Рішення

від 11.12.2020 по справі 902/804/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2020 р. Cправа № 902/804/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників сторін:

позивач ОСОБА_2., згідно паспорта;

позивача Климов О.Ю., ордер серії КС №697594 від 23.09.2020;

відповідача Мазуренко Л.О., ордер серії ВН № 138068 від 22.09.2020;

Катеринюк Г.В., згідно паспорта, витяг з ЄДР

третьої особи ( ОСОБА_1 ) Кургаєв Д.М., ордер серія ВН № 127736 від 23.09.2020;

третя особа ОСОБА_3., згідно паспорта;

третьої особи (ДАП ВМР ) не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Плюс" (вул. Гонти, буд. 44, м. Вінниця, 21032)

треті особи , що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050).

про визнання недійсним протоколу та скасування державної реєстрації змін до статуту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Плюс" про визнання недійсним протоколу та скасування державної реєстрації змін до статуту.

Ухвалою суду від 14.08.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.

На виконання ухвали суду від 14.08.2020 по справі № 902/804/20 від позивача 26.08.2020 надійшов супровідний лист до якого додано докази надіслання позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам.

Ухвалою від 27.08.2020 відкрито провадження у справі № 902/804/20 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради. Підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

17.09.2020 до суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшли пояснення на позовну заяву.

22.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

23.09.2020 до суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшли пояснення на позовну заяву.

Ухвалою від 23.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.10.2020 та витребувано у Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради належним чином засвідчену реєстраційну справу ТОВ "Органік Плюс".

06.10.2020 до суду надійшли витребувані ухвалою суду матеріали реєстраційної справи.

13.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

15.10.2020 до суду від позивача надійшла заява про закінчення підготовчого засіданні за відсутності його представника.

Ухвалою від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/804/20 для судового розгляду по суті на 11.11.2020.

Ухвалою від 11.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 26.11.2020.

В судовому засіданні 26.11.2020 представником відповідача подано письмові пояснення та представником третьої особи ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення і заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою від 26.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 11.12.2020, з підстав викладених в ухвалі.

На визначену дату з`явились позивач, третя особа ОСОБА_3 та представники позивача, відповідача та третьої особи ОСОБА_1 , Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином що стверджується наявними в матеріалах доказами.

В судовому засіданні, позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_3 та представники відповідача та третьої особи ОСОБА_1 щодо задоволення позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Крім того, представник третьої особи ОСОБА_1 підтримав заяву про застосування строків позовної давності від 23.11.2020.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно рішення загальних зборів від 11.05.2012 року, оформлених протоколом загальних зборів №1 від 11.05.2012 року створено ТОВ Органік Плюс (надалі відповідач), визначено місцезнаходження товариства, наділено товариство статутним капіталом, затверджено статут товариства, ескіз печатки товариства, призначено директора товариства з наділенням останнього повноваженнями на відкриття рахунків та проведення Державної реєстрації товариства.

Для забезпечення діяльності Товариства засновниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було створено статутний капітал Товариства в розмірі 2233619,00 гривень.

При цьому, засновниками Товариства в залежності від внесків до статутного капіталу Товариства визначено розмір часток. А саме, ОСОБА_2 (далі позивач) внесла майна на загальну суму 2083824,00 грн, що складає 93,3 % статутного капіталу Товариства, а ОСОБА_3 (далі третя особа 2) внесла майна на суму 149795,00 гривень, що складає 6,7 % від статутного капіталу.

18.05.2012 року проведено реєстраційну дію - державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ТОВ Органік Плюс (номер запису 11741020000010232).

15.02.2013 року проведено загальні збори учасників Товариства, які оформлені протоколом №1 від 15.02.2013 року.

Прийняті рішення про:

- обрання головою зборів ОСОБА_3 , а секретарем зборів ОСОБА_2 ;

- прийняття ОСОБА_1 до складу учасників Товариства;

- виведення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства згідно з поданою заявою;

- перерозподіл часток статутного капіталу Товариства наступним чином: ОСОБА_3 - 1 116 809,5 грн або 50 % від статутного капіталу Товариства, ОСОБА_1 - 1 116 809,5 грн або 50 % від статутного капіталу Товариства;

- внесення змін до статуту товариства шляхом викладення та затвердження його у новій редакції;

- доручення директору Товариства вжити необхідні дії, пов`язані з державною реєстрацією змін до установчих документів ТОВ Органік Плюс .

18.02.2013 року проведено реєстраційну дію - державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Органік Плюс - зміна складу засновників.

Виключено зі складу ОСОБА_2 , змінено відомості про засновника ОСОБА_3 щодо розміру внеску до статутного капіталу в розмірі 1116809,50 грн. Включено до складу ОСОБА_1 (далі третя особа1) з розміром внеску до статутного капіталу в розмірі 1116809,50 грн. Зареєстровано нову редакцію статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ Органік Плюс протокол зборів №1 від 15.02.2013 року (номер запису 11741050002010232).

22.05.2015 року Державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції проведено реєстраційну дію внесення змін до відомостей про юридичну особу, шо не пов`язані з змінами в установчих документах . А саме, проведена реєстрація кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи та зазначено кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи ТОВ Органік Плюс громадянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (номер запису 11741070003010232).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, рішення загальних зборів учасників ТОВ Органік Плюс , оформлених протоколом від 15.02.2013 року № 1 підлягають визнанню недійсними, реєстраційна дія від 18.02.2013 року державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , якою зареєстровано зміна складу засновників юридичної особи ТОВ Органік Плюс та статут Товариства в новій редакції (номер запису 11741050002010232), та реєстраційна дія від 22.052015 року внесення змін до відомостей про юридичну особу, шо не пов`язані з змінами в установчих документах , якою проведена реєстрація кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи (номер запису 11741070003010232) підлягають скасуванню виходячи з наступного.

15.02.2013 року між позивачкою, з однієї сторони та ОСОБА_3 , з іншої сторони, досягнуто попередню домовленість щодо укладання до 31 серпня 2019 року договору купівлі-продажу частки 93,3% в ТОВ Органік Плюс , яка належить позивачці на праві власності. При цьому, досягнуто домовленості, що позивачка до 31 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу передає третій особі-1 частку в розмірі 50%, а третій особі -2 частку в розмірі - 43,3 %.

Умовою домовленостей про продаж 93,3 % частки в Товаристві, вартість якої складала 2083824,00 гривень, що за курсом гривні до долара США становило еквівалент 260804,00 доларів США було те, що до 31 серпня 2019 року позивачці буде сплачено еквівалент 260 804 доларів США в гривнях з урахуванням курсу на момент розрахунку.

Враховуючи майбутній розподіл часток між третіми особами, третя особа-2 за частку в розмірі 43,3% мала сплатити еквівалент 121028,00 доларів США (967 014,5 / 7,99 = 121 028), а третя особа-1 за частку в розмірі 50% мала сплатити еквівалент 139775,00 доларів США (1 116 809,5 /7,99 = 139 775).

Після отримання коштів позивач та треті особи мали б укласти відповідні договори купівлі-продажу часток.

Також, попередня домовленість передбачала, що позивач надає відповідачу нотаріально посвідчену заяву про передачу частки в Товаристві третім особам 1,2, яка має бути розглянута на загальних зборах відповідача.

Проте, державна реєстрація відповідних змін в ЄДРПО України мала б бути проведена після укладання договорів та повного розрахунку.

Для підтвердження взятих на себе зобов`язань, 15.02.2013 року позивачем на ім`я третіх осіб надано власноручно написану розписку в якій зазначено, що позивач зобов`язується до 31 серпня 2019 року, після отримання коштів в розмірі еквівалентному 260 800 доларів США укласти з третіми особами 1,2 договори купівлі-продажу частки статутного капіталу в Товаристві (Т.1 а.с. 42).

На виконання вищезазначеної домовленості позивачем 15.02.2013 року подано відповідачу нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої, повідомлено відповідача про вихід з товариства з передачею належної їй частки в розмірі 93,3 % Третім особам 1,2.

В даній заяві, крім іншого зазначено, що припиняючи свою участь у складі власників товариства позивач передає у повному обсязі належну їй частку у статутному капіталі, що становить 93,3% третім особам1 та 2, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до правонаступників відповідних прав на умовах, які були попередньо узгоджені (Т.1 а.с. 43).

До 31 серпня 2019 року позивач коштів від третіх осіб 1,2 не отримала.

02 вересня 2019 року позивач звернулась до третьої особи2 з листом, в якому повідомила про необхідність сплати коштів та оформлення договорів купівлі-продажу частки, в іншому випадку просить повернути розписку від 15.02.2013 року. Відповідь надати до 10.09.2019 (Т1 а.с. 44).

Третя особа2 листом від 30.09.2019 повідомила позивача, що "вимога про укладення договорів купівлі-продажу, викладена в листі від 02.09.2019 року, є безпідставною оскільки Ви свою частку подарували, про що було досягнуто усної домовленості перед проведенням загальних зборів товариства 15.02.2013. На підтвердження цього Вами була надана відповідна заява, яка була посвідчена нотаріусом. Відповідно до цього написана розписка не має юридичного значення, разом з тим повернути оригінал даної розписки не вбачається можливим оскільки вона не зберіглась, але є копія, яку додаю до даної відповіді" (Т1 а.с. 45).

В вересні 2019 року позивач звернулась до приватного нотаріуса з приводу отримання відомостей з ЄДРПОУ стосовно Товариства та дізналась про те, що 18.02.2013 року внесені зміни в ЄДРПОУ, а саме, змінено склад учасників Товариства, позивача виключено зі складу учасників, третю особу 1 включено до складу, а стосовно третьої особи 2 змінено відомості. А саме, відповідно до відомостей з ЄДРПОУ учасниками товариства є третя особа1 та третя особа2, яким належать частки по 50%.

Позивач вважає, що оспорюване рішення порушує її права на частку в розмірі 93 % статутного капіталу Товариства, оскільки жодного договору, спрямованого на відчуження належної їй частки укладено не було. Відповідно, відсутність правочину призвело до безпідставного перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, що було здійснено на загальних зборах 15.02.2013 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 15.02.2013 року позивач прийняла рішення про вихід зі складу учасників ТОВ Органік Плюс, на підставі чого були проведені загальні збори учасників Товариства. В результаті чого виведено ОСОБА_2 зі складу учасників товариства; прийнято ОСОБА_1 до складу учасників Товариства; перерозподілили частки статутного капіталу: ОСОБА_3 - 1 116 809,5 грн або 50 % від статутного капіталу Товариства, ОСОБА_1 - 1 116 809,5 грн або 50 % від статутного капіталу Товариства.

18.02.2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Органік Плюс .

Стосовно думки позивача щодо безпідставного перерозподілу часток у статутному капіталі товариства від 15.02.2013 року, то ТОВ Органік Плюс не вважає їх безпідставними, оскільки таке рішення було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ, створений та підписаний відповідний протокол. Також є заява ОСОБА_2 про припинення участі у складі власників ТОВ та передачу у повному обсязі належну їй частку у статутному капіталі, що становила 93,3% статутного фонду (капіталу) ОСОБА_1 - 50% статутного капіталу, що у грошовому виражені становить 1116809,50 грн. та ОСОБА_3 - 43,3 % статутного капіталу, що у грошовому виражені становить 967014,50грн. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу за №469 від 15.02.2013 року.

Відповідач вважає, що його дії були законними та підстав для скасування немає. А відтак, просить суд прийняти рішення відповідно до закону.

У письмових поясненнях Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради зазначив, що оскільки пакет документів поданих заявником відповідав вимогам Закону, чинного на день звернення заявника, у державного реєстратора були відсутні підстави щодо відмови в державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Третя особа 2 у поясненнях зазначила, що не погоджуюся з позивачем у частині домовленості укладання договору купівлі-продажу часток ТОВ, тому що, спочатку ОСОБА_2 мала намір їх продати, але згодом передумала та частки статутного капіталу ТОВ Органік плюс були подаровані, на підставі чого були проведені реєстраційні дії по змінам. Розписка позивачем дійсно була написана та передана. Написавши розписку, позивач підтвердила, що взяла на себе зобов`язання не проводити ніяких реєстраційних дій із своєю часткою у ТОВ Органік Плюс , оскільки була домовленість за ці частки та те, що позивач виходить зі складу учасників ТОВ Органік Плюс . Крім того, позивач надала нотаріально посвідчену заяву про свій вихід зі складу учасників ТОВ Органік плюс :

"Про те, що позивач мала намір продати свої частки нічого повідомити суду не можу, оскільки я була впевнена, що позивач подарувала їх коли надала нотаріально посвідчену копію заяви про вихід зі складу учасників Товариства".

Надання нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників ТОВ Органік Плюс та припинення участі у складі власників Товариства у повному обсязі, є офіційний документ, що став підставою для законного перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, що було здійснено на загальних зборах 15.02.2013 року, а написана позивачем розписка від 15.02.2013 року не має законної сили, оскільки надана нотаріально посвідчена заява.

Третя особа 1 в письмових поясненнях, поміж іншого просить суд віднестись критично до тверджень позивача, а також тверджень представника відповідача та не брати їх до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на доказах.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно зі статтею 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований статтею 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України Про господарські товариства .

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Термін відступлення використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали. Навпаки, за статею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо. Утім у статті 53 Закону України Про господарські товариства та статті 147 ЦК України поряд із терміном відчуження вживається й застарілий термін відступлення . Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає відчуження частки на користь іншої особи . Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.

Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що в новому Законі України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року, внаслідок ухвалення якого втратили чинність стаття 147 ЦК України та стаття 53 Закону України Про господарські товариства , взагалі не вживається термін відступлення щодо частки учасника у статутному капіталі. Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Відповідач та треті особи стверджують, що отримали від позивача частку безоплатно.

Втім ані заява про виведення зі складу товариства від 15 лютого 2013 року, ані протокол загальних зборів учасників ТОВ Органік Плюс від 15 лютого 2013 року не містять відомостей щодо умов передачі частки, тобто її відчуження, зокрема відомостей про безоплатність такої передачі.

У заяві вказано припиняючи свою участь у складі власників товариства я передала у повному обсязі належну мені частку у статутному капіталі, що становить 93,3% Статутного фонду цього Товариства громадянці України ОСОБА_1 - 50% статутного капіталу, що у грошовому вираженні становить 1116809,50 грн та громадянці України ОСОБА_3 - 43,3% статутного капіталу, що у грошовому вираженні становить 967014,50 грн, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до правонаступників відповідних прав на умовах, які були попередньо узгоджені .

У протоколі зазначено задовольнити заяву Учасника ОСОБА_2 про її вихід зі складу учасників Товариства .

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 ЦК України передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно з вимогами частини третьої статті 719 ЦК України договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Заява позивача від 15 лютого 2013 року про її виведення зі складу товариства і передання частки третім особам та протокол загальних зборів учасників ТОВ Органік Плюс від 15 лютого 2013 року, підписаний позивачем та третьою особою 2 , не можуть вважатися договором дарування, укладеним у письмовій формі, оскільки у цих документах хоча й вживається термін передача частки , але неможливо встановити умови такого правочину, погоджені сторонами, адже не вказано про те, чи відбувається відчуження частки на оплатній чи безоплатній основі. Крім того на загальних зборах 15.02.2013 третя особа1 на користь якої відбулось відчуження 50 % частки, взагалі не була присутня.

Таким чином, ці документи не можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення усіх сторін на укладення договору дарування чи будь-якого іншого договору (купівлі-продажу, міни тощо).

Разом з тим підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов набуття іншими особами статусу учасників товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

Аргумент відповідача про те, що відповідно до частини третьої статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у редакції, чинний на момент проведення оспорюваної реєстраційної дії, заява про перехід чи передачу частки учасника іншій особі була достатньою підставою для проведення державної реєстрації змін до статуту відхиляється судом. Адже в разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства.

Заява учасника про його виведення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству і містить інформацію про припинення в особи права на частку. Заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Заява не є правочином, учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі 909/1294/15.

Ураховуючи викладене, Суд бере до уваги аргументи позивача про відсутність доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження ним корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору дарування, спрямованого на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ Органік Плюс , чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі.

Крім того, тлумачення вчинених сторонами дій як таких, що передбачали безоплатний перехід до третіх осіб 1 та 2 часток в статутному капіталі ТОВ Органік Плюс у розмірі 93,3% (дарування), не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже створює істотний економічний дисбаланс для позивача; така безоплатна передача є для позивача вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє позивача права власності на частку 93,3 % у товаристві. Тому для нього зазначена безоплатна передача не має економічного сенсу. Якщо тлумачити дії сторін як правочин щодо дарування, то це означало б, що позивач раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов`язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно. За поясненнями позивача, між ним і третіми особами 1 та 2 відсутні родинні чи будь-які інші відносини, які б могли пояснити такий правочин.

Відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України Про господарські товариства , є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

З огляду на викладене суд вважає, що оспорюване рішення загальних зборів учасників та державна реєстрація змін до установчих документів та до відомостей про юридичну особу ТОВ Органік Плюс , внаслідок чого позивача було виведено зі складу учасників товариства, а його частка у розмірі 93,3% статутного капіталу перейшла у власність третіх осіб, були здійснені без належних правових підстав.

Тому заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлених протоколом №1 від 15 лютого 2013 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів та до відомостей про юридичну особу ТОВ Органік Плюс , є ефективним способом захисту його порушеного права та підлягають задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення сторін та третіх осіб не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, відповідача та третьої особи які викладені останніми у своїх письмових заявах та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Як зазначалось вище представником третьої особи1 23.11.2020 подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України Строки та терміни. Позовна давність у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Верховний Суд України виклав подібну правову позицію й у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, вказавши, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 5 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. При цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 46 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Органік Плюс , оформлені протоколом №1 від 15 лютого 2013 року.

3. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Органік Плюс (код ЄДРПОУ 38190265) зміна складу учасників, номер запису 11741050002010232, що здійснена державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Лисак Т.В. 18.02.2013 року.

4. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Органік Плюс (код ЄДРПОУ 38190265), шо не пов`язані з змінами в установчих документах - реєстрація кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи-номер запису 11741070003010232, яка здійснена державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції 22.05.2015 року.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Плюс" (вул. Гонти, буд. 44, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 38190265) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6306,00 грн - витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7 . Копію рішення направити сторонам та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 21 грудня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 );

3 - відповідачу (вул. Гонти, буд. 44, м. Вінниця, 21032);

4 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

5 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

6 - Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)