Постанова

від 15.12.2020 по справі 520/1545/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 р.Справа № 520/1545/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивачів Рисенка В.М.,

представника відповідача Безродного О.В.,

представників третіх осіб Байгер А.І., Шевцової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.04.20 року по справі № 520/1545/19

за позовом Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" , ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради треті особи Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №2" , Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3" , Комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо" , Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо"

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, Громадська організація "Харківський антикорупційний центр" та ОСОБА_1 , звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №2", Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3", Комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо", Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо", в якому просили суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 06 лютого 2019 року №72 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення № 72 є регуляторним актом та прийняте з прямим порушенням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не спростовано, що оскаржуване рішення № 72 є регуляторним актом та прийняте з прямим порушенням вимог ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Зазначеним рішенням фактично змінено норми права, якими передбачалось визначення вартості проїзду у тролейбусах та трамваях м. Харкова, тобто відбулись зміни у обов`язкових правилах поведінки для комунальних підприємств "Тролейбусне депо № 2", Тролейбусне депо № 3", "Жовтневе трамвайне депо", " Салтівське трамвайне депо" у відносинах із невизначеним колом осіб (пасажири, споживачі транспортної послуги.) Ці правила розраховані на неодноразове застосування протягом невизначеного часу та спрямовані на регулювання господарської діяльності зазначених комунальних підприємств по наданню транспортних послуг в частині визначення ціни таких послуг для невизначеного кола осіб. Також, оскаржуване рішення виконавчого комітету ХМР підписане секретарем ХМР, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України та положенням ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач ВК Харківської міської ради зазначає, що позивачем не доведено, яким саме чином рішення ВК ХМР від 06.02.2019 № 72 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)" порушує їх права, свободи та інтереси. Також зазначає, що оскаржуване рішення не має ознак нормативно-правового або регуляторного акту та не потребує проходження відповідної процедури, передбаченої ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Крім того, оскаржуване рішення визнано таким, що втратило чинність у зв`язку з прийняттям Виконкомом ХМР рішення № 349 від 22.05.2019, яким встановлені аналогічні тарифи на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом).

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник КП "Тролейбусне допе № 3" зазначає, що позивачем не доведено, які саме його права і свободи порушені внаслідок нібито бездіяльності ХМР, яким чином така бездіяльність порушує або перешкоджає здійсненню цих прав і свбод, а тому потребує правового захисту в суді. Також зазначає, що на час розгляду спору судом першої інстанції, оскаржуване рішення № 72 втратило чинність, у зв`язку із прийняттям рішення Виконкому ХМР № 349 від 22.05.2019.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник третіх осіб КП "Тролейбусне депо № 2", КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Салтівське трамвайне депо" зазначає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету ХМР від 06.02.2019 № 72 є актом, що регулює відносини між власником (засновником) та заснованими на базі комунальної власності підприємствами-перевізниками щодо економічних параметрів їх діяльності, відтак прийняття оскаржуваного рішення здійснено в межах компетенції органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник третьої особи КП "Тролейбусне депо № 3" Шевцова Ю.В. та представник третіх осіб КП "Тролейбусне депо № 2", КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Салтівське трамвайне депо" Байгер А.І. в судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 06.02.2019 виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення № 72 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)", яким встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (тролейбусом), які надають комунальні підприємства "Тролейбусне депо №2", "Тролейбусне депо № 3", у розмірі 6,00 грн. за разове перевезення одного пасажира або одного місця багажу; тарифи на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм), які надають комунальні підприємства "Жовтневе трамвайне депо", "Салтівське трамвайне депо", у розмірі 6,00 грн. за разове перевезення одного пасажира або одного місця багажу.

Посилаючись на порушення процедури прийняття рішення виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 06 лютого 2019 року № 72 "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)", позивачі оскаржили його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із статтею 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, переробки та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги централізованих постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно з ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі його створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт" місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також розробляють регіональні та місцеві програми його розвитку і забезпечують їх виконання, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, інформують населення про зміни, що стосуються надання транспортних послуг, забезпечують координацію роботи, пов`язаної з функціонуванням міського електричного транспорту та інших видів міського транспорту, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.

Згідно із ст. 14 Закону України "Про міський електричний транспорт" тарифна політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень.

Установлення тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення беззбиткової роботи перевізників та забезпечення захисту малозабезпечених громадян. У разі встановлення рівня тарифу, який не покриває витрат, пов`язаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Оплата замовником обсягів надання транспортних послуг здійснюється відповідно до Правил надання послуг міським електричним транспортом.

Розрахунки тарифів на проїзд здійснюються відповідно до Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Діючі тарифи на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом) не відшкодовували економічно обґрунтовані витрати підприємств по наданим послугам і не забезпечували доходи, необхідні для безперебійної та безаварійної перевезення пасажирів. За період з моменту введення діючих тарифів відбулося зростання складових собівартості послуг. Необхідність підвищення тарифів викликана низкою об`єктивних причин: зростання витрат на оплату праці, матеріали, вартість енергоносіїв та інших витрат.

З метою приведення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом) у відповідність з економічно обґрунтованими витратами, комунальні підприємства "Тролейбусне депо №2", "Тролейбусне депо №3", "Жовтневе трамвайне депо", "Салтівське трамвайне депо" виконані розрахунки тарифів в розмірі 6,00 грн. на одне пасажироперевезення.

Доцільність встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом) підтверджена висновками Департаменту інфраструктури та Департаменту економіки та комунального майна.

На підставі ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" зазначений проект рішення був спрямований для розгляду Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Зауважень щодо порядку формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом) від відділення Антимонопольного комітету не надходило.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регулюється Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону №1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Аналіз регуляторного впливу - це документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Відповідно до ч. 4 Закону №1160-IV, принципами державної регуляторної політики є: доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону №1160-IV, регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження. Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

За приписами частин першої - другої, шостої статті 8 Закону №1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акту його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень та пропозицій. Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

Порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій визначений статтею 9 Закону №1160-IV, а способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності наведені у статті 13 цього Закону. Так, частиною другою цієї норми установлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Відповідно до статті 14 Закону України 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI) розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття ( ч. 2 - 3 ст.15 Закону №2939-VI).

Колегія суддів зазначає, хоча судовим розглядом не встановлено факту оприлюднення плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2019, однак матеріали місять докази щодо опублікування проектів рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, в тому числі проекту рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 72 "Про встановлення тарифу на послугу з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)" .

Так, в повідомленні про оприлюднення проекту рішення виконавчого комітету Харківської міської ради зазначено, що зауваження та пропозиції щодо проекту рішення приймаються Департаментом інфраструктури Харківської міської ради та Управлінням тарифної політики Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Таким чином, вказані обставини спростовують доводи позивача ОСОБА_1 про порушення приписів ст. 9 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики" щодо неможливості надання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, оскільки під час ознайомлення з вказаним проектом ОСОБА_1 не був позбавлений права вчинити вказані дії.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар сільської, селищної, міської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 № 121/07 затверджено Статут територіальної громади міста Харкова (далі - Статут).

На підставі ч. 7 ст. 36 Статуту виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету приймає рішення, що підписуються міським головою, а в разі його відсутності - головуючим на засіданні.

Розпорядженням Харківського міського голови від 06.02.2019 № 142/2к "Про зміну тривалості роботи" змінено тривалість роботи міського голови, встановивши наступний режим з 09.00 до 13.00.

Згідно з п. 2 цього розпорядження на час відсутності міського голови його повноваження відповідно до ст.ст. 42, 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" покладено на секретаря міської ради ОСОБА_2 .

Засідання виконавчого комітету Харківської міської ради, на якому прийнято оскаржуване рішення, відбулося о 15.00, що підтверджується витягом з протоколу засідання виконавчого комітету, отже, здійснення ОСОБА_2 06.02.2019 повноважень міського голови під час головування на засіданні виконавчого комітету, а також підписання рішень виконавчого комітету є таким, що відповідає нормативно-правовим актам та приписам чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що 22.05.2019 виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 349 "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)", яким встановлено тариф на послугу з перевезення пасажирів електричним транспортом у розмірі: для фізичних осіб 6,00 грн. за разове перевезення одного пасажира або одного місця багажу; для юридичних осіб 6,00 грн. за разове перевезення одного пасажира або одного місця багажу (п. 1 рішення).

Пунктом 2 рішення визнано таким, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.2018 № 202 "Про встановлення тарифу на послугу з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)", від 06.02.2019 № 72 "Про встановлення тарифу на послугу з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)", від 20.02.2019 № 87 "Щодо послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)".

Рішення набирає чинності з дня офіційного оприлюднення (п. 5 рішення).

Зазначене Рішення оприлюднене 22.05.2019 на офіційному сайті Харківської міської ради, Харківського міського голови, виконавчого комітету, а також у Харківській міській газеті "Харьковские Известия" від 23.05.2019 № 44.

09 квітня 2019 року проект рішення від 22.05.2019 №349, як регуляторний акт, оприлюднений на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету разом з повідомленням про оприлюднення проекту рішення виконавчого комітету міської ради "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)". Також відповідно до закону оприлюднений аналіз регуляторного впливу до проекту цього рішення з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

09 квітня 2019 року проект цього рішення разом з аналізом регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань розміщений в Харківській міській газеті "Харьковские Известия" № 27.

16 квітня 2019 року проект цього рішення також оприлюднений на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету 16 квітня 2019 року разом з повідомленням про оприлюднення проекту рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міський електричний транспорт" міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

Статтею 55 Конституції України, визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Частиною 9 ст. 160 КАС визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві повинно бути наведено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів вважає, що порушення прав позивачів на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не відбулося.

За правовим висновком, викладеним колегією суддів судової палати в адміністративний справах Верховного Суду України у постанові від 03.04.2007 року (справа за позовом ОСОБА_3 до Харківської обласної ради про визнання протиправним рішення), - порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення якщо допущені порушення вплинули або могли вплинути на його правильність.

Серед підстав, наведених позивачами, в обґрунтування вимог свого позову відсутні підстави які б спростовували вартісну величину одиниці калькулювання собівартості транспортної послуги, розрахованої та застосованої відповідачем у рішенні № 72 від 06 лютого 2019 року. Колегія суддів зауважує, що доводи позивачів зводяться до недотримання відповідачем процедури прийняття регуляторного акта. Однак, при цьому позивачі не визначили (не надали відповідних доказів) - яким чином ( у якій формі, оперуючи якими даними, тощо) вони мали намір приймати участь в прийнятті відповідачем рішення "Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу міським електричним транспортом (трамваєм та тролейбусом)" та яким чином змінилась б вартісна величина одиниці калькулювання собівартості транспортної послуги внаслідок їхньої участі в процесі прийняття цього рішення.

Виходячи з положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституції України та міжнародними договорами України, а також дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Чинним законодавством не передбачена можливість подання позову в "інтересах правопорядку" або "в інтересах громади". При цьому, позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому.

Серед підстав, наведених позивачами в обґрунтування вимог адміністративного позову, відсутні такі підстави як порушення власних майнових та (або) немайнових прав внаслідок прийняття відповідачем 06 лютого 2019 року рішення № 72.

Таким чином, за відсутності аргументів щодо наявності факту порушення прав ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі № 520/1545/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 24.12.2020 року