Постанова

від 23.12.2020 по справі 520/4861/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 520/4861/19

адміністративне провадження № К/9901/1435/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/4861/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (головуючий суддя Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Перцова Т.С.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо незаконного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу позивача щодо його освіти без його згоди та втручання в його особисте життя шляхом направлення незаконних запитів № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15 серпня 2018 року та № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03 вересня 2018 року до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України про графік навчання, дні і розклад занять, порядок навчання, та подальшого поширення отриманої інформації третім особам, в тому числі до Харківського окружного адміністративного суду;

1.2. визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо незаконного отримання від Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України на підставі запитів № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15 серпня 2018 року та № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03 серпня 2018 року незаконних роз`яснень про збереження посади позивача та заробітної виплати на час навчання, а також виплати збереженої заробітної плати, надання яких не належить до повноважень Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України, та подальшого поширення цих роз`яснень третім особам, в тому числі до Харківського окружного адміністративного суду;

1.3. зобов`язати ГУ ДФС у Харківській області знищити персональні дані позивача, як зібрані з порушенням вимог Закону України Про захист персональних даних , а саме: запит ГУ ДФС у Харківській області до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15 серпня 2018 року; запит ГУ ДФС у Харківській області до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03 вересня 2018 року; відповідь Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії на запит ГУ № 01-1201/01-02 від 23 серпня 2018 року; відповідь Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії на запит ГУ № 01-1253/12 від 05 вересня 2018 року;

1.4. стягнути з ГУ ДФС у Харківській області на користь позивача 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями;

1.5. стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, за бюджетною програмою 3504030 на користь позивача 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області.

1.6. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, Головне управління ДПС у Харківській області без його відома та згоди збирало його персональні дані щодо освіти та у подальшому їх поширювало і використовувало. Позивач зазначає, що згоду на обробку його персональних даних він не надавав. Вважає такі дії суб?єктів владних повноважень протиправними та втручанням в його особисте життя.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв правомірно, оскільки одержання згоди від суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних не вимагається у випадку витребування таких даних суб`єктом владних повноважень у межах наданих йому повноважень.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує про те, що суди попередніх інстанцій не застосували положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Законів України Про захист персональних даних , Про доступ до публічної інформації , не нали оцінку доводам позивача, доказам наданим ним, щодо протиправного збирання, розповсюдження відповідачем персональних даних щодо його освіти без згоди позивача. Наголошує, що, враховуючи протиправність дій відповідача, він зобов`язаний відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.

3.2. Також вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства не задовольнив його клопотання про зупинення провадження в цій справі до розгляду справи №520/5575/19 та набрання законної сили судовими рішеннями. На думку позивача, судові рішення в справі №520/5575/19, якими суд визнав протиправними дії щодо збирання і поширення інформації про його персональні дані, безпосередньо пов`язані з предметом спору у цій справі.

3.3. Головне управління ДПС у Харківській області подало відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловило незгоду з викладеними позивачем у скарзі доводами та повідомило свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, просило судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач перебуває на державній службі на посаді заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області із 31 липня 2017 року.

5. Позивач зарахований на денну форму навчання за державним замовленням за спеціальністю Публічне управління та адміністрування до Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України на підставі наказу Національної академії державного управління при Президентові України № 523-ос від 23 липня 2018 року, про що ним особисто повідомлено ГУ ДПС у Харківській області шляхом надання оригіналу повідомлення Національної академії державного управління при Президентові України.

6. 10 серпня 2018 року позивач звернувся до начальника ГУ ДФС у Харківській області та начальника Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою, в якій просив невідкладно 13 липня 2018 року прийняти наказ про збереження його посади та заробітної плати на строк професійного навчання за державним замовленням у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на строк 16 місяців, а саме: з 01 вересня 2018 року по 01 січня 2020 року.

7. 15 серпня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області направлено запит до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України № 34034/10/20-40-04-01-18 з проханням надати роз`яснення порядку зарахування на професійне навчання за державним замовленням за спеціальністю Публічне управління та адміністрування , умов навчання та збереження на час навчання за державним службовцем його посади та заробітної плати.

8. 23 серпня 2018 року Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України листом № 01-1201/01-02 надав відповідь, в якій з посиланням на пункт 10 Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю Публічне управління та адміністрування галузі знань Публічне управління та адміністрування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №789, пункти 21, 24 Положення при прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2013 року № 255, частину сьому статті 48 Закону України Про державну службу , статтю 1 Закону України Про оплату праці , роз`яснив, що особа не припиняє державну службу, а направляється на навчання згідно зі статтею 48 Закону України Про державну службу . При цьому на час такого навчання збережена за нею посада займається іншою особою строково. Законом не передбачено виплати заробітної плати одночасно з виплатою стипендії державним службовцям, направленим на навчання.

9. 03 вересня 2018 року ГУДФС у Харківській області звернулося до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України із запитом, в якому, зазначаючи, що вступ до інституту на денну форму навчання є одноосібним рішенням ОСОБА_1 , просило надати витяг з наказу про зарахування його слухачем Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на денну форму навчання за спеціальністю Публічне управління та адміністрування ; уточнити період навчального курсу та графік навчального процесу (академічний графік навчання); надати роз`яснення чи є необхідність в направленні його на навчання з відривом від служби.

10. 05 вересня 2018 року Харківський регіональний інститут державного управління листом № 01-1253/12 надав відповідь, в якій послався на наявність наказу від 23 липня 2018 року № 523-ос про зарахування ОСОБА_1 - заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова на денну форму навчання зі строком навчання 1 рік 4 місяці (01 вересня 2018 року - 31 грудня 2019 року). Заняття слухачів проводяться поза робочим часом: середа, п`ятниця - з 18.20 по 21.00; субота - з 8.30 до 14.40. З посиланням на Закон України Про державну службу зазначено, що на період навчання державного службовця за денною формою навчання за державним замовленням його трудова книжка зберігається за місцем роботи. Згідно із Законом України Про оплату праці , роз`ясненнями Національного агентства України з питань державної служби (листи від 01 серпня 2018 року № 5590/13, від 20 серпня 2018 року №55-р/3), Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, інститут зазначив, що не передбачено виплати заробітної плати одночасно з виплатою стипендії державним службовцям, які навчаються в закладах освіти.

11. Вважаючи такі дії відповідачів втручанням в його особисте життя, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

17. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

18. Згідно із частинами першою, другою статті 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

19. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її освіту.

20. Відповідно до статті 11 Закону України Про захист персональних даних підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

21. Статтею 14 Закону України Про захист персональних даних встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.

22. Згідно із частиною першою статті 16 Закону України Про захист персональних даних порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України Про доступ до публічної інформації , крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

23. За правилами частини четвертої статті 19 Закону України Про захист персональних даних органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.

24. Про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб`єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом (частина перша статті 21 Закону).

25. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України Про захист персональних даних повідомлення, зазначені у частині першій цієї статті, не здійснюються у разі: 1) передачі персональних даних за запитами при виконанні завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом; 2) виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, передбачених законом; 3) здійснення обробки персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях; 4) повідомлення суб`єкта персональних даних відповідно до вимог частини другої статті 12цього Закону.

26. Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

27. Згідно із частиною другою статті 5 Закону України Про захист персональних даних не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

28. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме : національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, тощо, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійснення функцій держави або органів місцевого самоврядування. Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

29. Відповідно до пункту 342.1 статті 342 Податкового Кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

31. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку з тим, що позивач вважає протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення 15 серпня 2018 року запиту до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України № 34034/10/20-40-04-01-18 з проханням надати роз`яснення порядку зарахування на професійне навчання за державним замовленням за спеціальністю Публічне управління та адміністрування , умов навчання та збереження на час навчання за державним службовцем його посади та заробітної плати; а також направлення 03 вересня 2018 року запиту, в якому, зазначаючи, що вступ до інституту на денну форму навчання є одноосібним рішенням ОСОБА_1 , просило надати витяг з наказу про зарахування його слухачем Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на денну форму навчання за спеціальністю Публічне управління та адміністрування ; уточнити період навчального курсу та графік навчального процесу (академічний графік навчання); надати роз`яснення чи є необхідність в направленні його на навчання з відривом від служби.

33. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

34. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, встановили, що позивач є посадовою особою податкового органу.

35. Також суди встановили, що спірні запити стосовно ОСОБА_1 направлялись Головним управлінням ДФС у Харківській області як стосовно посадової особи - заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з метою врегулювання питання щодо необхідності збереження за ним посади на час навчання.

36. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що запитувана інформація була необхідною відповідачу для виконання своїх функцій роботодавця щодо належного виконання функцій кадрового забезпечення.

37. Водночас, запит від 15 серпня 2018 року містить лише прізвище, ім`я, по батькові позивача, та стосується прохання надати роз`яснення щодо збереження заробітної плати особі, яка проходить навчання на денній формі. Запит від 03 вересня 2018 року, окрім зазначення в ньому прізвища, імені та по батькові позивача, містить назву його посади та запитує у адресата інформацію щодо періоду та графіка навчання осіб на денній формі.

38. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ці запити не містять відомостей щодо збирання конфіденційної інформації безпосередньо стосовно позивача, зокрема щодо його освіти, оскільки інформація щодо порядку зарахування, умов збереження заробітної плати на час навчання, період та графік навчального процесу, яка була предметом листування, не є такою, що згідно з Закону України Про захист персональних даних належить до конфіденційної.

39. Також Верховний Суд вважає, що суди правильно врахували крім іншого, що у разі, якщо до посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов`язкові для займання цієї посади вимоги, такі як освіта, досвід роботи, знання іноземної мови, відсутність судимості тощо, то така інформація не є конфіденційною.

40. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу, що у спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 як працівником та Головним управлінням ДФС у Харківській області як роботодавцем. Отже, ці правовідносини перед усім стосуються проходження позивачем публічної служби та виникли у зв`язку з виконанням відповідачем приписів законодавства щодо належного забезпечення ним як роботодавцем такого проходження. З вказаного висновується, що ці правовідносини мають специфічних характер і запити Головним управлінням ДФС у Харківській області інформації не можу вважатись збиранням інформації щодо освіти позивача.

41. Щодо доводів позивача про незаконне поширення, розповсюдження інформації про його освіту Верховний Суд зазначає таке.

42. Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

43. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

44. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

45. Втім, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач оскаржує дії відповідача що полягають у направленні запитів, а отже щодо збирання інформації, а не її поширення.

46. Оскільки під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій доводи позивача щодо неправомірності дій податкового органу спростовані, а вимоги позову про знищення інформації стосовно ОСОБА_1 , яка збиралась, використовувалась з порушенням закону, а також про стягнення на його користь моральної шкоди є похідними, тому Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що ці вимоги не підлягають задоволенню.

47. Також Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з тих підстав, що не задовольнив його клопотання про зупинення провадження в цій справі до розгляду справи №520/5575/19 та набрання законної сили судовими рішеннями.

48. Верховний Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що судові рішення в справі №520/5575/19, якими суд визнав протиправними дії щодо збирання і поширення інформації про його персональні дані, безпосередньо пов`язані з предметом спору у цій справі, оскільки хоча спірні правовідносини в цих справах і знаходяться в межах однакового правового регулювання та розпочались у зв`язку із вступом позивача на навчання, проте ці справи різняться за суб`єктним складом сторін та мають різний предмет доказування. В справі №520/5575/19 відповідач оскаржив бездіяльність територіального органу Національного агентства України з питань державної служби щодо відмови у проведенні службової перевірки за поданими ним скаргами як державним службовцем про порушення його прав, та, крім іншого, дії агентства щодо збирання персональних даних стосовно нього щодо його освіти без його згоди. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправними дії агентства щодо збирання персональних даних стосовно позивача щодо його освіти без його згоди, мотивувавши таке рішення тим, що службове розслідування провадилось відповідачем стосовно інших осіб, а не стосовно позивача, проте його результати містять здебільшого аналіз правомірності дій та рішень ОСОБА_1 , а не особи, стосовно якої призначено службове розслідування.

49. Вказане спростовує твердження позивача про те, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення справи №520/5575/19.

50. З урахуванням викладеного, а також того, що зібрані у справі докази судами попередніх інстанцій дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, Верховний Суд констатує відсутність порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час розгляду цієї справи.

51. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки позивачем встановлених судами обставин справи.

52. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

54. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова