Постанова

від 17.12.2020 по справі 815/2227/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/2227/18

Категорія: 109010000

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Час і місце ухвалення: 11:24, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівське-2009" до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради, про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2018 року ОСББ "Пішонівське-2009" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування положень пункту 71 по Суворовському району Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", яким передбачена спеціальна відведена стоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16в, площею 1237,5 кв.м та кількістю місць для паркування - 90.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на підставі рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції" в квітні 2018 року за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16в, почалось будівництво спеціальної відведеної стоянки. Однак, відповідна земельна ділянка є прибудинковою територією ОСББ "Пішонівське-2009" з моменту приймання-передачі 31.07.2009 року від забудовника прибудинкової території площею 2520 кв.м., якою позивач користується та сплачує земельний податок. В протиправність оспорюваного пункту рішення позивач зазначив, що до його прийняття міська рада не пересвідчитись, що спеціальна відведена автостоянка знаходитися на земельній ділянці, що належить до прибудинкової території будинку № 16 по вул. Ядова в м. Одесі та порушує норми та вимоги санітарної та будівельної безпеки щодо встановлення відстані між розміщенням житлових споруд та гаражних (паркувальних) місць.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано положення пункту 71 по Суворовському району Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", яким передбачена спеціальна відведена стоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16в, площею 1237,5 кв. м та кількістю місць для паркування - 90.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Наданий ОСББ "Пішонівське-2009" акт приймання-передачі ЗАТ "Будівельно-монтажне управління № 9 "Одесбуд" житлового комплексу, розташованого по вул. Ядовій, 16-в в м. Одесі на баланс ОСББ, в якому зазначена площа прибудинкової території 25100 кв.м, не є належним доказом наявності у позивача права власності або користування на будь-яку земельну ділянку, в тому числі на прибудинкову територію, а також не дає можливості визначити розмір та конфігурацію останньої.

Також, апелянт посилався на те, що судом не враховано, що єдиним документом, що підтверджує державну реєстрацію земельної ділянки, є витяг з Державного земельного кадастру. Проте, земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок та прибудинкова територія, про яку позивач зазначає у позові, ОСББ "Пішонівське-2009" не виділялася, будь-яка землевпорядна документація не розроблялася. Зазначене, за твердженнями апелянта, свідчить про те, що спірним рішенням міської ради не порушено прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - без змін.

15 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

В апеляційній скарзі ФОП вказує, що між ним та КП "Одестранспарксервіс" укладено договір балансоутримання місць для паркування, який надає йому право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16в. Відтак вважає, що скасування рішення, яким до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів включено ділянку за вказаною адресою, площею 1237,5 кв.м. порушує його права, оскільки перешкоджає займатись господарською діяльністю.

Посилаючись на вказане просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 згідно частині п`ятої статті 323 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

За наслідками розгляду касаційної скарги ФОП Верховний Суд постановою від 11 серпня 2020 року ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення касаційної інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1237,5 кв.м належить до земель комунальної власності. Водночас ОСББ "Пішонівське-2009", звертаючись з вказаним позовом, вважає порушеними власні майнові права на земельну ділянку, вважаючи себе належним землекористувачем. Відтак для вирішення справи по суті та, зокрема, питання наявності порушення чи відсутності порушення права ФОП ОСОБА_1 , суду необхідно встановити статус спірної земельної ділянки та учасників справи, характер відносин: публічно чи приватно-правові.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та висновків постанови Верховний Суд від 11 серпня 2020 року, колегія суддів приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ Пішонівське-2009 утворено 28.07.2009р. та основним видом діяльності ОСББ, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10).

Позивач має на балансі житловий комплекс, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Ядова (Ювілейна), 16-в, отриманий від забудовника ЗАТ Будівельно-монтажне управління №9 Одесбуд згідно акту приймання-передачі від 31.07.2009р. Будівлю введено в експлуатацію 12.05.2009р.

Рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5286-VI Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції було затверджено перелік земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, серед яких у додатку №2 за п.71 по Суворовському району визначено, що за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16-в відведена стоянка площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування - 90.

Не погоджуючись з правомірністю пункту 71 по Суворовському району рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI, ОСББ "Пішонівське-2009" звернулося до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цього спору, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін "публічно-" означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно зі статтями 122 і 123 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Передача земельних ділянок у власність відбувається шляхом прийняття уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» було затверджено перелік земельних ділянок, серед яких у додатку №2 за п.71 по Суворовському району визначено, що за адресою м. Одеса, вул. Ядова, 16-В відведена стоянка площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування - 90

На підставі оспорюваного у даній справі пункту рішення міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI за договором від 29.12.2017 року ФОП ОСОБА_2 (Оператору) надано право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) загальною площею 497,75 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач же має на балансі житловий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , отриманий від забудовника ЗАТ Будівельно-монтажне управління №9 Одесбуд згідно акту приймання-передачі від 31.07.2009р. Будівлю введено в експлуатацію 12.05.2009р.

Так, на час звернення з даним позовом до суду ОСББ Пішонівське-2009 не оформило в порядку, встановленому ст.ст.122, 123 ЗК України, права власності або права користування на земельну ділянку, яка є прибудинковою територією. Право на звернення до виконавчого комітету міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якості прибудинкової території для обслуговування житлового будинку, реалізовано позивачем лише 13.07.2018р., однак рішення за результатами розгляду вказаного клопотання уповноваженим органом місцевого самоврядування ще не прийнято.

При зверненні з даним позовом до суду ОСББ Пішонівське-2009 посилалося, серед іншого, і на порушення прав співвласників об`єднання щодо задоволення житлових, соціальних та побутових їх потреб. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що при вирішенні питань планування та забудови населених пунктів відповідачу необхідно було керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей. Зокрема, позивач наполягає на необхідності дотримання мінімально допустимих відстаней від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків, які встановлені чинним законодавством.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказує, що між ним та КП Одестранспарксервіс укладено договір балансоутримання місць для паркування, який надає йому право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресоюм. Одеса, вул.. Ядова, 16 в. Відтак вказує, що скасування рішення, яким до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів включено ділянку площею 1237,5 кв.м. порушує його права, оскільки перешкоджає займатись господарською діяльністю.

Так, згідно норм Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Земельного Кодексу України певна територія навколо житлового будинку є прибудинковою територією, яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників. При цьому, прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників житлового будинку та вона визначається на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди.

Тобто, чинним законодавством визначено право ОСББ на передачу йому земельної ділянки та не встановлено строків звернення до уповноваженого органу щодо реалізації цього права, як і не встановлено наслідків пропуску таких строків у вигляді втрати права на прибудинкову територію та, в свою чергу, отримання міською радою права на власний розсуд розпоряджатися землею поруч з будинком, незважаючи на інтереси його мешканців.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що Одеська міська рада - приймала спірне рішення, як суб`єкт владних повноважень та саме на реалізацію публічно-владних управлінських функцій, вирішуючи питання використання майна (земельних ділянок комунальної власності) територіальної громади, з покладанням певних повноважень на уповноважених осіб з організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів., а тому доводи апелянта, що відповідач здійснював свої повноваження як власник землі без жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача є безпідставними

Колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Предметом спору в цій справі є скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Натомість, на переконання позивача спеціальна відведена автостоянка знаходитися на земельній ділянці належить до прибудинкової території будинку № 16 по вул. Ядова в м. Одесі та порушує норми та вимоги санітарної та будівельної безпеки щодо встановлення відстані між розміщенням житлових споруд та гаражних (паркувальних) місць.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

На основі цього положення Конституції України в Законі № 280/97-ВР визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 цього Закону).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов`язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб`єкта правовідносин і розраховані на багаторазове застосування.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки. Такі акти стосуються конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування.

В даному випадку позивач оспорює не дії суб`єкта владних повноважень (завдання майнової шкоди, яка підлягає стягненню і таке інше), а саме управлінське рішення, яке створює між відповідачем та членами громади, спірні публічно-правові відносини, що порушують права співвласників об`єднання ОСББ Пішонівське-2009 .

Колегія суддів зазначає, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права користування земельною ділянкою та захист речових прав на майно, що розташовано на земельній ділянці, рішення щодо якої були прийнято відповідачем, а заявляє вимоги про визнання протиправним та скасування положень рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 820/4149/17.

За таких обставин, очевидною є реалізація відповідачем при прийнятті спірного рішення повноважень та функцій, закріплених в Законі України Про місцеве самоврядування

Отже, в контексті конкретних обставин, беручи до увагу видові та сутнісні властивості акта, який ухвалила рада, колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі публічно-правовий, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються оскарження законності рішення, яке має ознаки правозастосовного ненормативного акту органу місцевого самоврядування, а отже належить до компетенції адміністративних судів.

Оскаржене рішення ради не порушує приватні (майнові, матеріальні) права позивача, тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає. Тобто, в цій справі спору про право цивільне немає, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування, а тому доводи апелянта що рішення ради порушує майнові права позивача є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року (справа № 127/16433/17), від 11 вересня 2019 року (справа № 520/12022/17).

Апелянт помилково вважає, що скасуванням оскаржуваним рішення відповідача порушуються його права, оскільки таке перешкоджає займатись йому господарською діяльністю.

Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Тобто обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, а в даному випадку апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 липня 2019 року по справі № 460/1019/16-а, від 02 серпня 2019 року по справі № 0240/3532/18-а, від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення права апелянта не було порушено, а договір договір балансоутримання місць для паркування, який надає йому право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою м. Одеса, вул.. Ядова, 16 в. від 29.12.2017 року був прийнятий у часті пізніше, а отже відсутнє будь яке порушення прав апелянта з боку Одеської міської ради під час прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта щодо правомірності оскаржуваного рішення є помилковими, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятого ним рішення, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу врахування, при прийнятті рішення від 27.08.2014р. №5286-VI в частині відведення стоянки за адресою: м. Одеса, вул. Ядова, 16в, площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування - 90, існуючої забудови земельної ділянки та встановлених вимог щодо відстані між розміщенням житлових споруд та гаражних (паркувальних) місць.

Так, до прийняття спірного рішення Одеська міська рада повинна була встановити автостоянка якої площі може бути встановлена в межах існуючої забудови таким чином, щоб не порушувати прав мешканців існуючого житлового будинку за відповідною адресою та щоб було дотримано встановлені чинним законодавством норми та вимоги санітарної та будівельної безпеки щодо встановлення відстані між розміщенням житлових споруд та гаражних (паркувальних) місць.

За таких обставин, встановивши правовий статус земельної ділянки, коло учасників справи, відсутність порушеного права апелянта, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що даний спір має приватноправовий характер.

Разом з тим, питання законності та обґрунтованості рішення, яке має ознаки правозастосовного ненормативного акта органу місцевого самоврядування, належить до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин, викладенні у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова