Рішення

від 05.09.2007 по справі 17/051-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/051-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.09.07                                                                                          Справа №  17/051-07

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітрола”

до відповідачів:

1.          Відкрите акціонерне товариство  Київського дослідно-експериментального  заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш”

              2. Чабанівська селищна рада, Києво-Святошинський район, Київська обл.

про              захист права власності

                                                                                                         Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно протоколу судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітрола” (далі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” (далі –Відповідач) про захист права власності.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТОВ “Вітрола” 28.05.2004р. придбало за договором купівлі-продажу у ВАТ “Київсільмаш” нежитлове приміщення (корпус малярного цеху). Проте, зазначене приміщення (корпус) знаходиться в оточенні інших організацій і не має самостійного в'їзду –виїзду до транспортних магістралей, тому з 2004 року і по даний час позивач постійно сплачував відповідачу за проїзд по дорозі до свого корпусу. Однак, листом від 09.02.2007р. відповідач повідомив позивача про припинення доступу автотранспорту та працівників ТОВ “Вітрола” до його приміщення (корпус малярного цеху) через територію ВАТ “Київсільмаш”.

Представником позивача в процесі розгляду справи подавалися доповнення до позовної заяви № 1-2/12 від 06.03.2007р. (а.с. 19) та № 1-2/ю від 29.05.2007р. (а.с. 67).  Відповідно до останнього уточнення позовних вимог від 29.05.2007р. позивач просить суд встановити постійний земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки ТОВ “Вітрола”, та встановити компенсацію за проїзд по дорозі ВАТ “Київсільмаш” в розмірі 2 300 грн. (з ПДВ) щомісяця. Крім того, позивач просить у відповідності з п.3 ст. 67 ГПК України заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії, що обмежують право користування промисловим корпусом та земельною ділянкою ТОВ “Вітрола”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.04.2007р. № 58 (а.с. 34) та поясненні від 06.06.2007р. (а.с. 89) проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що відповідач не є власником земельної ділянки, відносно якої позивач просить встановити земельний сервітут, а ч.2 ст. 100 ЗК України передбачає, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Також, відповідач посилається на те, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому нежилі приміщення.

Ухвалою суду від 06.06.2007р. залучено до участі у справі відповідача-2 –Чабанівську селищну раду.

Чабанівська селищна рада у своєму поясненні № 292 від 20.06.2007р. (а.с. 114) на позовну заяву ТОВ “Вітрола” про встановлення земельного сервітуту підтримує та просить суд заборонити відповідачу-1 чинити неправомірні дії проти власності ТОВ “Вітрола”. В обґрунтування зазначеного, Чабанівська селищна рада посилається на те, що ВАТ “Київсільмаш” протягом 5 років розпродало будівлі, котрі знаходяться на земельній ділянці, виділеній йому у постійне користування, проте ВАТ “Київсільмаш” навмисно не узгоджує з власниками будівель межі їхніх земельних ділянок, щоб власники не змогли оформити згідно зі ст. 93 ЗК України оренду земельної ділянки. Крім того, за посиланням відповідача-2, ВАТ “Київсільмаш” постійно провокує конфлікти між власниками проданих будівель та не допускає до власності не тільки ТОВ “Вітрола”, а і самого власника.

У зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався. В судових засіданнях 04.06.2007р. та 22.08.2007р. оголошувались перерви.

В судовому засіданні 05.09.2007р. представник позивача позовні вимоги  підтримав. Відповідач проти позовних вимог заперечив. Представником відповідача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи рішення Чабанівської селищної ради про створення комісії з розгляду спірних питань користування земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні                                       ВАТ “Київсільмаш”. Представник позивача проти даного клопотання не заперечив.                 Суд відхилив подане клопотання, оскільки зазначене рішення не впливає на право відповідача щодо постійного землекористування земельною ділянкою, тому воно не має значення для вирішення даного спору. Представником відповідача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи довідки правоохоронних органів про те, що саме позивачем чиняться перешкоди у користуванні спільним проїздом.                  Суд відхилив подане клопотання, оскільки зазначена довідка не має значення для даної справи. Представником відповідача заявлено також усне клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи з метою розробки можливих варіантів проїзду до приміщення позивача. Позивач заперечив проти даного клопотання.               Суд відхилив дане клопотання, оскільки представник відповідача не зазначив, які саме підстави проведення даної експертизи, а також не сформулював питання, які необхідно поставити перед експертом. Крім того, відхиляючи клопотання про призначення експертизи суд враховує правовідносини, які склалися між сторонами спору та виникли з договорів № 3-П і № 4-П, тобто, фактично існуючі вже відносини щодо пропуску автотранспорту та працівників позивача шляхом та у спосіб, які узгоджено сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

28.05.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітрола” та Відкритим акціонерним товариством Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме приміщення малярного цеху загальною нежитловою площею 181,4 м2 , розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1. Зазначений Договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.06.2004р. (а.с. 3).

Відповідно до п. 5.5 Договору відповідач (продавець) зобов'язується не чинити перешкод щодо створення покупцем (позивачем) незалежного в'їзду на земельну ділянку з розташованими на ній нежилими приміщеннями.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, з часу укладення договору купівлі-продажу (2004р.) і до середини 2006 року між сторонами не існувало будь-яких протиріч стосовно допуску автотранспорту та працівників ТОВ “Вітрола” до придбаного приміщення (корпус малярного цеху) по території ВАТ “Київсільмаш”.

Однак, листами від 01.08.2006р. № 1 та від 09.02.2007р. № 16 (а.с. 7, 8) відповідач попередив позивача про неможливість надання послуг пропускного режиму через свою територію, та рекомендував вирішити питання альтернативного проїзду на свою територію з сусідніми організаціями.

З матеріалів справи, плану-узгодження розмежування земельної ділянки (Додаток № 3, а.с. 20) та викопіюванню із генерального плану (Додаток № 4, а.с. 24) вбачається, що позивач позбавлений можливості здійснювати проїзд автотранспорту та прохід працівників ТОВ “Вітрола” до придбаного приміщення інакше, ніж через територію відповідача - ВАТ “Київсільмаш”.

Між сторонами було укладено договори № 3-П від 03.01.2007р. та № 4-П                       від 01.04.2007р. (а.с. 72, 73), відповідно до яких позивач утримує територію прилеглу до корпусу ТОВ “Вітрола”, забезпечує її обслуговування, експлуатацію під'їзних доріг, пропускний режим в'їзду на території тощо, а позивач зобов'язується відшкодувати витрати на вказані послуги. Договір № 3-П від 03.01.2007р. діяв до 30.03.2007р.,  а договір № 4-П від 01.04.2007р. діє до 31.12.2007р.

З даних договорів вбачається, що їх предметом є надання послуг відповідачем з утримання території, здійснення пропускного режиму на територію, експлуатація проїзних доріг тощо. Крім того, Договори № 3-П і 4-П не можуть вважатися вчиненими, як договори про встановлення земельного сервітуту з огляду на вимоги ч.2 ст. 402 та ст. 210 ЦК України щодо державної реєстрації відповідного договору. Тобто, зазначені договори не є договорами про встановлення земельного сервітуту.

          Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (далі –ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом положень ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Таким чином, право користування чужою земельною ділянкою (сервітут) може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Поданий позивачем договір постійного земельного сервітуту від 01.04.2007р. (а.с. 74), підписаний лише ТОВ “Вітрола”. За посиланням позивача відповідач ухиляється від його підписання.

З матеріалів же справи суд дійшов висновку, що позивачем (ТОВ “Вітрола”), можливе користування придбаним приміщенням лише шляхом користування дорогою по території відповідача - ВАТ “Київсільмаш”.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що відповідач не є власником земельної ділянки, відносно якої позивач просить встановити земельний сервітут, та що відсутні будь-які правовстановлюючі документів на земельну ділянку, суд вважає необґрунтованими, з урахуванням ст.ст. 328, 329, 334 ЦК України та договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.05.2004р. (а.с. 3) посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в державному реєстрі.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не позбавлений права встановити власний незалежний проїзд чи альтернативний під'їзд через інших власників, оскільки ВАТ “Київсільмаш” не подано суду жодних доказів на підтвердження даного посилання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З наявного ж в матеріалах справи плану-узгодження розмежування земельної ділянки (Додаток № 3, а.с. 20) та викопіювання із генерального плану (Додаток № 4, а.с. 24) вбачається, що допуск автотранспорту та працівників ТОВ “Вітрола” до придбаного приміщення можливий лише через територію відповідача - ВАТ “Київсільмаш”.

Щодо встановлення компенсації у розмірі 2 300 грн., то суд вважає зазначену суму обґрунтованою, з огляду на те, що між сторонами на час знаходження у користуванні ВАТ “Київсільмаш” земельної ділянки площею 8,2289 ге була узгоджена сплата компенсації у розмірі 7 000 грн.  На даний же час у користуванні ВАТ “Київсільмаш” знаходиться земельна ділянка площею 1 га, а в'їзд –виїзд став коротшим у 3 рази, як про це зазначає позивач.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги про  встановлення постійного земельного сервітуту та компенсації за проїзд.

Одночасно з позовними вимогами позивач на підставі п.3 ст. 67 ГПК України просить суд заборонити відповідачеві - ВАТ “Київсільмаш” вчиняти будь-які дії, що обмежують право користування промисловим корпусом та земельною ділянкою ТОВ “Вітрола”.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не подано суду будь-яких доказів щодо неможливості виконання рішення суду про встановлення сервітуту, дана заява задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 67, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Встановити постійний земельний сервітут щодо земельної ділянки Відкритого акціонерного товариства Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” (код 00238196), що підтверджується державним актом на право постійного користування  землею ІІ-КВ № 001166, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, шляхом забезпечення проїзду автотранспорту та проходу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітрола” через пропускний пункт та через територію Відкритого акціонерного товариства Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” (код 00238196) по наявному шляху до будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітрола” (код 24581941).

3. Встановити компенсацію за проїзд та прохід через земельну ділянку Відкритого акціонерного товариства Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” (код 00238196) в розмірі 2 300 грн. на місяць.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Київського дослідно-експериментального заводу сільськогосподарського машинобудування “Київсільмаш” (код 00238196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітрола” (код 24581941) судові витрати: держмито у розмірі 170 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ.

Суддя