Постанова

від 23.12.2020 по справі 825/1515/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 825/1515/16

адміністративне провадження № К/9901/33071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства Новгород-Сіверські аграрні інвестиції до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі № 825/1515/16.

І. Суть спору

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство Новгород-Сіверські аграрні інвестиції (далі - позивач, ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 № 0002741400.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.08.2016 № 0002741400 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002741400 від 12.08.2016, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками ГУ ДФС в Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 за результатами проведення якої було складено акт № 301/14/35289259 від 26.07.2016.

Перевіркою встановлено порушення ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції , зокрема, статей 187, 188, 194, пункту 152 підрозділу 2 Розділу ХХ, пункту 198.5 статті 198 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, яким затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість Декларацій (скорочених) у розмірі 3 438 897,00 грн; вимог пункту 44.6 статті 44, статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу V частини другої, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість Декларацій, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом у розмірі 45 852,00 грн. На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002741400 від 12.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 4 355 936,25 грн, з яких 3 484 749,00 грн за основним податковим зобов`язанням, 871 187,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами встановлено, що попередніми судовими рішеннями була встановлена протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення в частині основної суми грошового зобов`язанням в розмірі 212 239,04 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53 059,76 грн.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі, що розглядається, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016 в частині основної суми грошового зобов`язанням в розмірі 3 272 509,96 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 818 127,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено понесені судові витрати ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції в сумі 61 359 (шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн 56 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 внесено виправлення у абзац другий резолютивної частини постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, шляхом зазначення замість 3 272 509,96 - 212 239,04 , а замість 818 127,49 - 53 059,76 , та у абзац четвертий, зазначивши замість 61 359 (шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн 56 коп. - 3 979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 48 коп. . Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 залишено без змін ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.05.2017 касаційну скаргу ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції задоволено частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі № 825/1515/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Справу № 825/1515/16 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі № 825/1515/16 залишено без змін.

Таким чином, предметом судового розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0002741400 від 12.08.2016 в частині основної суми донарахування в розмірі 3 272 509,96 грн та в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 818 127,49 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом встановлено, що згідно загальної декларації за 2015 рік встановлено заниження ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції податку на додану вартість, за яким здійснюються розрахунки з бюджетом, у розмірі 45 852,00 грн, з них у червні 2015 року у сумі 2 822,00 грн, у липні 2015 року у сумі 2 637,00 грн, у серпні 2015 року у сумі 1 777,00 грн, у вересні 2015 року у сумі 38 616,00 грн. Згідно декларацій (скорочених) також встановлено заниження ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції податку на додану вартість у розмірі 3 438 897,00 грн, з них у жовтні 2015 року в сумі 144 857,00 грн, у листопаді 2015 року у сумі 112 518,00 грн, у грудні 2015 року у сумі 3 181 522,00 грн.

ГУ ДФС у Чернігівській області під час перевірки дійшло висновку, що ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції неправомірно не включило ВМД № 50001000/2015/000279 в декларацію з ПДВ в січні 2015 року. Внаслідок наведеного порушення позивачу донараховано грошових зобов`язань з ПДВ у січні 2015 року на суму 300 270,43 грн. Однак, питання експорту кукурудзи ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції було досліджено контролюючим органом під час іншої перевірки, за результатами якої було складено акт № 365/25-14-15-109/35289259 від 17.07.2015. В зазначеному акті перевірки встановлено, що експорт кукурудзи контрагентам за кордон ПП Новгород-Сіверські аграрні Інвестиції здійснювався відповідно до ВМД 500010003/2015/000279 від 13.01.2015 на суму 7 363 028,28 грн. Зазначено, що ПП Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції було завищено суму експортних операцій (р. 2.1 декларації 0121 за грудень 2014 року) та занижено суму експортних операцій (р. 2.1 декларації 0121 за січень 2015 року) на суму 7 363 028,00 грн, дане порушення призвело до невірного розрахунку суми р. 16.3., яку підприємство включило до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (0110).

ПП Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції було оскаржено такі висновки контролюючого органу до суду. Так, Чернігівський окружний адміністративний суд у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 825/3206/15-а зазначив, що як свідчать виписки по рахунку позивача за грудень 2014 року кошти за поставлену кукурудзу від зовнішньоекономічного контрагента позивача Gavilon Grain, LLC (США) надійшли протягом грудня 2014 року. Остання дата надходження грошових коштів є 25.12.2014. Таким чином, дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку на додану вартість є першою відносно дати оформлення вантажно-митної декларації 13.01.2015, тобто, саме з нею законодавець пов`язує дату виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Отже, саме в грудні 2014 року у позивача виник обов`язок сформувати податкове зобов`язання з ПДВ за наслідками зовнішньоекономічних відносин з Gavilon Grain, LLC (США).

Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 825/3206/15-а залишено без змін (рішення суду набрало законної сили). Таким чином, було встановлено факт правомірності нарахування позивачем сум з ПДВ по операціям з експорту за грудень 2014 року - січень 2015 року по ВМД 279 саме у грудні 2014 року, а не в січні 2015 року. 7 363 028,00 грн - сума вартості товару за ВМД 279. Згідно абзацу 2 пункту 209.14. статті 209 ПК України (в редакції що діяла на день операції з експорту) та підпункту б) пункту 193.1. статті 193 ПК України така операція з експорту с/г продукції на грудень 2014 року оподатковувалася за ставкою 0 . Натомість згідно пункту 197.4. ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів . Згідно розрахунку цієї суми контролюючим органом в цій справі вона становить саме 300 270,43 грн. Згідно розрахунку контролюючого органу в іншій справі № 825/3206/15-а, така сума відшкодування становила 452 680,91 грн. Таким чином, за фактом однієї і тієї ж експортної операції за ВМД 279 контролюючий орган при різних в часі податкових перевірках робить різні розрахунки.

Щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у березні 2015 року, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що згідно пункту 4 Розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою 0110 (загальна податкова декларація), у якій відображаються розрахунки з бюджетом, при цьому пунктом 5 Розділу І Порядку передбачено, що платники податку, які згідно зі статті 209 Розділу 5 ПК України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою 0121/0122/0123 (далі-декларація 0121-0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період (тобто спеціальну податкова декларація). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею. ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції було обрано спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства та подавались декларації з позначкою 0121. Саме до спеціальної податкової декларації з позначкою 0121 за січень, лютий, березень 2015 року відповідно до ст. 50 ПК України позивачем 15.05.2015 були подані уточнюючі розрахунки до Розділу III відповідних спеціальних податкових декларацій, в яких було збільшено Рядок 24 суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 1 657 600,00 грн. Також 20.05.2015 було подано спеціальну податкову декларацію з позначкою 0121 за квітень 2015 року, в якій ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції були враховані уточнені показники від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 1 657 600,00 грн, що знайшло своє відображення у рядку 20 цієї спеціальної податкової декларації за квітень 2015 року. Уточнені показники були також відображені позивачем в податкових деклараціях за червень, липень 2015 року.

При цьому, на підставі абзацу 2 пункту 7 Розділу VI вказаного наказу, у разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п`ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу, та абзацу 2 пункту 50.1 статті 50 ПК України - платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Таким чином, на підставі вищевказаних норм, позивач не повинен був подавати додаткові уточнюючі розрахунки на суму 1 657 600,00 грн до спеціальної податкової декларації з позначкою 0121 за квітень 2015 року і наступні звітні періоди.

Судами попередніх інстанцій щодо заповнення Рядка 29 Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення інших звітних (податкових) періодів на підставі уточнюючих розрахунків Розділу IV спеціальної податкової декларації зазначено, що згідно абзацу 1 пункту 3 Розділу IX вказаного порядку суми від`ємного значення податку попередніх податкових періодів, що обліковуються у (Д2) (додаток 2), до Розділу III декларацій 0110 за звітні (податкові) періоди, починаючи з лютого 2015 року/І квартал 2015 року, не переносяться, а відображаються в Розділі IV (який якраз включає Рядок 29, на обов`язковість заповнення якого посилається Скаржник) таких декларацій. При цьому в абзаці 2 пункту 3 Розділу IX чітко визначено, що Розділ IV заповнюється лише у декларації 0110. , тобто в загальній а не в спеціальній податковій декларації. Оскільки сума в розмірі 1 657 600,00 грн уточнювалась в спеціальних податкових деклараціях з позначкою 0121 за січень, лютий, березень 2015 року, а не в загальних деклараціях з позначкою 0110, то позивач не повинен був заповнювати Рядок 29 Розділу IV спеціальної податкової декларації.

Щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 314 639,53 грн судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив перерахунок коштів на спецрахунок наперед, що підтверджується актами звірки (наявних у матеріалах справи) і не заперечувалось відповідачем.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 50.1 статті 50.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

10.2. Пункт 87.1 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

10.3. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

10.4. Пункт 209.2 статті 209.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

11. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014:

11.1. Пункт 4 Розділу І.

Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою 0110 , у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

11.2. Пункт 7 Розділу VI.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 29 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п`ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

11.3. Пункт 3 Розділу IX.

Суми від`ємного значення податку попередніх податкових періодів, що обліковуються у (Д2) (додаток 2), до розділу ІІІ декларацій 0110 за звітні (податкові) періоди, починаючи з лютого 2015 року/І кварталу 2015 року, не переносяться, а відображаються в розділі IV таких декларацій.

Розділ IV заповнюється лише у декларації 0110.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов та в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002741400 від 12.08.2016, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що питання експорту кукурудзи ПП Новгород-Сіверські аграрні інвестиції було досліджено контролюючим органом під час іншої перевірки, за результатами якої було складено акт № 365/25-14-15-109/35289259 від 17.07.2015, в якому зазначено, що експорт кукурудзи контрагентам за кордон ПП Новгород-Сіверські аграрні Інвестиції здійснювався відповідно до ВМД 500010003/2015/000279 на суму 7 363 028,28 грн та зазначено, що ПП Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції було завищено суму експортних операцій (р. 2.1 декларації 0121 за грудень 2014 року) та занижено суму експортних операцій (р. 2.1 декларації 0121 за січень 2015 року) на суму 7 363 028,00 грн. Дане порушення призвело до невірного розрахунку суми р. 16.3., яку підприємство включило до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (0110). Вказані висновки контролюючого органу були оскаржені позивачем у судовому порядку. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 825/3206/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року (рішення суду набрало законної сили), встановлено, що згідно виписок по рахунку позивача за грудень 2014 року кошти за поставлену кукурудзу від зовнішньоекономічного контрагента позивача Gavilon Grain, LLC (США) надійшли протягом грудня 2014 року (остання дата надходження грошових коштів - 25.12.2014), тобто саме в грудні 2014 року у позивача виник обов`язок сформувати податкове зобов`язання з ПДВ за наслідками зовнішньоекономічних відносин з Gavilon Grain, LLC (США). Крім того, судами встановлено, що за фактом однієї і тієї ж експортної операції (за вказаною ВМД) контролюючий орган робить різні розрахунки.

Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

15. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 825/1515/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова