Постанова

від 08.12.2020 по справі 922/3304/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа № 922/3304/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників :

від ТОВ «Айкон Агро» : не з`явився;

від ТОВ «Витязь» : адвокат Сімейко А.М., ордер, свідоцтво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с.Піщанка Красноградського району Харківської області (вх. № 2322 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020, повне рішення складено 18.08.2020, (суддя Ємельянова О.О.)

у справі № 922/3304/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» , м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с. Піщанка Красноградського району Харківської області

про стягнення 429 451,62 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с. Піщанка Красноградського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» , м. Полтава

про визнання недійсними пунктів договору поставки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн., суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 % річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн.; стягнення витрат на юридичні послуги у розмірі 7 000, 00 грн. та витрат на судовий збір у розмірі 6 441,78 грн.

Позов обгрунтований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017, що стало підставою для нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3304/19.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою №1 (вх. № 3475) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" про визнання недійсними п.6.7. та п.6.9. договору поставки від 28.11.2017 №28/11/17, який укладено між ТОВ Витязь та ТОВ Айкон Агро .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2020 року прийнято зустрічний позов № 1 (вх. № 3475 від 11.02.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом № 1 (вх. № 3475 від 11.02.2020 року) об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування підстав недійсності наведених пунктів договору ТОВ Витязь зазначає, що як вбачається із тексту первісного позову, первісні позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 62 256, 85 грн. ґрунтуються, зокрема, на умовах, які викладені в пункті 6.9 договору поставки від 28.11.2017 року 28/11/17. В свою чергу, зустрічні вимоги ґрунтуються на оспорюванні вказаного положення договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17.

На думку позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним взаємна заборгованість сторін є однаковою, ТОВ «Витязь» позбавлено можливості пред`явлення до ТОВ «Айкон Агро» вимоги про стягнення штрафу, оскільки будь-яку відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Витязь» за порушення договірних зобов`язань умовами договору, укладеного сторонами, не передбачено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" штраф у розмірі 62 256,85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 521,51 грн. та судовий збір 5 960,28 грн.

В частині стягнення 32 099, 74 грн. інфляційних втрат та 7 000, 00 грн. витрат на юридичні послуги у позові відмовлено.

Закрито провадження у справі № 922/3304/19 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284,25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017, у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України.

У зустрічному позові № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» - відмовлено.

Судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. за подання зустрічної позовної заяви № 1 залишено за відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Витязь» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Витязь» - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «Витязь» .

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову незаконним і необгрунтованим у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає у застосуванні судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи наведені в тексті зустрічного позову в обгрунтування заявлених позовних вимог та не наведено мотиви відхилення доводів наведених в зустрічному позові, таким чином судом не здійснено юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача за зустрічним позовом - ТОВ Витязь , а обмежився лише формальним висновком-посилання на принцип свободи договору.

Щодо принципу свободи договору посилається на правову позицію Великої Палати Верховного суду у постанові № 902/417/18 від 18.03.2020, Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №924/509/17, від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 24.06.2019 у справі №917/1503/18.

Вказує, що ТОВ Айкон Агро мало перед ТОВ Витязь прострочену заборгованість, та наголошує на тому, що штраф у розмірі 62 256,85 грн. стягнутий з ТОВ Витязь на користь ТОВ Айкон Агро є нерозумним з огляду на його непропорційність, так як наявна взаємна рівнозначність заборгованості.

Зазначає, що умови другого договору поставки від 28.11.2017 року №28/11/17 містять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків щодо відповідальності сторін на шкоду ТОВ Витязь , що порушує принцип рівності сторін договору та що судом першої інстанції був стягнутий штраф всупереч принципу справедливості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с. Піщанка Красноградського району Харківської області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 922/3304/19 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с.Піщанка Красноградського району Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 922/3304/19 залишено без руху.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Россолова В.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 922/3304/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с.Піщанка Красноградського району Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 922/3304/19. Встановлено строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» , м. Полтава відзиву на апеляційну скаргу.

Східним апеляційним господарським судом отримано відзив ТОВ Айкон Агро , в якому позивач за первісним позовом просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обгрунтування своєї позиції ТОВ Айкон Агро зазначено, що доводи відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсними п.6.7. та п.6.9. договору поставки від 28.11.2017 №28/11/17 по суті зводяться до неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов`язань за іншим договором та що договір поставки не передбачає відповідальності відповідача за зустрічним договором, які не можуть бути підставами для визнання оспорюваних умов договору недійсними. Апелянтом не наведено яким чином визнання недійсним спірних пунктів договору захистить його права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 у справі № 922/3304/19 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 призначено на 01.12.2020 р. об 11:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 922/3304/19 оголошено перерву до 08.12.2020 о 12.45 год.

У судовому засіданні 08.12.2020 року представник ТОВ Витязь просив рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Витязь» - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «Витязь» .

ТОВ Айкон Агро не скористалося правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялося шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Явка представників в судове засідання не визнавалася обов`язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника ТОВ Витязь , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" (продавець) було укладено договір поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року, відповідно до умов п. 1.1., якого сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві наступний товар: насіння соняшника за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

Документом, що посвідчує факт переходу товару у власність покупця є видаткова накладна , підписана уповноваженим представникоа продавця та покупця скріплена печаткою (п.2.1 договору).

Поставка товару виконується автотранспортом покупця. Товар передається з додаванням товаросупровідної документації: рахунок із зазначення ціни одиниці товару на виділення окремим рядком ПДВ, кількості та загальної вартості товару у даній партії; податкова накладна реєструється у відповідному порядку до діючого законодавства України; видаткова накладна підписується уповноваженою особою та скріплюється печаткою продавця; товаро-транспортна накладна. Датою поставки вважається дата, вказана в видаткових накладних на товар (пункти 3.1., 3.3., 3.4. договору).

За умовами пунктів 4.1., 4.2. оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних, шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок у вигляді 100 % передоплати.

Ціна за 1 т становить 10 200 грн. з урахуванням ПДВ (п.5.3. договору).

У випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) продавцем строків (термінів) передачі у власність (поставки) товару та або у випадку непередачі (непоставки) продавцем товару у власність покупця, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 2% від вартості товару зазначеної у додатках до цього договору (п.6.7. договору).

Якщо продавець після зарахування коштів на рахунок у односторонньому порядку відмовляється від виконання зобов`язань за договором (відвантажувати товар)- він сплачує штраф в розмірі 20% від отриманої суми (п.6.9 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дати його розірвання сторонами в порядку передбаченому даним договором і діючим законодавством України, але у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. договору).

В матеріалах справи наявний рахунок № 28/11 від 28.11.2017 на оплату в загальній сумі 1 020 000, 00 грн.

Позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним 29.11.2017 року відповідно до платіжних доручень № 907 було здійснено оплату у розмірі 408 000, 00 грн. та 30.11.2017 року № 912 у розмірі 102 000, 00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 5/2 від 06.02.2018 року, підставою, якої є договір поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним було здійснено поставку на загальну суму 196 829, 40 грн.

Згідно виписки банку від 27.03.2018 року відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним було повернуто позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним суму у розмірі 1 886, 35 грн.

Листом від 01.10.2017 року вих. № 21 ТОВ Айкон Агро звернувся до ТОВ Витязь у якому зазначив, що станом на 01.10.2018 року товар на суму 311 284, 25 грн. по договору поставки № 28/11/17 від 28.11./20107 року не відвантажений. Так як, реєстрація податкових накладних ТОВ Витязь зупинена за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 року, а продавець відмовляється відвантажувати товар за договором поставки № 28/11/17, ТОВ Айкон Агро не здійснює оплату за договором поставки від 13/11/17. За таких обставин, просить відвантажити товар на суму 311 284, 25 грн згідно договору поставки №28/11/17 від 28.11.2017. Оплату в сумі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 13/11/17 гарантує.

Листами від 28.11.2018 року вих. № 30 , від 15.04.2019 року вих. № 4, від 12.06.2019 року вих. № 9 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним звернувся до відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним у яких зазначає, що товар на суму 311 284, 25 грн. по договору поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року не відвантажений. Так як, реєстрація податкових накладних ТОВ Витязь зупинена за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 року, а продавець відмовляється відвантажувати товар за договором поставки № 28/11/17, ТОВ Айкон Агро не здійснює оплату за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.17. За таких обставин, просить відвантажити товар на суму 311 284, 25 грн. згідно договору поставки №28/11/17 від 28.11.2017. Оплату у сумі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 гарантує.

ТОВ Айкон Агро на адресу ТОВ Витязь направлено вимогу вих. № 11 від 09.07.2019 року, у якій останній зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон агро неодноразово зверталося з проханням відвантажити товар за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року на суму 311 284, 25 грн., оскільки товар не отримано, просить у семиденний строк з дня отримання вимоги забезпечити поставку соняшника на суму 311 284, 25 грн.

Претензію вих. № 13 від 24.07.2019 року, було направленоТОВ Айкон Агро на адресу ТОВ Витязь , у якій останній просив, у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати на рахунок кошти у розмірі 311 284, 25 грн. та суму штрафу у розмірі 62 256, 85 грн.

ТОВ Айкон Агро на адресу ТОВ Витязь направлено лист вих. № 19 від 18.09.2019 року про повернення суми попередньої передоплати.

Зазначені вимоги залишені ТОВ Витязь без задоволення, що стало підставою звернення ТОВ Айкон Агро з позовом до суду про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн., суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційних втрат у розмірі 47 620, 98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у справі №922/3304/19 у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" штраф у розмірі 62 256,85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 521,51 грн. та судовий збір 5 960,28 грн.

В частині стягнення 32 099, 74 грн. інфляційних втрат та 7 000, 00 грн. витрат на юридичні послуги у позові відмовлено.

Закрито провадження у справі № 922/3304/19 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284,25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017, у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України.

Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову сторонами не оскаржено.

Щодо зустрічних позовних вимог з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Витязь» 11.02.2020 року звернулось до Господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» про визнання недійсним пункту 6.7 та пункту 6.9 договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17, які є предметом апеляційного оскарження, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

В обґрунтування підстав недійсності пунктів договору поставки, позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним зазначає, що як вбачається із тексту первісного позову, первісні позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 62 256, 85 грн. ґрунтуються, зокрема, на умовах, які викладені в пункті 6.9 договору поставки від 28.11.2017 року 28/11/17. В свою чергу, зустрічні вимоги ґрунтуються на оспорюванні вказаного положення договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17.

На думку позивача за зустрічним позовом ТОВ Витязь , взаємна заборгованість сторін є однаковою, ТОВ «Витязь» позбавлено можливості пред`явлення до ТОВ «Айкон Агро» вимоги про стягнення штрафу, оскільки будь-яка відповідальність ТОВ «Айкон Агро» перед ТОВ «Витязь» за порушення договірних зобов`язань умовами договору, укладеного сторонами, не передбачена.

Пунктом 6.7. договору поставки передбачено, що у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) продавцем строків (термінів) передачі у власність (поставки) товару та/або у випадку непередачі (недопоставки) продавцем товару у власність покупця, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 2 % від вартості (ціни) товару, зазначеної у додатках до цього договору (т. 1, а.с. 24).

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, оскільки за умовами договору - поставка товару передбачається тільки на умовах передоплати (пункт 4.2. договору) то, фактично на його думку, умовами пункту 6.7. договору встановлена відповідальність продавця перед покупцем за не поставку товару навіть при відсутності оплати (передоплати).

Відповідно до п. 6.9. договору поставки, що якщо продавець після зарахування коштів на рахунок в односторонньому порядку відмовляється від виконання зобов`язань за договором (відвантажити товар) - він сплачує штраф у розмірі 20 % від отриманої суми (т. 1, а.с. 24).

На думку позивача за зустрічним позовом, пунктом 6.9. договору, встановлена відповідальність продавця перед покупцем на випадок не поставки товару після його сплати.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що будь-яка відповідальність покупця перед продавцем за будь-яке порушення, у тому числі і за порушення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати, умовами договору не встановлена (не визначається).

Міра та величина відповідальності покупця перед продавцем не урівноважена з мірою відповідальності покупця перед продавцем, оскільки відповідальність покупця перед продавцем взагалі не визначена умовами договору. Тому, відсутній розумний баланс, як рівновага та співвідношення, між мірою відповідальності продавця перед покупцем, з одного боку, та мірою відповідальності покупця перед продавцем, з іншого боку. Дії учасників цивільних правовідносин, мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони. Також, умови викладені у пунктах 6.7. та 6.9. договору не відповідають засадам справедливості, доброчесності, розумності, оскільки за відсутності договірних положень, щодо відповідальності покупця перед продавцем, призводить до дисбалансу взаємних прав сторін договору.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 173-175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, просить суд, визнати недійсними пункти 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17, оскільки останні на його думку не відповідають засадам справедливості, доброчесності, розумності, оскільки за відсутності договірних положень, щодо відповідальності покупця перед продавцем, призводить до дисбалансу взаємних прав сторін договору.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі статтею 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором:

- у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання;

- у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, правовою природою пені є те, що це штрафна санкція, яка має тривалий характер нарахування, розраховується за кожен день прострочки від суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов`язання; штрафу є те, що це штрафна санкція, яка встановлюється за майже будь-яке порушення зобов`язання; невиконання або неналежне виконання, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Має разовий характер нарахування.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором (пеню, штраф), що стягується за прострочення не грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надано до суду жодних доказів у підтвердження наявності підстав недійсності спірних пунктів 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 з підстав наведених у зустрічній позовній заяві, а самі лише посилання на незгоду із спірними пунктами, зокрема щодо відсутності відповідальності покупця перед продавцем, не можуть бути підставою для визнання спірних пунктів договору недійними, оскільки спірні умови договору поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та положенням щодо вільного встановлення в договорі відповідальності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон Агро» про визнання недійсними пунктів 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при ухваленні рішення в оспорюваній частині не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» , с.Піщанка Красноградського району Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/3304/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 (повне рішення складено 18.08.2020) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову у справі №922/3304/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2020.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук