Постанова

від 16.12.2020 по справі 280/1294/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1294/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МП ПМК

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

третя особа Приватне акціонерне товариство Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МП ПМК (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Відповідач-2), третя особа - Приватне акціонерне товариство Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (далі - Третя особа), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0020151401 від 19.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 74522237 грн., та донараховано штрафних санкцій у розмірі 15692610 грн.;

- №0020181401 від 19.01.2018, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 232661 грн.;

- №0020191401 від 19.12.2018, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1360 грн.;

- №0020161401 від 19.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість 232525 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 58131,25 грн.;

- №0020171401 від 19.12.2018, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4846 грн.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що контролюючий орган незаконно прийшов до висновків щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій за період з 01.10.2015 по 30.06.2018 з наступними суб`єктами господарювання: ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина , а також з підприємствами Комітентами, а саме: ТОВ Феррогрупп , ТОВ Інт Транс , ТОВ Виробничо комерційна фірма Інфокар , ТОВ Матин групп , ТОВ ВКФ НАВІМЕТ , ТОВ Номрес , ТОВ Інсайн Корпорейт , Виробниче - Сервісне товариство з обмеженою відповідальністю Супер техніка сервіс СТС ЛТД , ТОВ Еліас групп , ТОВ Ральф груп , ТОВ Бертон пром , ТОВ Компанія Мет Інвест , ТОВ Юніс груп , ТОВ Меркс стійл , ТОВ Меридіан компані , ТОВ Європа Дейз , ТОВ Адоріс центр , ТОВ БЕРТРАН- Сервис , ТОВ Біз торг , ТОВ Вектор плюс , ТОВ Дельфа Буг , ТОВ Компанія Інтертрейд . Вказав, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами та які відображають безпосередній зміст даних господарських операцій саме як виконання доручення комітента, що не було враховано податковим органом при аналізі господарських операцій та прийнятті оскаржуваних рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.231-240, т.1).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що Позивачем вірно визначено сформоване від`ємне значення за результатами взаємовідносин з контрагентами, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Позивач не допускав порушення при обрахуванні та сплаті податку на додану вартість, що виключає можливість як донарахування ПДВ, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, так і стягнення штрафної санкції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач-2, із посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товару за перевіряємий період по контрагентам Позивача немає можливості. В первинних документах, виписаних постачальником ТОВ МП ПМК , зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв`язку з чим вони не мають юридичної сили первинних документів. ТОВ МП ПМК неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку по взаємовідносинам, даним підприємством отриманий актив у вигляді товару та робіт (послуг) невідомого походження. Право на податковий кредит у ТОВ МП ПМК не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами Податкового кодексу України, також відсутність події, що відбулася раніше у розумінні п. 198.2. ст. 198 ПК України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що надані на час перевірки документи, сутність яких викладена в Акті перевірки, за своїм змістом є первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій, що підтверджує дотримання Позивачем вимог податкового законодавства для відображення податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій. Позивач зазначає, що він не допускав порушення при обрахуванні та сплаті податку на додану вартість, що виключає можливість як донарахування ПДВ, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, так і стягнення штрафної санкції.

Відповідач-1 та Третя особа, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники Позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення представника Відповідача-2, представників Позивача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Запорізькій області та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 3478 від 11.10.2018 була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обережною відповідальністю МП ПМК (ЄДРПОУ 37494275) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., відповідно до затвердженого плану-графіку документальної перевірки.

За результатами перевірки 22.11.2018 складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. за № 725/08-01-14-01/37494275 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту, встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 п. 44.2 ст. 44 п 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 74522237 грн. у тому числі по періодам: 2015 рік 11751797 грн, 2016 рік 27927416 грн, 2017 рік- у розмірі 23737591 грн, 1 квартал 2018 р у розмірі 5697539 грн, 2 квартал 2018 р 5407892 грн. та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 232661 грн. в т.ч. по періодам: за 2015 рік у розмірі 232661 грн.

- п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198. 6 ст. 198 п. 201.1, п. 201. 4, п. 201.10. ст. 201 ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати всього у розмірі 253548 грн. та завищення залишку від`ємного значення всього у розмірі 4846 грн.

- пункту 137.5 ст. 137 п.п 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України за період з 01.01.2018р. по 19.04.2018р. не надано декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2016р , півріччя 2016р, 3 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 р., півріччя 2017р. 3 квартал 2017 року, 1 квартал 2018р, півріччя 2018р.

- п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2015, 2017 рік у сумі 17417,81 грн., в т.ч за 2015 рік- 1010,48 грн, за 2017 рік 16407, 33 грн.

На підставі висновків Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0020151401 від 19.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на прибуток у розмірі 74522237,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 15692610,00 грн.;

- № 0020181401 від 19.12.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 232661,00 гривень;

- № 0020191401 від 19.12.2018 року, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1360,00 грн.

- № 0020161401 від 19.12.2018року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 232525,00 гривень, та застосовані штрафні санкції у розмірі 58131,25 грн.;

- № 0020171401 від 19.12.2018р., яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду у розмірі 4846,00 грн.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відносно дослідження законності прийняття податкового повідомлення рішення № 0020151401 від 19.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 74522237,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 15692610,00 грн., а також податкового повідомлення рішення № 0020181401 від 19.01.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 232661,00 гривень, судом встановлені наступні обставини.

Так в ході перевірки були досліджені взаємовідносини Позивача з ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина , а також з підприємствами Комітентами, а саме ТОВ Феррогрупп ЄДРПРОУ 33446725, ТОВ Інт Транс ЄДРПОУ 39096769, ТОВ Виробничо комерційна фірма Інфокар ЄДРПОУ 41110326, ТОВ Матин групп ЄДРПОУ 41244069, ТОВ ВКФ НАВІМЕТ ЄДРПОУ 41835673, ТОВ Номрес ЄДРПОУ 41184309, ТОВ Інсайн Корпорейт ЄДРПОУ 40694069, Виробниче - Сервісне товариство з обмеженою відповідальністю Супер техніка сервіс СТС ЛТД ЄДРПОУ 21511236, ТОВ Еліас групп ЄДРПОУ 40982457, ТОВ Ральф груп ЄДРПОУ 41505994, ТОВ Бертон пром ЄДРПОУ 41246951, ТОВ Компанія Мет Інвест ЄДРПОУ 38517088, ТОВ Юніс груп ЄДРПОУ 39181031, ТОВ Меркс стійл ЄДРПОУ 39276987 (надалі Підприємства Комітенти).

Згідно з умовами Договорів комісії укладеними з Підприємствами Комітентами, Позивач зобов`язався від свого імені, та за рахунок Комітентів реалізувати металургійним підприємствам України - металобрухт.

Позивач в межах розгляду справи підтвердив наявність всіх фактичних можливостей для здійснення господарської діяльність, пов`язаної з реалізацією металобрухту, в тому числі основні та трудові ресурси.

В підтвердження даних фактів до матеріалів справи були надані акти обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) №28-17 від 20.04.2017 р. та № 62-17 від 06.11.2017 р., штатний розклад, посвідчення та свідоцтва спеціалістів.

Судом встановлено, що на виконання укладених договорів комісій з Підприємствами Комітентами, між ТОВ МП ПМК та ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина були укладені саме договори поставки, а не будь які інші договори у тому числі договори про надання фінансової допомоги.

За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання комісійного доручення, Позивачем у перевіряємий період було прийнято на комісію, та реалізовано (поставлено) ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина товар металобрухт на загальну вартість 412345269 грн.

За умовам Договорів комісії, укладених між Позивачем і Підприємствами Комітентами сторони передбачили, що Комітент за виконання доручення з реалізації партій товару сплачує Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 20 гривень за кожну тонну реалізованого товару.

За приписами ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

З урахуванням вищевказаних приписів цивільного законодавства, з боку сторін були укладені та виконані правочини, направлені на реальне настання правових наслідків у вигляді саме виконання доручення з реалізації металобрухту, та отримання Позивачем комісійної винагороди.

Зазначені обставини вказують на наявність у Позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231п.14.1ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Судом встановлено, що за умовами договорів комісії сторонами було визначено, що Позивач зобов`язаний вчинити правочини саме від свого імені, але за рахунок підприємств-комітентів. Тому, до виконання дій щодо поставки товару металургійним підприємствам, Позивач не має ніякого відношення та не може ані відповідати, ані забезпечити наявність первинних документів на шляху переміщення товару до місця поставки.

Крім того, умовами Договорів комісії передбачалось, що поставка товару на комісію здійснюється Комітентом у певне місце. Таким чином, Комітенти виконали свої зобов`язання з поставки товару передавши його представнику Комісіонера (Позивача) у визначеному місці і при цьому Комісіонер не є учасником транспортного процесу, що відповідно виключає необхідність знаходження у нього відповідної товарно транспортної накладної (пункт 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за № 363 від 14.10.1997р.).

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість, податку на прибуток, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Посилання у ТТН, які були надані Позивачем разом з поставкою Товару (металобрухту) на ПАТ Дніпроспецсталь , на відповідного Комітента не є обов`язковим в силу приписів діючого законодавства.

Так, відповідно до статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Іншими словами, комісіонер з третіми особами діє саме від свого імені, що відповідно нівелює необхідність зазначення Комітентів у будь яких документах, у тому числі в ТТН.

Крім того, дані ТТН мали місце саме для заїзду на територію металургійного підприємства, на виконання укладених договорів поставки та ідентифікації осіб.

Позивачем, також, в підтвердження постачання Товару в адресу ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина були надані фото фіксації заїзду транспортних засобів на територію підприємства. При цьому, транспортні засоби, зафіксовані на фото перелічені в Акті перевірки Відповідача і рахуються такими, що начебто не могли здійснювати перевезення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доходом для Позивача, є саме комісійна винагорода, так як все отримане від ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина за Договорами комісії було перераховано Підприємствам Комітентам, що вбачається з банківських виписок, наданих Позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що отримана Позивачем оплата за поставлений металобрухт не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, так як вона, не відповідає сутності такої операції та є оплатою за Договором поставки.

Відповідно до ст. 1020 ЦК України, визначено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові - отримані грошові кошти не є власністю підприємства (ТОВ МП ПМК ), так як вони перераховувались на виконання договорів комісії власникам таких коштів- Підприємствам - Комітентам.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розрахунку податку на прибуток (в частині визначення його заниження) на суму 74222148 грн., Відповідач врахував лише отриманий дохід (у вигляді коштів отриманих від ПАТ Дніпроспецсталь ) та не врахував витрати , а саме факт перерахування цих коштів Підприємствам Комітентам.

Тобто, Відповідач в порушення вимог п.п. 134.1.1. ст. 134 ПК України, яка визначає, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу, не врахував увесь рух грошових коштів у підприємства, а відповідно і невірно визначив базу оподаткування.

Так, пункт 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід Затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 290 від 29.11.1999 р. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ( з наступними змінами та доповненнями) визначає, що Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п.п. 6.2. пункту 6 Положення, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб - сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Тобто, в силу приписів Положення, суми, які поступали на розрахунковий рахунок Позивача від ПАТ Дніпроспецсталь є сумами в межах виконання договорів комісії, які в подальшому перераховувались Комітентам і які не можуть визнаватися доходами.

Вищевикладені обставини були підтвердженні Позивачем, шляхом надання банківських виписок по рахункам за перевіряємий період (2015-2018 роки) та реєстрами податкових накладних.

Відносно посилання на рапорт податкової міліції № 53/08-01021-13 від 22.22.2018 р., яким при відпрацюванні вантажоперевізників встановлено, що окремі вантажні автомобілі не здійснювали перевезення металобрухту на ПАТ ДСС протягом 2015-2018 р., що вбачається з копій протоколів допиту свідків, судом першої інстанції обґрунтованого зазначено, що такі пояснення не можуть бути належним доказом відсутності реальної поставки всього Товару (металобрухту) на адресу одержувача загальною вартістю 412345269 грн., за комісійними договорами.

Так, в переліку наведені лише окремі державні номери вантажних автомобілів, які здійснювали перевезення вантажу (незначної його ваги). Однак на протязі 2015-2018 років у перевезені було задіяно більше вантажних автомобілів, і по ним податковий орган не наводить в Акті перевірки будь-яких відомостей, при цьому в дохід включає суму за весь поставлений товар, а не лише той, по яким виникли питання щодо перевізників.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що фотофіксація на прохідній ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина свідчить про факт заїзду даних транспортних засобів на територію заводу тобто транспортування металобрухту згідно умов договору поставки в межах виконання комісійного доручення.

Поряд із зазначеним, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З аналізу вищенаведеного випливає те, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Так, Верховний суд в Постанові від 1 грудня 2018 року у справі № 822/787/18, визначив, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених підприємством та його контрагентами.

При цьому, під час розгляду справи не надано даних (документів) відносно наявності будь-яких рішень (вироків) за кримінальними провадженнями, на які є посилання в протоколах допиту свідків, що свідчить про неналежність та недопустимість даних протоколів як доказів в дійсній адміністративній справі.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги те, що до матеріалів справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина було надано клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, яким залучаються до матеріалів справи договір №11160583 від 18.10.2016 року зі специфікаціями, укладений між ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина та Позивачем, витяг з акту планової перевірки від 16.05.2017 року, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі № 808/2496/17.

Судом апеляційної інстанції із наданих Третьою особою документів встановлено, що господарські взаємовідносини Позивача із Третьою особою вже були предметом перевірки Офісу ВПП ДФС, про що свідчить акт планової перевірки № 33/28-10-47-14/00186536 від 16.05.2017 р. за період з 01.07.2014 р. по 31.12.2016 р. При цьому, податкові повідомлення-рішення прийняті згідно висновків зазначеного акту в результаті були дослідженні та скасовані в межах адміністративної справи № 808/2496/17.

Згідно із п. 4 ст. 78 КАС України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законних сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше н встановлено законом.

З огляду на вказане, колегія приймає до уваги те, що реальність вчинення господарських операцій між Позивачем та ПАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім А.М. Кузьмина щодо наявності факту передання товару та його оплати, в період з 01.07.2014 р. по 31.12.2016 р. встановлена в межах іншої адміністративної справи №808/2496/17 та не підлягає додатковому доказуванню Позивачем.

Відносно висновків щодо не визнання Позивачем доходу при оприбуткуванні товарів (лопатки 26 ст), що надійшли від невідомих осіб, походження яких в ході перевірки не встановлено, на загальну суму 666250 грн, судом встановлені наступні обставини.

15.05.2017 року між Позивачем та ТОВ Меридіан компані (код ЄДРПОУ 39991710) був укладений Договір комісії № 5л-17 за умовами якого товариство надало Позивачу доручення щодо реалізації лопаток 26 ступені. В якості комісіонера, Позивач 22.05.2017р. уклав договір поставки № 22/05 ПМК з ПАТ Полтавський турбомеханічний завод за умовами якого, Позивач від свого імені, але за рахунок Комітента (ТОВ Меридіан компані ) поставило на зазначене підприємство у повному обсязі увесь отриманий на комісію Товар (лопатки у кількості 65 штук) загальною вартістю 799500,00 грн. у тому числі ПДВ 20 %. При цьому, отриману оплату від ПАТ Полтавський турбомеханічний завод згідно із умовами договору комісії було перераховано Комітенту.

Саме на виконання Договору комісії з ТОВ Меридіан компані , Позивач отримав, а в подальшому поставив відповідний товар (лопатки 26 ст.) і все отримане по угоді (грошові кошти) передав Комітенту.

Тобто, підстав для оприбуткування відповідного товару у Позивача не було, так як умови Договору комісії не передбачають перехід права власності від Комітента до Комісіонера на відповідний товар.

Судом встановлено, що Відповідач, надаючи аналіз вказаній господарській операції, ставить в залежність Позивача від факту невиконання контрагентом вимог діючого законодавства, зазначаючи, що згідно з даними обліку ТОВ Меридіан компані не звітує перед податковим органом і є фігурантом кримінальної справи № 42017000000001801 від 01.06.17р., а також не має відомостей щодо походження і придбання вказаним товариством відповідного товару.

Таке співставлення є незаконним, так як діюче законодавство, не передбачає накладення відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань на господарюючого суб`єкта за неправомірні дії свого контрагента.

Також, досліджуючи взаємовідносини з ТОВ Меридіан компані , Відповідач не зазначає про факт існування правовідносин з ПАТ Полтавський турбомеханічний завод , яке має безпосереднє значення в даному ланцюгу правовідносин. Вказане підприємство є безпосереднім отримувачем Товару, який в свою чергу, використовувався ним у виробництві. Також, Відповідачем не зазначається про зміст здійсненних грошових переказів, згідно з якими отримана оплата за товар була в повному обсязі перерахована Позивачем Комітенту.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що Позивач на підставі належних первинних документів відобразив в бухгалтерському обліку комісійну торгівлю, і повинен був задекларувати прибуток виключно за рахунок комісійної винагороди, що виключає у нього правові підстави для оприбуткування відповідного Товару і визначення бази оподаткування, виходячи із вартості отриманого на комісію товару ( 666250 грн.- без врахування ПДВ). За приписами п. 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Тобто, Відповідачем при аналізі взаємовідносин Позивача із вказаними вище контрагентами, не дотримано положень пункту 5 та 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід Затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №; 290 від 29.11.1999р. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ( з наступними змінами та доповненнями).

Так, положеннями пункту 5 Положення визначено, що Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пп. 6.2. пункту 6 Положення, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб - сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Також, судом були досліджені висновки та позиція Відповідача щодо заниження Позивачем суми інших операційних доходів по рядку 2120 Інші операційні доходи , всього на суму 987198 грн. у тому числі за 2015 рік на суму 987198 грн.

Такі висновки викладені за результатами перевірки правовідносин Позивача з ТОВ МЕТ КОМ ( код ЄДРПОУ 37718880) та ТОВ Промбудмаркет (код ЄДРПОУ 38654416). Як зазначено податковим органом порушення виникло внаслідок не відображення у складі інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками , 3772 розрахунки з іншими дебіторами .

Так, на думку Відповідача, Позивач мав визнати кредиторську заборгованість перед ТОВ МЕТ КОМ у розмірі 977817 грн., ТОВ Промбудмаркет у розмірі 9381 грн. безнадійною та збільшити свій дохід за 2015 р. у розмірі 987198 грн.

Колегія суддів вважає вищевикладені висновки Відповідача необґрунтованими, і такими, що суперечать первинним документам Позивача, які вивчені в ході розгляду справи та були дослідженні безпосередньо й під час самої планової перевірки.

Так, судом встановлено, що в межах виконання Договору комісії від 01.10.2013 року № 110М у Позивача перед ТОВ МЕТ - КОМ виникла заборгованість за поставлений на комісію у 2014 році товар в загальній сумі - 621839,73 грн. Також, за фактично надані послуги згідно Договору про надання послуг № 55- ДМ від 01.10.2013р., перед зазначеним Товариством у Позивача існувала заборгованість в загальній сумі 355977,82 грн.

До суду були надані Договори про уступку права вимоги № 2005 від 20.05.2015 року та № 2105 від 20.05.2015 року, за змістом яких ТОВ МЕТ Ком передало права вимоги за вищезазначеними основними Договорами Новому кредитору, а саме ТОВ ЮНИС ГРУПП .

25 грудня 2016 року, Позивач отримав два повідомлення від ТОВ ЮНИС ГРУП , згідно з якими, були повідомлені, що право вимоги оплати заборгованості у розмірі 621839,73 грн. та 355977,82 грн. згідно з укладеними Договорами про відступлення права вимоги перейшло до ТОВ ЕЛІАС ГРУП (ЕДРПОУ 40982457).

Згідно з положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

30 грудня 2016 року, Позивач звернувся із листом до нового кредитора ТОВ ЕЛІАС ГРУП , в якому просило узгодити новий термін погашення заборгованості за двома договорами, а саме до 30.12.2017 року. Таке узгодження зі сторони нового кредитора мало місце, шляхом прийняття пропозиції.

Кредиторська заборгованість у сумі 977817 грн, яка рахується на ранках підприємства 631 та 3772, не є безнадійною. Крім того, згідно з приписами цивільного законодавства, строки позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості ще не сплили, враховуючи погодження Новим Кредитором і Боржником ( Позивачем) нових строків погашення такої заборгованості ( до 30.12.2017р.).

За приписами статті 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Визначення поняття безнадійної заборгованості міститься у пп 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

Заборгованість Позивача перед ТОВ ЕЛІАС ГРУП не підпадає не під одне із вказаних визначень, а також не може тлумачитись як безповоротна фінансова допомога ( пп 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України), що спростовує висновки про необхідність включення Позивачем вказаної суми (977817 грн.) до свого доходу у 2015 році.

За результатами дослідження правовідносин Позивача із ТОВ Промбудмаркет , суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказане Товариство надавало Позивачу транспортні послуги з перевезення вантажів. Станом на 13.02.2014 року, мала місце кредиторська заборгованість нашого підприємства за надані, але не сплачені послуги в загальній сумі 9381 грн.

В той самий час, згідно з Листом Кредитора від 01.02.2015 року, останній вимагав здійснити оплату заборгованості третій особі, яка начебто виконала зобов`язання за Позивача в погоджені строки. Відповідно до пп. 4) п. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. З третьою особою були погоджені нові строки погашення заборгованості, строк позовної давності по яких ще не сплинув. Таким чином, вказана сума кредиторської заборгованості також не може бути визнана як безнадійна і не має правових підстав для її включення в дохід підприємства за 2015 рік.

Судом встановлено, що наведені доводи та обґрунтування свідчать що Позивач вірно визначив базу оподаткування податком на прибуток за результатами взаємовідносин з усіма вищевикладеними Контрагентами.

Розрахована штрафна санкція у сумі 15692610, 00 грн. не може бути застосована з огляду на те, що ст. 123 ПК України встановлює відповідальність у вигляді сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства. За приписами п.п 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Позивач з вищевикладених підстав, не допускав такого порушення, що виключає можливість як донарахування податку на прибуток, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, так і стягнення штрафної санкції.

При дослідженні та наданні оцінки позовним вимогам щодо незаконності та необґрунтованості податкового повідомлення рішення № 0020191401 від 19.12.2018 року, яким до підприємства застосовані штрафні санкції у розмірі 1360,00 грн., судом встановлено наступні обставини.

Підставою застосування зазначених податкових наслідків для Позивача у вигляді нарахування штрафних санкцій є висновки щодо виявленого під час перевірки порушення в частині заниження податку на прибуток у розмірі 74522237 грн. по взаємовідносинам із ПАТ Дніпроспецсталь та іншими підприємствами та завищенням суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 232661 грн. в результаті чого Відповідач приходить до висновку , що Позивачем не подані декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року півріччя 2016р, 3 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 р., півріччя 2017р. 3 квартал 2017 року, 1 квартал 2018р, півріччя 2018р.

Однак, судом встановлено, що висновки відносно заниження податку на прибуток у розмірі 74522237,00 грн., є незаконними та свідчать про факт відсутності Позивачем порушення норм податкового законодавства та як наслідок відсутність зміни його податкових та бухгалтерських показників.

Також, судом встановлено, що Позивач декларував певні показники своєї діяльності у тому числі з податку на прибуток за перевіряємий період, а саме з 01.01.2015р. по 30.06.2018р. у сумі 66369 грн, що відповідає його фактичній діяльності.

Відповідно до приписів п. 135.1. ст. 135 ПК України, встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 134.1. ПК України визначено, що Об`єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків),визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями п.п. 137.5. ст. 137 ПК України чітко визначено, що Річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку :

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Оскільки у Позивача дохід підприємства за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищував 20 мільйонів гривень, зазначене свідчить правомірність дій Позивач щодо подання звітності з податку на прибуток підприємств за звітний період - рік.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач необґрунтовано визначив суму штрафних (фінансових) санкцій згідно з положеннями пункту 120.1 статті 120 ПК України.

При дослідженні питання щодо правомірності прийняття податкового повідомлення- рішення № 0020161401 від 19.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 232525,00 гривень, та застосовані штрафні санкції у розмірі 58131,25 грн., а також податкового повідомлення- рішення № 0020171401 від 19.12.2018 року, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4846,00 грн., судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами дослідження господарських взаємовідносин Позивача з наступними контрагентами: ТОВ Меридіан компані (ЄДРПОУ 39991710) , ТОВ Європа Дейз (ЄДРПОУ 40530223), а також ТОВ Адоріс центр (ЄДРПОУ 39931430,) ТОВ БЕРТРАН- Сервис (ЄДРПОУ 39448102), ТОВ Біз торг (ЄДРПОУ 39377998), ТОВ Вектор плюс (ЄДРПОУ 39612915), ТОВ Дельфа Буг (ЄДРПОУ 39284592), ТОВ Компанія Інтертрейд (ЄДРПОУ 40012776).

Відповідач визначив податкові зобов`язання з урахуванням висновків, викладених в Акті перевірки, відносно того, що Позивач отримав актив у вигляді товару та робіт (послуг) невідомого походження, та не міг, враховувати документи отримані від вказаних підприємств, так як вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Тобто, Відповідач обґрунтовуючи факт відсутності поставки металобрухту, та лопаток 26 ступені, а також отримання підприємством транспортно-експедиторських послуг без належних та допустимих доказів посилається на ту обставину, що начебто у контрагентів Позивача відсутній факт оприбуткування відповідного товарів, робіт (послуг), що виключає можливість його подальшого продажу Позивачу.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вказана норма однаково стосується усіх платників податків (та контрагентів Позивача у тому числі).

Судом встановлено, що Відповідачем не надано жодного доказу притягнення контрагентів Позивача до податкової відповідальності (акти перевірок, відповідні податкові повідомлення рішення, тощо).

Усі обґрунтування, які містяться в Акті перевірки, в частині невідомості походження товару, та відсутності факту його оприбуткування, а також ненадання транспортно-експедиторських послуг (за поясненнями невідомих осіб) контрагентами є припущеннями які не підтверджені належними доказами, в тому числі відповідними судовими рішеннями (вироками) за результатами кримінальних проваджень.

Згідно приписів п. 4.1.3. ст. 4 ПК України, одним з основних принципів податкового законодавства - є невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що Позивач не порушував податкове законодавство, а Відповідачем не здійснено жодної дії щодо можливого виявлення та притягнення до відповідальності дійсного порушника (якщо порушення дійсно мало місце).

Порушення податкового законодавства іншими платниками податків не породжує відповідальність для Позивача, діяльність якого направлена на досягнення економічних і соціальних результатів своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі отримання комісійної винагороди.

Відповідно до п. 189.4 ст. 189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої із наступних дій:

- дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів;

- дату отримання платником податку товарів /послуг.

Судом встановлено, що Позивачем під час перевірки були надані усі досліджені в суді первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Меридіан компані в частині виконання комісійного доручення і поставки 65 штук лопаток 26 ст. на загальну суму 799500,00 грн, у тому числі ПДВ 133250 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ Європа Дейз ,ТОВ Адоріс центр , ТОВ БЕРТРАН- Сервис , ТОВ Біз торг , ТОВ Вектор плюс , ТОВ Дельфа Буг , ТОВ Компанія Інтертрейд в частині здійснення транспортно експедиторських послуг з постачання Товару (металобрухту) також були досліджені первинні документи, які підтверджують реальність надання відповідних послуг вказаними контрагентами, що підтверджується відповідними Договорами, Актами здачі- приймання наданих послуг та ТТН.

Судом були дослідженні й висновки Відповідача щодо завищення задекларованих Позивачем показників у рядку 16/12 коригування податкового кредиту всього у розмірі 110894 грн, в тому числі за травень 2015 року на 59330 грн., за липень 2015 року на 1564 грн., січень 2018р. на суму 50000,00 грн.

Такі порушення на думку Відповідача були допущені Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Фін Маркет (сума ПДВ 50000 грн.), ТОВ МЕТ КОМ (сума ПДВ 59330 грн.) та ТОВ Промбудмаркет (сума ПДВ 1564 грн.).

Судом встановлено, що згідно з Договором купівлі- продажу № 02-01/15 від 23.01.2015 року Позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ Фін Маркет була перерахована попередня оплата за металобрухт в загальній сумі 339699,06 грн. , у тому числі ПДВ 50000 грн., а саме:

- згідно з платіжним дорученням № 21 від 27.01.2015г. - 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 50000,00грн.

- згідно з платіжним дорученням № 24 від 02.02.2015г. - 39699,06 грн.,

Умовами Договору купівлі-продажу, не передбачались чіткі строки поставки Товару, що обумовлювало їх додаткове погодження сторонами. ТОВ Фін Маркет не погоджувався укладати окрему Специфікацію та додаткову угоду до Договору, в зв`язку з чим Позивач 16.11.2016 року за Вих. № 175, направило Постачальнику вимогу, в якій запропонувало здійснити поставку Товару у термін на протязі семи календарних днів з часу отримання вимоги.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що прострочка виконання зобов`язання Постачальника з поставки Товару рахується з 24 листопада 2016 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищевказану хронологію подій, строк позовної давності щодо вимог про поставку товару закінчується - 24.11.2019 року, і на момент здійснення податкової перевірки такий строк не сплив.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України

За приписами п. 198.2. ст. 198 ПК України , датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Враховуючи дійсні правовідносини сторін Договору, а також приписи ПК України які визначають правила формування податкового кредиту, висновки податкового органу щодо завищення задекларованих показників податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Фін Маркет (в сумі 50000,00 грн.) є необґрунтованими.

Також, судом встановлено, що Постачальники Товару (ТОВ Меридіан компані , ТОВ Фін Маркет , ТОВ МЕТ КОМ ), а також юридичні особи які надавали транспортно-експедиторські послуги у встановленому порядку зареєстрували відповідні податкові накладні по кожній поставці (послуги), тим самим виконали вимоги ст. 201 ПК України, щодо належного підтвердження формування податкового кредиту для Покупця.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин) - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Всі вищенаведені доводи та обґрунтування свідчать, що Позивачем вірно визначено сформоване від`ємне значення за результатами взаємовідносин з зазначеними вище контрагентами, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення.

Від`ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов`язання, враховуючи, що податковий кредит підприємством сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від`ємного значення не потребує коригування.

Крім того, розрахована податковим органом штрафна санкція у сумі 58131,25 грн. не може бути застосована з огляду на те, що ст. 123 ПК України встановлює відповідальність у вигляді сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства. За приписами п.п 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Позивач, з вищевикладених підстав, не допускав такого порушення при обрахуванні та сплаті податку на додану вартість, що виключає можливість як донарахування ПДВ, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, так і стягнення штрафної санкції.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20 травня 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача-2 спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №280/1294/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 21 грудня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова