Рішення

від 21.12.2020 по справі 640/10418/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/10418/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ Сео-Студіо до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ Сео-Студіо (далі також - позивач) із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №КВ5/1063/АВ/П від 22.01.2020, визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №КВ5/1063/АВ/ТД/ФС-36 від 25.02.2020 у розмірі 283 380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані припис та постанова прийняті на підставі недостовірних висновків акту інспекційного відвідування та незаконних дій інспектора праці.

Також позивачем подано заяву про вжиття заході забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з ТОВ Сео-Студіо на підставі постанови про накладення штрафу №КВ5/1063/АВ/ТД/ФС-36 від 25.02.2020, винесеної першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області ОСОБА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 заяву позивача задоволено та зупинено стягнення на підставі постанови про накладення штрафу №КВ5/1063/АВ/ТД/ФС-36 від 25.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем на адресу суду подано відзив на заявлений адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним рішень, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 26.12.2019, наказу від 09.01.2020 №36 та направлення на проведення інспекційного відвідування №5 від 09.01.2019 Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Ющенко В.П. проведено інспекційне відвідування ТОВ Сео-Студіо з питань дотримання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

10.01.2020 інспектором праці винесено вимогу про надання документів в строк до 15.01.2020, які було надано товариством своєчасно.

За результатами чого складено акт від 22.01.2020 №КВ5/1063/АВ, в якому вказано про порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, ПКМУ №413, оскільки , на думку інспектора, гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 працювали на підприємстві без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та без повідомлення ДФС про прийняття на роботу. Натомість з ОСОБА_3 був укладений цивільно-правовий договір, який має всі ознаки трудового договору, стосовно ОСОБА_2 кервник товариства зазначив, що він у них не працював.

22.01.2020 інспектором праці винесено Припис по усунення виявлених порушень №КВ5/1063/АВ/П, яким зобов`язано товариство до 22.02.2020 усунути порушення.

22.01.2020 інспектором праці складено на директора ТОВ Сео-Студіо ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення №КВ5/1063/АВ/ПТ, яким накладено штраф на підставі ч.3 ст.41 КУпАП.

У свою чергу, позивачем 05.02.2020 товариство надало зауваження на акт; 14.02.2020 подано інспектору праці письмові пояснення щодо інспекційного відвідування; 14.02.2020 подано скаргу на дії інспектора Ющенко В.П. ; 05.02.2020 до відповідача подано скаргу на припис, яка залишена без задоволення; 19.03.2020 подано скаргу на припис до керівника Держпраці, в подальшому відмовлено у її задоволенні.

10.04.2020 ТОВ Сео-Студіо отримало постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.02.2020 №КВ5/1063/АВ/ТД/ФС-36.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 закрпілено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, ГУ Держпраці у Київській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 зі змінами (далі - Порядок №823).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

З поданих позивачем документів вбачається цивільно-правова угода від 27.05.2019 відповідно до п.1.1, п.3.1 Договору №ЦПУ б/н від 27.05.2019 укладеного між ТОВ Сео-Студіо , як Замовником, та гр. ОСОБА_2 , як виконавцем, про надання робіт (послуг), перелік вказаний в цьому пункті Договору. Виконавець зобов`язується за винагороду, по замовленню надати послуги (виконати роботи), зазначені в п.1.1 цього Договору. Відповідно до п.1.2. договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно з урахуванням вимог замовника організовує виконання роботи (надання послуг).

Відповідно до п.4.2, п.4.6 Договору оплата наданих послуг здійснюється протягом 3 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 днів із дня отримання від виконавця акту повинен підписати його або надати обґрунтоване заперечення.

Відповідно до п.9.1 Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом одного року. Якщо за 14 календарних днів до моменту закінчення строку жодна із сторін письмово не повідомить про намір розірвати договір, строк продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.

Щодо гр. ОСОБА_3 , то останній зареєстрований як ФОП з 05.08.2014, здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі за КВЕДами, які співпадають з предметом договору, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На час інспекційного відвідування між позивачем та гр. ОСОБА_3 укладено Договір №ЦПУ-17/12/19, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як виконавець, зобов`язується виконати роботи (надати послуги). Перелік яких викладено в п.1.1 Договору по замовленню Замовника (позивача), тобто предметом договору є результат - отримання послуги, при цьому на свій ризик, самостійно організовує роботу (п.1.2), за винагороду (виконати роботу) (п.2.1), вартість послуг встановлюється відповідно до обсягу виконаних робіт, які вказуються в акті виконаних робіт, де зазначається сума, що підлягає оплаті (п.3.1), також визначено порядок оплати послуг (п.3.4). На виконання зазначеного Договору та на підтвердження наданих послуг, 10.02.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, а 11.02.2020 позивачем сплачено вказані в акті послуги.

Таким чином, сторонами цивільно-правових угод: позивачем та фізичними особами досягнуто згоди щодо виконання робіт за встановленими умовами.

Відповідач в акті інспекційного відвідування та в оскаржуваній постанові посилається на норми цивільного та трудового законодавства.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частино 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

А також на рекомендації листа Мінпраці від 26.12.2003 №06/1-4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду , відповідно до висновків якого, серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п."а" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами - гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 договорів виконання робіт (надання послуг) порушення чинного законодавства України.

Відповідно до укладених договорів факт надання послуг з боку виконавців засвідчується актами приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові угоди, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

В силу вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять додаткових доказів понесення позивачем судових витрат, крім витрат про сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ТОВ Сео-Студіо задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис №КВ5/1063/АВ/П від 22.01.2020 року Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень.

Визнати протиправною та скасувати постанову №КВ5/1063/АВ/ТД/ФС-36 від 25.02.2020 року Головного управління Держпраці у Київській області про накладення на ТОВ Сео-Студіо штрафу у розмірі 283 380,00 грн.

Стягнути на користь ТОВ Сео-Студіо (код ЄДРПОУ 39328804) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14.05.2020 року, втрачають чинність з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: ТОВ Сео-Студіо (04159, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39328804);

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок № 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій