Рішення

від 21.12.2020 по справі 696/820/20

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.12.2020

Справа № 696/820/20

2/696/425/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Білопольської Н.А.,

при секретарі Галіневській Р.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Кам`янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» про усунення перешкод у здійсненні права власності приміщенням шляхом виселення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Колос-08 про усунення перешкод у здійсненні права власності на приміщення будинку тваринника за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ТОВ «Колос-08» із вказаного приміщення з одночасним звільненням від його майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року у справі № 696/1145/17 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30 серпня 2018 року за ним зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - будинок тваринника загальною площею 156,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте приміщенням будинку тваринника фактично у власних цілях користується відповідач ТОВ «Колос-08» , чим порушує право позивача на володіння, користування і розпорядження належним йому на законних підставах майном.

Відповідно до пункту 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодеком випадках.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18 грудня 2020 року відзначила, що розгляд даної справи є передчасним і наполягала на зупиненні провадження даної срави до розгляду заявленого ТОВ «Колос-08» до суду позову про скасування рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Тимошівка» , в тому числі реорганізованого в СТОВ «Тимошівка» , від 10 лютого 2017 року, на підставі якого позивачем було набуто право власності на спірний об`єкт нерухомості.

У зв`язку з відсутністю, на думку представника відповідача, порушення права позивача з боку відповідача, вважає, що відсутні передбачені законом підстави для передачі ОСОБА_1 у власність приміщення будинку тваринника. Тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання 21 грудня 2020 року представник відповідача не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце цього засідання, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Водночас відповідачу надсилалась копія позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження, однак правом на відзив відповідач не скористався.

Заслухавши учасників процесу, оцінивши надані докази у їх сукупності і взаємозв`язку, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2016 року № 2-513/11 витребувано з незаконного володіння відповідача приміщення будинку тваринника за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року у справі № 696/1145/17 за ОСОБА_1 (позивачем) визнано право власності, зокрема, на приміщення будинку тваринника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалюючи це рішення, судом встановлено, що 10 лютого 2017 року рішенням зборів співвласників майнових паїв КСП «Тимошівка» , реорганізованого в СТОВ «Тимошівка» с. Тимошівка Кам`янського району Черкаської області, виділено ОСОБА_1 в рахунок викуплених ним майнових сертифікатів майно на загальну суму 468361 грн., в тому числі приміщення будинку тваринника вартістю 35469 грн.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЧЕ-VI № 432415 на пайовий фонд майна КСП «Тимошівка» , в тому числі реорганізованого в СТОВ «Тимошівка» , відповідно до договорів купівлі-продажу від 28 травня 2016 року.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року заява представника ТОВ «Колос-08» про перегляд вказаного заочного рішення залишена без задоволення.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Колос-08» - адвоката Тарасенко О.В. залишено без задоволення, рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року у справі № 696/1145/17 про визнання права власності на майно залишено без змін.

Тобто, законність набуття позивачем права власності на приміщення будинку тваринника встановлено в судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем 30 серпня 2018 року зареєстровано право власності на приміщення будинку тваринника за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, перебування відповідача у спірному будинку без відповідних правових підстав перешкоджає позивачу у користуванні, володінні та розпорядженні належним йому майном.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Представником відповідача не спростовано доводів позивача щодо здійснення перешкод у праві користування, володіння та розпорядження належним йому майном. Посилання представника відповідача на те, що від наслідків вирішення справи № 696/1277/20 щодо оскарження рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Тимошівка» , в тому числі реорганізованого в СТОВ «Тимошівка» , від 10 лютого 2017 року, у якій станом на 21 грудня 2020 року провадження не відкрито, та вступу в законну силу відповідного судового рішення, об`єктивно залежить вирішення даної справи № 696/820/20 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення суд оцінює критично.

Так, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).

Разом з тим, за вимогами ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Оскільки у справі наявні всі необхідні і достатні докази, які дозволяють ухвалити рішення, а можливість оскарження в майбутньому окремих доказів у справі не є об`єктивною неможливістю розгляду даної справи.

В силу положень статті 17 Закону України «Про виконання і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], № 28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Крім того, суд звертає увагу на положення ст. 129 Конституції, ст. 2 ЦПК України, згідно з якими одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність протиправності дій відповідача щодо користування приміщенням будинку тваринника, які призводять до втрат майнового характеру позивача. Доводи представника відповідача щодо об`єктивної необхідності зупинення провадження у справі висновків суду не спростовують та не дають підстав для розгляду справи поза розумними строками.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач в прохальній частині просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, зокрема, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 22750 грн.

У свою чергу, представник відповідача просить зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, вказує на недотримання співмірності, визначеної ч. 4 ст. 137 ЦПК України, у їх встановлені, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Як встановлено, 02 липня 2019 року між позивачем та адвокатом Горобець С.О. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 1 якого замовник (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати всі види правової допомоги замовнику.

З договору та акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що ними обумовлено перелік робіт/послуг, які мають бути надані адвокатом та визначено за них загальну суму гонорару.

За змістом частин першої-третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що при визначені розміру гонорару адвокат враховує витрачений на надані послуги/роботи час, а сама винагорода сплачується саме за фактично виконані роботи/надані послуги.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28 листопада 2002 року відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, суду надано акт приймання-передачі наданих послуг, який, зокрема, включає надання правової допомоги по представництву інтересів замовника у суді та участь у судових засіданнях, за що відшкодування витрат складає 7000 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, тривалий час судові засідання відкладались через неявку представника відповідача, у судових засіданнях з явкою сторін 09 грудня, 18 грудня, а також з явкою позивача 21 грудня адвокат не був присутній, відповідно, представництво в них позивача не здійснювалось.

Враховуючи наведене вище, а також заперечення представника відповідача стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу в цій частині до 2000 грн.

Разом з цим, суд погоджується з наявністю наданих правничих послуг, що підтверджені матеріалами справи, та складаються з правової експертизи правовстановлюючих документів, консультації замовника, аналізу чинного законодавства з порушеного питання, підготовки матеріалів позовної заяви тощо, що складають 15750 грн.

Таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню частково в розмірі 17750 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 840,80 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Усунути перещкоди ОСОБА_1 в користуванні приміщенням будинку тваринника загальною площею 156,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» із вказаного приміщення з одночасним звільненням від його майна.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 17750 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного тексту), а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській області 30 жовтня 2000 року.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Колос-08 , ЄДРПОУ 35579199, місцезнаходження: 20815, Черкаська обл., Кам`янський район, с. Тимошівка, вул. Героїв Майдану (Леніна), буд. 53.

Суддя Н.А. Білопольська