Постанова

від 17.03.2021 по справі 540/3915/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3915/20 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі головуючого судді: Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

при секретарі Жигайлової О.Е.

за участю представника апелянта - Шкіндер Л.М.,

представника позивача - Канібор С.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Херсоні, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору від 22.08.2018р. у розмірі 7735,75 грн., винесену в межах виконавчого провадження №56096605;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018р. з виконання постанови №56096605 від 23.08.2018 р., виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн. на користь держави.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.11.2020 року з Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України позивач дізнався, що він є боржником у виконавчому провадженні №57075904. 30.11.2020 року з відповіді на запит адвоката позивача йому стало відомо про існування постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 22.08.2018р. у розмірі 7735,75 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання згаданої постанови. Позивач вважає, що зазначені постанови є протиправними, оскільки виконавчий збір, на його думку, підлягає стягненню в розмірі суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Оскільки державним виконавцем під час примусового виконання не стягнуто з боржника коштів, відповідач, на його думку, не мав права на прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з розрахунку 10 % від суми виконавчого документа. Зазначене, на думку ОСОБА_1 , є підставою для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Отже, виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. У позовній заяві представник позивача не врахував зміни до Закону України Про виконавче провадження у частині другій статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VІІІ від 03.07.2018 слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінити словами підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів". Отже, у державного виконавця Відділу були наявні всі правові підстави для винесення ним 22.08.2018 року постанови у ВП № 56096605 про стягнення виконавчого збору. Враховуючи вищевикладене апелянт вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.08.2018 АСВП № 56096605 прийнята державним виконавцем Відділу у межах та у спосіб, визначений Законом та Інструкцією. Відтак, державним виконавцем відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від суми боргу - 77357,50 грн., який боржником сплачено після відкриття виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутні докази сплати боргу позивачем до відкриття виконавчого провадження. Скасування даної постанови нанесе збиток державі. Виконавче провадження АСВП№№56096605 закінчено державним виконавцем 23. 08.2018 року згідно п.9 ст.39 Закону України Про виконавче провадження . У зв`язку з тим, що виконавчий збір в сумі 7735,75 грн. не було сплачено, державним виконавцем 23.08.2018 року постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7735,75 грн. виділено в окреме провадження, а саме винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №57075904 з примусового виконання постанови Каланчацького РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області №56096605 від 22.08.20218 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7735,745 грн. на користь держави. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 57075904 від 23.08.2018 року з виконання постанови АСВП № 56096605 від 22.08.2018 року, виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7735,75грн. на користь держави прийнята державним виконавцем Відділу у межах та у спосіб, визначений Законом та Інструкцією.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Канібор С.І. зазначає, що з матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №56096605 постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась. З матеріалів виконавчого провадження № 56096605 вбачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій, щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача, присуджених сум за виконавчим листом № 202/27407/13-ц від 23.12.2013 р., виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що, оскільки виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів у виконавчому провадженні № 56096605 за виконавчим листом № 202/27407/13-ц, то у державного виконавця були відсутні правові підстави для нарахування йому виконавчого збору, без реального виконання виконавчого документу. З огляду на зазначене, представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист за справою №202/27407/13-ц, згідно якого визначено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №НЕН0АЕ00000009 від 29.06.2005 року у розмірі 9569,48 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 76492,57 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в розмірі 10000,00 грн.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 864,93 грн. судовий збір.

Постановою державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Сорокіною Марією Юріївною від 02.04.2018 року відкрито виконавче провадження №56096605 з виконання зазначеного виконавчого листа.

21.08.2018 року до відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції у Херсонській області надійшов лист Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в якому автор просить закрити виконавче провадження зі зняттям арешту на все майно, відкрите на підставі виконавчого листа №202/27407/13-ц, виданого 23.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, згідно ст.39 п.9 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду та погашенням заборгованості в повному обсязі.

22.08.2018 року в рамках виконавчого провадження №56096605 державним виконавцем винесені постанова про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн.

Цієї ж дати, прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження на загальну суму 169,00 грн.

На підставі заяви стягувача 23.08.2018 року старшим державним виконавцем Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шаховою Н.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56096605 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

23.08.2018 року старшим державним виконавцем Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шаховою Н.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57075904 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн №56096605.

Позивач вважає постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56096605 від 22.08.2018 року та про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018 року протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному конкретному випадку примусове виконання рішення суду не призвело до фактичного стягнення визначеного рішенням боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Шахової Наталії Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018р. з виконання постанови №56096605 від 23.08.2018 виданої Каланчацьким РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7735,75 грн. на користь держави суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 22.08.2018 року про стягнення виконавчого збору, оскільки саме постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, за яким здійснюється примусове стягнення у виконавчому провадженні №57075904. Враховуючи, що судом в рамках даної адміністративної справи визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2018 року у виконавчому провадженні №56096605, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження №57075904 від 23.08.2018 року також підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній станом на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 22.08.2018 р.), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 4 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Зазначені приписи ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» , відповідають приписам ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на час відкриття виконавчого провадження ВП № 53855028 від 28.04.2017 р.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно з п. 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012року за №489/20802 (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка належить до стягнення.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому повернуто виконавчий документ за заявою стягувача, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваних постанов прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Оскаржені позивачем постанови державного виконавця за виконавчими провадженнями №56096605 та №57075904 прийняті 23.08.2018 року, тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 05.10.2016 року.

З матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №56096605 постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась.

Зазначена постанова прийнята 22.08.2018 року (під час дії Закону №1404 в редакції до 28.08.2018 року), тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження №56096605 з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404 прийнята 23.08.2018 року, тобто після постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи викладене суд дійшов висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56096605 до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у справі є протиправним, оскільки Закон №1404 не передбачав відповідного права державного виконавця до моменту закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що спірні правовідносини виникли під час дії редакції Закону №1404, яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2 ст. 27 Закону №1404).

З огляду на вищезазначені, що оскільки в даному конкретному випадку примусове виконання рішення суду не призвело до фактичного стягнення визначеного рішенням боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шевчук О.А. Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.