Постанова

від 17.12.2020 по справі 910/9435/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9435/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Дитинюк Я.Л. - адвокат (довіреність від 09.01.2020 № б/н),

відповідача 1 - Курінський О.Г. - адвокат (ордер від 20.02.2019 ВВ №1003826),

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - Самборський В.О. (довіреність від 10.12.2020 № 14-33/49),

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020,

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2020,

постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020

за позовом приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп";

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

Міністерства охорони здоров`я України

про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів та послуг № 205795, № 218328, № 218329; припинення порушення прав інтелектуальної власності на торгівельну марку позивача,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МІКРОХІМ";

приватне акціонерне товариство "Лекхім-Харків",

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Київський вітамінний завод" (далі - ПАТ "Київський вітамінний завод", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолік Фарм Маркетинг Груп" (далі - ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп", відповідач 1), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач 2) та Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, відповідач 3) про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торгівельну марку. Зокрема, позивач просив суд:

- визнати недійсним повністю в Україні Свідоцтво України на знак для товарів і послуг "ОВЕРІН" від 20.11.2015 за № 205795, Свідоцтво України на знак для товарів і послуг "OVERIN" від 25.10.2016 за № 218328, Свідоцтво України на знак для товарів і послуг "ОВЕРИН" від 25.10.2016 за № 218329 на ім`я ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп";

- зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості про визнання недійсним Свідоцтв України на знак для товарів і послуг: "ОВЕРІН" від 20.11.2015 за № 205795, "OVERIN" від 25.10.2016 за № 218328, "ОВЕРИН" від 25.10.2016 за № 218329 до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в своєму офіційному бюлетні;

- визнати недійсним Наказ МОЗ України від 15.12.2016 за №730 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів" в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу ОВЕРІН® (кристалічний порошок (субстанція) у подвійних поліетиленових пакетах для фармацевтичного застосування; реєстраційне посвідчення № UA/15329/01/01), зазначеного у пункті 17 Додатку № 1 до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.2016 за № 730;

- визнати недійсним Наказ МОЗ України від 15.12.2016 за № 1345 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів" в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу ОВЕРІН® (розчин для ін`єкцій, 250 мг/2 мл по 2 мл розчину (250 мг/2 мл) в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці з картону; реєстраційне посвідчення № UA/15657/01/01), зазначеного у пункті 16 Додатку №1 до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.12.2016 № 1345;

- зобов`язати МОЗ України виключити з Державного реєстру лікарських засобів України інформацію про лікарські засоби ОВЕРІН® (кристалічний порошок (субстанція) у подвійних поліетиленових пакетах для фармацевтичного застосування; реєстраційне посвідчення № UA/15329/01/01) та ОВЕРІН® (розчин для ін`єкцій, 250 мг/2 мл по 2 мл розчину (250 мг/2 мл) в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці з картону; реєстраційне посвідчення № UA/15657/01/01);

- заборонити ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" здійснювати використання всіма можливими способами позначень "ОВЕРІН", "OVERIN", та "ОВЕРИН" стосовно товарів і послуг таких самих і споріднених з наведеними у свідоцтві України на знак "НОВІРИН" від 27.02.2012 за № 152459.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Київський вітамінний завод" посилалось на те, що реєстрація знаків: "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 зареєстрованих за ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" не відповідає умовам правової охорони та порушує права інтелектуальної власності позивача на знак для товарів і послуг "НОВІРИН" за Свідоцтвом України від 27.02.2012 № 15249.

1.3. Позивач також вказував на те, що формальне дотримання МОЗ України існуючої процедури реєстрації лікарських засобів за будь-яких умов не має домінувати над правом власника зареєстрованого знаку на товари і послуги забороняти використання позначення та не повинне ставити під сумнів виключний характер прав на такий знак, у зв`язку з чим позивач просив визнати недійсними Накази МОЗ України від 15.12.2016 №730 та від 15.12.2016 № 1345 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів" в частині реєстрації і внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу ОВЕРІН® (розчин для ін`єкцій, 250 мг/2 мл по 2 мл розчину (250 мг/2 мл) в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці з картону; реєстраційне посвідчення № UA/15657/01/01) та в частині реєстрації і внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу ОВЕРІН® (кристалічний порошок (субстанція) у подвійних поліетиленових пакетах для фармацевтичного застосування; реєстраційне посвідчення № UA/15329/01/01. На думку позивача, саме оспорювані Накази від 15.12.2016 №730 та №1345 (в їх оспорюваних частинах) і згадані реєстраційні посвідчення були і залишаються необхідними передумовами введення лікарських засобів у цивільний оборот, а, отже, і для порушення права інтелектуальної власності позивача.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 (суддя - Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М., Сотніков С.В., Отрюх Б.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги ПАТ "Київський вітамінний завод" є недоведеними, а знаки для товарів і послуг "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 відповідають умовам надання правової охорони. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначали, що знаки "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 не є схожими настільки, що їх можна сплутати із знаком "НОВІРИН", а тому відсутня небезпека при використанні спірних знаків та введення в оману споживача щодо лікарського засобу "Новірин" або щодо позивача, як особи, яка виробляє відповідний товар. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача 3 суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки процедура реєстрації лікарських засобів в України була повністю дотримана при реєстрації лікарських засобів ОВЕРІН® (кристалічний порошок (субстанція) та ОВЕРІН® (розчин для ін`єкцій). Реєструючи вказані лікарські засоби відповідач 3 діяв у межах повноважень та відповідно до норм матеріального права, які регулюють процес державної реєстрації лікарського засобу. Натомість позивачем по-перше - не наведено у позові обставин, з якими положення чинного законодавства України пов`язують можливість визнання недійсними наказів МОЗ України про реєстрацію лікарських засобів, по-друге - позивач не довів, що спірні накази порушують права позивача.

2.3. 18.03.2020 ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення судових витрат, в якій просило суд покласти на позивача понесені ним судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 114 928,92 грн.

2.4. В свою чергу, позивачем було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до розумних, виправданих та реальних, пропорційних витраченому часу, а також необхідних і невідворотних для даної справи.

2.5. За результатами розгляду заяви відповідача 1 про стягнення судових витрат, додатковим рішенням від 14.04.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №910/9435/19 заяву ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ "Київський вітамінний завод" на користь ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" 54 928,92 грн витрат на професійну правничу допомогу та 42 000,00 грн витрат на оплату послуг експертів. В іншій частині заяви щодо покладення на позивача витрат на науково-дослідні роботи в розмірі 18 000,00 грн - відмовлено.

2.6. Також під час розгляду справи № 910/9435/19 в апеляційному суді відповідачем 1 у відповідності до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), до закінчення судових дебатів, 02.07.2020, було зроблено усну заяву про відшкодування судових витрат.

2.7. 09.07.2020 відповідач 1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відшкодування судових витрат, у якій просив суд покласти на ПАТ "Київський вітамінний завод" судові витрати у розмірі 18 573,33 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи №910/9435/19 в суді апеляційної інстанції.

2.8. За результатами розгляду заяви відповідача 1 про стягнення судових витрат, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 заяву ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" задоволено. Апеляційний господарський суд стягнув з ПАТ "Київський вітамінний завод" на користь ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №910/9435/19 в суді апеляційної інстанції в розмірі 18 573,33 грн.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 ПАТ "Київський вітамінний завод" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Окрім того, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2020, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 910/9435/19, ПАТ "Київський вітамінний завод" звернулось до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить: 1) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; 2) скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційних скарг

4.1.1. Касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 ПАТ "Київський вітамінний завод" обґрунтувало наявністю підстав касаційного оскарження передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування судами інших критеріїв, ніж визначені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, у вирішенні спорів про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг як такого, що не відповідає умовам правової охорони.

4.1.2. Касаційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Київський вітамінний завод" мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відшкодування судових витрат проводиться одночасно з оплатою наданих послуг, на підставі акту надання послуг та документів, які підтверджують понесені витрати. За твердженням позивача, витрати адвоката, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, відправкою кореспонденції іншим учасникам справи та до суду на загальну суму 3 190,00 грн; витрати на придбання флеш-накопичувача на суму 155,00 грн не підтверджені належними доказами (первинними документами) та не можуть вважатися необхідними, обґрунтованими, розумними і пропорційними витраченому часу. Суди також залишили поза увагою доводи позивача щодо витрачання адвокатом більше часу, ніж необхідно на підготовку процесуальних документів у справі та на ознайомлення з матеріалами справи, які, на думку позивача, є надуманими і необґрунтованими. Також суди не надали належної оцінки доводам позивача, що витрати відповідача 1 у період з 15.08.2019 по 05.12.2019 є необґрунтованими та не є необхідними, вони не відповідають критерію неминучості, а відтак, не існує законних підстав для включення вказаних витрат у відшкодування за рахунок позивача. За твердженням позивача витрати на правову допомогу у даній справі, присуджені оскаржуваними судовими рішеннями до стягнення з позивача є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критеріям реальності таких витрат і розумності їх розміру.

4.1.3. У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції ПАТ "Київський вітамінний завод" вказує, на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях з розгляду апеляційної скарги. Зокрема, позивач вказує, що послуги заявленою загальною тривалістю 10 годин на загальну суму 10 000,00 грн (представництво адвокатом Курінським О.В. інтересів відповідача 1 в судовому засіданні 11.06.2020, двох засіданнях 25.06.2020 та двох засіданнях 02.07.2020 в суді апеляційної інстанції) не відповідають реальній тривалості судових засідань, в яких брав участь адвокат. Загальний час витрачений адвокатом Курінським О.В. на представництво інтересів відповідача 1 в суді апеляційної інстанції складає лише 1 год. 43 хв., з розрахунку тривалості яких і має встановлюватись час надання та розмір правової допомоги. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги доводи позивача, що витрати адвоката, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, відправкою кореспонденції іншим учасникам справи та до суду, на загальну суму 140,00 грн не підтверджені належними доказами (первинними документами). На думку позивача, вони взагалі не можуть вважатися необхідними, обґрунтованими та розумними. Позивач також вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав оцінку доводам позивача, що адвокатом завищено обсяг часу витраченого ним на підготовку процесуальних документів у справі. Зокрема, на ознайомлення із матеріалами справи та участь у судових засіданнях, з огляду на те, що правова позиція сторін у суді апеляційної інстанції не змінювалась.

4.1.4. 02.12.2020 та 16.12.2020 від ПАТ "Київський вітамінний завод" надійшли додаткові пояснення у справі.

4.2. Доводи інших учасників

4.2.1. Відзиви від учасників справи на касаційні скарги не надходили.

5. Дослідивши доводи касаційної скарги ПАТ "Київський вітамінний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження з розгляду вказаної касаційної скарги у справі № 910/3804/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

5.1. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.2. Так, у справі, що розглядається, причиною спору стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зокрема, про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 з підстав визначених частиною першою статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII), а саме: підпункту "а" - невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

5.3. Згідно з підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону № 3689-XII свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

5.4. Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені статтею 6 Закону № 3689-XII. Розкриття змісту окремих підстав для відмови у наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу від 20.08.1997 № 72, з подальшими змінами і доповненнями).

5.5. Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 3689-XII в редакції від 09.04.2015, не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

5.6. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (частина третя статті 6 Закону № 3689-XII в редакції від 09.04.2015).

5.7. У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.

5.8. Необхідно також зазначити, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

5.9. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.10. Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що при вирішення спору та дослідженні всіх обставин справи в повній мірі, зокрема, для з`ясування таких питань чи є знаки для товарів і послуг: "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 таким, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар, а також чи є такі знаки схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком за Свідоцтвом України № 152459 від 27.02.2012 для зареєстрованих товарів, судами попередніх інстанцій досліджувались подані сторонами дві судові експертизи на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності (поданий до матеріалів справи позивачем - висновок від 14.08.2019 за № 04/07-2019 та поданий до матеріалів справи відповідачем 1 - висновок від 18.11.2019 за № 33-09/19.

5.11. Суди встановили, що в обох висновках № 04/07-2019 та № 33-09/19 експертами було зазначено: досліджувані знаки для товарів і послуг є словесними та схожими за смисловими (семантичними) ознаками і є частково схожими за графічними (візуальними) ознаками та можуть набути більшої схожості за певних однакових умов їх використання. За висновками експертів товари 5 класу МКТП, для яких зареєстровані знаки для товарів і послуг за Свідоцтвами України № 205795, № 218329, № 218328 є спорідненими із товарами 5 класу МКТП, для яких зареєстрований знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 152459.

5.12. Поряд з цим, за результатами даних експертиз (№ 04/07-2019 та № 33-09/19) судові експерти дійшли протилежних висновків стосовно другого та третього питань щодо схожості/спорідненості товарів, для яких зареєстровано знаки для товарів і послуг: "ОВЕРІН" № 205795, "OVERIN" № 218328, "ОВЕРИН" № 218329 з товарами, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг "НОВІРИН" № 152459.

5.13. Оцінивши вказані висновки експертів в сукупності з іншими доказами у справі, суди попередніх інстанцій прийняли як належний та допустимий доказ висновок судової експертизи від 18.11.2019 №33-09/19, визнавши його обґрунтованими та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи і містить більш змістовні відповіді на порушені питання. Водночас, суди попередніх інстанцій не прийняли висновок експертів від 14.08.2019 №04/07-2019 як належний та допустимий доказ стосовно другого та третього питань оскільки, не вважали, що висновки викладені у ньому по вказаних питаннях, є змістовними та обґрунтованими. Суди, виходили із того, що останні не враховують особливості обігу лікарських засобів та складання назв лікарських засобів.

5.14. Так, приймаючи в якості належного та допустимого доказу висновок судової експертизи від 18.11.2019 №33-09/19 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди вказували, що використання назв саме для лікарських препаратів має законодавчо визначені особливості, які і мають бути враховані при встановленні факту щодо можливості сплутування товарних знаків, які використовуються для маркування лікарських препаратів. Суди зазначали, що необхідно враховувати форму випуску лікарських засобів, їх сферу використання та коло споживачів, які будуть споживати товари, марковані таким товарним знаком. Суди зазначили, що у висновку експерта №33-09/19 враховано, що характерною особливістю близьких за складом і фармакологічними властивостями препаратів є використання в їхніх назвах спільної основи, яка може вказувати на належність відповідних лікарських засобів до певної хімічної і/або фармакологічної групи або на їх основне призначення, що може призводити до часткових збігів у назвах лікарських засобів. Однак, назви фармацевтичних препаратів, які можуть бути зареєстровані як торгівельні марки, не розраховані на сприйняття пересічним споживачем, оскільки їх застосування можливе за призначенням лікаря або рекомендацією фахівця .

5.15. Верховний Суд, зазначає, відповідно до змісту касаційної скарги, позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування судами інших критеріїв, ніж визначені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, у вирішенні спорів про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг як такого, що не відповідає умовам правової охорони.

5.16. Водночас, зміст касаційної скарги свідчить про те, що скаржник фактично зазначає, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 5, частини третьої статті 6, частини першої статті 10 Закону № 3689-XII, підпункту "а" пункту 4.3.2.1, пункту 4.3.2.4, пункту 4.3.2.6 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, а доводи викладені у ній фактично зводяться до неналежної оцінки судами висновку експерта від 14.08.2019 № 04/07-2019.

5.17. За змістом статті 492 Цивільного кодексу України торгівельна марка фактично носить вирізняльну функцію, тобто індивідуалізує виробника товарів і послуг з поміж інших осіб, які виробляють такі самі або споріднені товари (послуги), а сприйняття знаку на товари і послуги пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг.

5.18. Пунктом 4.3.2.5 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 визначено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

5.19. Враховуючи те, що назви фармацевтичних препаратів, які можуть бути зареєстровані як торгівельні марки мають свої особливості реалізації на ринку, зокрема, застосування яких можливе за призначенням лікаря або рекомендацією фахівця, то в даному випадку назва препарату не відіграє вирішальну роль при їх виборі. Саме тому при вирішенні питання щодо встановлення обставин однорідності товарів (лікарських засобів, фармацевтичних препаратів) судам необхідно враховувати також умови та канали збуту, коло споживачів.

5.20. Судами встановлено, що спірні знаки для товарів і послуг: "ОВЕРІН" за Свідоцтвом України від 20.11.2015 № 205795, "OVERIN" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218328, "ОВЕРИН" за Свідоцтвом України від 25.10.2016 № 218329 є словесними та використовуються шляхом нанесення на упаковку виробленого товару (фармацевтичного препарату, лікарського засобу), в якій міститься такий товар під час продажу та пропонування товару до продажу, а також в інструкції для застосування такого препарату. Досліджувані позначення зареєстровані та використовуються для препаратів, що мають окремі однакові показання до застосування, однак обидва препарати є рецептурними і не призначаються без консультації з лікарем.

5.21. Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій у відповідності до вимог статті 86 ГПК України надавши оцінку наявним у справі висновкам експертів, прийняли як належний, допустимий доказ саме висновок судової експертизи від 18.11.2019 №33-09/19. Суди визнали його обґрунтованим та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, саме тому, що він є змістовним і враховує особливості обігу лікарських засобів та складання назв лікарських засобів.

5.23. Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.10.2020 зі справи №910/9438/19.

5.24. За таких обставин не знайшли свого підтвердження доводи ПАТ "Київський вітамінний завод" стосовно відсутності висновку Верховного Суду, оскільки такий висновок існує та викладений у наведеній вище постанові.

5.25. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.26. Верховний Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України. Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.27. За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київський вітамінний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 зі справи № 910/9435/19.

6. Дослідивши доводи касаційних скарг ПАТ "Київський вітамінний завод" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (в частині перегляду додаткового рішення) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 910/9435/19, Верховний Суд зазначає таке.

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що професійна правнича допомога відповідачу 1 у справі № 910/9435/19 надавалась Адвокатським бюро "Олександра Курінського" на підставі Доручення від 15.08.2019 за № 1 та укладеного між ТОВ "Геолік Фарм Маркетинг Груп" і Адвокатським бюро "Олександра Курінського" договору про надання правової допомоги від 20.02.2019 за № 9/2019 (далі - договір).

6.2. Відповідно до пункту 1.1 договору за дорученням та в інтересах клієнта Бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, обсяг якої наведений в додатку №1 до договору та є його невід`ємною частиною, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

6.3. Згідно з пунктом. 3.1 договору вартість послуг надання правової допомоги, за виключенням підготовки та здійснення представництва в судах, є фіксованою. Розрахунковий період складає один календарний місяць.

6.4. Підготовка та здійснення представництва в судах оплачується клієнтом в залежності від обсягу часу, який було витрачено адвокатом Бюро для надання даних послуг (пункт 3.2 договору).

6.5. Вартість послуг надання правової допомоги, зазначена в додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною, загальна вартість договору складається із суми вартості всіх послуг, наданих Бюро клієнту впродовж дії договору (пункти 3.4, 3.5 договору).

6.6. Бюро в ході надання правової допомоги, але не рідше одного разу на 3 (три) місяці, складає та направляє клієнту акти надання послуг (виконаних робіт). Разом з актом надання послуг (виконаних робіт) Бюро направляє клієнту рахунок для оплати послуг (пункт 3.6 договору).

6.7. За умовами пунктів 4.1, 4.3 договору клієнтом окрім оплати вартості послуг відшкодовує Бюро вартість фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення, якщо такі витрати будуть понесені. До складу фактичних витрат входить оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, проживання та добові витрати у відряджені, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, телефонних переговорів, послуг поштового зв`язку, перекладу та нотаріального посвідчення документів тощо.

6.8. Граничний розмір та вартість фактичність витрат, що відшкодовуються клієнтом Бюро, зазначений в додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною. Відшкодування фактичних витрат проводиться одночасно з оплатою наданих послуг на підставі акта надання послуг (виконання робіт) та документів, що підтверджуються понесені витрати (пункти 4.4, 4.5 договору).

6.9. Відповідно до додатку № 2 до договору вартість надання послуг та розмір фактичних витрат, що сплачуються клієнтом за договором визначається наступним чином. Так, відповідно до пункту 1 додатку № 2 до договору, надання правової допомоги оплачується в залежності від обсягу часу, який було витрачено адвокатом Бюро для надання послуг. Базова вартість однієї години роботи адвоката становить 1000,00 грн без ПДВ в робочі години, вартість робіт в неробочий час обчислюється з урахуванням наступних коефіцієнтів - 1,5, 2 та 3 (пункти 2, 3 додатку № 2 до договору).

6.10. Представництво інтересів клієнта у всіх судових засіданнях тривалістю до 2 (двох) годин оплачується із розрахунку 2 (дві) години роботи адвоката, для судових засідань більше 2 (двох) годин - за фактично витрачений час. У випадку, коли адвокат прибув в суд для участі в засіданні, а судове засідання не відбулось з незалежних від нього причин, клієнт оплачує Бюро представництво інтересів із розрахунку 1 (одна) година роботи адвоката (пункти 5, 6 додатку № 2 до договору).

6.11. Фактичні витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, послуги поштового зв`язку, відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн. без ПДВ за одну годину роботи співробітника Бюро, який був задіяний для надання таких послуг/виконання робіт (пункт 12 додатку № 2 до договору).

6.12. Судами встановлено, що відповідно до підписаного сторонами акту надання послуг (виконаних робіт) від 05.12.2019 № 49 (за період розгляду справи в суді першої інстанції) клієнту було надано правову допомогу, пов`язану із виконанням доручення від 15.08.2019 № 1 на загальну суму 43 734, 01 грн, фактичні витрати з яких становлять 3 400, 67 грн. Детальний опис виконаної роботи та час витрачений на її виконання адвокатом, наведений у відповідному акті. На оплату наданих послуг клієнту, Бюро було складено рахунок від 05.12.2019 № 49. Суди встановили, що оплата наданих послуг по вказаному рахунку здійснена клієнтом 11.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2019 № 2605. Відповідно до підписаного сторонами акту надання послуг (виконаних робіт) від 12.03.2020 клієнту було надано правову допомогу, пов`язану із виконанням доручення № 1 від 15.08.2019 на загальну суму 11 194, 91 грн, фактичні витрати з яких становлять 1061,58 грн. Детальний опис виконаної роботи та час витрачений на її виконання адвокатом наведений у відповідному акті. На оплату наданих послуг клієнту, Бюро було складено також рахунок від 12.03.2020, оплата наданих послуг по рахунку 12.03.2020 здійснена клієнтом 13.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 3124. Судами також встановлено, що надання послуг відповідачу 1 саме Бюро, зокрема, адвокатом Курінським О.Г., підтверджується в тому числі, його присутністю в судових засіданнях та складанням і поданням від імені відповідача 1 процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи № 910/9435/19.

6.13. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до підписаного сторонами акту надання послуг (виконаних робіт) від 07.07.2020 (за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції) клієнту було надано правову допомогу, пов`язану із виконанням доручення від 15.08.2019 за №1 на загальну суму 18 573,33 грн, фактичні витрати з яких становлять 140,00 грн. Детальний опис виконаної роботи та час витрачений на її виконання адвокатом наведений у відповідному акті. На оплату наданих послуг клієнту Бюро було складено рахунок від 07.07.2020. Суд апеляційної інстанції встановив, що оплата наданих послуг по рахунку від 07.07.2020, здійснена клієнтом 07.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 3602. Надання послуг відповідачу 1 саме Бюро, зокрема, адвокатом Курінським О.Г. підтверджується, в тому числі, його присутністю в судових засіданнях 11.06.2020, 25.06.2020, 02.07.2020 та складанням і поданням від імені відповідача 1 процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи № 910/9435/19.

7. Оцінка аргументів та доводів ПАТ "Київський вітамінний завод" викладених у касаційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 14.04.2020 і постанову суду апеляційної інстанції від 02.07.2020 та висновків суду першої інстанції й апеляційної інстанції

7.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

7.3. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

7.4. Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

7.5. Відповідно до частини першої статті 7 Правил адвокатської етики (далі - Правила) у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

7.6. Частиною першою статті 26 Закону № 5076-VІ визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

7.7. За змістом частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.8. Згідно з положеннями статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

7.9. Статтею 14 наведених Правил передбачено, що адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

7.10. Відповідно до частини першої статті 29 Правил адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення, якщо обов`язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом.

7.11. За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

7.12. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.14. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.15. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

7.16. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.17. Аналогічну правову позицію викладено у постанові від 03.10.2019 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19.

7.18. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.19. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.20. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

7.21. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

7.22. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7.23. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у § 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (CASE OF BARYSHEVSKYY v. UKRAINE) від 26.02.2015 № 71660/11, § рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (CASE OF GIMADULINA AND OTHERS v. UKRAINE), 10.12.2009 заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

7.24. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом на час розгляду справи судом першої інстанції, у сумі 54 928,92 грн, суди врахували, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, що спірні послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи. Судами досліджено опис наданих послуг на виконання доручення № 1 від 15.08.2019, а також взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору. Взято до уваги, що Адвокатським бюро "Олександра Курінського" здійснювалось представництво інтересів в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань. Суди дослідили та встановили, що витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, відправкою кореспонденції іншим учасникам справи та до суду, які зазначені в акті надання послуг (виконаних робіт) від 05.12.2019 № 49 та в акті надання послуг (виконаних робіт) від 12.03.2020 відповідають умовам укладеного між Бюро та клієнтом договору, ці витрати та їх розмір погоджені та оплачені клієнтом (відповідачем 1).

7.25. Твердження ПАТ "Київський вітамінний завод" про те, що адвокатом витрачено більше часу, ніж необхідно на підготовку процесуальних документів у справі та на ознайомлення з матеріалами справи, які на думку позивача є надуманими і необґрунтованими, вже розглянув апеляційний господарський суд і надав цьому твердженню належну правову оцінку.

7.26. Колегія суддів також вважає помилковим твердження позивача щодо необґрунтованості витрат відповідача 1 у період з 15.08.2019 по 05.12.2019, зокрема, на зустріч з клієнтами, узгодження правових позицій, підготовка клопотань на адресу Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, збір матеріалів для експерта, зустріч з експертом, складення процесуальних заяв, з огляду на те, що адвокат виходячи із конкретних обставин справи, самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

7.27. Доводи наведені позивачем у касаційній скарзі на додаткове рішення та постанову, якою вказане рішення залишено без змін, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

7.28. Оцінка аргументів та доводів ПАТ "Київський вітамінний завод" викладених у касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 20.08.2020 та висновків суду апеляційної інстанції

7.29. Вирішуючи клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем 1 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним судом установлено, що відповідач 1 здійснив оплату витрат на правничу допомогу на суму 18 573,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2020 № 3602. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне надання Адвокатським бюро "Олександра Курінського", зокрема: адвокатом Курінським О.Г. правничої допомоги відповідачу 1 підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: процесуальними документами, які наявні в матеріалах справи № 910/9435/19, участю адвоката в судових засіданнях, що і зафіксовано в акті виконаних робіт від 07.07.2020. Ці докази суд вважав достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат у справі на зазначену ним суму, а доводи позивача щодо неспівмірності таких витрат колегією суддів визнано необґрунтованими та помилковими.

7.30. Додаткову постанову суду апеляційної інстанції прийнято судом з урахуванням конкретних обставин справи (пов`язаних із встановленням та доведенням розміру таких витрат) та за результатами оцінки поданих відповідачем 1 доказів. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегією суддів не встановлено обставин, визначених процесуальним законом, для скасування прийнятої у справі додаткової постанови.

8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг на додаткове рішення та додаткову постанову

8.1. Враховуючи те, що при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, суд першої та апеляційної інстанції виходили із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності того, що такі витрати були фактичними, а їхній розмір - обґрунтованим, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної у справі "East/West Alliance Limited" проти України", Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення та постанову, а також додаткову постанову суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8.2. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.3. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

9. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 910/9435/19 закрити.

2. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 в частині перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2020 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/9435/19 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 в цій частині та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/9435/19 - без змін.

3. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 910/9435/19 залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 910/9435/19 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова