Ухвала

від 15.12.2020 по справі 914/1096/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

15 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1096/20

Провадження № 12-87гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Катеринчук Л. Й.,

суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 914/1096/20

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Термінал-ЛТД

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя - Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Матущак О. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Термінал-ЛТД

до відповідача Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівської міської ради

про зобов`язання здійснення демонтажу частини житлового будинку та перепланування приміщень квартир та балконів житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:01:009:0058,

У С Т А Н О В И Л А

06 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство Термінал-ЛТД (далі - ТОВ НВКП Термінал-ЛТД , позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку Львів (далі - АТ АКБ Львів , відповідач) про:

- зобов`язання АТ АКБ Львів здійснити демонтаж частини житлового будинку від фундаментної плити до покрівлі на ділянці від точки 1 до точки 4 розмірами в плані за рухом годинникової стрілки 1,47 м; 0,62 м; 1,42 м; 0,59 м, яка порушує межу та розташована на земельній ділянці ТОВ НВКП Термінал-ЛТД (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058);

- зобов`язання АТ АКБ Львів здійснити перепланування приміщень квартир та балконів з першого поверху по десятий включно для влаштування глухої стіни житлового будинку для створення можливості блокування будівництва запроектованого житлового будинку на земельній ділянці ТОВ НВКП Термінал-ЛТД (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) з існуючим.

13 травня 2020 року ТОВ НВКП Термінал-ЛТД звернулось до суду із заявою про забезпечення позову у справі шляхом:

- заборони відповідачу та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ Львів (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті;

- заборони відповідачу здійснювати відчуження майнових прав на об`єкт нерухомого майна (квартири, інші приміщення об`єкта нерухомого майна), спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ Львів (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 травня 2020 року у справі № 914/1096/20 заяву ТОВ НВКП Термінал-ЛТД про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ АКБ Львів та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ Львів (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті; в решті вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Задовольняючи частково вимоги заяви ТОВ НВКП Термінал-ЛТД про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку є таким способом захисту, що забезпечує збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та безпосередньо пов`язаний з предметом позовної вимоги та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відмовляючи у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачу здійснювати відчуження майнових прав на об`єкт нерухомого майна (квартири, інші приміщення об`єкта нерухомого майна), спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ Львів (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056), місцевий суд зазначив, що такий спосіб захисту не сприятиме виконанню можливого судового рішення в межах заявлених позовних вимог, які не стосуються спору про власність. Суд зауважив, що такий захід забезпечення позову не відповідає критерію зв`язку із предметом позовної вимоги та порушуватиме права й охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного процесу, а заборона подальшого відчуження не сприятиме виконанню можливого судового рішення та порушуватиме права учасників фінансування будівництва.

Не погодившись з прийнятим місцевим судом рішенням, АТ АКБ "Львів" оскаржило ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 травня 2020 року в апеляційному порядку та просило скасувати її в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи по будівництву багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ "Львів" (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 травня 2020 року у справі № 914/1096/20 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ НВКП "Термінал-ЛТД" про забезпечення позову від 13.05.2020.

Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову. Водночас, в ухвалі не вказано обґрунтованих припущень про те, як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Апеляційний суд зауважив, що заборонивши відповідачу та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку в цілому (спорудження якого здійснюється на земельній ділянці відповідача, в якого наявна дозвільна документація), місцевий суд не врахував тих негативних наслідків, що можуть настати для АТ АКБ Львів унаслідок вжитих судом заходів, з огляду на предмет позову у цій справі, який стосується частини житлового будинку; накладена судом заборона на здійснення робіт з будівництва розповсюджується на територію всієї земельної ділянки відповідача, що свідчить про недотримання принципів співмірності та адекватності заходу забезпечення позову.

06 серпня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ НВКП Термінал-ЛТД , в якій позивач просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року у справі № 914/1096/20, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 травня 2020 року про часткове вжиття заходів забезпечення позову залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, статей 13 , 41 Конституції України, статей 15 , 16 , 386 , 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , статей 76-79 , 86 , 136-139 , 236 , 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач зауважив, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 06 липня 2020 року апеляційним судом не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19 про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується; у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 911/1695/18, про те, що при вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно процесуальним законом не передбачено обов`язкового з`ясування вартості такого майна.

06 серпня 2020 року справу № 914/1096/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ НВКП Термінал-ЛТД на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року у справі № 914/1096/20 у письмовому провадженні.

09 вересня 2020 року АТ АКБ Львів подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частин третьої, п`ятої статті 302 ГПК України, обґрунтоване тим, що положеннями пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України не передбачено права на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову, що є підставою для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ НВКП Термінал-ЛТД на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року у справі № 914/1096/20.

Відповідач зауважив, що за аналогічних обставин із господарською справою № 914/1096/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 березня 2020 року у справі №1.380.2019.002610 (адміністративне провадження №К/9901/4871/20) виклав правовий висновок про те, що окреме касаційне оскарження постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач зазначив про те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 911/2358/16 дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ Комфорт ЛТД на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2019 року, якою скасовано ухвалу місцевого суду в частині скасування заходів забезпечення позову та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Комфорт ЛТД про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу № 914/1096/20 разом із касаційною скаргою ТОВ НВКП Термінал-ЛТД на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України з огляду на те, що існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про забезпечення позову.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при переданні справи № 914/1096/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зауважила, що пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена норма передбачає таку диференціацію можливості оскарження судових рішень з огляду на необхідність забезпечення їх обов`язковості та остаточності, оскільки судове рішення, яке набрало чинності, зокрема після апеляційного перегляду, має бути виконано сторонами в установленому законодавством порядку.

Зміст права на касаційне скарження судових рішень та його межі визначаються положеннями статті 287 ГПК України, яка передбачає як право оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, так і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку за переліком, визначеним пунктом 2 частини першої зазначеної статті та статтею 255 цього Кодексу, та ухвали суду апеляційної інстанції за переліком, визначеним у пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 255 , частини першої статті 287 ГПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (а потім і в касаційному) ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову.

Водночас, пунктом 4 частини першої статті 255 цього Кодексупередбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову. Однак, зазначені ухвали відсутні в переліку ухвал місцевого суду, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути предметом оскарження у суді касаційної інстанції (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 викладено правову позицію, відповідно до якої критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, то відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження. Тобто, крім ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при дослідженні питання про можливість касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову чи відмову в такому забезпеченні після їх перегляду в апеляційному порядку вирішального значення для визначення зазначеної можливості є саме зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні, оскільки пов`язування права на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду ухвали місцевого суду щодо забезпеченням позову, з тим, чи зробив це суд першої інстанції, може на тривалий час позбавити відповідача чи інших осіб, прав, свобод або інтересів яких стосуються вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову (в разі скасування ухвали місцевого суду про відмову в забезпеченні), можливості судового контролю над цією постановою апеляційної інстанції.

Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, якщо апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у забезпеченні позову чи скасував вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, учасник справи, який подавав заяву про вжиття таких заходів до суду першої інстанції, за наявності підстав не позбавлений можливості знову подати відповідну заяву до цього суду.

Разом з тим, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 914/1096/20, застосування такого підходу до права на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції щодо забезпечення позову після їх перегляду в апеляційному порядку не відповідає духу та змісту статей 255 , 287 ГПК України , створює обмеження щодо доступу до правосуддя в частині забезпечення права на касаційне оскарження, в тому числі встановлює додаткові "процесуальні фільтри", не передбачені ГПК України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, з посиланням на положення статей 136, 139 ГПК України, дійшов висновку, що одним з основних критеріїв для забезпечення позову є встановлення саме можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При поданні заяви про забезпечення позову позивач фактично повинен надати максимальний обсяг інформації, необхідної для оцінки судом зазначених факторів, за результатами якої і приймається рішення про забезпечення позову або відмову у його забезпеченні.

За твердженням колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у випадку відмови суду забезпечити позов, незважаючи на можливість повторного подання відповідної заяви до суду, позивач у більшості випадків вимушений наводити ті ж самі підстави та доводи, які вже були розглянуті судом, що, в свою чергу, буде призводити до повторних формальних відмов, а в окремих випадках - може визнаватися судом зловживанням процесуальними правами (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 сформовано позицію про те, що обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови суду апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Разом з тим, під час розгляду справи № 914/1096/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що у даному випадку необхідно враховувати не лише процесуальні моменти, пов`язані з розглядом справи, а й загальну мету судочинства та заходів забезпечення позову. Так, основним заданням забезпечення позову є ефективна протидія та усунення факторів, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, невжиття або несвоєчасне вжиття заходів забезпечення позову та відсутність ефективних механізмів гарантування апеляційного перегляду такого рішення та у визначених законом випадках на його касаційне оскарження є частиною права на доступ до правосуддя, яка безпосередньо впливає на ефективність виконання судового рішення та інституційну спроможність відповідних органів щодо такого виконання.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/1096/20 дійшла висновку, що забезпечення права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду першої інстанції як ухвали про забезпечення позову, так і ухвали про відмову у забезпеченні позову гарантує учасникам процесу можливість перевірки законності та обґрунтованості цього рішення і є частиною реалізації права на доступ до правосуддя тощо.

Водночас, у разі прийняття судом першої інстанції рішення про забезпечення позову, яке в подальшому було скасовано внаслідок апеляційного перегляду, щодо результату таких дій апеляційного суду повинно забезпечуватись касаційне оскарження як гарантія перевірки його законності та обґрунтованості шляхом надання можливості оскаржити таке рішення хоча б один раз до суду вищої інстанції.

Колегія суддів зауважила, що правова позиція щодо обмеження права на касаційне оскарження рішень про забезпечення позову, фокусуючись виключно на його юридичному змісті (а саме неможливості касаційного оскарження судового рішення суду першої або апеляційної інстанції, яким, фактично, відмовлено у забезпеченні позову), може розглядатись як обмеження права позивача на перегляд такого рішення та створення диспропорції між механізмами забезпечення прав позивача і відповідача в процесі розгляду питання про забезпечення позову. Застосування положень ГПК України з урахуванням зазначеного підходу може спричинити порушення балансу між процесуальними правами сторін у справі, а відтак і забезпечення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, колегія суддів звернула увагу на те, що у пункті 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено право касаційного оскарження, поряд з рішенням суду першої інстанцій після його апеляційного перегляду, також постанови суду апеляційної інстанції, які, з урахуванням посилання на неможливість оскарження в касаційному порядку рішень, визначених у частині третій цієї статті, не виключають і постанов з процесуальних питань, а не лише по суті спору.

З огляду на таке та з урахуванням приписів пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України щодо конституційної засади рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність уточнення правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 щодо питання застосування норм чинного процесуального законодавства при визначенні можливості касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову чи відмову в такому забезпеченні після їх перегляду в апеляційному порядку, або ухвал апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову як складової права особи на доступ до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що стаття 255 ГПК України Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції та стаття 353 ЦПК України Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду , не є тотожними за їх граматичним змістом.

Так, частиною першою статті 255 ГПК України, на яку зіслалась колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 02 грудня 2020 року про передачу справи № 914/1096/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції , зокрема, про забезпечення позову (пункт 3 частини першої цієї статті) та про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої цієї статті).

Разом з тим, частиною першою статті 353 ЦПК України, якій у сукупності із статтею 389 цього Кодексу було надано юридичний аналіз у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, законодавцем визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо , зокрема, забезпечення позову (пункт 3 частини першої цієї статті) та щодо відмови у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої цієї статті).

Право на касаційне оскарження процесуальних ухвал суду першої інстанції разом із прийнятими за результатами їх касаційного перегляду постановами апеляційного суду визначено у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України та у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняті за наслідком їх апеляційного перегляду постанови (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини першої статті 255 ГПК України).

Відтак, застосовані законодавцем при викладенні диспозиції норм частини першої статті 255 ГПК України та частини першої статті 353 ЦПК України сполучники відповідно про та щодо можуть мати різне смислове навантаження, що зумовлює неоднакове тлумачення процесуальних норм статті 255 ГПК України та статті 353 ЦПК України, що не допускається з огляду на принцип єдності норм процесуальних законів, що регулюють подібні правовідносини.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи справу № 914/1096/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Виключну правову проблему Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вбачає у необхідності формування правового висновку у питанні щодо можливості оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про забезпечення позову.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передаючи справу № 914 /1096/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність уточнення правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 щодо застосування положень процесуального закону у питанні відкриття касаційного провадження з перегляду судових рішень, прийнятих за наслідком розгляду заяв про забезпечення позову.

Розгляд зазначеного процесуального питання Великою Палатою Верховного Суду забезпечить узгодження підходів до застосування господарського та цивільного процесуального законів при вирішенні питання щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, прийнятих за наслідком розгляду заяв про забезпечення позову, з метою дотримання принципу єдності процесуальних законів, що регулюють подібні правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. У частині другій статті 121 цього Кодексузазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

З огляду на таке, розгляд справи № 914/1096/20 за касаційною скаргою ТОВ НВКП Термінал-ЛТД на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року здійснюватиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

Також, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні у тому числі в режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 120, 121, 301, частиною п`ятою статті 302, статтею 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

1. Прийняти до розгляду справу № 914/1096/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Термінал-ЛТД до Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку Львів про зобов`язання здійснення демонтажу частини житлового будинку та перепланування приміщень квартир та балконів житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:01:009:0058 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства Термінал-ЛТД на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року.

2. Призначити справу № 914/1096/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 02 лютого 2021 року о 12 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

4. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

5. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. Й. Катеринчук Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков М. І. Гриців Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко В. В. Пророк Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач О. С. Золотніков В. М. Сімоненко В. С. Князєв Г. Р. Крет І. В. Ткач С. П. Штелик