Постанова

від 16.12.2020 по справі 201/9256/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 201/9256/16-ц

провадження № 61-3802св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Дніпропетровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Дніпропетровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2016 року стало відомо, що останньою власницею земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:326:0025, є ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що під час розгляду справи за позовом Дніпропетровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Солар-Холдінг (далі - ТОВ Солар-Холдінг ) про повернення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:326:0025, площею 0,0705 га, в Господарському суді Дніпропетровської області стало відомо, що згідно з договором дарування власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_5 (договір дарування від 19 листопада 2015 року № 1269, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М.).

Попереднім власником спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:326:0025, площею 0,0705 га, була ОСОБА_3 , яка стала власником цієї землі на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2015 року № 1196, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М.

Перед цим, в свою чергу, громадянин ОСОБА_2 продав земельну ділянку на АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_3 . Ці факти підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 травня 2016 року.

Право власності у громадянина ОСОБА_2 на цю земельну ділянку виникло на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47. Позивач зазначав, що згідно з оригіналом цього рішення, яке перебуває в протокольній частині міської ради, взагалі відсутні відомості щодо передачі цієї земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 .

Змінивши предмет та підстави позову Дніпропетровська міська рада просила витребувати з чужого незаконного володіння у громадянки ОСОБА_1 нерухоме майно: земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:326:0025, скасувати запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:326:0025 за: ОСОБА_2 (запис про право власності 8581438), ОСОБА_3 (запис про право власності 11800867), ОСОБА_4 (запис про право власності 12126517), ОСОБА_1 (запис про право власності 15530368), судові витрати покласти на відповідача

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на час розгляду цієї справи ТОВ Солар-Холдінг не є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а право користування спірною земельною ділянкою припинено, у той час як право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0705 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:32:0025, набуто іншими особами, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів недійсності договорів купівлі-продажу на спірний об`єкт, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати його на користь інших осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, Дніпровська міська рада просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло на підставі рішення міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47, однак в оригіналі рішення, яке перебуває у міській раді, відсутні відомості щодо передачі цієї земельної ділянки, в тому числі і ОСОБА_2 ; у висновку експертизи зазначено про додаток № 9 до рішення ради від 29 січня 2014 року № 25/47, який дійсно прийнятий міською радою, а не того примірника додатку № 9 на підставі якого було видане свідоцтво про право власності ОСОБА_2 ; спірна земельна ділянка передавалася ТОВ Солар-Холдінг без будівель та споруд та проведеними перевірками встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року у справі № 904/1459/16 у позові ТОВ Солар-Холдінг відмовлено та встановлено, що 19 лютого 2009 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та закритим акціонерним товариством Солар-Холдінг , правонаступником якого є ТОВ Солар-Холдінг (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0705 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:32:0025. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. 19 лютого 2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 631, та зареєстровано в ДМВ ДРФ ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 березня 2009 року за № 040910400264.

У рішенні господарського суду зазначено, що на цій земельній ділянці був розташований належний орендарю на праві власності житловий будинок, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 від 19 січня 2005 року, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Зазначену земельну ділянку надано в оренду на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26 листопада 2008 року № 318/39. Цей договір укладено строком на три роки (пункт 3.1 договору). Згідно із пунктом 5.1 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для проектування та будівництва житлового будинку.

За умовами пункту 3.2 договору оренди, після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради, договір може бути продовжено або поновлено на новий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/1459/16 встановлено, що згідно із листом-відповіддю Департаменту корпоративних прав Дніпропетровської міської ради від 21 січня 2011 року на звернення ТОВ Солар-Холдінг щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орендодавець повідомив орендаря про необхідність укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та необхідність долучення орендарем додаткових документів. Після закінчення строку дії договору оренди поновлення договору не відбулось, новий договір з Дніпропетровською міською радою не укладався (а. с. 19-30 т. 2).

Будь-яких інших заходів щодо розірвання договору оренди спірної земельної ділянки або повернення її у комунальну власність з боку Дніпропетровської міської ради не вживалось.

29 січня 2014 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 25/47 Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок громадян у місті Дніпропетровську , згідно з якою вирішено передати безоплатно у власність, у тому числі спільну сумісну власність, земельні ділянки для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадянам у м. Дніпропетровську (додатки 1-11). У додатку 9 до цього рішення відсутні дані про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 (а. с. 22-33 т. 1).

Відповідно до пункту 2 додатку 9 до рішення Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47, який наданий разом з реєстраційною справою № 564001712101 земельної ділянки в районі будинку АДРЕСА_1 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0705 га, кадастровий номер 1210100000:03:326:0025, що знаходиться на АДРЕСА_1 , передана у приватну власність громадянину ОСОБА_2 (а. с. 14, 28 т. 3).

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок та право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0705 га, кадастровий номер 1210100000:03:32:0025, на якій розташований житловий будинок під АДРЕСА_1 підтверджене свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2015 року № 33030317, виданим реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а. с. 75 т. 3), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 лютого 2015 року № 33031222, виданим Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а. с. 76 т. 3) та витягом з Державного земельного кадастру.

Згідно з висновками Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21 червня 2017 року № 2840-17 та від 11 вересня 2017 року № 3621/4400-17, відтиски печатки круглої форми * Україна * Дніпропетровська міська рада * Управління діловодства Для копій , розташовані в копіях досліджуваних документів: рішенні Дніпропетровської міської ради VI скликання сесії від 25 грудня 2013 року № 53/45 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок громадянам у м. Дніпропетровську; додатку 1 до рішення міської ради від 25 грудня 2013 року № 53/45 список громадян, яким надається дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок по фактичного розміщенню індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд; додатку 4 до рішення міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47 список громадян, яким передаються земельні ділянки у спільну сумісну власність для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у Ленінському районі м. Дніпропетровська та додатку 9 до рішення міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47 список громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в Жовтневому район; розпорядження від 09 грудня 2009 року № 1206-р про присвоєння адреси комплексу з обслуговування автомобілів, незавершеному будівництву на АДРЕСА_1 (Індустріальний район) - нанесені одним і тим же кліше печатки круглої форми * Україна * Дніпропетровська міська рада * Управління діловодства Для копій (а. с. 91-119 т. 2).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 , спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3 (а. с. 15 т. 1).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. 28 жовтня 2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 1198.

У подальшому право власності на спірну земельну ділянку було набуто ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 19 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. 19 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1269, що підтверджується витягом від 19 листопада 2015 року № 47978944 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, а також договором дарування житлового будинку від 19 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. 19 листопада 2015 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1268, згідно з витягом від 19 листопада 2015 року № 47975223 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 218-220 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим Законом та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону Про місцеве самоврядування в Україні ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації права на нерухоме майно, видається, зокрема: фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Таким чином, наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки у власність є необхідною умовою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330, 388 ЦК України).

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 330 ЦК України на майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом частини першої статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частини першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Згідно із статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Встановивши, що ОСОБА_1 правомірно набуте право власності на земельну ділянку, що підтверджується належними доказами, а надане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2015 року № 33030317 підтверджує його право власності на спірну земельну ділянку та станом на час розгляду цієї справи є дійсним, у визначеному законом порядку не скасоване, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки факт незаконного вибуття земельної ділянки з володіння Дніпропетровської міської ради не знайшов свого підтвердження та підстави для витребування земельної ділянки відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що право власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло на підставі рішення міської ради від 29 січня 2014 року № 25/47, однак в оригіналі рішення, яке перебуває у міській раді, відсутні відомості щодо передачі цієї земельної ділянки, в тому числі і ОСОБА_2 ; у висновку експертизи зазначено про додаток № 9 до рішення ради від 29 січня 2014 року № 25/47, який дійсно прийнятий міською радою, а не того примірника додатку № 9 на підставі якого було видане свідоцтво про право власності ОСОБА_2 ; спірна земельна ділянка передавалася ТОВ Солар-Холдінг без будівель та споруд та проведеними перевірками встановлено, що на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. А. Стрільчук