Постанова

від 15.12.2020 по справі 282/764/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 282/764/17

провадження № 61-8134св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агролайн-Україна ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Данилевич , ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайн-Україна на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агролайн-Україна (далі - ТОВ Агролайн-Україна ) звернулося до суду ізпозовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич (далі - ТОВ Данилевич ), ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди та визнання договору оренди землі поновленим.

Позов обґрунтований тим, що 01 березня 2007 року між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району , зареєстрований Любарським районним відділом Житомирської регіональної філії центру Державного земельного кадастру (далі - Любарський держгеокадастр) 14 травня 2007 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040721300022. Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

14 березня 2017 року ТОВ Агролайн-Україна звернулося до ОСОБА_1 з листом, в якому повідомило її про намір укласти договір оренди землі на новий строк. До повідомлення позивач додав проєкт додаткової угоди до договору оренди землі. ОСОБА_1 у строк, визначений Законом України Про оренду землі (далі - Закон), не надала відповіді чи заперечення на лист ТОВ Агролайн-Україна .

Після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 березня 2007 року, ТОВ Агролайн-Україна , 03 липня 2017 року довідалося, що між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 02 березня 2017 року укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району, умови якого гірші, ніж запропоновані позивачем у додатковій угоді.

Також позивач дізнався, що договір оренди землі від 02 березня 2017 року відповідачі розірвали, натомість 06 вересня 2017 року ТОВ Данилевич та ОСОБА_1 уклали новий договір оренди землі щодо тієї ж земельної ділянки, приховавши від державного реєстратора відомісті про існування зареєстрованого на той момент договору оренди землі між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1 .

З огляду на наведені неправомірні дії ОСОБА_1 , ТОВ Агролайн-Україна просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич 02 березня 2017 року; визнати поновленим на умовах, викладених у проєкті додаткової угоди від 14 березня 2017 року, договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району, укладений між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 01 березня 2007 року та зареєстрований у Любарському держгеокадастрі 14 травня 2007 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 04721300022; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич 06 вересня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладений 02 березня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладений 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич . Визнано поновленим на умовах, викладених у проєкті додаткової угоди від 14 березня 2017 року, договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району, укладений між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 01 березня 2007 року та зареєстрований у Любарському держгеокадастрі 14 травня 2007 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 04721300022.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач як орендар земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 01 березня 2007 року скористався переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та листом від 14 березня 2017 року повідомив орендодавця ОСОБА_1 про намір переукласти договір оренди землі на новий строк на умовах, передбачених проєктом додаткової угоди від 14 березня 2017 року. Однак ОСОБА_1 лист позивача не розглянула, жодних пропозицій щодо істотних умов договору не надала та не висловила заперечень щодо поновлення договору оренди землі від 01 березня 2007 року на новий строк.

Укладення 02 березня 2017 року між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 договору оренди землі, яка була предметом договору оренди землі від 01 березня 2007 року, порушило переважне право ТОВ Агролайн-Україна як попереднього орендаря на переукладення договору. Враховуючи, що після закінчення строку дії договору належна ОСОБА_1 земельна ділянка фактично продовжувала знаходитися у користуванні ТОВ Агролайн-Україна як орендаря до 30 червня 2017 року, а ОСОБА_1 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулася до позивача з листом-повіломленням про заперечення поновлення, договір оренди зазначеної земельної ділянки від 01 березня 2007 року, укладений між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 , відповідно до статті 33 Закону підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2018 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладеного 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич , та визнання поновленим на умовах, викладених у проєкті додаткової угоди від 14 березня 2017 року, договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району, укладений між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 01 березня 2007 року та зареєстрований у Любарському держгеокадастрі 14 травня 2007 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 04721300022, скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агролайн-Україна 800,00 грн судових витрат.

Стягнуто з ТОВ Агролайн-Україна на користь ТОВ Данилевич 4 000,00 грн судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки укладений 01 березня 2007 року між ТОВ Агрлайн-Україна і ОСОБА_1 договір оренди землі набув чинності з моменту його державної реєстрації 14 травня 2007 року та діяв до 14 травня 2017 року, укладення 02 березня 2017 року між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 договору оренди землі є неправомірним зважаючи на те, що його укладено до закінчення строку дії договору від 01 березня 2007 року.

Водночас укладення договору оренди землі між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 06 вересня 2017 року не суперечить законодавству та не порушує переважне право ТОВ Агролайн-Україна на пролонгацію договору оренди землі від 01 березня 2007 року, оскільки орендодавець ОСОБА_1 виявила волю щодо відмови від продовження строку оренди, повідомивши ТОВ Агролайн-Україна листом від 23 січня 2017 року про відсутність у неї наміру поновлювати договірні відносини за цим договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ТОВ Агролайн-Україна звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині, якою скасовано рішення Любарського районного суду Житомирсьої області від 09 жовтня 2018 року, а саме: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, укладеного 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич , та визнання поновленим на умовах, викладених у проєкті додаткової угоди від 14 березня 2017 року, договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:002:0042, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району, укладений між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 01 березня 2007 року та зареєстрований у Любарському РВ Житомирської РФЦ ДЗК 14 травня 2007 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 04721300022, в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин частину шосту статті 33 Закону та необґрунтовано послався на правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 395/1458/16-ц (провадження № 61-6190св18) про те, що заперечення зі сторони орендодавця в поновленні договору з попереднім орендарем є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.

ОСОБА_1 не виконала обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом переважного права на пролонгацію договору оренди землі після здійснення всіх юридичних дій, передбачених частинами другою-п`ятою статті 33 Закону.

Аргументи інших учасників справи

У червні 2019 року від ТОВ Данилевич до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року - без змін.

Зазначило, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, рішення суду апеляційної інстанцій законне й ухвалене із додержанням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Позивач помилково вважає, що початок перебігу сроку дії договору оренди землі від 01 березня 2007 року, укладеного між ТОВ Агролайн-Україна і ОСОБА_1 , почався з дати його реєстрації 14 травня 2007 року, а не з дати його укладення 01 березня 2007 року. Вказане суперечить частинам першій та другій статті 631 ЦК України, частині першій статті 20 Закону та частині другій статті 125 ЗК України.

З огляду на те що договір оренди землі від 01 березня 2007 року набув чинносі з 01 березня 2007 року, термін його дії закінчився 28 лютого 2017 року, позивач помилково вважає, що він повідомив ОСОБА_1 про своє бажання продовжити договір оренди землі від 01 березня 2007 року у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону. Позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про бажання скористатися правом на поновлення договору оренди землі від 01 березня 2007 року лише 30 березня 2017 року, пропустивши строк звернення з таким повідомлення, оскільки частиною другою статті 33 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди землі. Отже, позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі 01 березня 2007 року. Водночас ОСОБА_1 своєчасно, у строки, визначені договором оренди землі від 01 березня 2007 року, направила 30 січня 2017 року ТОВ Агролайн-України повідомлення про відсутність наміру поновлювати строк дії договору оренди землі від 01 березня 2007 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії КТ № 025727 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:0020042, що розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області.

01 березня 2007 року між ТОВ Агролайн-Україна (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 4,4538 га, розташованої на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області на відстані 4 570 м від с. Коростки, строком на 10 років з виплатою орендної плати у розмірі 511,35 грн щороку (1,5 % вартості земельної ділянки). Цей договір зареєстрований у Любарському держгеокадастрі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2007 року № 040721300022.

Із матеріалів справи відомо, що листом-повідомленням від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомила ТОВ Агролайн-Україна про відсутність у неї наміру поновлювати договірні відносини за вказаним договором та просила повернути їй земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі і не приступати до її обробітку. Зазначила, що строк дії укладеного між ними договору закінчується 01 березня 2017 року, і вона відповідно до пункту 8 договору не має наміру поновлювати договірні відносини з ТОВ Агролайн-Україна . Наголосила, що в разі, якщо після закінчення строку дії договірних відносин позивач приступить до обробітку належної їй на праві власності земельної ділянки, вона буде розцінювати це як самовільне зайняття земельної ділянки та залишить за собою право на збір урожаю. Вказала, що в разі ігнорування її повідомлення, невжиття заходів щодо повернення їй земельної ділянки з 01 березня 2017 року буде вважати договір закінченим, а належну їй земельну ділянку поверненою. Цей лист представник ТОВ Агролайн-Україна отримав 02 лютого 2017 року.

Суди також встановили, що 02 березня 2017 року між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:0020042, зареєстрований 04 березня 2017 року державним реєстратором відділу питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області Москальовою М. С.

30 березня 2017 року ТОВ Агролайн-Україна направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 14 березня 2017 року № 5 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди та проєкт додаткової угоди за підписом орендаря на погодження орендодавцю. Відповідно до проєкту додаткової угоди ОСОБА_1 запропоновано поновити договір оренди від 01 березня 2007 року з виплатою орендної плати в розмірі 9 001,84 грн щорічно (8 % вартості земельної ділянки, що становить 112 523,00 грн) строком до 31 грудня 2024 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 вересня 2017 року № 97008021 речове право право оренди земельної ділянки згідно з договором від 02 березня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич , 08 вересня 2017 року припинено на підставі угоди про дострокове розірвання цього договору.

06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки строком на 10 років із орендною платою 9 001,84 грн щороку (8% вартості земельної ділянки, яка становить 112 523,00 грн). На виконання вимог цього договору згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4,4538 га, кадастровий номер 1823183400:05:0020042, передано орендарю. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 08 вересня 2017 року.

Із матеріалів справи відомо, що ТОВ Данилевич почало використовувати орендовану земельну ділянку ОСОБА_1 із березня 2017 року та сплачувало їй оренду плату за користування нею. Зазначене підтверджується довідкою ТОВ Данилевич , податковим розрахунком сум нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, витягом з відомості на видачу орендної плати за 2017 рік ТОВ Данилевич . Зазначені обставини також підтвердили в суді апеляційної інстанції представник ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 .

Водночас в матеріалах справи є довідка від 08 жовтня 2018 року № 77, видана керівником ТОВ Агролайн-Україна , у якій зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки з 01 січня 2017 до 30 червня 2017 року. Доказів про фактичне використання позивачем спірної земельної ділянки до зазначеної дати у матеріалах справи немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 125 ЗК, частиною п`ятою статті 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з пунктом 43 договору оренди землі від 01 березня 2007 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Верховний Суд зазначає, що свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

За змістом статей 18 та 20 Закону, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України та статті 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями частини першої статті 210 ЦК України.

Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Відповідний правовий висновок викладений, у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що договір оренди землі від 01 березня 2007 року, укладений на 10 років, набрав чинності з моменту його державної реєстрації 14 травня 2007 року. Відтак, строк його дії тривав до 14 травня 2017 року.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону, яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Перевіривши наявні у справі докази, та надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що переважне право ТОВ Агролайн-Україна на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 61-6190св18, від 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17.

Суд апеляційної інстанції врахував, що договір оренди землі від 01 березня 2007 року діяв до 14 травня 2017 року, тому укладення 02 березня 2017 року договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич було неправомірним. Отже, договір оренди землі від 02 березня 2017 року обґрунтовано визнано недійсним судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що укладення 06 вересня 2017 року договору оренди землі між ТОВ Данилевич і ОСОБА_1 не порушувало переважне право попереднього орендаря - ТОВ Агролайн-Україна на продовження строку дії попереднього договору оренди від 01 березня 2007 року, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним чинного та правомірного договору оренди землі від 06 вересня 2017 року та поновлення договору оренди землі від 01 березня 2007 року.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки апеляційного суду відповідають обставинам і матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій по суті вирішення позову і не дають підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайн-Україна залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко