Ухвала

від 18.12.2020 по справі 641/1814/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 грудня 2020 року

місто Київ

справа № 641/1814/20

провадження № 61-18659ск20

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної республіки Крим, Першої севастопольської державної нотаріальної контори, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14 грудня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, залишити без змін рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року.

Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив те, що:

- (1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, посилаючись на відомості сайту Судова влада України за критерієм пошуку: Прокуратура Автономної Республіки Крим .

Також заявник посилається на правові висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, щодо права на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) щодо юрисдикції суду з вирішення спору про скасування арешту, накладеного на нерухоме майно.

Отже, заявником зазначена підстава касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, яка, на його переконання, відповідає положенням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд визнає наведену заявником підставу касаційного оскарження такою, що не відповідає вимогам пункту 3 частини другої

статті 389 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів, щодо якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. Наведена підстава зазначена заявником формально, без належного обґрунтування.

Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, що мають бути викладені відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної республіки Крим, Першої Севастопольської державної нотаріальної контори, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про зняття арешту з нерухомого майна, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк до 15 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний