Постанова

від 19.10.2020 по справі 908/2699/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 Справа № 908/2699/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників:

від позивача: Вагнер Д.В., адвокат, довіреність №1-2268 від 23.01.2020

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: Кузьміна І.С., адвокат, довіреність №Др-70-0820 від 18.08.2020

від третьої особи-2: Остапенко В.М., адвокат, довіреність №14-201 від 17.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 (суддя Проскуряков К.В.; рішення ухвалене о 16:32 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 06.02.2020)

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа", м.Оріхів, Запорізька область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м.Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 685200,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 102,536 тис.куб.метрів та стягнення 685200,92 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в загальному обсязі 102,536 тис.куб. метрів природного газу з обсягів природного газу АТ "Укртрансгаз", що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора газотранспортної системи, що підтверджується звітом ПАТ "Запоріжгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 і березень 2017 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване наявністю спірних взаємовідносин між АТ "НАК "Нафтогаз України" і ТОВ "Оріхівтепломережа" щодо підстав відбору газу в межах укладених між ними договорів, зокрема у лютому і березні 2017. Суд дійшов висновку, що доводи позивача про безпідставність набуття у лютому-березні 2017 року відповідачем майна (природного газу), яке належало позивачу. Не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату подання позову або прийняття цього рішення, доказів наявності передбачених законом підстав для застосування норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України суду не надано. При цьому суд звернув увагу на те, що резолютивна частина судового рішення не повинна викладатися альтернативно, оскільки задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу. Натомість вимога про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 102,536 тис. м куб припускає неможливість виконання такого рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача

Позивач (АТ "Укртрансгаз"), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 повністю та прийняти нове рішення по даній справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача

Позивач вважає, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач вказує, що факт наявності у НАК "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу.

Виходячи з приписів ст.ст. 714, 334 Цивільного кодексу України, підп. 14.1.202 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, пунктів 3.2, 3.4. договору постачання природного газу, укладеного НАК "Нафтогаз України" зі споживачем, апелянт вказує, що суд не врахував відсутність у відповідача за спірні періоди актів приймання-передачі природного газу, що підтверджує недоведеність і відсутність факту отримання природного газу від АТ НАК "Нафтогаз України".

На думку апелянта, суд прийшов до помилкових висновків щодо наявності у НАК "Нафтогаз України" обов`язку видавати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального права - ст. 19 Конституції України і ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 не є актом нормативного характеру та не може встановлювати або змінювати існуючий обсяг прав та обов`язків суб`єктів ринку природного газу.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" розпорядження (на відміну від постанови Уряду) не є актом нормативного характеру, а отже не відповідає ознакам регуляторного у розумінні ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та не змінює (не скасовує обов`язковість дотримання) норм постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".

Позивач зазначає, що для відбору відповідачем у спірний період природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ "Запоріжгаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

Крім того, апелянт вказує, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.ст. 7,76-79 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги третьої особи-2

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, третя особа-2 (АТ "НАК "Нафтогаз України") також звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 в частині відмови у стягненні 685200,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 685200,92 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги третьої особи-2

В частині відмови у стягненні 685200,92 грн. апелянт вважає, що рішення суду було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Третя особа стверджує, що не постачала природний газ у спірний період. За відсутності у газотранспортній системі природного газу, виділеного відповідачу постачальником, відповідачем було фактично спожито газ з обсягів, що належать АТ "Укртрансгаз". У відповідача були відсутні правові підстави для набуття майна позивача. Відсутні також і договірні відносини між сторонами спору щодо постачання газу.

На думку третьої особи, дослідження питання виконання НАК "Нафтогаз України" умов договорів поставки природного газу та підстав відсутності підтвердженого обсягу газу (не підтвердження ресурсу) відповідачу не є предметом доказування/дослідження даного спору, оскільки в рамках даного спору не заявлена вимога щодо визнання неправомірними дій НАК "Нафтогаз України" чи визнання права на споживання газу у спірний період. Суд, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", вийшов за межі доказування у даній справі.

Апелянт зазначає, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладанням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.

Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся.

Третя особа також вважає, що судом першої інстанції не досліджено фактичних обставин справи, а саме - відсутності підтвердженого з боку третьої особи обсягу природного газу для відповідача у спірний період.

Узагальнені доводи та заперечення третьої особи-1 на апеляційну скаргу третьої особи-2

Третя особа-1 (АТ "Запоріжгаз") у відзиві на апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі - без змін.

З посиланням на приписи ч.ч.1, 3 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", третя особа вказує, що відповідач здійснював споживання природного газу у лютому, березні 2017 із дотриманням вимог вказаних норм та на підставі укладених договорів постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України".

Третя особа-1 зауважує, що в матеріалах справи відповідно до п. 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу відсутні докази на підтвердження повідомлення постачальником споживача про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу, доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором відповідно до договорів, ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача.

АТ "Запоріжгаз" звертає увагу на правову позицію Верховного Суду відносно того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 і розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

Крім того, третя особа-1 зазначає, що позивач не надав суду першої інстанції належних і допустимих доказів фактичного здійснення ним балансування внаслідок на його думку несанкціонованого відбору газу відповідачем, обмежившись лише звітами ПАТ "Запоріжгаз" про загальний обсяг споживання відповідачем газу у лютому та березні 2017 року.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 01.04.2020 о 12:00 год.

Через запровадження карантинних заходів ухвалою від 18.03.2020 суд апеляційної інстанції повідомив учасників справи про те, що у призначений час судове засідання не відбудеться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19. Об`єднано апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України".

12.05.2020 ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10.06.2020 о 11:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 задоволено клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" та відкладено апеляційний розгляд справи на 08.07.2020 о 14:00 год.

За розпорядженням керівника апарату суду від 07.07.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. - члена колегії суддів, для вирішення питання щодо призначення судового засідання в режимі відеоконференції, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2020 прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 до свого провадження; судове засідання у справі, призначене на 08.07.2020 о 14:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Остапенка Валентина Миколайовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

08.07.2020 через наявність технічних проблем (зокрема, проблем зі звуковим сигналом при спробі тричі з`єднатися з представником), провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду для представника АТ "НАК "Нафтогаз України" Остапенка В.М. (третя особа-2, апелянт) з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" виявилося неможливим.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2020 відкладено апеляційний розгляд справи на 21.09.2020 о 16:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Кузнецової І.Л. у відпустці, автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо призначення судового засідання в режимі відеоконференції визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 до свого провадження; ухвалено судове засідання у справі, призначене на 21.09.2020 о 16:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Остапенка Валентина Миколайовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

За розпорядженнями керівника апарату суду від 21.09.2020, у зв`язку з виходом з відпустки судді Кузнецової І.Л., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 колегією суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л. прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 до свого провадження.

21.09.2020 до початку судового засідання від ТОВ "Оріхівтепломережа" надійшов лист, в якому стороною повідомлено, що у зв`язку з арештом рахунків у підприємства відсутні кошти на відрядження, тому просить розглянути справу №908/2699/19 без присутності відповідача. Також зазначається, що ТОВ "Оріхівтепломережа" підтримує рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020.

У судове засідання призначене на 21.09.2020 до суду апеляційної інстанції з`явилися представники АТ "Укртрансгаз" (позивач, апелянт) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (третя особа-1).

Представник АТ "НАК "Нафтогаз України" Остапенко В.М. (третя особа-2, апелянт) на зв`язок з Центральним апеляційним господарським судом для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" не вийшов.

Заслухавши думку присутніх представників учасників справи щодо можливості слухання справи за відсутності інших учасників - представника АТ "Укртрансгаз", який заперечував на розгляді справи за відсутності представника АТ "НАК "Нафтогаз України", та представника АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", що залишив вирішення цього питання на розсуд суду, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, колегія суддів вважала за необхідне відкласти розгляд справи та провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Остапенка Валентина Миколайовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкладено апеляційний розгляд справи на 19.10.2020 о 12:00 год.

В судовому засіданні 19.10.2020 представники позивача та третьої особи-2 підтримали доводи своїх апеляційних скарг, а представник третьої особи-1 заперечив на задоволенні апеляційних скарг. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Пояснення по суті апеляційних скарг від відповідача в матеріали справи не надходили.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 19.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача і третіх осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) і Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017 року природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 р. газ в загальному обсязі 1.600.000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 610.000, лютий 490.000, березень 310.000, квітень 190.000 (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцеві у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- від 28.02.2017 про передачу природного газу в обсязі 643.105,799 тис. куб. м на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.

- від 31.03.2017 про передачу природного газу в обсязі 143.355,000 тис. куб. м на загальну суму з ПДВ 1.353.156.516,00 грн.

Відповідно до порядкового № категорії/назви постачальника у звіті ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2017 року, теплегенеруючим підприємствам всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" підтверджений обсяг номінацій -65.249,000 тис. куб. м, фактичний обсяг за місяць - 65.801,055 тис. куб. м у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз" - 65.801,055 тис. куб. м.

У звіті ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за лютий 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - Теплогенеруючі підприємства підтверджений обсяг (номінація) - 65.249,000 тис. куб. м, фактичний обсяг за місяць - 65.801,055 тис. куб. м.

Відповідно до порядкового № категорії/назви постачальника у алокації (звіті) ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017р, теплегенеруючим підприємствам всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" підтверджений обсяг номінацій 54.775,000 тис. куб. м., фактичний обсяг за місяць - 43.777,413 тис. куб. м, у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз" - 43.777,413 тис. куб. м.

Вказані звіти не містять посилань на отримання газу ТОВ "Оріхівтепломережа", що на думку АТ "Укртрансгаз" свідчить про безпідставне набуття ТОВ "Оріхівтепломережа" природного газу за лютий, березень 2017 в обсязі 102,536 тис. куб. м.

На останній сторінці звіту ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за березень 2017 року, вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - ТОВ "Оріхівтепломережа", підтверджений обсяг (номінація) -0,000 тис. куб. м., фактичний обсяг за місяць -33,920 тис. куб. м.

За інформацією про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу, віднесених на Операторів газорозподільних систем, з зазначення обсягу небалансу за 2017 рік, в якому зазначено Замовника послуг транспортування - ПАТ "Запоріжгаз", контрагент - ТОВ "Оріхівтепломережа", обсяг небалансу, в т.ч. без підтверджених номінацій, за лютий - 68,616 тис. куб. м.

За інформацією про надходження на точках входу та розподіл на точках виходу обсягів природного газу, віднесених на Операторів газорозподільних систем, з зазначення обсягу небалансу за 2017 рік, в якому зазначено Замовника послуг транспортування - ПАТ "Запоріжгаз", контрагент - ТОВ "Оріхівтепломережа", обсяг небалансу, в т.ч. без підтверджених номінацій за березень - 33,920 тис. куб. м.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" стверджує, що ТОВ "Оріхівтепломережа" набуло природний газ у лютому, березні 2017 року в обсязі 102,536 тис.куб.м. без будь-якої підстави, що стало приводом для звернення до господарського суду з позовом про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно в натурі на підставі статті 1212, частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України та про відшкодування вартості такого майна на підставі частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), а також взаємовідносини між суб`єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ, регламентовані Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618.

За визначеннями наведеними у пунктах п.п. 17, 19, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

У спірних відносинах АТ "Укртрансгаз" є оператором ГТС; АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" - оператором ГРС; АТ "НАК "Нафтогаз України" - постачальником природного газу, ТОВ "Оріхівтепломережа" - споживачем.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пунктом 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу ІІ Правил).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо задоволення позовних вимог апелянти вказували, що наявність укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" і ТОВ "Оріхівтепломережа" договорів не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладанням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предметом доказування - є обставини, які належить встановити у справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Заявляючи позовні вимоги про повернення безпідставно набутого майна - природного газу, апелянти посилаються на відсутність у відповідача правових і договірних підстав для набуття майна позивача. Відповідачем, на думку, апелянтів здійснено протиправний і безпідставний відбір природного газу з обсягів позивача, що були придбані за результатами проведення публічних закупівель.

Отже, до предмета доказування входять обставини щодо наявності чи відсутності факту несанкціонованого відбору природного газу відповідачем.

Як встановлено попереднім судом і вбачається з матеріалів справи між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) і ТОВ "Оріхівтепломережа" були укладені договори на постачання природного газу:

- №5042/1617-ТЕ-13 від 08.09.2016;

- №5277/1617-БО-13 від 28.10.2016;

- №5278/1617-КП-13 від 28.10.2016.

За умовами договорів Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за вказаними договорами, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

Плановий обсяг природного газу, який Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 визначений у пункті 2.1. договорів.

Пунктом 2.3. договорів передбачено, що плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1. договорів Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

За пунктом 3.2. договорів обсяги постачання підтверджуються Постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3.4. договорів Постачальник і Споживач погодили, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

До вищеперелічених договорів постачання природного газу були укладені додаткові угоди, якими вносилися зміни зокрема і до пункту. 2.3. договорів.

Як вбачається з листів АТ "НАК "Нафтогаз України" №26-899/1.2-17 від 30.01.2017, №26-778/1.2-17 від 30.01.2017, №26-77/1/КМ-17 від 30.01.2017, №26-1972/1.2-17 від 28.02.2017, №26-2097/1.2.2-17 від 01.03.2017, №26-180/1КМ-17 від 01.03.2017 ТОВ "Оріхівтепломережа" не були виділені номінації щодо обсягів природного газу на лютий, березень 2017, оскільки споживачем не здійснюються розрахунки за поточне споживання природного газу та погашення заборгованості згідно графіку.

Передані на виконання договору споживачем для підписання постачальнику акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 і від 31.03.2017 постачальником не підписані та повернуті листами №26-2721/1.2-17 від 16.03.2017 і №26-3590/1.2-17 від 19.04.2017 у зв`язку з невиконанням ТОВ "Оріхівтепломережа" умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 і не підтвердженням планових обсягів (номінації) природного газу на лютий, березень 2017 року.

Згідно з положеннями частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу.

Аналогічний обов`язок покладений на постачальника і підпунктом 2 пункту 7.4. договорів: "Постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору".

В свою чергу споживач відповідно до підпункту 1 пункту 7.1. договору і пункту 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

Частиною другою статті 59 Закону України "Про ринок природного газу" до правопорушень на ринку природного газу відноситься, зокрема, несанкціонований відбір природного газу (пункт 2).

За визначенням наведеним у пункті 5 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи (в редакції на час виникнення спірних відносин) несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Отже, виходячи з наведеного вище, за відсутності у споживача підтвердженого обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Підпунктом 4 пункту 3 вказаного Положення на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

За пунктом 17 Положення постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Обов`язок, передбачений п.п. 4 п. 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 року природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

В той же час колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який на підтвердження правомірності використання відповідачем газу посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року". Пунктом 1 розпорядження встановлено, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., №46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2 Розпорядження).

Забезпечення захисту прав та інтересів споживачів є відповідно до статті 6 Закону України "Про теплопостачання" одним із принципів державної політики у сфері теплопостачання.

За приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Згідно пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Оскільки ТОВ "Оріхівтепломережа" використовує природний газ виключно для потреб виробництва теплової енергії для надання важливих суспільних послуг і не пристосований до зміни палива та приєднаних мереж, відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні вищенаведеного пункту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в укладених між ними договорах постачання природного газу, які в силу статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими до виконання.

Щодо посилання позивача на неправильне застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке не є актом нормативного характеру на відміну постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015 та не може встановлювати або змінювати існуючий обсяг прав та обов`язків суб`єктів ринку природного газу.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

За класифікацією нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Підзаконні нормативно-правові акти - нормативно-правові акти уповноважених органів держави (їх посадових осіб) та інших суб`єктів, що приймають відповідно до законів і розвивають чи деталізують їх положення. До підзаконних нормативно-правових актів відносяться нормативні акти Кабінету Міністрів України: як постанови так і розпорядження.

Суд апеляційної інстанції звертається також до листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 щодо порядку застосування нормативно-правових актів. У пункті 1 листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Отже, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №925/358/18.

Враховуючи наведене, а також наявність у спірний період укладених між відповідачем і "НАК "Нафтогаз України" договорів про постачання природного газу, а також існування обов`язку постачальника видати номінації, відповідно споживання відповідачем в лютому, березні 2017 року природного газу в загальному обсязі 102,536 тис. куб. м, не можна вважати несанкціонованим відбором . Вказане спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника, доказів постачання природного газу на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та будь-яких підстав для відбору природного газу споживачем у спірний період з обсягів природного газу позивача.

Щодо висновку про обов`язок третьої особи видати номінації відповідно до вказаного розпорядження, то аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 20.02.2019 у справі №922/312/17.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на правову позицію Верховного Суду щодо тотожних правовідносин між постачальником та споживачем природного газу в період опалювального сезону 2016/17 року, не приймаються доводи апелянтів щодо необґрунтованості рішення в частині визначення обов`язку третьої особи видавати номінації, оскільки відповідний висновок ґрунтується на положеннях обов`язкового до виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, а твердження третьої особи про порушення судом вимог законодавства у сфері газопостачання безпідставні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо правової оцінки правомірності або неправомірності дій третьої особи, а лише встановлює незаперечність існування факту невиконання третьою особою покладеного на неї обов`язку з видачі номінацій, який ґрунтується на аналізі вимог спеціальних нормативних актів у сфері газопостачання, які є обов`язковими до виконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України", оскільки саме такі дії третьої особи і стали причиною виникнення даного спору.

За вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, принципом єдності судової практики.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За змістом частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиціальність) висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду передбачена не лише для учасників справи, а й для інших судів та всіх суб`єктів владних повноважень.

Як відмічає сам Верховний Суд (в ухвалі від 17.07.2019 у справі №911/565/18) , його призначення як найвищої судової установи в Україні - це передусім сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами в подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана, і таким чином спрямувати практику в єдине та правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір норми). Крім того, на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з указівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому нижчим судам результату вирішення конкретної справи.

У рішенні у справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вираз "передбачено законом" охоплює дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що цей термін передбачає не лише писане право, як-от норми законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Тому колегія суддів погоджується, що за встановлених обставин факт не підписання постачальником актів приймання-передачі природного газу не впливає на результати вирішення даного спору, оскільки зазначене питання стосується виключно належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачання природного газу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи наділений правом припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Пунктом 13 розділу II Правил постачання природного газу встановлено, що постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до пункту 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року №338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.

Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.

Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.

Згідно з частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 цього кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних заповзань породжують такі юридичні факти як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Враховуючи наявність, між відповідачем (як споживачем) та НАК "Нафтогаз України" (як постачальником), договірних правовідносини, якими погоджено обсяги постачання природного газу у спірний період, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, за оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем наявності умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, та щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 102,536 тис. куб. метрів та стягнення 685200,92 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу.

Доводи апеляційних скарг позивача та третьої особи-2 не спростовують правильності таких висновків.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів не встановила в діях відповідача порушення прав позивача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі №908/2699/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 23.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна