Ухвала

від 14.12.2020 по справі 953/12351/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/12351/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/2095/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією представника власників майна ОСОБА_7 , відділу освіти Красноградської районної державної адміністрації Харківської області адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2020,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено частково клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12020220000000030.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 17.08.2020 в ході проведення обшуку:

-за місцем мешкання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

-офісних приміщень, де здійснює свою діяльність ТОВ «Аватор ІСП», за адресою: м. Полтава, вул.Соборності, 54.

-за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

-у нежитловій будівлі за місцем знаходження відділу освіти Красноградської районної державної адміністрації, за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Соборна, 77.

Місцем зберігання вилученої комп`ютерної техніки, чорнових записів, мобільних телефонів, сім-карт, документів визначено камеру зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 14, 2-й під`їзд.

Зобов`язано старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_11 передати на відповідальне зберігання:

-ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , комп`ютерну техніку та цифрові носії, які були вилучені під час обшуку офісних приміщень, де здійснює свою діяльність ТОВ «Аватор ІСП», за адресою: м. Полтава, вул.Соборності, 54., належні ТОВ «Аватор ІСП».

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний телефон «Nokia», вилучений за місцем її мешкання, після закінчення проведення призначених 18.08.2020, 25.08.2020, 09.09.2020 органом досудового розслідування судових комп`ютерно-технічних експертиз, попередивши кожного про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 04.11.2020 до Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 по кримінальному провадженню №12020220000000030 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні прокурора відділу прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 №12020220000000030 від 14.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно є доказом у даному кримінальному провадженні тому є необхідність збереження відповідної доказової інформації.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_7 ,відділу освітиКрасноградської районноїдержавної адміністраціїХарківської області адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харкова від06.11.2020в частині, що стосується накладення арешту на вилучений під час проведення 17.08.2020 обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та належний їй на праві власності мобільний телефон «Nokia», та в частині, накладення арешту на вилучені під час проведення 17.08.2020 обшуку за місцезнаходженням відділу освіти Красноградської районної державної адміністрації документів у кількості 78 найменувань та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині вказаного майна.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції представник до суду апеляційної інстанції не прибув.

14.12.2020 представник ОСОБА_12 подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч.2 ст.422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі представника, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч.4 ст.405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12020220000000030 від 14.01.2020 за ч. 3 ст. 191 КК України, за фактом протиправного заволодіння офісними приміщеннями.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вказане вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання прокурора з посиланням на зміст ст.170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2ст.170КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Посилання апелянта на порушення слідчим суддею ст. 170 КПК України таким чином спростовуються судовими матеріалами.

Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , відділу освіти Красноградської районної державної адміністрації Харківської області адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харкова від06.11.2020пронакладення арештуна майнопо кримінальномупровадженню №12020220000000030 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді