрзалізниця , а у повне господарське відання, не означає, що це майно залишилося в повному господарському віданні державних підприємств залізничної галузі, які припиняються, або те, що реорганізація не відбулась чи призупинена.

За змістом пунктів 4, 5 постанови Кабінету міністрів України № 200 комісія з утворення АТ Укрзалізниця мала у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури: зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства; зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; проект статуту товариства. Міністерство інфраструктури мало, серед іншого забезпечити проведення інвентаризації, затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна (зокрема Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств, зазначених у додатку 1); затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна; подати в установленому порядку КМУ на затвердження проект статуту товариства; вжити до 31 грудня 2015 року заходів для припинення Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств, зазначених у додатку.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету міністрів України № 604 установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за АТ Укрзалізниця на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови. Під час проведення інвентаризації та оцінки майна мають бути сформовані окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов`язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов`язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність;сформовані окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України; після завершення тимчасової окупації та завершення проведення антитерористичної операції має бути проведена інвентаризація та оцінка майна і за результатами подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу АТ Укрзалізниця згідно із законодавством.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що вказані положення постанов Кабінету міністрів України № 200 та № 604 взагалі не регулюють питання правонаступництва, не призупиняють реорганізацію і не визначають те, що певне майно чи зобов`язання не переходить до АТ Укрзалізниця , оскільки, вони лише описують порядок обліку такого майна - за якою вартістю воно обліковується, відображається в балансі чи обліковується на позабалансових рахунках.

Разом з тим, суд зазначає, що позовними вимогами у даній справі є визнання протиправними і скасування реєстраційних дій державного реєстратора, пов`язаних із внесенням до Реєстру відомостей про ПАТ "Українська залізниця", які, за твердженням позивача перешкоджають реалізації його прав та інтересів у правовідносинах з ПАТ "Українська залізниця", що є правонаступником ДП "Донецька залізниця", як кредитора ДП "Донецька залізниця".

Визнання протиправними і скасування реєстраційних записів щодо третьої особи покликане, як стверджує позивач, необхідністю захисту його майнових прав як кредитора ДП Донецька залізниця , а обраний позивачем спосіб захисту прав є ефективним та відповідає змісту правопорушення.

Так, щодо належності обраного позивачем способу захисту своїх прав, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, суд зазначає, що належним способом захисту прав кредитора у грошовому зобов`язанні, зокрема тих прав, які випливають із кредитного договору, є примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) шляхом стягнення з боржника грошових сум. Якщо строк сплати боргу ще не настав, але боржник заперечує наявність боргу, то належним способом захисту прав кредитора є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Більше того, Законом про особливості утворення Укрзалізниці передбачено, що оприлюднення затвердженого Кабінетом міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання (частина сьома статті 2 цього Закону).

Також, відповідно до частини восьмої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо:

- необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

- неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Таким чином, законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 Цивільного кодексу України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ Укрзалізниця для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ Укрзалізниця щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, у якій, зокрема, визначено, що АТ Укрзалізниця є правонаступником ДП Донецька залізниця з дати державної реєстрації АТ Укрзалізниця , тобто, з 21 жовтня 2015 року.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивач звертаючись до суду у зв`язку з порушенням його прав, яке зумовлене невиконанням боржником зобов`язань за кредитними договорами, обрав неналежний спосіб захисту таких прав, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису №10701070033060039 від 02.02.2016.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.12.2020

Суддя Ю.В. Картавцева