Рішення

від 23.12.2020 по справі 420/1841/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1841/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811 3 84, адреса: вул. Преображенська,44, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає в нездійсненні обміну посвідки на постійне проживання на території України ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 25-річного віку;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання на території України ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 25-річного віку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2020 року о 14:13:09 справа №420/1841/20 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

19.03.2020 року за вх.№ЕС/95/20 від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви разом із квитанцією про сплату судового збору, чим усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року вирішено направити на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду від 23.03.2020р., встановивши строк на надання відзиву, а також витребувано у Головного управління ДМС України в Одеській області матеріали особової справи ОСОБА_1 .

Встановлено, що розгляд даної справи буде здійснено невідкладно з урахуванням строків направлення копії даної ухвали та копії позовної заяви з додатками на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та встановленого строку на подання відзиву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення 25-річного віку, позивачка звернулась до Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, проте відповіді на заяву не отримала. 27.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 25-річного віку. В грудні 2019 року позивач отримала відмову, з підстав того, що її батько, ОСОБА_2 на момент звернення із заявою про отримання дозволу на імміграцію (05.08.2002 р.) перебував у шлюбі із громадянкою України лише два місяці (04.06.2002 р.), він отримав дозвіл на імміграцію в Україну та був документований посвідкою на постійне проживання всупереч вимогам ст. 4 Закону України Про імміграцію , у зв`язку із чим, дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 підлягає скасуванню. З урахуванням зазначеного у Головного управління ДМС України відсутні підстави для обміну посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням позивачем 25-річного віку.

07.12.2020 року за вх.№52140/20 від представника Головного управління ДМСУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказано, що належним суб`єктом звернення із заявою про обмін посвідки є Головне управління, а не його структурний підрозділ. По суті заявлених вимог зазначено, що оскільки видача посвідки на постійне проживання була здійснена з порушенням вимог законодавства, її буде скасовано, а тому підстави для обміну посвідки відсутні. Крім того, позивачка не подавала про це заяви встановленого зразка.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 18.01.2010 року № 324493 на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України Про імміграцію , як неповнолітня дитина іммігранта - громадянина Грузії ОСОБА_3 , який отримав дозвіл на імміграцію на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію , як особа, яка перебуває у шлюбі понад два роки з громадянкою України, та дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 25.01.2010 року (а.с.7), дійсною безстроково.

ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Грузія згідно копії паспорту, дата видачі 16.07.2015р. (а.с.15).

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 25-річного віку.

Як зазначає позивачка та не спростував відповідач, співробітники Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не надали відповідь на заяву ОСОБА_1 , та в усній формі зазначали, що позивачці необхідно звернутись до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

27.11.2019 року позивачка звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про здійснення обміну посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 25-річного віку.

Листом Головне управління ДМС України в Одеській області повідомило позивача про те, що її дозвіл на імміграцію в Україну підлягає скасуванню, у зв`язку із порушенням батьком позивачки вимог ст. 4 Закону України Про імміграцію (а.с.33), про що їй буде повідомлено додатково.

Не погоджуючись із зазначеним, ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом ч.15 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Також, згідно п. 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321(далі Порядок №321), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п.7 Порядку №321, обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до посвідки;

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) закінчення строку дії посвідки;

4) непридатності посвідки для подальшого використання;

5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Отже відповідно до п.п. 5 п. 7 вказаного Порядку № 321 посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- річного віку, а ОСОБА_1 виповнилося 25 років 12.05.2018р.

Відповідно до пункту 16 Порядку №321 від 25.04.2018 року, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до п.9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Згідно з ч. 1 п. 18 Порядку №321 від 25.04.2018 року, у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

За пунктом 19 Порядку №321 від 25.04.2018 року, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається іноземцю або особі без громадянства та здається ними під час отримання нової посвідки.

Відповідно до п. 30-31 Порядку №321, у разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб`єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.

У разі коли під час приймання документів виявлено, що посвідка, яку подано уповноваженому суб`єкту для обміну, визнана недійсною відповідно до пункту 72 цього Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує іноземця або особу без громадянства про вилучення посвідки.

У разі надходження від територіального органу/територіального підрозділу ДМС повідомлення про необхідність вилучення посвідки працівник уповноваженого суб`єкта вилучає її, про що складає акт.

Відповідно до пунктів 40, 42, 43-45 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 - 5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 р. N 68/262. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства. Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). У разі коли обмін посвідки здійснюється на підставі документа, зазначеного в підпункті 4 пункту 40 цього Порядку, що підтверджує зміну персональних даних іноземця або особи без громадянства, зокрема зміну порядку написання слів у повному імені, зміну літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміну дати народження, за умови встановлення тотожності особи за фотозображенням проводяться додаткові перевірки актуальних і попередніх персональних даних іноземця або особи без громадянства за автоматизованими інформаційними та довідковими системами, реєстрами та базами МВС, Національної поліції, Інтерполу. До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС. Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. Якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу / територіального підрозділу ДМС надсилається запит. Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу / територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну. За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу / територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС. У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу / територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з`ясування обставин виникнення розбіжностей.

Відповідно до п.62 Порядку №321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 63 Порядку №321 передбачено, що копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що після спливу п`ятнадцятиденного строку з дня подачі особою до територіального органу чи підрозділу ДМС України заяви про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням нею 25-річного віку, відповідальною особою територіального органу або територіального підрозділу ДМС України чи його заступником має бути прийнято рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Суд констатує, що ГУ ДМС України в Одеській області листом надало відповідь на заяву позивачки від 27.11.2019р., якою фактично вирішило по суті порушене нею питання негативно, більш того, завчасно вирішило ще й питання анулювання її посвідки на постійне проживання, не пославшись при цьому на результати та вихідні дані щодо проведення у встановлений законом спосіб будь-якої перевірки щодо ОСОБА_1 чи її батька ОСОБА_2 .

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на неподання ОСОБА_1 заяви-анкети до ГУ ДМС України в Одеській області (надалі - ГУ), адже це не завадило відповідачу надати їй негативну відповідь за її заявою від 27.11.2019р. з прогнозуванням скасування її дозволу на імміграцію в Україну взагалі.

Жодної з обставин, зазначених підставою для відмови у здійсненні обміну посвідки та неприйняття рішення відповідно до п.п.43,62 Порядку №321, у листі відповідача не зазначено, отже його бездіяльність щодо нездійснення обміну посвідки ОСОБА_1 за її заявою від 27.11.2019р. суд вважає протиправною.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що у разі надходження до органу міграційної служби заяви про обмін посвідки на постійне проживання, останній зобов`язаний розглянути подану заяву та здійснити обмін посвідки на постійне проживання, або, якщо є підстави для відмови в обміні посвідки на постійне проживання, обґрунтовано відмовити у задоволенні заяви, тобто із зазначенням передбачених законом підстав для відмови, що довести до заявника письмово.

Щодо посилання Головного управління ДМС України в Одеській області у листі №5/3 про скасування позивачці дозволу на імміграцію в Україну, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 64-65 Порядку №321, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» ;

2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Так, пунктом 72 Порядку №321 встановлено, що посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:

1) коли вона підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) непридатності посвідки для подальшого використання;

4) скасування посвідки;

5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена;

6) смерті особи, якій видано посвідку;

7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії;

8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;

9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців;

10) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.

Також пунктом 73 Порядку №321 передбачено, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Повідомлення про визнання наказом ДМС посвідки недійсною видається територіальним органом ДМС, визначеним у наказі ДМС, іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його отримання від ДМС.

Суд зазначає, що станом на день розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів, які б підтвердили обставини, викладені в листі про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Посвідку позивача визнано недійсною чи скасовано не було. Жодних наказів про визнання посвідки недійсною чи скасування ДМС не приймала, не надсилала позивачці, та не надавала під розписку. Про вилучення посвідки позивачку також ніхто не інформував. Рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 не приймалось, позивачці не надавалось та не надсилалось, протилежне відповідачем не доведено.

Суд також відхиляє посилання відповідача на направлення матеріалів особової справи позивачки та її батька до ДМС України з проектами висновків про скасування дозволу на імміграцію та ненадання у зв`язку із цим матеріалів особової справи суду з огляду недоведеності таких обставин (непідтвердження вчинення цих дій, зокрема, ненадання суду копії листа від 27.11.2020р. №5100.5.3-13086/51.1-20 на адресу ДМС України).

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання на території України ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 25-річного віку, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося виконання рішення, у тому числі примусове.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд констатує, що виходячи із змісту відповіді на заяву позивачки убачається, що відповідач мав у своєму розпорядженні усі необхідні документи для вирішення питання обміну посвідки позитивно, визначені законодавством підстави для відмови судом не встановлені та відповідачем не доведені.

У даному випадку належним способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання на території України у зв`язку із досягненням 25-річного віку від 27.11.2019р. та здійснити обмін посвідки у зв`язку із досягненням ОСОБА_1 25-річного віку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються співмірно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судовий збір ОСОБА_1 в загальній сумі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції № 330Р-56СТ-К7М8-В18Е від 19.03.2020 року, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оскільки суд покладає ці витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-244, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Лиманського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, яка полягає в нездійсненні обміну посвідки на постійне проживання на території України ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 25-річного віку за її завою від 27.11.2019р.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Лиманського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання на території України у зв`язку із досягненням 25-річного віку та здійснити обмін посвідки за заявою ОСОБА_1 від 27.11.2019р.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37813884) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 23.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та тимчасовою непрацездатністю до 17.12.2020р. включно.

Суддя М.М. Аракелян

.