Постанова

від 16.12.2020 по справі 760/20904/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 760/20904/16-ц

провадження № 61-11762св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В. Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Державна служба інтелектуальної власності України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

треті особи: Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Поліщук Н. В., Шкоріної О. І. у справі за позовом Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності , ОСОБА_2 про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дію,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача - Державну службу інтелектуальної власності України вчинити відповідну реєстраційну дію та публікацію.

У травні 2017 року представником позивача було подано клопотання про залучення до справи співвідповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. В клопотанні посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 11 травня 2017 року № 320. Вказував, що Державна служба інтелектуальної власності України перебуває в процесі ліквідації, припинила виконувати функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а цю функцію покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація оспорюваного позначення відбулась в період дії заборони встановленої Солом`янським районним судом м. Києва ухвалою від 26 жовтня 2016 року у справі № 760/18109/16-ц на вчинення відповідачами такого роду дій. У вказаній справі предметом спору є укладений між Політичною партією Українське об`єднання патріотів - Укроп , в особі неналежного представника, та ОСОБА_1 договір від 28 липня 2016 року, за яким останньому були передані права заявника (заміна заявника за заявкою) та право на отримання оспорюваного свідоцтва на знак для товарів та послуг. Внаслідок недійсності цього договору, недійсним має бути визнано і видане на його підставі свідоцтво.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.17 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженого Наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116, право представника на відкликання заявки або на передачу права на заявку повинно бути чітко зазначено у довіреності. Натомість Державною службою інтелектуальної власності України та Державним підприємством Український інститут промислової власності не було належним чином перевірено повноваження довіреної особи ОСОБА_2 відчужувати від імені позивача, право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг №m 201510483, що потягло за собою вчинення неправомірної дії та ухвалення неправомірного рішення щодо видачі свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 та порушення прав позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року у складі судді Усатової І. А. у задоволенні позову Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності , ОСОБА_2 про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дію відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що чинним законодавством та статутом Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп не визначено, що у разі припинення повноважень Голови політичної ради партії припиняється дія довіреностей за підписом цієї особи. Позивач не надав доказів того, що станом на 28 липня 2016 року довіреність від 31 липня 2015 року припинила свою дію. Вказана довіреність засвідчена Головою політичної ради партії Українське об`єднання патріотів - Укроп видана на ім`я ОСОБА_2 на представництво інтересів цієї політичної партії не містить обмежень щодо змісту правочинів та дій, в тому числі не містить обмежень щодо права представника на відкликання заявки або на передачу права на заявку. Тому суд вважав необґрунтованим та не підтвердженими твердження сторони позивача про те, що в ОСОБА_2 на підставі вказаної довіреності могли бути наявні обмеження щодо права представника на відкликання заявки або на передачу права на заявку, і це не перевірено Державною службою інтелектуальної власності України, як компетентним органом.

Місцевий суд також вказував, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року про забезпечення позову у справі № 760/18109/16-ц була постановлена і направлена на виконання після вчинення дії щодо реєстрації оспорюваного знаку, її наявність не впливає на чинність виданого свідоцтва.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 апеляційну скаргу Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності , ОСОБА_2 про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дію задоволено. Визнано недійсним Свідоцтво на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_1 на підставі заявки № m201510483. Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити реєстраційну дію та публікацію про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп судові витрати в розмірі 4 800 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір від 28 липня 2016 року, яким передані права Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_1 визнаний недійсним, правові підстави для визнання ОСОБА_1 власником знаку та видачі на його ім`я свідоцтва на знак для товарів і послуг - відсутні. Отже, свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 є таким, що видане внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб, а саме позивача, що згідно з положеннями пункту в частини першої статті 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг дає підстави для визнання його недійсним. Апеляційний суд вказував також, що при зверненні до суду з позовом, позивач посилався саме на порушення його прав внесеними Установою змінами на підставі договору від 28 липня 2016 року, що і вказував в якості підстав недійсності виданого на ім`я відповідача ОСОБА_1 свідоцтва № НОМЕР_1 , саме ці обставини становлять підстави позову, а тому відсутність посилання на відповідну норму законодавства не свідчить про невизначеність позовних вимог, і не позбавляє суд права такого застосування. Саме суд, виходячи із норм процесуального закону, має визначитись з характером спірних правовідносин, застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд також не погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності видачі оспорюваного свідоцтва та здійсненої державної реєстрації під час дії заборони встановленої ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року в порядку забезпечення позову у справі № 760/18109/16-ц, оскільки він суперечить принципу правової визначеності за яким судове рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню.

Суд апеляційної інстанції також погодився із доводами апеляційної скарги щодо помилковості покладення в основу рішення висновку експертів у галузі права, який складений Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького, оскільки такий висновок не є доказом у справі, може бути прийнятий лише з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в цій справі такі питання не порушувались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Забара Б. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що судом апеляційної інстанції було помилково скасовано рішення місцевого суду, яке було ухвалене з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права, адже на його думку жоден із наведених у позовній заяві доводів не може бути підставою для визнання недійсним та скасування свідоцтва на знак для товарів та послуг.

Аргументом касаційної скарги є те, що 20 травня 2019 року під час судового засідання в Київському апеляційному суді представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі № 760/18109/16-ц, оскільки предмет у вказаній справі пов`язаний із предметом у справі, яка розглядається, проте апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та розглянув апеляційну скаргу по суті.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання про закриття апеляційного провадження у зв`язку із відсутністю предмету спору, не постановив ухвалу за результатами розгляду та не зазначив про подання такого клопотання і результати його розгляду в оскаржуваній постанові. Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/18109/16-ц фактично відновлено порушене право позивача.

Представник заявника вказує, що судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду було протиправно прийнято нові докази - постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/18109/16-ц, якою визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року за яким передано права позивача як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № 201510483 та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якою скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року про тлумачення змісту довіреності.

Доводом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України №126/99-е від 11 травня 2018 року, який у сукупності із іншими доказами підтвердив правомірність дій ОСОБА_2 . Апеляційний суд не встановив, та не підтвердив той факт, що дії ОСОБА_2 , були вчинені всупереч положенням Статут Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп .

Одночасно представник заявника вказує також на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача 4 800,00 грн судових витрат, адже позовні вимоги заявлено до трьох відповідачів, а суд апеляційної інстанції не дотримався принципу пропорційності розподілу судових витрат. Крім того вказує, що відповідач не зобов`язаний сплачувати судові витрати понаднормово, адже за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити лише 4 134 грн судового збору, а не 4 800 грн.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду м. Києва.

23 липня 2019 року справа № 760/20904/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач - Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп , згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою, зареєстрованою з 06 листопада 2014 року, основним видом діяльності якої є діяльність політичних організацій.

Позивач є власником знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 20 грудня 2018 року № 1847 визнаний добре відомим знаком.

Учасниками справи визнано, що в період з 12 липня 2015 року до 23 січня 2016 року відповідач - ОСОБА_1 був Головою Політичної ради Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп . Обставина припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови Політичної Ради також підтверджується витягом з Протоколу Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп від 23 січня 2016 року № 33.

Між Позивачем (як правонаступником) та Благодійною організацією Укроп (як правопопередником) 20 січня 2016 року був укладений договір, за умовами якого правопопередник передає, а правонаступник приймає всі права заявника за заявкою на знак для товарів та послуг № m201510483 від 03 липня 2015 року.

Матеріалами справи підтверджується обставина здійснення Благодійною організацією Укроп заявки № m20151048 на реєстрацію комбінованого знаку для товарів і послуг, що містить словесне позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 та графічне зображення рослини. Дата подання заявки 03 липня 2015 року.

На підставі цього договору були внесені зміни щодо заявника за заявкою № m201510483, що також підтверджується бібліографічними даними цієї заявки станом на 26 липня 2016 року, заявником була визначена Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп . Заявлене позначення є комбінованим, містить словесне позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 та графічне зображення рослини, заявлено для переліку товарів та/або послуг 16, 35, 41, 43, 45 класи МКТП.

Позивач згідно з довіреністю від 31 липня 2015 року уповноважив ОСОБА_2 вчиняти наступні правочини:

- укладати від імені Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп договори, що безпосередньо пов`язані з діяльністю партії (договір оренди, договір купівлі-продажу тощо);

- бути представником Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп перед всіма фізичними та юридичними особами з вищевказаних питань;

- підписувати від імені Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп будь-які документи, пов`язані з реєстрацією Торгівельної марки/Торгівельного знаку ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі, але не обмежуючись: договори, заявки, платіжні документи, звіти, додатки до них, тощо;

- представляти інтереси Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп в органах державної влади, а також в усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, у тому числі заповнювати, підписувати, подавати і отримувати всі необхідні документи, розписуватися в їх отриманні;

- виконувати будь-які інші дії, пов`язані з виконанням вказаної довіреності.

Ця довіреність була видана строком на один рік і дійсна до 31 липня 2016 року.

На підставі вказаної довіреності, представником ОСОБА_2 від імені позивача з відповідачем ОСОБА_1 , який діяв як фізична особа, 28 липня 2016 року був укладений Договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг. За умовами цього договору, позивач, будучи заявником по заявці на реєстрацію знаку для товарів і послуг в України № m201510483 для 16, 35, 41, 43, 45 класів МКТП, за належну і дійсну винагороду, визначену цим договором у сумі 1 000 грн передав відповідачу ОСОБА_1 , а той прийняв, всі права на вищезазначений знак стосовно всіх товарів і послуг, які вказані в заявці, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою.

З листа Державного підприємства Український інститут промислової власності від 20 вересня 2016 року № 68050/ЗМ/16 адресованого ОСОБА_3 , який представляв інтереси ОСОБА_1 при реєстрації знаку, встановлено, що на підставі надісланих документів, а саме: договору про передачу прав, довіреностей та квитанцій про сплату державного мита, були внесені зміни в найменування та адресу заявника - ним визначено ОСОБА_1 та вказано його адресу.

Листом від 04 жовтня 2016 року № 04/10-16 позивач повідомив ДП Український інститут промислової власності про скасування наказом від 14 липня 2016 року довіреності виданої на ім`я ОСОБА_2 . В жовтні 2016 року представником позивача ОСОБА_3 була здійснена оплата державного мита за реєстрацію знака і в супровідних листах зазначається про заявника Політичну партія Українське об`єднання патріотів - Укроп , яка бажає отримати відповідне свідоцтво.

Згідно з бібліографічними даними свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та даними Державного реєстру, які були опубліковані 10 листопада 2016 року, вказане свідоцтво видане на підставі заявки № m201510483 від 03 липня 2015 року, власником знаку визначений ОСОБА_1 . Вказаний знак для товарів і послуг є комбінованим, містить словесне позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 та графічне зображення рослини, його дія поширюється на 16, 35, 41, 43, 45 класи МКТП.

Разом з тим, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року у справі № 760/18109/16-ц за позовом Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності про визнання недійсним договору від 28 липня 2016 року, зобов`язання вчинити дію, були застосовані заходи забезпечення позову, а саме :

- заборонено Державній службі інтелектуальної власності України вчиняти дії з реєстрації та внесенню до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг знаку за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_1 ;

- заборонено Державному підприємству Український інститут інтелектуальної власності вчиняти дії з підготовки до реєстрації та внесенню до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг знаку за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_1 ;

- заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії з передачі прав за заявкою на знак для товарів і послуг знаку за заявкою № m201510483 на ім`я третіх осіб.

З листа Державної служби інтелектуальної власності України від 29 листопада 2016 року №1-14/9556 встановлено, що вказана ухвала не була виконана, оскільки надійшла на виконання 21 листопада 2016 року, а рішення про реєстрацію знака було прийнято 26 липня 2016 року, дані про реєстрацію знаку були внесені до реєстру 10 листопада 2016 року.

Матеріали справи містять Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 11 травня 2018 року № 126/99-е, який складений за зверненням представника третьої особи ОСОБА_2 , та у якому вказано на те, що довіреність від 31 липня 2015 року, засвідчена Головою політичної ради партії Українське об`єднання патріотів - Укроп на ім`я ОСОБА_2 на представництво інтересів цієї політичної партії не містить обмежень щодо змісту правочинів, зокрема договорів, що безпосередньо пов`язані з діяльністю цієї політичної партії. Також науково-правовий експерт вказує, що ОСОБА_2 як представник правонаступника мав право підписувати із Благодійною організацією УКРОП договір від 20 січня 2016 року про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг як повноважний представник Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп . ОСОБА_2 , як повноважний представник правопопередника - політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп мав право підписувати із фізичними особами договори, в тому числі, і договір від 28 липня 2016 року про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року у справі № 201/9809/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , здійснено тлумачення змісту довіреності від 31 липня 2015 року наступним чином: відповідно до довіреності, якою 31 липня 2016 року Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп в особі ОСОБА_1 , як голови Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп , уповноважила ОСОБА_2 на представництво Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп , у ОСОБА_2 наявні повноваження на укладення від імені та в інтересах Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп 28 липня 2016 року з ОСОБА_1 договору про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг.

Апеляційним судом встановлено, що вказане судове рішення скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, і у задоволені позовних вимог відмовлено.

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/18109/16-ц визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року, яким передані права Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати повідомлення про рішення від 20 вересня 2016 року вихідний № 68080/3М/16 щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 та поновити стан, вказавши заявником заявки № m201510483 (п. 731) - Політичну партію Українське об`єднання патріотів - Укроп .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За приписами частини першої статті 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

За нормами частин п`ятої та шостої вказаної статті право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об`єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Відповідно до статті 7 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов`язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості (частина перша статті 13 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг ).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг видача свідоцтва здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації знака, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного свідоцтва.

Частиною першою статті 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

За правилами пункту 3 частини першої статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема на підставі договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявка № m201510483 на реєстрацію оспорюваного позначення була подана Благодійною організацією Укроп 03 липня 2015 року. Заявлене позначення є комбінованим, містить словесне позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 та графічне зображення рослини, заявлено для переліку товарів та/або послуг 16, 35, 41, 43, 45 класи МКТП

На підставі укладеного між позивачем та Благодійною організацією Укроп договору були внесені зміни щодо заявника за заявкою № m201510483, заявником була визначена Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп . В подальшому на підставі договору від 28 липня 2016 року укладеного від імені позивача з відповідачем ОСОБА_1 , були внесені зміни в найменування та адресу заявника, а саме ним визначено ОСОБА_1 , йому було видано свідоцтво на знак для товарів і послуг, та була здійснена про це відповідна публікація 10 листопада 2016 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/18109/16-ц визнаний недійсним договір від 28 липня 2016 року, яким передані права Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № 201510483 на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати повідомлення про рішення від 20 вересня 2016 року вихідний № 68080/3М/16 щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 та поновити стан, вказавши заявником заявки № m201510483 (п.731) Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп .

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, адже договір від 28 липня 2016 року, яким передані права Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп як заявника на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № 201510483 на ім`я ОСОБА_1 і який був підставою для переходу до нього прав на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року визнано недійсним і це встановлено під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що 20 травня 2019 року апеляційним судом було безпідставно відмовлено у зупиненні провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі № 760/18109/16-ц з огляду на таке.

Під час судового засідання в Київському апеляційному суді представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі № 760/18109/16-ц, оскільки предмет у вказаній справі пов`язаний із предметом у справі, яка розглядається, проте апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та розглянув апеляційну скаргу по суті.

Враховуючи положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильно висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки 24 квітня 2019 року Київським апеляційним судом було прийнято постанову, якою рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року було скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності задоволено. Визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року, яким передані права Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати повідомлення про рішення від 20 вересня 2016 року вихідний № 68080/3М/16 щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 та поновити стан, вказавши заявником заявки № m201510483 (п. 731) Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп .

Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту її прийняття (стаття 384 ЦПК України), а її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду було протиправно прийнято нові докази - постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/18109/16-ц, якою визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року за яким передано права позивача як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № 201510483 та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якою скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року про тлумачення змісту довіреності з огляду на таке.

Як правильно вказував у своїй постанові суд апеляційної інстанції вказані судові рішення було ухвалено, коли ця справа вже перебувала на стадії апеляційного розгляду, їх копії були долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони позивача, проте враховуючи, визначений обов`язок суду повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, здійснити справедливий та неупереджений розгляд справи з метою ефективного захисту порушених прав осіб, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що цей доказ не може бути залишений поза увагою суду.

До того ж, як правильно звернув увагу апеляційний суд, на стадії розгляду справи судом першої інстанції сторонами неодноразово вказувалось про взаємозв`язок справи, що переглядається та справи № 760/18109/16-ц, були заявлені клопотання про об`єднання цих справ та зупинення провадження у цій справі до розгляду справи щодо недійсності договору, які були залишені без задоволення, хоча такий зв`язок є очевидним. У зв`язку цим, апеляційний суд обґрунтовано відхилив заперечення сторони відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 щодо порушення порядку подачі доказів.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 11 травня 2018 року №126/99-е, який у сукупності із іншими доказами підтвердив правомірність дій ОСОБА_2 , а апеляційний суд не встановив, та не підтвердив той факт, що дії ОСОБА_2 , були вчинені всупереч положенням Статуту Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп Верховний Суд доходить таких висновків.

Статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що такий висновок не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи касаційної скарги.

Одночасно колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання про закриття апеляційного провадження у зв`язку із відсутністю предмету спору, не постановив ухвалу за результатами розгляду та не зазначив про подання такого клопотання і результати його розгляду в оскаржуваній постанові з тих підстав, що суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду ухвалив постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, що свідчить про відмову у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.

Крім того колегія суддів наголошує, що ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи касаційної скарги по суті спору не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги щодо розгляду позовних вимог по суті спору на предмет законності судового рішення апеляційного суду виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення в частині вирішення справи по суті спору відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Разом з тим, Верховний Суд не може повністю погодитися з постановою апеляційного в частині розподілу судових витрат та частково приймає до уваги доводи касаційної скарги в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Із матеріалів справи встановлено, що Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп звернулася до суду з цим позовом у грудні 2016 року.

Предметом розгляду у цій справі є дві вимоги немайнового характеру.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік мінімальна заробітна плата з 01 січня становить 1 378 грн.

Враховуючи те, що при пред`явленні позову позивачем було заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, розмір судового збору становить 2 756 грн (1 378*2), та сплачений ним відповідно до платіжних доручень від 05 грудня 2016 року № № 1036, 1037 (а.с. 1, 2 том 1).

В березні 2019 року Політична партія Українське об`єднання патріотів - Укроп подала апеляційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року.

Згідно пункту 6 частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, за подачу апеляційної скарги позивач повинен був сплатити 4 134 грн (2 756*150%) замість сплачених ним 4 800 грн відповідно до платіжного доручення від 06 березня 2019 року № 1093 (а. с. 142 том 3), тобто на 666 грн більше ніж потрібно.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору, пов`язаного із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій слід змінити, зменшивши його розмір з 4 800 грн до 3 445 грн.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Дію постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 липня 2019 року. Тому у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її дію.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

В частині вирішення спору по суті постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Політичної партії Українське об`єднання патріотів - Укроп судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами попередніх інстанцій змінити, зменшити розмір стягнутого судового збору з 4 800 грн до 3 445 грн.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська