Постанова

від 14.07.2021 по справі 520/2391/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6222/21

Номер справи місцевого суду: 520/2391/19

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року , постановленого під головуванням судді Огренич І.В., повний текст судового рішення складений 17 грудня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до споживчого гаражного кооперативу Ветеран про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння , -

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до споживчого гаражного кооперативу Ветеран про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння, в якому просив зобов`язати споживчий гаражний кооператив Ветеран повернути 980542 грн. за майно, яке вибуло з фактичного володіння.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він з 1995 року є членом гаражного кооперативу Ветеран та ним було збудовано три гаражі для стоянки та зберігання легкових автомобілів. Після довготривалої відсутності позивача, гаражі, які були побудові ним, вибули з його власності та передані іншому громадянину - ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 було повернуто два гаражні місця, однак оскільки, позивачем було витрачено кошти на будівництво гаражів, на придбання будівельних матеріалів, а також, що діями відповідача спричинена і моральна шкода у розмірі 370514 грн., позивач просив стягнути витрачені ним кошти з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом неповне з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Макаров І.М., представник споживчого гаражного кооперативу Ветеран зазначає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та мотивованим, а доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності.

В судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с. 38 т. 2).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутністю ОСОБА_1 , який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника споживчого гаражного кооперативу Ветеран , перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позову, а також, що позивачем пропущений строк позовної давності, а заяви щодо поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 не заявлялось.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом СГК Ветеран з 1995 року.

Згідно копії довідки від 21.10.1990 року ОСОБА_1 придбав б/у будівельні матеріали на загальну вартість 1100 руб. 00 коп.

Згідно копії акту про огляд гаражних місць від 28.02.2002 р., вбачається, що на 2002 рік, на місяцях які виділялись позивачу, гаражів не було, а були будівельні матеріали, які за даним актом були передані ОСОБА_4 , який був СГК Ветеран зобов`язаний повернути всі будівельні матеріали, перераховані у цьому акті їх власникам на першу вимогу та зверненню до Овідіопольского РВ в 2009 році з приводу крадіжки будівельних матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що з він 1995 року є членом гаражного кооперативу Ветеран та ним було збудовано три гаражі для стоянки та зберігання легкових автомобілів, проте після його довготривалої відсутності, гаражі, які були побудові ним, вибули з його власності та передані ОСОБА_2 . В подальшому, йому було повернуто два гаражні місця, а оскільки, ним були витрачені кошти на будівництво гаражів, на придбання будівельних матеріалів, а також, що діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, позивач просив стягнути витрачені ним кошти з відповідача.

Однак, позивачем не надано до суду будь-яких належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, викладені у позовній заяві, а саме щодо зберігання зазначених будівельних матеріалів з 1990 року до 1995 року (вступу ОСОБА_1 до членів СГК Ветеран ), а також що гаражі дійсно були побудовані і побудовані саме із будівельних матеріалів, які зазначені в довідці від 21.10.1990 року.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що СГК Ветеран не є належним відповідачем у вказаній справі , оскільки ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, в якості відповідача зазначив споживчий гаражний кооператив Ветеран , проте у позовній заяві зазначив, що гаражі, які були побудові ним, вибули з його власності та передані ОСОБА_2 .

Крім того ОСОБА_1 не був підтверджений факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, та не надано доказів того, що саме СГК Ветеран йому спричинена моральна шкода, як суб`єкту права власності, у відповідності до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Щодо висновків суду щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.256, 267 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

За змістом ст.ст.256, 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд першої інстанції, зазначаючи про пропуск позивачем встановленоїст.257 ЦК України позовної давності, не врахував того, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.

Аналогічні роз`яснення містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , згідно якого оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог, що є самостійною підставою відмови у позові.

За таких обставин застосування судом першої інстанції в даній справі спливу позовної давності як підстави відмови у позові порушує принцип законності і обґрунтованості рішення та суперечить ст.ст.264, 265 ЦПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, виходячи з підстав пред`явленого позову, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з залишенням позовних вимог без задоволення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з підстав та мотивів, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020року - скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до споживчого гаражного кооперативу Ветеран про стягнення грошової суми за майно, яке вибуло з фактичного володіння - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 липня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Т.В. Цюра