Рішення

від 14.12.2020 по справі 915/1180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Справа № 915/1180/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу № 915/1180/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехлогістік",

вул. Рибача, 6, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, 67562;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія ПМК-226",

вул. 9 Січня, 78, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 176685 грн. 39 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спецтехлогістік" пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Будівельна виробнича компанія ПМК-226" грошових коштів у загальній сумі 176685 грн. 39 коп., із яких: 95437 грн. 50 коп. - основний борг; 48014 грн. 41 коп. - пеня; 10475 грн. 30 коп. - 3 % річних; 22758 грн. 18 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "Спецтехлогістік" зобов`язань, за укладеним з ТОВ "Спецтехлогістік" договором від 27.08.2018 № 41 оренди будівельної техніки з наданням послуг з управління (далі - договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасного і в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ "Спецтехлогістік" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

За такими вимогами ухвалою суду від 22.09.2020 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

ТОВ "Будівельна виробнича компанія ПМК - 226" у відзиві від 20.10.2020 на позовну заяву позовні вимоги не визнало.

Так, Відповідач зазначає, що, на його думку:

1) Позивачем пропущений встановлений законодавством строк для стягнення пені за наданими у серпні місяці 2018 року послугами;

2) 3% річних та інфляційні втрати нараховані без урахування умов Договору, згідно з п. 4.4. та . п. 4.6.1 якого прострочення оплати за надані послуги починається через три календарні дні після підписання актів наданих послуг;

3) відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у дохід держави.

Також просить зменшити витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши надані сторонами заяви по суті та матеріали справи, суд приходить до такого.

Щодо стягнення основної заборгованості у сумі 95437,50 грн.

Відповідно з умовами Договору оренди будівельної техніки з надання послуг з управління № 41 від 27 серпня 2018 року (надалі- Договір) ТОВ "Спецтехлогістік" зобов`язалося надати в тимчасове користування за плату техніку з наданням послуг водія-механіка з управління технікою на підставі заявок, а ТОВ "Будівельна виробнича компанія ПМК-226" зобов`язалося прийняти дані послуги та своєчасно оплачувати їх на умовах, які вказані у Договорі.

Пунктом 2.3.8 Договору визначений обов`язок орендаря проводити оплату наданих послуг орендодавця на умовах цього договору.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони проводять повний взаєморозрахунок за фактично відпрацьований час згідно змінного рапорту, який є невід`ємною частиною договору, протягом 3-х календарних днів з моменту передачі документів, в іншому випадку орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 0.1 % від суми несплаченого боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.6.1 договору визначено що підставою для розрахунку за надані послуги з перевезення та експлуатації техніки є: рахунок, акт про виконані роботи.

Так, ТОВ "Спецтехлогісмтік" згідно актів виконаних робіт здійснило надання послуг за Договором на загальну суму 426 937,50 грн., зокрема:

- 29 серпня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 29.08.2018 р. №254 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 16 000,00 грн.;

- 31 серпня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 31.08.2018р. №265 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 25 500,00 грн.;

- 31 серпня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 31.08.2018р. №267 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 125 125,00 грн.;

- 30 вересня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 30.09.2018р. №272 на суму 71 187,50 грн.;

- 30 вересня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 30.09.2018р. №273 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 83 875,00 грн.;

- 30 жовтня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 31.10.2018р. №278 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 2125,00 грн.;

- 31 жовтня 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 31.10.2018р. №279 було надано послуг (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 97 625,00 грн.;

- 01 листопада 2018 року відповідно до Акту наданих послуг від 01.11.2018р. №283 було надано послуги (надання послуг водія-механіка з управління технікою) на суму 5500,00 грн.

Сторони склали Акт взаємних розрахунків, згідно якого станом на 30.09.2019 року заборгованість Відповідача за Договором становить 135 437,50 грн.

Згідно банківської виписки з рахунку ТОВ "Спецтехлогістік" ТОВ "Будівельна виробнича компанія ПМК-226" частково виконало умови Договору та за період з 01.08.2018 по 31.12.2019 року сплатило послуги за Договором на загальну суму 331 500,00 грн.

Отже, несплаченою залишилась сума 95437,50 грн.

Судом відхиляються твердження Відповідача про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки всупереч ст. 74 ГПК ТОВ "Спецтехлогістік" не надав змінних рапортів, як це передбачено умовами договору.

Матеріали справи містять докази надання послуг, сторонами встановлена їх вартість та відбулась частково їх оплата. Отже, Відповідачем в підтвердження наданих за Договором послуг вчинені значущі дії такі як визнання суми заборгованості в акті взаємних розрахунків та оплата грошових коштів в загальній сумі 331 500 грн.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше. сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 283-292 Господарського кодексу України та статей 759-786 Цивільного кодексу України,

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За викладених обставин, Позивач довів належними та допустимими доказами, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, що за Договором №41 від 27.08.2018 року були надані відповідні послуги, проте оплачені були частково. Отже, стягненню з Відповідача підлягають грошові кошти (основний борг) в сумі 95437,50 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в сумі 48014, 41 грн., то суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, непі), перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 р. по справі № 905/2324/17.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 р. по справі № 905/2324/17, від 26.10.2018 по справі № 922/4099/17, від 11.06.2019 р. по справі №904/2394/18.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони проводять повний взаєморозрахунок за фактично відпрацьований час згідно змінного рапорту, який є невід`ємною частиною договору, протягом 3-х календарних днів з моменту передачі документів, в іншому випадку орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 0.1 % від суми несплаченого боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.6.1 Договору визначено що підставою для розрахунку за надані послуги з перевезення та експлуатації техніки є: рахунок, акт про виконані роботи.

Отже, суд виходить з того, що згідно умов Договору сторони проводять повний взаєморозрахунок протягом 3-х календарних днів з моменту передачі таких документів як рахунок, акт про виконані роботи, в іншому випадку наступає відповідальність у вигляді пені, передбачена умовами Договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості Позивач розпочинає нарахування пені з 30.09.2018 p. на суму заборгованості 180 187,50 грн., яка складається з: залишку заборгованості в сумі 25125 грн. за актом надання послуг №267 від 31.08.2018 року; боргу в сумі 71187, 50 грн. за актом надання послуг №272 від 30.09.2018 року та боргу в сумі 83875 грн. за актом надання послуг №273 від 30.09.2018 року.

Далі слідує розрахунок пені по актам № 278 та 279 від 31.10.2018 року на загальну суму 99750 грн. за період з 31.10.2018 по 30.03.2019 року включно та по акту №283 від 01.11.2018 на суму 5500 грн. за період з 01.11.2018 по 30.03.2019 року включно.

Враховуючи положення п. 4.4. Договору, суд приходить до висновку, що заборгованість за надані послуги та відповідно відповідальність за неї виникає у Відповідача у разі несплати:

За актом надання послуг №265 від 31.08.2018 року - 04.09.2018 року;

За актом надання послуг №267 від 31.08.2018 року - 04.09.2018 року;

За актом надання послуг №272 від 30.09.2018 року - 04.10.2018 року;

За актом надання послуг №273 від 30.09.2018 року - 04.10.2018 року;

За актом надання послуг №278 від 31.10.2018 року - 04.11.2018 року;

За актом надання послуг №279 від 31.10.2018 року - 04.11.2018 року;

За актом надання послуг №283 від 01.11.2018 року - 05.11.2018 року.

Строк нарахування пені у відповідності до ст. 232 ГК України за вказаними актами становить 6 місяців з моменту виникнення заборгованості.

Відповідач просить до позовних вимог в частині стягнення пені за актами, складеними у серпні місяці 2018 року, застосувати строк позовної давності, мотивуючи це його пропуском. Вказує, що вказаний строк позовної давності не переривався.

Разом з тим, суд відхиляє вказані доводи, оскільки як вбачається із матеріалів справи за серпень місяць було надано та оплачено послуг на такі суми:

за Актом надання послуг №254 від 29.08.2018 р. на суму 16 000,00 грн., оплачені в сумі 16 000 грн. 27.08.2018 року;

за Актом надання послуг № 265 від 31.08.2018 р. на суму 25 500,00 грн., оплачені в сумі 25 500 грн. 20.09.2018 року;

за Актом надання послуг № 267 від 31.08.2018 р. на суму 125 125,00 грн., оплачені в сумі 100 000 грн. як аванс 08.08.2018 року;

Отже, сума наданих та неоплачених послуг за серпень місяць 2018 року складає 25125 грн. ( 166 625,00 грн. - 141 500 грн.).

Оскільки Відповідачем 27.08.20218 року та 20.09.2018 року здійснені оплати заборгованості в сумі 16 000 грн. та 25 500 грн. відповідно, що повністю відповідає сумам послуг, наданих за Актами надання послуг №№254 та 265, то суд виходить із того, що Відповідачем вказані акти оплачені повністю.

У зв`язку із цим, заборгованість у сумі 25 125 грн., яка залишилась після врахування сплаченого авансу в сумі 100 000 грн., слід рахувати за Актом надання послуг №267 від 31.08.2018 року.

Як вже зазначалося вище, за Актом № 267 від 31.08.2018 року (так само як і за Актом №265 від 31.08.2018 року) відповідальність у вигляді пені виникає 04.09.2018 року та відповідно строк позовної давності закінчується 04.09.2019 року.

В той же час, як вбачається із банківської виписки по особовому рахунку Позивача, відбулося переривання строку позовної давності шляхом сплати Відповідачем 24.07.2019 року частини заборгованості в сумі 150 000 грн. із поміткою "заборгованість за послуги спец.техніки зг. дог. № 42 від 27.08.2018 року".

Оскільки Відповідачем не вказано, за якими конкретно актами відбулась сплата 150 000 грн., суд виходить з того, що в дану суму включена заборгованість в сумі 25 125 грн. і за актом №267 від 31.08.2018 року.

Оплата цієї частини заборгованості відбулась у межах існуючого строку позовної давності за боргом по акту №267 від 31.08.2018 року.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування строку позовної давності по вимогам щодо стягнення пені на заборгованість, яка утворилась у серпні 2018 року.

З урахуванням наведених вище строків нарахування пені та заявлених позовних вимог, суд виходить із того , що пеня за актом №267 від 31.08.2018 року на залишок заборгованості в сумі 25125 грн. становить: 25125 (сума заборгованості) х 0,1% (розмір-пені) х 155 (кількість днів прострочення з урахуванням того, що Позивач просить нараховувати пеню по цій сумі з 30.09.2018 року, а закінчення нарахування стікає через 6 місяців з моменту виникнення зобов`язання 04.03.2019 року) = 3894,38 грн.

Пеня за актами №272 та №273 від 30.09.2018 року на заборгованість в сумі 155062, 5 грн. становить: 155062,5 (сума заборгованості) х 0,1% (розмір-пені) х 177 (кількість днів прострочення з 04.10.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) та з урахуванням того, що Позивач просить нараховувати пеню по цій сумі до 30.03.2019 року) = 27446,06 грн.

Пеня за актами №278 та №279 від 31.10.2018 року на заборгованість в сумі 99750 грн. становить: 99750 (сума заборгованості) х 0,1% (розмір-пені) х 146 (кількість днів прострочення з 04.11.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) та з урахуванням того, що Позивач просить нараховувати пеню по цій сумі до 30.03.2019 року) = 14563,75 грн.

Пеня за актом №283 від 01.11.2018 року на заборгованість в сумі 5500 грн. становить: 5500 (сума заборгованості) х 0,1% (розмір-пені) х 145 (кількість днів прострочення з 05.11.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) та з урахуванням того, що Позивач просить нараховувати пеню по цій сумі до 30.03.2019 року) = 797,5 грн.

А всього пені за Договором №41 від 27.08.2018 року 46701,69 грн.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд прийшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом при розрахунку пені дати виникнення прострочення платежів за кожним актом та дату, до якої Позивач просить нараховувати 3% річних -14.09.2020 року, суд здійснює власний розрахунок 3% річних по кожному акту окремо.

Так, за Актом №267 від 31.08.2018 року на залишок заборгованості в сумі 25125 грн. 3% річних становить: 25125 (сума заборгованості) х 3% річних/365 х 296 (кількість днів прострочення з урахуванням того, що Позивач просить нараховувати 3% річних на цю суму з 30.09.2018 року, а закінчення нарахування стікає 23.07.2019 року включно, після оплати частини заборгованості в сумі 150 000 грн.) = 611,26 грн.

За актами №272 та №273 від 30.09.2018 року на заборгованість в сумі 155062, 50 грн. 3% річних становить: 1) 155062,5 (сума заборгованості) х 3% річних/365 х 292 (кількість днів прострочення з 04.10.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) до 23.07.2019 року включно, після оплати частини заборгованості в сумі 150 000 грн.) = 3721,50 грн.; 2) залишок за цими актами після оплати 24.07.2019 року заборгованості в сумі 150 000 грн. становить 30 187,50 грн., а після сплати 27.12.2019 року 40 000 грн. - заборгованість за актами №272 та №273 від 30.09.2018 року становить 0. Отже, 3 % річних становить відповідно: 30 187,50 грн. (сума заборгованості) х 3% річних/365 х 156 (кількість днів прострочення з 24.07.2019 року до 26.12.2019 року включно) = 387,06 грн.

За актами №278 та №279 від 31.10.2018 року на заборгованість в сумі 99750 грн. 3% річних становить: 1) 99750 (сума заборгованості) х 3% річних/365 х 417 (кількість днів прострочення з 04.11.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) до 26.12.2019 року включно) = 3418,83 грн.; 2) залишок за цими актами після оплати 27.12.2019 року 40 000 грн. становить 89 937,50 грн. Отже, 3 % річних становить відповідно: 89937,50 грн. (сума заборгованості) х 3% річних/365 х 262 (кількість днів прострочення з 27.12.2019 року до 14.09.2020 року включно) = 1936,74 грн.

За актом №283 від 01.11.2018 року на заборгованість в сумі 5500 грн. 3% річних становить: 5500 (сума заборгованості) х 3% річних/ 365 х 679 (кількість днів прострочення з 05.11.2018 року (дата виникнення прострочення платежу) до 14.09.2020 року включно) = 306,95 грн.

А всього стягненню підлягають 3% річних за Договором №41 від 27.08.2018 року в сумі 10075,39 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо сум нарахованих Позивачем інфляційних втрат, то суд прийшов наступного висновку.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Отже, враховуючи те що інфляційні втрати рахуються за повний календарний місяць (виключаються вересень 2018, липень 2019 року, грудень 2019 року та вересень 2020 року), що прострочення оплати за послуги, надані згідно актів №№272, 273 від 30.09.2018 р., №№ 278, 279 від 31.10.2018 року, №283 від 01.11.2018 року розпочалося через три календарних дні після підписання актів, а саме 04.10.2018 p., 04.11.2018 року та 05.11.2018 року відповідно, то втрати від інфляції мають таке математичне вираження.

Сума заборгованостімісяцьІндекс інфляціїРозмір індексу інфляції (грн.) 25125Жовтень 2018 101,7 427,12 180187,50Листопад 2018 101,4 2522,63 285 437,50Грудень 2018 100,8 2 283,00 Січень 2019 101,0 2 854,37 Лютий 2019 100,5 1 427,18 Березень 2019 100,9 2 568,94 Квітень 2019 101,0 2 854,37 Травень 2019 100,7 1 998,06 Червень 2019 99,5 -1427,18 135 437,50Серпень 2019 99,7 -406,31 Вересень 2019 100,7 948,06 Жовтень 2019 100,7 948,06 Листопад 2019 100,1 135,44 95 437,50Січень 2020 100,2 190,87 Лютий 2020 99,7 -286,31 Березень 2020 100,8 763,50 Квітень 2020 100,8 763,50 Травень 2020 100,3 286,31 Червень 2019 100,2 190,87 Липень 2020 99,4 -572,62 Серпень 2020 99,8 -190,87 Всього: 18279 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню також частково в сумі 18279 грн.

Вимога про стягнення з Відповідача в дохід Державного бюджету України штрафних санкцій за зловживання процесуальними правами у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 020,00 грн., задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Посилання Позивача на подачу Відповідачем заяви про скасування судового наказу із зазначенням у ній недостовірної інформації як на доказ зловживання є безпідставним, оскільки подача вказаної заяви є правом боржника у відповідності зі ст. 157 ГПК України.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Частиною 3 ст. 158 ГПК України визначено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ТОВ "Спецтехлогістік" оплачено даний позов судовим збором згідно квитанцій на загальну суму 2651 грн. 20 коп.

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково в загальній сумі 170 493, 58 грн., то у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" стягненню з Відповідача підлягає судовий збір у сумі 2557 грн. 40 коп. (170493 грн. 58 коп. * 1,5%).

Стосовно вимоги Позивача про стягнення 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов наступного висновку.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи між Позивачем та АБ "Олександра Щукіна" 06.07.2020 року був укладений договір про надання правової допомоги №06/20, за умовами якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Додатковою угодою від 07.09.2020 року до Договору про надання правової допомоги від 06.07.2020 року №06/20 сторони визначили обсяг необхідних робіт та встановили вартість 1 години роботи адвоката в сумі 1200 грн.

Згідно п. 4.2. додаткової угоди сторони визначили, що вартість юридичних послуг становить 36000 грн.

Згідно п. 4.3. додаткової угоди сторони визначили, що у випадку досягнення адвокатом результату надання юридичних послуг за договором із витратами меншої кількості годин ніж зазначено у п. 4.2. додаткової угоди, то вартість юридичних послуг, погоджена у п.п. 4.2. даної додаткової угоди не зменшується, а оплачується адвокату повністю.

Актом №2 приймання-передачі юридичних послуг з правової допомоги від 14.09.2020 року сторони визначили, що адвокатом витрачено 18 годин, а вартість юридичних послуг з правової допомоги становить в цілому 21 600 грн.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Суд при визначені розміру витрат на адвокатські послуги виходить із того, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Tasi/Wesi Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04. ті. 269) визначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру - виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 4 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009. пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006. пункті 88 рішення у справі "Мерії проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, то відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із долученого до матеріалів справи акту приймання - передачі юридичних послуг вбачається, що обсяг наданих адвокатом Позивачу послуг та виконаних робіт є незначним, зокрема адвокатом проведено аналіз чинного законодавства, складено позовну заяву та розрахунок заборгованості. При цьому вартість фактично виконаних робіт сторони встановили у розмірі 21 600 грн., а не 30 000 грн.

Суд враховує, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що розрахунок заборгованості, наданий адвокатом до позовної заяви, не містить деталізованих розрахунків, в той же час на нього згідно акту виконаних робіт витрачено 4 години; що складання позовної заяви та її оформлення/подання разом із аналізом вивчення чинного законодавства зайняло 12 годин, хоча справа не є складною, що 1200 грн. за одну годину роботи адвоката є надмірною платою та не містить детального обґрунтування.

З урахуванням викладеного, враховуючи що Відповідач просить суд зменшити розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехлогістік" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія ПМК-226" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. 9 Січня, 78, ідентифікаційний код 39551879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехлогістік" (67562, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Рибача, 6, ідентифікаційний код 39217633) грошові кошти у загальній сумі 170 493 (сто сімдесят тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 58 коп., з яких:

- 95 437 (дев`яносто п`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 50 коп. - основний борг за Договором оренди будівельної техніки з надання послуг з управління від 27 серпня 2018 року № 41;

- 46 701 (сорок шість тисяч сімсот одна) грн. 69 коп.- пеня за Договором оренди будівельної техніки з надання послуг з управління від 27 серпня 2018 року № 41;

- 10 075 (десять тисяч сімдесят п`ять) грн. 39 коп. - 3% річних за Договором оренди будівельної техніки з надання послуг з управління від 27 серпня 2018 року № 41;

- 18279 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. - інфляційні втрати за Договором оренди будівельної техніки з надання послуг з управління від 27 серпня 2018 року № 41,

а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2557 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 40 коп. та грошові кошти в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль