Рішення

від 23.12.2020 по справі 636/243/19

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/243/19

Провадження № 2/636/16/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова Ірина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова Ірина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним. Позовна заява мотивована тим, що батьком її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2009 року, проживаючи в АДРЕСА_1 . З різною періодичністю з ними проживав і батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Таке спільне проживання було викликано тим, що дідусь її сина ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, у зв`язку із чим у нього погіршувалося здоровя, він потроху втрачав зір, а в стані сп`яніння міг втрачати контроль над своїми діями.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Однак і після смерті останнього вона із сином продовжувала спілкуватися з батьком чоловіка, оскільки інших родичів у нього не було, постійно навідували ОСОБА_5 за місцем його реєстрації в с. Волхів Яр Чугуївського району Харківської області, привозили продукти харчування, допомогали по господарству , а під час погіршення стану його здоров`я забирали до себе в село Семенівка, де надавали належний догляд та піклування. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Її малолітній син ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 за правом представлення (після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Звернувшись в установлений законом термін до Чугуївської державної нотаріальної контори в інтересах малолітнього сина із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , вона дізналася, що останній за життя склав заповіт на користь сторонньої особи - ОСОБА_3 , який був посвідчений 29 листопада 2016 року секретарем Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садовою І.А. Про існування цього заповіту вона не знала, хоча і спілкувалася із ОСОБА_5 майже до його смерті.

Позивач (законний представник малолітнього ОСОБА_2 ) зазначала, що заповіт є недійсним, оскільки був складений на користь відповідача не з власної волі, а під впливом порушення свідомості у ОСОБА_5 в зв`язку з довготривалим алкогольним сп`янінням, оскільки на протязі семи днів до часу складання заповіту вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_3 . На час посвідчення заповіту стан ОСОБА_5 був нестабільним, він не все розумів, а тому бажання розпорядитися належним майном таким чином не відповідало його внутрішній волі, оскільки ОСОБА_5 як до складання заповіту, так і після цього наголошував їй, що після його смерті все, що в нього є, дістанеться його єдиному онуку - ОСОБА_2 . Вважала, що відповідач, маніпулюючи залежністю ОСОБА_5 від алкоголю, використавши його безпорадний стан, ввівши його в оману. Змусив останнього проти його волі скласти заповіт на свою користь. Просила визнати цей заповіт недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

Подалі позивач ОСОБА_1 надала заяіу про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала за заявленими підставами.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у зв`язку з недоведеністю. Подалі відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Третя особа - секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова І.А. просила розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 жовтня 2017 року Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, Харківська область, Шевченківський район, село Семенівка, про що 15 серпня 2012 року складено відповідний актовий запис № 04. Батьки: батько - ОСОБА_4 ,громадянин України; мати - ОСОБА_1 . громадянка України(а.с.7). Останні перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01 жовтня 2015 року виконавчим комітетом Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 29 років, про що 01 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 23. Місце смерті: Україна, Харківська область, Шевченківський район, село Семенівка(а.с.9).

Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 22 травня 1986 року Семенівською сільською радою Шевченківського району(а.с.8).

Як вбачається з копії дублікату заповіту, виданого 11 травня 2017 року секретарем Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Данашовському С.М., за життя ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Волхів Яр, Чугуївського району Харківської області, проживає в АДРЕСА_2 , 29 листопада 2016 року склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження:

-земельну ділянку розміром 6,2133 га, яка належить йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 787119;

- земельну ділянку розміром 6,2122 га, яка належить йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19076338, заповів у власність ОСОБА_3 в цілому. В заповіті зазначено, що заповіт записаний секретарем Волхово-Ярської сільської ради ОСОБА_7 , зі слів заповідача ОСОБА_5 , якому роз`яснені

зміст ст.ст. 1241,1254,1307 Цивільного кодексу України. Заповіт прочитано заповідачем особисто вголос до його підписання і власноручно підписаний ним в присутності секретаря Волхово-Ярської сільської ради. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках. Перший із яких зберігається в справах виконавчого комітету Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області, а другий - видається заповідачу. Зареєстровано в реєстрі за № 190 (а.с.11).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 22 березня 2017 року виконавчим комітетом Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: Україна, Харківська область, Чугуївський район, село Волхів Яр,

помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 років, про що 22 березня 2017 року складено відповідний актовий запис № 07. Місце смерті: Україна, Харківська область, Чугуївський район, село (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у зв`язку із чим ОСОБА_1 (як законний представник свого малолітнього сина -спадкоємця першої черги за законом за представленням) звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала від Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області відповідь за № 6644/02-14 про те, що до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за заповітом від 29.11.2016 року після смерті ОСОБА_5 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( спадкова справа № 483/2017 р.,зареєстровано в реєстрі за № 12630), посвідченого та виданого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлер О.Б., ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 від 29.11.2016 року, посвідченого Волхово-Ярською сільською радою Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 190. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на земельну ділянку площею 6,2133 га, кадастровий номер 6325482500:01:000:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області. Це право власності на земельну ділянку належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 787119, виданого 03 січня 2003 року Чугуївською райдержадміністрацією на підставі розпорядження голови Чугуївської райдержадміністрації від 17.12.2002 року № 348 тиа зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №81 (а.с.28).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України .

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За правилами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 3 Закону України Про психіатричну допомогу визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Заповіт оспорюється позивачем ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України, в обґрунтування позову вона зазначила, що на момент складання оспорюваного заповіту спадкодавець ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій, оскільки був складений на користь відповідача не з власної волі, а під впливом порушення свідомості у ОСОБА_5 в зв`язку з довготривалим алкогольним сп`янінням , а тому заповіт є недійсним.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у п. 16 роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, суд відповідно до ст. 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Судом відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 12 ЦПК України роз`яснені сторонам їх процесуальні права та обоаязки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Між тим позивач ОСОБА_1 відмовилася від проведення судової посмертної психіатричної експертизи з метою встановлення психічного стану спадкодавця у момент складення оспорюваного заповіту. Відповідач такого клопотання не заявляв(а.с. 32,42-43).

Як вбачається з відповіді Комунального підприємства Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Чугуївської районної ради Харківської області від 24.10.2018 № 01-14/1094 на запит адвоката Чугуївської юридичної консультації ОСОБА_8 за медичною допомогою у амбулаторію с.Волхів Яр не звертався. З інформації працівників сільської ради (зі слів) був особою з інвалідністю по зору.Вів асоціальний образ життя : зловживав спиртними напоями і т.п. Працівниками сільської ради був оформлений у інтернат. Який самовільно залишив, Амбулаторна карта пацієнта була передана з усіма документами представникам сільської ради. Інших медичних документів у амбулаторії с. Волхів Яр немає(а.с.14).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, суд зазначає, що наявність підстав для визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним залежить від встановлення факту про те, що спадкодавець на час його укладення не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Між тим судом не встановлено обставин, які безспірно свідчать про те, що на час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Під час складання заповіту порушень вимог закону щодо форми та порядку його посвідчення не встановлено, доказів невідповідності змісту заповіту волі спадкодавця позивачем ОСОБА_1 не надано, а тому підстави для визнання заповіту недійсним відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця , непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує, онуки спадкодавця, до цього переліку не входять, а відтак право на спадкування за обов`язковою часткою не мають.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 225, 1257,1267 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова Ірина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повне рішення складено 15 жовтня 2020 року.

Суддя: