Постанова

від 21.12.2020 по справі 648/7/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Херсон

Справа № 648/7/17

Провадження № 22-ц/819/1364/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарПлохотніченко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Кусік І. В. від 01 червня 2020 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області про відновлення становища, що існувало до порушення права, підтвердження права власності, визнання незаконними рішень виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Комунальне підприємство - Агрофірма радгосп Білозерський звернулося до суду з вище зазначеним позовом, неодноразово збільшуючи позовні вимоги та доповнюючи в ході розгляду справи, посилаючись на те, що комунальне підприємство - агрофірма радгосп Білозерський є комунальною власністю Дніпровської територіальної громади відповідно до рішення Білозерської районної ради Херсонської області від 28 квітня 1999 року № 82, що підтверджується п. п. 1.1, 2.1 Статуту Комунального підприємство - Агрофірма радгосп Білозерський .

06 лютого 2001 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 64,4 га строком на 49 років між Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області (орендодавець) та Агрофірмою радгосп Білозерський (орендар) з метою закладки виноградника, побудови гідросистем, споруд (п. 1 розділ 4 Договору).

Після укладення вказаного договору Агрофірма радгосп Білозерський почала будівництво головної насосної станції в АДРЕСА_1 та насосної станції № 3 в АДРЕСА_2 .

З 2002 року підприємство користується зазначеними об`єктами нерухомості.

Позивач зазначає, що є власником головної насосної станції з підсобними будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було за ним зареєстровано 16 грудня 2011 року, та насосної станції № 3 з підсобними будівлями та спорудами, яка розташована у АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстроване 11 квітня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності від 11 квітня 2012 року, що підтверджується довідками начальника та т.в.о начальника комунального підприємства Херсонське бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради від 03 липня 2014 року № 711, від 04 грудня 2014 року № 1316.

У вказаних довідках зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року, згідно матеріалів реєстраційної книги № 3 за № 476, підприємству на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 20 січня 2012 року, виданого на підставі рішення виконкому Широкобалківської сільради № 20 від 27 березня 2003 року на головну насосну станцію, належать будівлі літ. А , Б . В та споруди № 1 за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 11 квітня 2012 року належать будівлі насосної станції № 3 літ. А , Б , В , споруд № 1,2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на головну насосну станцію з підсобними будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за підприємством 16 грудня 2011 року, реєстраційний номер майна - 35548072; право власності на насосну станцію № 3 у АДРЕСА_2 зареєстровано 11 квітня 2012 року, форма власності - комунальна.

Тобто, право власності агрофірми на зазначені об`єкти нерухомості було зареєстровано 16 грудня 2011 року і 11 квітня 2012 року спочатку в БТІ, а з 1 січня 2013 року - право власності зареєстровано було і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Підприємство зазначало, що починаючи з 2002 року і по теперішній час воно є єдиним законним власником головної насосної станції та насосної станції № 3 з підсобними будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Після звільнення з посади директора КП Агрофірма радгосп Білозерський ОСОБА_3 було встановлено, що на підприємстві відсутні окремі оригінали правовстановлюючих документів на майно підприємства та оригінали документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності.

Створена на підприємстві комісія щодо розслідування факту втрати оригіналів документів встановила, що втрачені оригінали документів підприємства, в тому числі правовстановлюючі документи на головну насосну станцію та насосну станцію № 3.

На звернення підприємства до БТІ про отримання дублікатів правовстановлюючих документів на насосні станції, йому стало відомо про відсутність в інвентарній справі правовстановчих документів на вказані об`єкти.

04 липня 2014 року у газеті Придніпровська зірка було опубліковано оголошення про втрачені свідоцтва на право власності на нерухоме майно та вважати їх такими, що втратили чинність.

07 травня 2014 року на території головної насосної станції, розташованої за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Набережна, будинок б/н. та насосної станції № 3 в с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, б/н прибули невідомі особи - представники СТОВ Енограй (суборендар), представники найманої охоронної фірми, які вимагали звільнення насосних станцій, мотивуючи це тим, що вказане майно є власністю іншої особи.

При зверненні до державної реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області підприємству стало відомо, що 22 березня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білозерського району Херсонської області Лихенком О.О. за ОСОБА_2 було здійснено реєстрацію права власності на належні йому будівлі та споруди головної насосної станції, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що складається з: насосної літ. А , будинку охорони літ. Б , складу літ. В , навісу літ. Г , трансформаторної № 1, огорожі 2,3, мостіння № 1 та насосної станції № 3 в АДРЕСА_2 , що складається з насосної станції літ. А , будівлі охорони літ. Б , трансформоторної №1, розподільчого вузлу № 2, 3, мостіння № 1.

Підставами для здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_2 стало рішення виконавчого комітету ІІІирокобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 21 від 27 березня 2003 року Про видачу правового документу на об`єкт та індивідуальне будівництво та № 28 від 14 квітня 2003 року Про видачу правовстановлюючого документу на об`єкт та індивідуальне будівництво .

Звернувшись до Архівного сектору ІІІирокобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області із заявою про видачу зазначених рішень ради, підприємство отримало повідомлення про неможливість надання вказаних рішень, тому звернулося з відповідним запитом до Архівного сектору Білозерської державної адміністрації Херсонської області.

З наданих Архівним сектором документів вбачається, що виконавчим комітетом ІІІирокобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області рішення від 27 березня 2003року за № 21 та від 14 квітня 2003 року за № 28 не приймалися, а колишній сільський голова ОСОБА_4 стверджує, що ним і не підписувалися.

Позивач зазначав, що існують тільки копії актів прийому-передачі будівель головної насосної станції та насосної станції № 3 ОСОБА_2 , які, як стверджує сільський голова Широкобалківської сільської ради М. М. Вашина, ним не підписувалися.

Посилання у спірному рішенні сільської ради на ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є безпідставним, оскільки в зазначеній нормі відсутні повноваження, які б надавали виконавчому комітету право розпоряджатися власністю територіальної громади та приймати такі рішення. Пунктом 30 частини 1 статті 26 ЗУ Про місцеве самоврядування передбачено, що рішення щодо відчуження комунального майна приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Позивач зазначає, що не існує оригіналів рішень виконкому Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 27 березня 2003 року № 21 та від 14 квітня 2003 року за № 28, актів прийому - передачі будівель головної насосної станції і насосної станції № 3, а правове обґрунтування, яке викладене в копіях цих рішень, не відповідає нормам законодавства.

Позивач вважав, що рішення виконкому Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 27 березня 2003 року № 21 та від 14 квітня 2003 року за № 28 є незаконними і підлягають скасуванню; оскільки свідоцтва на право власності були видані державним реєстратором на підставі неіснуючих та незаконних рішень, тому є недійсними. Крім того, видача свідоцтва на право власності та реєстрація права власності на головну насосну станцію та насосну станцію № 3 за ОСОБА_2 22 березня 2014 року проведена при наявності іншого власника на це майно - КП Агрофірми радгосп Білозерський , яке зареєструвало своє право власності на ці об`єкти 16 грудня 2011 року та 11 квітня 2012 року відповідно.

ОСОБА_2 , після реєстрації за собою права власності на будівлі та споруди головної насосної станції та насосної станції № 3, на підставі договорів купівлі-продажу від 24 квітня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Зоріною Н.В., продав їх ОСОБА_1 .

Реєстрація права власності на спірні об`єкти за ОСОБА_2 і їх продаж ОСОБА_1 відбулися при наявності іншого власника цієї нерухомості, крім того, таких об`єктів нерухомості, як головна насосна станція за адресою: АДРЕСА_1 та насосна станція № 3 у АДРЕСА_2 - не існує.

Позивач вважав, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на насосні станції та продаж цих об`єктів ОСОБА_1 відбулися без будь-яких правових підстав і з порушенням постанови Кабінету Міністрів України № 1120 від 25 грудня 2015 року, при наявності державної реєстрації права власності на цей об`єкт за підприємством; відповідачі не визнають право власності Агрофірми на вище зазначені об`єкти нерухомості, а ним втрачено документи, що підтверджують його право власності.

Посилаючись на ст. 16, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ст. ст. 328, 330 ч. 4 ст. 334, п. 3 ч. 1 ст. 388, ст. 392, ст. 393 ЦК України, ч. ч. 1,2 п. 4, 10 ЦК України, ст. 2, 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просив суд:

- відновити становище, яке існувало до порушення права власності Агрофірми радгосп Білозерський на головну насосну станцію, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Набережна, б\н та на насосну станцію № 3, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, б\н, шляхом підтвердження права власності на наявне у Агрофірма радгосп Білозерський майно - на головну насосну станцію, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Набережна, б\н, та на насосну станцію № 3, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, б\н;

- визнати рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Про видачу правового документу на об`єкт та індивідуальне будівництва № 21 від 27 березня 2003 року стосовно визнання права власності на будівлі і споруди головної насосної станції колишнього радгоспу Комунар на ім`я ОСОБА_2 , яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 незаконним та скасувати його;

- визнати недійсним свідоцтво на право власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , серія та номер: 19395661, видане 22 березня 2014 року, видавник реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав, яка відбулася 22 березня 2014 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав;

- витребувати у ОСОБА_1 нерухоме майно - будівлі і споруди головної насосної станції, а саме: насосну станцію літ. А ; будинок оператора літ. Б ; навіс літ. В ; КТП-728 №1; насосний вузол №2; мостіння -1, яке розташовано на березі АДРЕСА_1 на користь комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський ;

- визнати рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Про видачу правового документу на об`єкт на індивідуальне будівництво № 28 від 14 квітня 2003 року стосовно визнання права власності на будівлі і споруди насосної станції № 3 на ім`я ОСОБА_2 , які розташовані по АДРЕСА_2 , незаконним та скасувати його;

- визнати недійсним свідоцтво на право власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , серія та номер: 19395661, видане 22 березня 2014 року, видавник реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав, яка відбулася 22 березня 2014 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в державному реєстрі речових прав;

- витребувати у ОСОБА_1 нерухоме майно - будівлі і споруди насосної станції № 3, а саме: насосну станцію літ. А ; будинок оператора літ. Б ; навіс літ. В ; КТП-728 № 1; насосний вузол № 2; мостіння -1, які розташовані на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_2 на користь комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський .

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 01 червня 2020 року позов Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський - задоволено.

Відновлено становище, яке існувало до порушення права власності Агрофірми радгосп Білозерський на головну насосну станцію, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Набережна, б\н та на насосну станцію № 3, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, б\н, шляхом підтвердження права власності на наявне у Агрофірма радгосп Білозерський майно - на головну насосну станцію, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Набережна, б\н, та на насосну станцію № 3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Про видачу правового документу на об`єкт та індивідуальне будівництва № 21 від 27 березня 2003 року стосовно визнання права власності на будівлі і споруди головної насосної станції колишнього радгоспу Комунар на ім`я ОСОБА_2 , яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 незаконним та скасовано.

Визнано недійсним свідоцтво на право власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , серія та номер: 19395661, видане 22 березня 2014 року, видавник реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав, яка відбулася 22 березня 2014 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на будівлі і споруди головної насосної станції, яка розташована на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав.

Витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно - будівлі і споруди головної насосної станції, а саме: насосну станцію літ. А ; будинок оператора літ. Б ; навіс літ. В ; КТП-728 №1; насосний вузол №2; мостіння -1, яке розташовано на березі АДРЕСА_1 на користь комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський .

Визнано рішення виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області Про видачу правового документу на об`єкт на індивідуальне будівництво № 28 від 14 квітня 2003 року стосовно визнання права власності на будівлі і споруди насосної станції № 3 на ім`я ОСОБА_2 , які розташовані по АДРЕСА_2 , незаконним та скасовано.

Визнано недійсним свідоцтво на право власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , серія та номер: 19395661, видане 22 березня 2014 року, видавник реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав, яка відбулася 22 березня 2014 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на будівлі і споруди насосної станції № 3, які розташовані по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в державному реєстрі речових прав.

Витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно - будівлі і споруди насосної станції № 3, а саме: насосну станцію літ. А ; будинок оператора літ. Б ; навіс літ. В ; КТП-728 № 1; насосний вузол № 2; мостіння -1, яке розташовано на березі Дніпровського лиману по АДРЕСА_2 на користь комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки тому факту, що належні їй на праві власності насосні станції знаходяться не на земельній ділянці площею 64,4 га, переданій позивачу в оренду, а на земельних ділянках площею 0,25 га, кадастровий номер 6520388600:03:001:0048 та площею 0,25 га, кадастровий номер 6520388600:03:001:0049, тобто розташовані на інших земельних ділянках; даний позов є аналогічним позову про визнання за позивачем права власності на спірні об`єкти, який рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року залишено без задоволення, а тому позивач протиправно намагається домогтися повторного перегляду вказаного рішення, посилаючись на ті ж обставини, змінивши формулювання прохальної частини позову з метою отримання нового рішення; суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував преюдиційні висновки Апеляційного суду Херсонської області, викладені у рішенні від 18 травня 2015 року та безпідставно врахував копії висновків почеркознавчих експертиз, проведених у рамках кримінального провадження, досудове розслідування у якому ще не завершено, не дослідивши, у порушення вимог ст. 95 ЦПК України, їх оригінали; проведена у справі судова будівельно-технічна експертиза не може бути належним і допустимим доказом у справі підтвердження тотожності належних позивачу і відповідачу об`єктів, оскільки судовий експерт не звернула уваги на відсутність у позивача доказів, підтверджуючих законність будівництва насосних станцій, у судовому засіданні експерт пояснила, що при дослідженні об`єктів вона не визначала прив`язки насосних станцій до конкретної земельної ділянки та не змогла пояснити, які земельні ділянки вона оглядала; позивач не надав суду жодного належного і допустимого доказу виникнення у нього права власності саме на ті споруди, власником яких є ОСОБА_1 , тому не довів свого порушеного права, яке б потребувало судового захисту; уточнені позовні заяви носили характер нового позову, позивач у них фактично змінив предмет і підстави позову, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 31 ЦПК України, а тому прийняття судом даних заяв (щодо насосної станції № 3 і відновлення становища, що існувало до порушення права) є грубим порушенням норм процесуального права, а врахування ряду доказів, як допустимих, здійснено у порушення норм ЦПК України; обраний позивачем спосіб захисту - відновлення становища, що існувало до порушення права - ст. ст. 16,392 ЦК України, є неналежним, фактично зводиться до визнання /підтвердження права власності на насосні станції, яке вже було предметом розгляду у справі № 648/3139/14-ц та є порушенням принципу юридичної визначеності; дійшовши висновку про неіснування рішень сільської ради, оскаржених позивачем, вони не могли бути визнані судом незаконними і скасовані; позивач, вважаючи себе власником спірних насосних станцій з 2002 року, зазначав, що набув право власності на них шляхом будівництва, при цьому не надав суду документів, які підтвердили факт здійснення ним законного будівництва насосних станцій та докази, за яких підстав та у який спосіб позивач набув право власності на насосні станції; суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на підставі ст. 78 ГК України, Агрофірма радгосп Білозерський може мати майно виключно на праві господарського відання, а не на праві власності, тому вона не може бути позивачем у справі за такими позовними вимогами; саме апелянт правомірно набула у власність спірні насосні станції, зворотного позивачем не доведено, правомірність набуття не спростована, тому вони не можуть бути від неї витребувані, а рішення щодо державної реєстрації за нею права власності не можуть бути скасовані; при цьому позивачем не правильно обрано спосіб захисту, яким може бути скасування запису про державну реєстрацію; не доведено підстав для витребування майна; позивач не довів належними і допустимими доказами, що про порушення свого права він дізнався саме у 2014 році, отже він пропустив строк позовної давності звернення до суду, чому останній не надав належної оцінки.

У відзиві на апеляційну скаргу КП агрофірма радгосп Білозерський вважало оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, тому просило апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції представники Станіславської сільської ради Білозерського району, Білозерської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Дніпровської сільської ради Білозерського району не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, представників позивача та ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов Агрофірми радгосп Білозерський суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 відбулася на підставі незаконних (неіснуючих) рішень Широкобальківської сільської ради № 21 та № 28, а тому вимоги позивача про визнання незаконними вказаних рішень підлягають задоволенню і, як наслідок, підлягають задоволенню інші вимоги, які є похідними; позовні вимоги про відновлення становища, що існувало до порушення права, як спосіб захисту застосовується у тих випадках, коли порушене суб`єктивне право унаслідок цього не припиняє свого існування і не може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків порушення, як-то реституція, яка є спеціальним зобов`язальним способом захисту права власності, який, на думку суду, може застосовуватися у даному випадку, оскільки він відповідає конвенційним принципам та способам захисту у національному законодавстві.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський , затвердженого рішенням сесії Дніпровської сільської ради Білозерського району сьомого скликання від 06 травня 2016 року № 85, воно є комунальним сільськогосподарським підприємством, знаходиться на самостійному балансі, користується правами юридичної особи, виконує виробничу та комерційну діяльність з метою отримання прибутку і належить до комунальної власності Дніпровської територіальної громади /т. 2 а. с. 258-271/.

06 листопада 2001 року земельна ділянка площею 64,4 га, згідно план-схеми з метою закладки винограднику та побудови гідросистем, споруд, надана Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області Комунальному підприємству Агрофірмі радгосп Білозерський в оренду строком на 49 років, що підтверджується Рішенням Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 65 від 12 жовтня 2001 року, договором оренди землі серії АЕЕ № 017984 від 06 листопада 2001 року, актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі /а. с. т. 1 а. с. 53; т. 2 а. с. 202, 206/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 36426314 від 11 квітня 2012 року, Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 22510920 від 03 червня 2014 року, Комунальному підприємству Агрофірмі радгосп Білозерський на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 11 квітня 2012 року, виданого на підставі рішення виконкому Широкобалківської сільської ради № 27 від 14 квітня 2003 року та свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 20 січня 2012 року, виданого на підставі рішення виконкому Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 20 від 27 березня 2003 року, на праві комунальної власності належать: будівлі та споруди насосної станції № 3, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та головна насосна станція з підсобними будівлями та спорудами, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 1 а. с. 29-31, т. 2 а. с. 32, 39/.

Актами прийому-передачі будівлі головної насосної станції колишнього радгоспу Комунар , яка розташована по АДРЕСА_1 від 23 листопада 2000 року та будівлі насосної станції радгоспу Комунар , яка розташована по АДРЕСА_2 від 23 листопада 2000, Широкобалківський сільський голова Вашина М.М. передав, а ОСОБА_2 прийняв вище вказані об`єкти нерухомого майна (без насосних агрегатів), будівлю-сторожки та огорожу /т. 1 а. с. 33, т. 2 а. с. 52/.

Рішеннями виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 21 від 27 березня 2003 року та № 28 від 14 квітня 2003 року (за підписом сільського голови Вашина М.М.) визнано право власності на будівлю головної насосної станції колишнього радгоспу Комунар , яка розташована по АДРЕСА_1 та будівлю насосної станції № 3, будівлю-сторожку, високовольтний трансформатор ТП-10/0.4 кВ., водорозподільчий вузол, водозабірну споруду, які розташовані по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 /т. 1 а. с. 32, т. 2 а. с. 249/.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , індексний номер: 19395661 та серії САК № 585558, індексний номер: 19394658 від 22 березня 2014 року, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАР № 000886, індексний номер: 19395776 та серії ЕАР № 000885, індексний номер: 19394815 від 22 березня 2014 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/1 частка будівлі та споруд головної насосної станції, що складається з: насосної літ. А , будинку охорони літ Б , складу літ. В , навісу літ Г , трансформаторної № 1, огорожі № 2, сходи № 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/1 частка будівлі та споруд насосної станції № 3, яка складається з: насосної літ. А , будинку охорони літ Б , трансформаторної № 1, розподільчого вузлу № 2, 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а. с. 37, т. 2 а. с. 243-246/.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 24 квітня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н. В. та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 належні йому на праві власності будівлі та споруди: головної насосної станції, до складу якої входить насосна літ. А , будинок охорони літ. Б , склад літ В , навіс літ. Г , трансформаторна № 1, огорожа № 2, сходи № 3, мостіння № І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 6520388600:03:001:0048; насосної станції № 3, до складу якої входить насосна літ. А , будинок охорони літ. Б , трансформаторна № 1, розподільчий вузол № 2, 3, мостіння № І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 6520388600:03:001:0049 /т. 1 а. с. 48, 101, 102; т. 2 а. с. 245-248/.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року у справі № 648/3139/14-ц за позовом АФ радгосп Білозерський до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Зоріна Наталія Володимирівна, Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області, Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області, про визнання права власності на нерухоме майно, яке, на думку колегії суддів, має преюдиційне значення, встановлено, що не існує рішень виконкому Широкобалківської сільської ради про видачу АФ радгосп Білозерський правоустановлюючих документів (свідоцтв про право власності на головну насосну станцію і насосну станцію № 3), також судом встановлено, що запис про державну реєстрацію права власності АФ радгосп Білозерський до реєстру права власності внесено раніше (16 грудня 2011 року), ніж видано свідоцтво про право власності, на яке є посилання в реєстрі (20 січня 2012 року).

Позивачем не заперечується відсутність у нього та в матеріалах інвентарної справи на спірні насосні станції оригіналів свідоцтв про право власності на вказані об`єкти нерухомості.

Як вбачається зі змісту позовних заяв (первісної та доповнених), позивач зазначає, що на наданій йому Широкобалківською сільською радою земельній ділянці площею 64,4 га він здійснив будівництво головної насосної станції, розташованої в с. Софіївка, по вул. Набережна, б/н. та насосної станції № 3 в АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України закріплює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Враховуючи правову позицію позивача та обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги, щодо здійснення ним будівництва насосних станцій, підлягає з`ясуванню законність такого будівництва, яка включає: дозвіл на будівництво об`єкта (ч. ч. 1-5 ст. 24 ЗУ Про планування і забудову територій № 1699-ІІІ); дозвіл на виконання будівельних робіт (ст. 29 ЗУ № 1699-ІІІ); акт про прийняття в експлуатацію об`єкта (п. п. 3.5, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 ДБН А.3.1-3-94).

Затверджений акт технічної документації є рішенням про готовність до введення об`єкта в експлуатацію і підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт.

У порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів (документів), які б підтверджували факт здійснення ним будівництва насосних станцій на законних підставах, а отже і відсутності підстав для видачі правоустановчих документів (свідоцтв про право власності) на вказані об`єкти.

За вказаних встановлених обставин у даній справі та доказів, наявних у матеріалах справи, відсутні підстави вважати, що право власності АФ радгосп Білозерський на головну насосну станцію і насосну станцію № 3, набуто ним у законний спосіб, і належало йому на момент вибуття, як вважає останній.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В абзаці 15 статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 5 і 8 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради або їх виконавчі органи, а не комунальні підприємства, які є суб`єктами господарювання.

При цьому чинне законодавство не допускає можливості трансформації зазначених речових прав комунального підприємства як титульного володільця у його право приватної власності незалежно від того, чи було закріплено комунальне майно власником (уповноваженим ним органом) за таким підприємством, чи було набуто останнім за рахунок власних коштів (прибутку), одержаних від господарської діяльності. Винятком є можливість зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на комунальній власності, шляхом приватизації майна комунального підприємства відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, головна насосна станція з підсобними будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та насосна станція № 3 з підсобними будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані як об`єкти комунальної власності.

У спірних правовідносинах суб`єктом права комунальної власності насосних станцій є Дніпровська сільська рада Білозерського району - засновник і власник АФ радгосп Білозерський .

Позовні вимоги АФ радгосп Білозерський про відновлення становища, що існувало до порушення права, шляхом підтвердження його права власності на спірні об`єкти нерухомого майна фактично спрямовані на зміну правового режиму цього майна з комунальної власності у приватну власність без рішення Дніпровської сільської ради та без притягнення останньої до участі у справі у належному процесуальному статусі - відповідача.

Виходячи з викладеного, саме Дніпровській сільській раді, як суб`єкту права комунальної власності належить право визнання права власності на спірні насосні станції, визнання рішень ради недійсними, скасування державної реєстрації права власності та свідоцтв про право власності , витребування майна, оскільки, має місце подвійна реєстрація права власності на спірне майно.

В аспекті захисту права комунальної власності підприємство не є належним позивачем.

АФ радгосп Білозерський у зв`язку з користуванням насосними станціями може звернутися до суду з метою захисту свого права господарського відання. При цьому, підприємству слід надати суду докази про те, що спірні об`єкти закріплені засновником за АФ радгосп Білозерський .

До таких висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах (постанова від 30 червня 2020 року у справі № 923/321/18).

Натомість матеріали справи не містять доказів, а надана позивачем суду апеляційної інстанції довідка про те, що спірні насосні станції перебувають на балансі АФ радгосп Білозерський та зазначення у статуті агрофірми про те, що майно, яке перебуває на балансі підприємства знаходиться у останнього на праві повного господарського відання, у розумінні приписів закону, п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , не являється доказом закріплення Дніпровською сільською радою, як засновником підприємства, насосних станцій за позивачем на праві повного господарського відання.

Позивач фактично стверджує про приналежність йому об`єктів нерухомого майна на праві приватної власності.

Адже, зважаючи на положення статей 172, 327 ЦК України і статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зазначені доводи позивача свідчать про звернення АФ радгосп Білозерський з позовом безпосередньо в інтересах Дніпровської сільської ради як засновника Підприємства поза відносинами представництва, що суперечить вимогам закону.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що АФ радгосп Білозерський не довела належними і допустимими доказами законність набуття нею у власність головної насосної станції і насосної станції № 3, належність їй на праві власності насосних станцій на момент їх вибуття, отже обраний позивачем спосіб захисту, на його думку, порушеного права шляхом відновлення становища, що існувало до порушення та підтвердження права власності підприємства на спірне майно є неефективним способом захисту.

Крім того, слід зазначити, що рішенням апеляційного суду Херсонської області у справі № 648/3139/14-ц, розглянуто позовні вимоги АФ радгосп Білозерський до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Зоріна Наталія Володимирівна, Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області, Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області, про визнання права власності на нерухоме майно, предметом спору у якій були головна насосна станція і насосна станція № 3 та право власності на них підприємства, як на об`єкти, що належать йому, за обставин втрати правовстановюючих документів на них та невизнання права власності позивача саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , яким відмовлено у задоволенні позову.

Змінивши підстави позову у даній справі, позивач в обґрунтування позову посилається на ті ж обставини: втрата правовстановлюючих документів та невизнання його права власності.

Належним позивачем щодо захисту права комунальної власності у даній справі є Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області.

Решта позовних вимог: визнання недійсним рішень сільської ради та їх скасування, визнання недійсними рішень Державного реєстратора, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, витребування майна - є похідними від первісних вимог і задоволенню не підлягають.

Позивач також не довів, що спірне майно закріплене за ним засновником на праві господарського відання, яке б підлягало захисту.

Ддоводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом, оскільки підприємство повинно довести, що про своє порушене право - існування рішень Широкобалківської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2 насосних станцій, воно не могло довідатися раніше, не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню, оскільки позивач користувався насосними станціями до квітня 2014 року, доки йому не були пред`явлені вимоги новими власниками, тому, звернувшись до суду з позовом у січні 2017 року, позивач не пропустив строк позовної давності.

Відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 01 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області про підтвердження права власності, визнання незаконними рішень виконавчого комітету Широкобалківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складання повного судового рішення 22 грудня 2020 року.

Головуючий Л. П. Воронцова

Судді: П. Я. Ігнатенко

О. М. Полікарпова