ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
09 вересня 2020 року
м. Харків
справа № 636/243/19
провадження № 22-ц/818/2273/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Гришиної А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар Волохово - Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області - Садова Ірина Анатоліївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року в складі судді Карімова І.В.,
у с т а н о в и в :
21 січня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова Ірина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що батьком її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2009 року, проживаючи в АДРЕСА_1 . Періодично з ними проживав і батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , оскільки останній зловживав спиртними напоями, у зв`язку із чим у нього погіршувалося здоров`я, він потроху втрачав зір, а в стані сп`яніння міг втрачати контроль над своїми діями.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Однак і після смерті останнього вона із сином продовжувала спілкуватися з батьком чоловіка, оскільки інших родичів у нього не було, постійно навідували ОСОБА_5 за місцем його реєстрації в с. Волхів -Яр Чугуївського району Харківської області, привозили продукти харчування, допомогали по господарству, а під час погіршення стану його здоров`я забирали до себе в село Семенівка Шевченківського району Харківської області, де надавали належний догляд та піклування. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Її малолітній син ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 за правом представлення. Звернувшись в установлений законом термін до Чугуївської державної нотаріальної контори в інтересах малолітнього сина із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , вона дізналася, що останній за життя склав заповіт на користь сторонньої особи - ОСОБА_3 , який був посвідчений 29 листопада 2016 року секретарем Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садовою І.А.
Зазначала, що заповіт посвідчений 29 листопада 2016 року секретарем Волохово - Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садовою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 190 є недійсним, оскільки був складений на користь відповідача не з власної волі, а під впливом порушення свідомості у ОСОБА_5 у зв`язку з довготривалим алкогольним сп`янінням. На час посвідчення заповіту стан ОСОБА_5 був нестабільним, він не все розумів, а тому бажання розпорядитися належним майном таким чином не відповідало його внутрішній волі, оскільки ОСОБА_5 як до складання заповіту, так і після цього наголошував їй, що після його смерті все, що в нього є, дістанеться його єдиному онуку - ОСОБА_2 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог.
18 січня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було застосовано положення частини першої статті 225 ЦК України, згідно з якою правочин, який вчинено дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнана судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі його смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, секретар Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садова І. А. рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_4 (а. с. 7).
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 жовтня 2015 року виконавчим комітетом Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а. с. 9).
Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22 травня 1986 року Семенівською сільською радою Шевченківського району (а. с. 8).
11 травня 2017 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку розміром 6,2133 га, яка належить йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 787119, та земельну ділянку розміром 6,2122 га, яка належить йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19076338. Заповіт посвідчено секретарем Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області Садовою І. А. та зареєстровано в реєстрі за № 190 (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 22 березня 2017 року виконавчим комітетом Волхово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області (а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_5 у шестимісячний строк до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 (як законний представник свого малолітнього сина -спадкоємця першої черги за законом за правом представлення), але їй було відмовлено у прийнятті спадщині у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за заповітом від 29 листопада 2016 року після смерті ОСОБА_5 (а. с. 12).
Як вбачається з відповіді на запит адвоката Чугуївської юридичної консультації І. Слурденко Комунального підприємства Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Чугуївської районної ради Харківської області від 24 жовтня 2018року № 01-14/1094 ОСОБА_5 за медичною допомогою в амбулаторію с. Волхів - Яр Чугуївського району Харківської області не звертався. З інформації працівників сільської ради (зі слів) був особою з інвалідністю по зору. Вів асоціальний образ життя: зловживав спиртними напоями і т.п. Працівниками сільської ради був оформлений у інтернат, який самовільно залишив. Амбулаторна карта пацієнта була передана з усіма документами представникам сільської ради. Інших медичних документів в амбулаторії с. Волхів - Яр Чугуївського району Харківської області немає ( а. с. 14).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. Недотримання вказаної вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України .
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Заповіт, складений ОСОБА_5 29 листопада 2016 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений приватним нотаріусом.
Належних та допустимих доказів щодо невідповідності заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачкою надано не було.
Позивачкою не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було застосовано положення частини першої статті 225 ЦК України, є необґрунтованими, зважаючи на те що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13 вересня 2021 року.
Головуючий - А.В. Котелевець
Судді - І.В. Бурлака
О.М. Хорошевський
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2021 |
Оприлюднено | 14.09.2021 |
Номер документу | 99547292 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Котелевець А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні