Постанова

від 21.12.2020 по справі 750/8002/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/8002/19

провадження № 61-23255св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова, Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської радина рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа: квартирно-експлуатаційний відділ

міста Чернігова.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 631 від 13 грудня 2018 року «Про розгляд клопотання щодо зміни статусу службового житла» відмовлено ОСОБА_1 у зміні статусу службової квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за його сім`єю.

Вказаним рішенням порушено його право на забезпечення постійним житлом, що гарантоване Конституцією України та законами України; дане рішення ухвалено незважаючи на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова

від 14 вересня 2018 року, яким визнано протиправним попереднє рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 214 від 17 травня 2018 року про відмову КЕВ міста Чернігова у зміні статусу службової квартири

АДРЕСА_1 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю позивача. Вказував, що він проходить безперервну військову службу у Збройних Силах України та має вислугу 33 роки, є учасником бойових дій та має контузію, а тому відповідно до вимог закону має право на отримання житла для постійного проживання.

ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 631 від 13 грудня 2018 року «Про розгляд клопотання щодо зміни статусу службового житла» щодо відмови у зміні статусу службової квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за його сім`єю; зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення, яким виключити із числа службових квартир квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 з наданням її для постійного проживання йому та членам його сім`ї.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 липня 2019 року до участі в справі як третю особу на стороні позивача залучено квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігів.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 серпня 2019 року до участі в справі як третю особу на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13 грудня 2018 року № 631 про відмову КЕВ міста Чернігова у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових жилих приміщень з подальшим її наданням ОСОБА_1 для постійного проживання разом із членами сім`ї.

Стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відмова у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та в закріпленні її за сім`єю ОСОБА_1 , що зареєстрована і проживає в ній, є незаконною і такою, що порушує житлові права позивача.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 грудня 2019 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, помилково вважаючи незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, не навели жодної норми, яка порушувала б норми законодавства.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Чернігова.

У січні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова

від 19 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є полковником Збройних Сил України (далі ЗСУ), проходить безперервну військову службу з 01 серпня 1989 року, наразі перебуває на посаді заступника командувача військ з територіальної оборони управління оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України у Військовій частині НОМЕР_1 (місто Чернігів).

Станом на 01 липня 2019 року позивач має календарну вислугу в Збройних Силах України 29 років 11 місяців та загальну вислугу 32 роки 4 місяці 2 дні.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Полковник ОСОБА_1 перебуває в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (місто Чернігів) під номером 988, на першочерговій під номером 473.

На підставі ордеру виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї виділено службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 22 листопада 2017 року комісією затверджено список військовослужбовців, квартири яких пропонується виключити з числа службового житла Міністерства оборони України, серед яких і квартира, в якій проживає сім`я ОСОБА_1 .

Начальником КЕВ міста Чернігів 30 листопада 2017 року голові Чернігівської міської ради ОСОБА_2 був направлений лист № 2634 з проханням винести рішення про виключення з числа службових трьох квартир із числа службових та надати їм статус квартир для постійного проживання, серед яких була службова квартира, в якій проживає родина полковника ОСОБА_1 .

Листом від 19 грудня 2017 року за № 1008 Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради повідомило КЕВ міста Чернігів про те, що виконавчий комітет міської ради не вбачає за доцільне надання дозволу на зміну статусу службового житла громадянам, які прожили у займаному житловому приміщенні менше 10 років.

Листом начальника Чернігівського гарнізону генерал-майора ОСОБА_3

від 26 січня 2018 року № 230, за погодженням начальника КЕВ міста Чернігів підполковника Дмитренка О. В., повторно було направлено на адресу голови Чернігівської міської ради клопотання стосовно винесення питання на розгляд виконавчого комітету Чернігівської міської ради та прийняття рішення про виключення одинадцяти квартир із числа службових і надання їм статусу квартир для постійного проживання, серед яких службова трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає родина полковника ОСОБА_1 .

Листом секретаря Чернігівської міської ради від 16 лютого 2018 року

№ 1-27/20-839 було повторно відмовлено у виключенні квартир з числа службових, у тому числі і службової квартири, в якій проживає родина полковника

ОСОБА_1 . Підставою для відмови зазначено, що в клопотанні КЕВ про виключення даного житла з числа службових не достатньо мотивовано підстави його виключення із службового житла, а саме, відсутності потреби у його подальшому використанні, та оскільки Міністерство оборони України не ліквідовано, то вбачається і необхідність (потреба) подальшого використання квартири, як службового приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 124 (підпункт 3.6 пункт 3) відмовлено КЕВ міста Чернігова у зміні статусу службової трикімнатної квартири

АДРЕСА_4 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`ї ОСОБА_1 (а.с.40)

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 3.6 пункту 3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 про відмову у виключенні із числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю ОСОБА_1 , зобов`язано виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути питання про виключення із числа службових квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , з наданням її для постійного проживання ОСОБА_1

13 грудня 2018 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняв рішення за № 631, пунктом 1.1 якого відмовив у задоволенні вимог КЕВ міста Чернігова про зміну статусу службової трикімнатної, житловою площею 56,1 кв. м, квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою в ній сім`єю ОСОБА_1 . Квартира виділялась згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 16 березня 2017 року № 116.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК Української РСР) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення вбудинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, увигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихпунктом 10цієї статті.

Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку зхарактером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З серпня 2006 року № 1081 (далі Порядок № 1081), передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років ібільше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного зчисла службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 8 Порядку № 1081 визначено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 Порядку

№ 1081).

Станом на час подання пакета документів про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 та надання їй статусу квартири для постійного проживаннябула чинною Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність 16 жовтня 2018 року (далі Інструкція) та яка визначала механізм і порядок виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України.

Пунктом 2.2 цієї Інструкції передбачено, що всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальником відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції для включення (виключення) квартир до (із) числа службових на підставі наказу начальника гарнізону про ї визначення кількості службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в гарнізоні начальником гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району направляються листи до сільських, селищних, міських, районних умісті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До листа щодо виключення квартир із числа службових обов`язково додається відповідний протокол засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України.

Відповідно до абзацу 16 підпункту 3.3 цієї Інструкції рішення (пропозиції) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України єостаточними для начальника гарнізону, керівника квартирно-експлуатаційного органу, голови гарнізонної житлової комісії та командира військової частини.

Згідно з абзацами четвертим, п`ятим підпункту 3.5 Інструкції для виключення квартири зчисла службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім`ї.

Обов`язковою умовою для виключення квартир із числа службових єперебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку.

На час розгляду оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13 грудня 2018 року діяла Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України 31 липня

2018 року № 380. Згідно з пунктом 10 розділу VIІ «Надання житлових приміщень для постійного проживання» цієї Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 37цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, щовимоги заявленого ОСОБА_1 позову є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у спосіб, обраний позивачем.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що умови, визначені нормативно-правовими актами для виключення квартири позивача з числа службових, дотримані, а саме: полковник ОСОБА_1 станом на

01 липня 2019 року має календарну вислугу в Збройних Силах України 29 років

11 місяців та загальну вислугу 32 роки 4 місяці 2 дні; перебуває в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (місто Чернігів) як учасник бойових дій.

При цьому суди правильно виходили з того, що ОСОБА_1 вже звертався до суду за захистом свого порушеного права з аналогічних підстав, і судовим рішенням його позов було задоволено в інший спосіб шляхом покладення на виконавчий комітет Чернігівської міської ради обов`язку розглянути клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігів щодо виключення квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 , із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством, та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.

Водночас у цій справі встановлено, що раніше застосований судом спосіб захисту не призвів до відновлення порушених прав ОСОБА_1 , і його житлові права було порушено відповідачем вдруге за аналогічних обставин і підстав.

Тому ОСОБА_1 як особа, житлові права якого повторно були порушені відповідачем, не має іншого ефективного способу захисту свого порушеного права, ніж той, який застосований судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходить з того, що суд має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які гарантували захист б прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Таким чином, унаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Подібні за змістом висновки зроблено Верховним Судом у постановах

від 13 лютого 2020 року у справі № 750/13081/18 (провадження № 61-15239св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 750/13081/18 (провадження № 61-15239св19), від 27 травня 2020 року у справі № 750/1063/19 (провадження № 61-16047св19), від 09 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18 (провадження № 61-244св19) та від 12 листопада 2020 року у справі № 750/967/19 (провадження № 61-15307св19), підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі на те, що задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 призведе до порушення прав інших громадян, які перебувають в черзі на отримання житла, є безпідставними, оскільки спірне житло не є вільним, зайняте ОСОБА_1 і його сім`єю, який має право на покращення житлових умов, і в такий спосіб буде забезпечений житлом та знятий з черги на його отримання.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року зупинено ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року, у зв`язку із залишенням цих судових рішень без змін їх дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської радизалишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 рокзалишити без змін.

Поновити дію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова

від 19 вересня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська