Рішення

від 22.12.2020 по справі 396/1820/19

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1820/19

Провадження № 2/396/64/20

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2020 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Стеценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, цивільну справу №396/1820/19 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ведющенко В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-92" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області звернувся представник в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним наказ №5-кд від 18.05.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 та поновити його на посаді складача потягів ТОВ «Контакт».

В обґрунтування позовних вимог представник вказує про наступне.

01.04.2016 року позивача ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 1-кд від 31.03.2016 року, було прийнято в товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт-92» на посаду складача потягів.

Призовною комісією Новоукраїнського району Кіровоградської області позивач ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, призваний на строкову військову службу та 18.05.2016 року був направлений у військову частину.

Позивач повідомив керівництво у телефонному режимі, що його призвано для проходження строкової військової служби та проходження медичної комісії 12.05.2016 року. Керівник ТОВ «Контакт-92» запропонував йому написати заяву на звільнення за власним бажанням. Позивач відмовився, на що керівник повідомив йому, що в такому випадку його буде звільнено за прогул без поважних причин.

З 18 травня 2016 року по 23 вересня 2016 рку позивач проходив строкову військову службу. З 23.09.2016 року по 23.09.2019 року проходив військову службу за контрактом.

Після проходження військової служби за контрактом позивач в кінці вересня 2019 року звернувся до керівництва ТОВ «Контакт-92» про те, що він готовий приступити до виконання своїх службових обов`язків. На що йому керівник повідомив, що він звільнений із займаної посади 18.05.2016 року за п.4 ст.40 КЗпП України і може приїхати та забрати свою трудову книжку.

11 жовтня 2019 року позивач був ознайомлений у ТОВ Контакт-92» з наказом № 5-кд від 18.05.2016 року про його звільнення та отримав трудову книжку. У видачі йому на руки копії вищезазнапченого наказу про звільнення позивачу було відмовлено.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, а прийняті ним рішення щодо зільнення позивача такими, що порушують чинне трудове законодавство та конституційні права позивача на працю.

Позивач вважає, що на період проходження ним строкової військової служби та військової служби за контрактом, займана ним посада мала б бути збережена за ним. Крім цього, відповіч був проінформований позивачем про причини відсутності його на робочому місці. Разом з тим відповідач вимог законодавства не дотримався та протиправно звільнив позивача із займаної ним посади.

При цьому, позивач вважає також незаконною і підставу звільнення останнього і займаної посади, оскільки у відповідача перш за все не було відібрано пояснення щодо причин відсутності на роботі, не враховано строки накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не видано наказ про звільнення та не проведено повного розрахунку. Крім того, позивач вважає, що був відсутній на робочому місці з поважних підстав та не вчиняв прогул.

Позивач вважає, що на нього, як на особу, що проходить військову службу в період дії особливого періоду поширювалися гарантії та пільги, визначені ст. 119 КЗпП України, зокрема, збереження місця роботи (посади).

Ухвалою судді від 11.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання.

12.05.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «Контакт-92», відповідно до якого представник просив відмовити у позові ОСОБА_1 .. Свій відзив мотивує тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» для громадян, призваних на строкову військову службу, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту. Таким днем є 18.05.2016 року. Але звільнено позивача за відсутність на робочому місці впродовж робочого дня - 15.05.2016 року (11 годин), про що свідчить Акт про відсутність на роботі позивача, складений 15.05.2016 року. Позивачу було направлено повідомлення про надання пояснень стосовно його відсутності на робочому місці, проте позивач пояснень відповідачу не надав, про що свідчить Акт № 25 про відсутність пояснень, складений 18.05.2016 року. Представник вважає, що позивач не повідомив відповідача про причини відсутності його на робочому місці та не навів жодних належних, достовірних доказів та пояснень, з яких саме поважних причин він був відсутній на робочому місці 15.05.2016 року. Повідомлення про призов на військову службу позивача з військомата на адресу відповідача не надходило. Отже відповідачу не було надано жодних заяв, документів, які б були підставою для видачі наказу про звільнення від роботи на період проходження строкової військової служби.

25.09.2020 року представником позивача подано заяву про відмову в частині позовних вимог та подано уточнюючу позовну заяву з уточненням мотивувальної та резолютивної частини позову, відповідно до якої представник позивача просив визнати незаконним та скасувати наказ № 5-кд від 18.05.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 25.09.2020 року заяву представника позивача задоволено, прийнято відмову представника позивача від частини позовних вимог про поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді в ТОВ «Контакт-92» та прийнято заяву про уточнення позовних вимог.

20.10.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з уточненням мотивувальної та резолютивної частини, відповідно до якого представник просив відмовити в позові ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 04.11.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, подано заяву про розгляд справи без участі представника та позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Контакт» в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, в позові просив відмовити (а.с.60-61). Від представника відповідача надходив відзив, відповідно до якого предсианвик просив в позові відмовити.

Відповідно до частини першої статті 233КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Верховний Суд України у своїй постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-1033цс17 зробив висновок, що повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника. У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Позивач вказує в позовній заяві, що отримав трудову книжку 11.10.2019 року та звернувся в місячний строк до суду 11.11.2019 року, копії наказу про звільнення не отримував.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно факту та дати вручення позивачу копії наказу про його звільнення або видачі трудової книжки. Направлені повідомлення про звільнення позивача та копії відповідного наказу № 5-кд від 18.05.2016 р. про звільнення (а.с.70,71,72) не свідчить про отримання останнім даного наказу, оскільки відсутня інформація стосовно його отримання позивачем (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо). Крім того, на момент направлення відповідачем на адресу позивача копії наказу про звільнення, останній вже був призваний на строкову військову службу. У зв`язку з чим судом приймаються доводи сторони позивача, що останній отримав трудову книжку 11.10.2019 року, оскільки зворотнього не доведено, тому позивачем строк для звернення з даним позовом не порушено.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відовідно до копії трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній був прийнятий до ТОВ «Контакт-92» на посаду складача потягів з 01.04.2016 року відповідно до наказу №1-кд від 31.03.2016 року (а.с.8-9).

Згідно копії війського квитка Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 18.05.2016 року, 23.09.2016 року на підставі контракту прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України, 23.09.2019 року звільнений в запас у зв`язку з закінченням строку контракту (а.с.4-6).

Відповідно до довідки Новоукраїнського районного військового комісаріату від 15.10.2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу з 18.05.2016 року по 23.09.2016 рік, військова служба за контрактом з 23.09.2016 року по 23.09.2019 рік (а.с.10).

Згідно копії справи №175 Новоукраїнського районного військового комісаріату Кіровоградської області щодо відомостей про видачу призовникам військово-облікових документів, іменних списків на команди, направлених з військового комісаріату у військову частину (а.с.157-166), вбачається, що ОСОБА_1 як призовник отримав військовий квиток 16.05.2016 року, проходив медичний огляд як призовник на збірному пункті в м.Кіровограді 13.05.2016 року ( копія картки медичного огляду призовника ОСОБА_1 на збірному пункті м.Кіровоград), повістку на ім`я ОСОБА_1 про явку для проходження призовної комісії 16.05.2016 року отримав 11.05.2016 р., повістку на ім`я ОСОБА_1 про явку для відправки отримав 16.05.2016р., згідно копії повістки, призовнику ОСОБА_1 було повідомлено, що його призвано на строкову військову службу та наказано 13.05.2016 року з`явитися для відправки на збірний пункт за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки від 02.06.2016 року солдат строкової військової служби ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до копії наказу №5-кд від 18.05.2016 року, ОСОБА_1 , звільнено 18.05.2016 року через відсутність на роботі 15 травня 2016 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.108).

Як вбачається з копії акта від 15.05.2016 року, ОСОБА_1 , складач поїздів ТОВ «Контакт-92», був відсутній на роботі без поважних причин з 07.00 год до 19.00 год, впродовж робочого дня (впродовж 11 годин) (а.с.67).

Директором ТОВ «Контакт-92» Хахаліним В.В. повідомлялося ОСОБА_1 , що йому у строк до 17.05.2016 року необхідно надати письмове пояснення щодо відсутності на роботі 15.05.2016 року. Вказане повідомлення було відправлене з м.Одеса на адресу проживання ОСОБА_1 в м.Новоукраїнка 15.05.2016 року. Дані про отримання відсутні (а.с.68).

Відповідно до акту №25 про відсутність пояснень від 18.05.2015 р., вбачається, що 15.05.2016 року ОСОБА_1 було направлено примірник повідомлення про надання письмових пояснень щодо його відсутності на роботі 15.05.2016 року з надання строку для надання пояснень до 17.05.2016 року та станом на 18.05.2016 року жодних пояснень від ОСОБА_1 до ТОВ «Контакт-92» не надходило (а.с.69).

Згідно повідомлення від 18.05.2016 року за №25 ОСОБА_1 було повідомлено, що його було звільнено з посади складача поїздів ТОВ «Контакт-92» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та йому необхідно прибути до головного офісу ТОВ «Контакт-92» в м.Одеса для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Вказане повідомлення було відправлене з м.Одеса на адресу проживання ОСОБА_1 в м.Новоукраїнка 18.05.2016 року. Дані про отримання відсутні (а.с.70).

Аналогічне повідомлення від 08.07.2016 року було направлене ОСОБА_1 повторно 12.07.2016 року. Дані про отримання відутні (а.с.71).

Згідно супровідного листа за №111 від 18.10.2016 року, директором ТОВ «Контакт-92» ОСОБА_1 направлено копію наказу про звільнення №5кд від 18.05.2016р.(а.с. 72). Даних про отримання немає.

Суд вважає, що дані спірні правовідносини регулюються наступним нормами права.

Згідно з ч.4 ст.40КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставою припинення трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності з ініціативи власником або уповноваженим ним органом є прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст.119КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Частиною 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період: військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба(навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст.1Закону України«Про оборонуУкраїни» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. За статтею 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, орган» місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ й організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене у дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року N 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4Закону України«Про РадуНаціональної безпекита оборониУкраїни» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Відповідно до статті 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу та Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Указом виконуючого обов`язки Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року прийняте рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців строком на 45 діб.

Таким чином з дня публікації Указу, тобто з 18.03.2014 року почався особливий період в Україні, рішень про закінчення якого на час розгляду даної справи Президентом України не приймалось.

Навпаки, в подальшому Указами Президента України від 06.05.2014 року, від 21.07.2014 року та від 14.01.2015 року оголошувалася часткова мобілізація військовослужбовців в декілька черг, які були в подальшому звільнені в запас.

Останнє рішення про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на час мобілізації на особливий період під час третьої черги часткової мобілізації було прийняте Указом Президента України № 441/2016 від 26.09.2016 року.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, після видачі цих Указів, Президент України не приймав.

Тобто відповідно до законодавства в Україні настав особливий період, який діє донині.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за працівниками, прийнятими на строкову військову службу в особливий період, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення.

Таким чином, позивач був прийнятий на військову службу під час виникнення кризової ситуації, яка загрожувала національній безпеці на проходження військової служби під час дії особливого періоду, який діє станом на сьогоднішній день.

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами третьої та четвертої статті 119КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але й тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Отже, за всіма працівниками, які з моменту виникнення кризової ситуації та під час особливого періоду уклали контракти (зокрема, і нові) на військову службу, зберігають місце роботи, посаду - до закінчення особливого періоду чи до дня фактичного звільнення (ч. 3 cт. 119 КЗпП).

Таким чином звільнення позивача на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, як працівника, прийнятого на військову службу за призивом, а вподальшому за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, та під час дії особливого періоду є незаконним, таким, що порушує вимоги п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Посилання представника відповідача у своєму відзиві на той факт, що позивач був відсутній на роботі протягом дня 15.05.2016 року, а днем початку проходження строкової служби є 18.05.2016 року, та позивач не повідомив відповідача про причини відсутності на роботі, судом не приймається, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив керівництво про причини відсутності його на роботі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив медичний огляд як призовник на збірному пункті в м.Кіровограді 13.05.2016 року, отримав військовий квиток як призовник 16.05.2016 року, справа відносно нього, Міністерством оборони України, розпочалася 11.05.2016 року.

Тому суд визнає протиправним та скасовує наказ №5-кд від 18.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, ч.4 ст.40 КЗпП України, оскільки як встановлено судом, прогул був вимушений через підготовку та перебуванням на військовій строковій службі з 18.05.2016 року по 23.09.2016 року та в подальшому перебуванням на військовій службі за контрактом з 23.09.2016 року по 23.09.2019 року у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, та під час дії особливого періоду на території України.

Щодо вирішення питання про розподіл судового збору, суд виходить з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору при поданні позовної заяви.

Відповідно до ст.4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України про «Державний бюджет на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.

На підставі ст.141ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 141, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-92» (код ЄДРПОУ 19205319) від 18.05.2016 року №5-кд про звільнення ОСОБА_1 з посади складача потягів у зв`язку із прогулом без поважних причин, за підставі ч.4 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-92» (код ЄДРПОУ 19205319, адреса: 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 44) в дохід держави (банк отримувача - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО - 899998, рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: А. А. Русіна