Рішення

від 24.12.2020 по справі 540/3915/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3915/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору від 22.08.2018р. у розмірі 7735,75 грн винесену в межах виконавчого провадження №56096605;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018р. з виконання постанови №56096605 від 23.08.2018 виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн. на користь держави.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 27.11.2020 року з Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України дізнався, що він є боржником у виконавчому провадженні №57075904.

30.11.2020 року з відповіді на запит адвоката позивача йому стало відомо про існування постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 22.08.2018р. у розмірі 7735,75 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання згаданої постанови.

Позивач вважає, що зазначені постанови є протиправними, оскільки виконавчий збір, на його думку, підлягає стягненню в розмірі суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Оскільки державним виконавцем під час примусового виконання не стягнуто з боржника коштів, відповідач, на його думку, не мав права на прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з розрахунку 10 % від суми виконавчого документа.

Зазначене, на думку ОСОБА_1 , є підставою для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати в порядку письмового провадження з дотриманням вимог ст. 287 КАС України, зокрема, щодо скорочених строків розгляду зазначеної категорії справ.

Положеннями ч.4 ст.287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

З урахуванням того, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі направлена засобами електронної пошти на адреси кожного з учасників справи 15.12.2020 року (підтвердження містять матеріали адміністративної справи), суд вважає таких осіб належним чином повідомленими про місце судового розгляду та порядок в якому буде розглянута справа.

Частинами 2 та 3 статті 268 КАС України передбачено, що учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, з урахуванням скорочених строків розгляду справ даної категорії та відсутності клопотань сторін про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Також, суд зазначає, що відповідач у визначений судом строк відзиву не подав, про наявність поважних підстав його неподання суд не повідомив, що згідно приписів ч.6 ст. 162 КАС України має наслідком вирішення справи за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, 23.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист за справою №202/27407/13-ц, згідно якого визначено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №НЕН0АЕ00000009 від 29.06.2005 року у розмірі 9569,48 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 76492,57 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в розмірі 10000,00 грн.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 864,93 грн. судовий збір.

Постановою державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Сорокіною Марією Юріївною від 02.04.2018 року відкрито виконавче провадження №56096605 з виконання зазначеного виконавчого листа.

21.08.2018 року до відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції у Херсонській області надійшов лист Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в якому автор просить закрити виконавче провадження зі зняттям арешту на все майно, відкрите на підставі виконавчого листа №202/27407/13-ц, виданого 23.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, згідно ст.39 п.9 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду та погашенням заборгованості в повному обсязі.

22.08.2018 року в рамках виконавчого провадження №56096605 державним виконавцем винесені постанова про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн.

Цієї ж дати, прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження на загальну суму 169,00 грн.

На підставі заяви стягувача 23.08.2018 року старшим державним виконавцем Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шаховою Н.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56096605 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

23.08.2018 року старшим державним виконавцем Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шаховою Н.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57075904 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн №56096605.

Позивач вважає постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56096605 від 22.08.2018 року та про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018 року протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірну ситуацію суд зазначає, що ч.2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржені позивачем постанови державного виконавця за виконавчими провадженнями №56096605 та №57075904 прийняті 23.08.2018 року, тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 05.10.2016 року.

Зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень наведеного Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. (ч.1 ст. 27 Закону №1404)

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. (ч.2 ст. 27 Закону №1404).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. (ч.5 ст. 26 Закону №1404)

Також, відповідно ч.3 ст.40 Закону №1404 - в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. (ч.2 ст.74 Закону №1404)

Згідно п.8 Р. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Тобто, Законом №1404 та Інструкцією передбачено тільки два етапи, на яких державний виконавець може винести постанову про стягнення виконавчого збору:

- при відкритті виконавчого провадження, одночасно з постановою про відкриття;

- або в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

З аналізу викладеного вбачається, що Законом №1404 в сукупності з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що стягнення виконавчого збору відбувається лише після винесення державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається боржнику та підлягає оскарженню. Право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору на підставі Закону №1404, в разі якщо виконавчий збір не стягнуто та не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору при відкритті провадження, з`являється лише при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

З матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №56096605 постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась.

Зазначена постанова прийнята 22.08.2018 року (під час дії Закону №1404 в редакції до 28.08.2018 року), тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження №56096605 з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404 прийнята 23.08.2018 року, тобто після постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи викладене суд дійшов висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56096605 до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у справі є протиправним, оскільки Закон №1404 не передбачав відповідного права державного виконавця до моменту закінчення виконавчого провадження.

Окрім наведеного, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли під час дії редакції Закону №1404, яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2 ст. 27 Закону №1404).

Щодо правових наслідків наведеної статті в редакції, актуальній станом на дату виникнення спірних правовідносин висловилась, зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в названій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:

- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Матеріалами справи встановлено, що вчинені державним виконавцем дії з примусового виконання судового рішення не призвели до стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 202/27407/13-ц, виданим 23.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Копія наданого суду виконавчого документа також не містить відміток державного виконавця про розміри стягнутих за виконавчим листом сум.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Враховуючи, що в даному конкретному випадку примусове виконання рішення суду не призвело до фактичного стягнення визначеного рішенням боргу, суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018р. з виконання постанови №56096605 від 23.08.2018 виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн. на користь держави суд зазначає, що така вимога є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 22.08.2018 року про стягнення виконавчого збору, оскільки саме постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом за яким здійснюється примусове стягнення у виконавчому провадженні №57075904.

Враховуючи, що судом в рамках даної адміністративної справи визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2018 року у виконавчому провадженні №56096605, постанова про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018 року також підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність постанов про стягнення виконавчого збору від 22.08.2018 року у виконавчому провадженні №56096605 та про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018 року, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1681,60 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки позов задоволено в повному обсязі заявлених вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору від 22.08.2018р. у розмірі 7735,75 грн винесену в межах виконавчого провадження №56096605.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018р. з виконання постанови №56096605 від 23.08.2018 виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн. на користь держави.

Стягнути з Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ: 34891179, місцезнаходження: 75800, смт. Каланчак, вул. Херсонська, 9) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 105000000