Рішення

від 03.12.2020 по справі 520/2391/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/2391/19

Провадження № 2/947/371/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Грабовій Т.П.,

за участю представника позивача - адвоката Кобилянського М.Ю.

представника відповідача - адвоката Макарова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого гаражного кооперативу Ветеран про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить зобов`язати споживчий гаражний кооператив Ветеран повернути 980542, 00 гривень за майно, яке вибуло з фактичного володіння, посилаючись на те, що він з 1995 року є членом гаражного кооперативу «Ветеран» та ним було збудовано три гаражі для стоянки та зберігання легкових автомобілів. Після довготривалої відсутності позивача, гаражі, які були побудові ним, вибули з його власності та були передані іншому громадянину - ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 було повернуто два гаражні місця, однак оскільки, позивачем було витрачено кошти на будівництво гаражів, на придбання будівельних матеріалів, також діями відповідача спричинена і моральна шкода у розмірі 370514 гривень, позивач посилаючись на норми ст.ст. 230 , 386 , 1212 , 1213 , 1158 , 1159 ЦК України звернувся до суду з даним позовом. Представник позивача - адвокат Кобилянський М.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача - адвокат Макаров І.М. у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у письмових поясненнях, при цьому також просив застосувати строки позовної давності, так як позивач пропустив строк для подання позову, оскільки весь цей час був обізнаний про те, що місця для будівництва гаражів правомірно вибули з його користування. До того ж перераховувати вартість будматеріалів, які були придбані ще в 1990 році на вартість їх на момент подачі позову виходить за межі розумного.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є членом СГК «ВЕТЕРАН» з 1995 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно копії довідки від 21.10.1990 року ОСОБА_1 придбав б/у будівельні матеріали на загальну вартість 1100 руб. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснення щодо зберігання зазначених будівельних матеріалів з 1990 року до 1995 року (вступу ОСОБА_1 до членів СГК Ветеран ), а також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що гаражі дійсно були побудовані і побудовані саме із будівельних матеріалів які зазначені в довідці від 21.10.1990 року.

Крім того, доводи позивача суперечать матеріалам справи, а саме копії Акту про огляд гаражних місць від 28.02.2002 р., з якого вбачається, що на 2002 рік, на місяцях які виділялись позивачу, гаражів не було, а були будівельні матеріали, які за даним Актом були передані гр. ОСОБА_3 , який був зобов`язаний повернути всі будівельні матеріали, перераховані у цьому Акті їх власникам на першу вимогу та зверненню до Овідіопольского РВ в 2009 році з приводу крадіжки будівельних матеріалів, а тому суд вважає, що СГК «ВЕТЕРАН» не є належним відповідачем по вказаним правовідносинам.

Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, так як відповідно до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен підтвердити факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, крім того моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу в підтвердження того, що саме СГК «ВЕТЕРАН» йому спричинена моральна шкода, як суб`єкту права власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з даним позовом звернувся до суду лише 05.02.2019 року, при цьому сам позивач визнає той факт, що він був обізнаний про порушення свого права ще в 2009 році, оскільки ще в 2009 році звертався до Овідіопольского РВ з приводу крадіжки будівельних матеріалів, тобто сплив строк позовної давності за заявленими вимогами позивача, заяв щодо поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 не заявлялось.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом , перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила. Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При таких обставинах та враховуюче вищенаведене, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, не доведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України , ст..ст.257,267 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Споживчого гаражного кооперативу Ветеран про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2020 року.

Суддя Огренич І. В.