Ухвала

від 21.12.2020 по справі 904/326/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/326/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар`єнко" до Дніпровської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15.08.2011

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 Дніпровська міська рада звернулася із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020, повний текст якої підписаний 09.11.2020 (колегія суддів: Верхогляд Т. А., Білецька Л. М., Подобєд І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 (суддя Ліпинський О. В.) з клопотанням про поновлення строку н касаційне оскарження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В.- головуючий, Мачульський Г.М., Уркевич В. Ю.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона також не відповідає вимогам статті 290 ГПК України .

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частинами другої, третьої статті 11 ГПК України Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом :

2. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, обґрунтовуючи підстави відкриття касаційного провадження, формально зазначив неврахування позиції Верховного Суду в аналогічних справах №№ 904/7912/17, 904/8338/16, без урахування вищенаведених вимог процесуального законодавства, у зв`язку з чим, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник має вказати формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, а також підстави касаційного оскарження судових рішень передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона також не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" .

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" , ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Як убачається із змісту касаційної скарги, позивачем пред`явлено до відповідача позов про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15.08.2011.

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 4 204 грн (2 102 грн * 200 %) та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях з 01.01.2020:

Отримувач коштівУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897 Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 )

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, наведеного вище не врахував, докази сплати судового збору не надав.

З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн , на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним судом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без руху до 22.01.2021.

2. Встановити Дніпровській міській раді строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Дніпровській міській раді надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

5. Повідомити учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, відзиви тощо), через особистий кабінет в системі "Електронний суд" або на електронну адресу kgs@supreme.court.gov.ua із застосуванням власного електронного підпису, з урахуванням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов