Постанова

від 17.12.2020 по справі 755/12457/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/12457/19 Головуючий у 1-й інст. - Яровенко Н.О.

Апеляційне провадження 22-ц/824/15508/2020 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Букалов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року, постановлену у складі судді Яровенко Н.О. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м. та заборонити іншим особам вчиняти будь - які дії щодо вказаної квартири.

Посилається на те, що 27 квітня 2006 року ОСОБА_1 за договором позики було придбано квартиру , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 13 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ Платинум Банк було укладено договір про іпотечний кредит №3.06070465, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти під заставу вищезазначеної квартири. До 2015 року ОСОБА_1 свої зобов`язання за іпотечним договором виконував в повному обсязі, однак з 27 січня 2015 року по 2 0 березня 2017 року ОСОБА_1 приймав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 10 січня 2017 року за рішенням НБУ ПАТ Платинум Банк було визнано неплатоспроможним. 16 січня 2018 року ПАТ Платинум Банк продало право вимоги по договору про іпотечний кредит №3.06070465 від 13.07.2006 року ТОВ Фінансова компанія Фінмарк . 12 червня 2019 року ОСОБА_1 дізнався про те, що власником вищезазначеної квартири згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно з 26 квітня 2019 року є ТОВ Амаріс Груп , підставою для реєстрації права власності на вищезазначену квартиру вказано договір Купівлі - продажу, серія та номер 1766, посвідченого 26.04.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. ОСОБА_1 зазначає, що має намір звернутись до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про визнання спірного договору недійсним, однак маючи обґрунтовані побоювання щодо відчуження спірної квартири новим власником, вимушений звернутись з даною заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Накладеноарешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв. м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп .

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Посилається на те, що накладаючи арешт на нерухоме майно скаржника, суд не з`ясував яка його орієнтовна вартість, чи не порушено правило про співмірність. В заяві про забезпечення позову відсутні будь - які докази щодо наміру скаржника відчужити спірне майно або якось ухилитись від виконання можливого рішення суду. Суд виніс ухвалу без виклику сторін, чим порушив права скаржника на можливість захистити свої права як добросовісного набувача об`єкту нерухомого майна. Виклик ТОВ Амаріс Груп у судове засідання надав би йому можливість подати суду відповідні заперечення щодо заяви про забезпечення позову, а також пояснення та аргументи і докази законності своїх дій і вимог, що спростувало б заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Підставою для винесення ухвали про забезпечення позову мають бути в наявності такі фактори, зокрема імовірність знищення, пошкодження чи втрати майна, наявність ознак, які дають підстави вважати, що буде неможливо виконати судове рішення, спір, який розглядається виник внаслідок неправомірних дій відповідача. Однак ОСОБА_1 не навів жодних доказів, які б підтверджували встановлені вищевказані фактори. ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі, а зі сторони ТОВ Амаріс Груп відсутні будь - які порушення чинного законодавства. Всупереч вимог ЦПК України судом в оскаржуваній ухвалі проігноровано вирішення питання зустрічного забезпечення. ТОВ Амаріс Груп є законним власником нерухомого майна, на даний час договір купівлі - продажу спірної квартири не визнано недійсним, тому судом безпідставно обмежено право скаржника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, підприємство несе збитки. Крім того, набувши у власність спірну квартиру на підставі договору купівлі - продажу ТОВ Амаріс Груп має право нею володіти та користуватися на власний розсуд, в той час як право власності ОСОБА_1 на вказане майно припинено.

Представник ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що суд встановив існування ризику відчуження відповідачем спірного майна, тому накладаючи арешт суд дотримався правила співмірності. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обгрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову. Враховуючи, що саме квартира є предметом спору у даній справі, обґрунтованими є доводи позивача про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Твердження скаржника, що накладений арешт перешкоджає його господарській діяльності безпідставне, оскільки доказів ведення господарської діяльності з використанням спірного майна скаржником суду не надано.

В судовому засіданні представник скаржника ТОВ Амаріс Груп підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засіданні не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з підстав і предмету позову, з яким має намір звернутися заявник та надання ним достатніх для цієї стадії судового розгляду доказів, які свідчать про існування ризику відчуження відповідачем спірного майна, що може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

забороною вчиняти певні дії;

встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9 , роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просив

накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м.

заборонити іншим особам вчиняти будь - які дії щодо вказаної квартири.

В обгрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 вказав, що 27 квітня 2006 року він придбав квартируАДРЕСА_2 . 13 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ Платинум Банк укладено договір про іпотечний кредит №3.06070465, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти під заставу вищевказаної квартири. До 2015 року ОСОБА_1 свої зобов`язання за іпотечним договором виконував в повному обсязі, однак з 27 січня 2015 року по 2 0 березня 2017 року ОСОБА_1 приймав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 10 січня 2017 року за рішенням НБУ ПАТ Платинум Банк було визнано неплатоспроможним. На підставі договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 16 січня 2018 року ПАТ Платинум Банк продало право вимоги по договору про іпотечний кредит №3.06070465 від 13.07.2006 року ТОВ Фінансова компанія Фінмарк . 12 червня 2019 року ОСОБА_1 дізнався про те, що власником вищевказаної квартири згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно з 26 квітня 2019 року є ТОВ Амаріс Груп , підставою для реєстрації права власності на вищезазначену квартиру вказано договір купівлі - продажу, серія та номер 1766, посвідченого 26.04.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що жодних судових справ чи стягнень на квартиру не проводилось та йому не відомо яким чином квартира могла перейти у власність ТОВ Амаріс Груп . ОСОБА_1 має намір подати до суду позов про визнання недійсним договору 1766 від 26.04.2019 року, виданого приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. та повернути право власності на спірну квартиру.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ТОВ Амаріс Груп , підстава виникнення права власності договір купівлі - продажу, серія та номер: 1766, виданий 26.04.2019 року, ПН КМНО Бадахов Ю.Н. (а.с.19-20).

Оскільки ОСОБА_1 мав намір звернутись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору 1766 від 26.04.2019 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. на вищевказане майно, суд дійшов вірного висновку, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку про існування ризику відчуження відповідачем спірного майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, апеляційний суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є квартира АДРЕСА_2 , яка раніше належала на праві власності позивачу ОСОБА_1 , а на даний час належить ТОВ Амаріс Груп на підставі договору від 26.04.2019 року.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Справа перебуває на стадії судового розгляду.

Таким чином, накладення арешту на майно є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки у випадку здійснення скаржником ТОВ Амаріс Груп відчуження спірної квартири на користь іншої особи, позивач не зможе захистити свої порушені права в межах одного поданого позову без нових звернень до суду про оскарження реєстраційних дій та без витребування майна з чужого незаконного володіння нового власника.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику сторін, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Доводи апеляційної скарги про не застосування судом зустрічного забезпечення та невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст.151 ЦПК України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та не спричиняє жодних збитків для учасників справи, а спрямований лише на збереження існуючого станом на час подання позову правового становища учасників справи до розгляду справи по суті, тому в даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Твердження скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою суд обмежив право ТОВ Амаріс Груп вільно володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому спірним майном на власний розсуд та підприємство несе збитки, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження вказаних доводів скаржником суду не надано та матеріали справи не містять.

Інших доводів в чому полягає незаконність та необґрунтованість постановлена у справі ухвала апеляційна скарга не містить.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.