Постанова

від 16.12.2020 по справі 2-3373/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2-3373/10

провадження № 61-49024св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Знам`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Луняченко Олена Олегівна,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Ябчик Н. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 26 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів:

Дуковського О. Л., Авраменко Т. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Знам`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Знам`янського МР ВДВС) Луняченко О. О.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2007 року народження, стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до повноліття дитини, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення розпочато з 11 жовтня 2010 року.

Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області 25 жовтня

2010 року видано виконавчий лист № 2-3373/10, який пред`явлено стягувачем на виконання до Знам`янського МР ВДВС, про що він дізнався лише у квітні 2018 року, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження на його адресу не надходила. Зазначав, що з грудня 2014 року розпочав добровільно сплачувати аліменти, оскільки саме з цього часу

у нього з`явився мінімальний дохід.

Після звернення до Знам`янського МР ВДВС дізнався про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів. 24 квітня 2018 року надав державному виконавцеві копії чеків про щомісячну сплату ним аліментів, але 28 квітня 2018 року на його адресу надійшли постанови державного виконавця

від 16 квітня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, які були винесені у зв`язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів.

16 червня 2018 року він отримав постанови державного виконавця

від 01 червня 2018 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника, у яких вказано, що заборгованість зі сплати аліментів становила 25 687,96 грн.

Вказував, що з 18 червня 2018 року він щодня звертався до державного виконавця щодо вирішення питання сплати заборгованості, але державний виконавець кожного разу надавала йому різні розрахунки.

21 червня 2018 року він звернувся до Знам`янського МР ВДВС для отримання довідки про остаточну суму заборгованості та з проханням зняти арешт

з майна, але 27 червня 2018 року отримав постанову державного виконавця від 21 червня 2018 року, якою також накладено арешт на все його майно, але суми боргу не зазначено. Не зважаючи на такі дії державного виконавця

22 червня 2018 року він сплатив заборгованість у сумі 8 000,00 грн згідно

з останнім розрахунком, але у знятті арешту з майна йому було відмовлено.

Вважав, що вчинені дії державного виконавця є незаконними, сума заборгованості нарахована неправомірно, оскільки державний виконавець самостійно змінила спосіб нарахування аліментів, при розрахунку з жовтня 2010 року по травень 2014 року неправильно зазначала середньомісячну заробітну плату у Знам`янському районі Кіровоградської області, що стало підставою звернення до суду з вказаною скаргою.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Знам`янського МР ВДВС щодо зміни способу виконання рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 ;

визначити розмір аліментів відповідно до вказаного у рішенні суду розміру,

а саме: у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до повноліття дитини, а суму переплати у розмірі 10 666,00 грн врахувати у майбутні платежі за аліментами;

скасувати постанови державного виконавця Знам`янського МР ВДВС

від 01 червня 2018 року та 21 червня 2018 року про накладення арешту на його майно;

скасувати постанови державного виконавця Знам`янського МР ВДВС

від 16 квітня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника

у праві користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

зобов`язати Знам`янський МР ВДВС виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна все його рухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 30 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої перевищував сукупний розмір платежів за шість місяців, винесені державним виконавцем постанови щодо тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 є законними, тому в діях державного виконавця не вбачається порушень Закону України Про виконавче провадження . Крім того, на час розгляду скарги постанови державного виконавця, які тимчасово обмежують права боржника зі сплати аліментів, скасовані у зв`язку зі сплатою заборгованості. Щодо скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та зобов`язання виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна все рухоме майно ОСОБА_1 , суд першої інстанції роз`яснив йому право на звернення із позовом до суду про зняття арешту з майна, оскільки саме такий порядок передбачений чинним законодавством як єдиний можливий спосіб захисту свого права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на час винесення оскаржуваних постанов боржник ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів, тому дії державного виконавця щодо накладення арешту та тимчасових обмежень прав боржника узгоджуються з положеннями Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, внаслідок чого ухвалили рішення, яким порушуються його права.

Заявник не погоджується з розміром суми заборгованості, яку державний виконавець визначив станом на 01 червня 2018 року, обґрунтовуючи свою незгоду тим, що державний виконавець надала на його вимогу декілька розрахунків, суми в яких різняться. Крім того, державний виконавець самостійно змінила спосіб нарахування аліментів та жодного разу не поставила його до відома про існування заборгованості зі сплати аліментів.

Вважає вчинення одноразового розрахунку заборгованості за аліментами

у квітні 2018 року, за період з жовтня 2010 року по 01 липня 2018 року порушенням пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 02 квітня 2012 року № 512/5 та статті 71 Закону України Про виконавче провадження . Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім доказам, та ухвалили судові рішення з порушенням вимог статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Стверджує, що розрахунок аліментів, наданий державним виконавцем та покладений в основу судових рішень, містить неточності. Так, середньомісячна заробітна плата у Знам`янському районі за період з жовтня 2010 року по травень 2014 року визначена у неправильному розмірі, що підтверджується довідкою Головного управління статистики

у Кіровоградській області та розрахована не помісячно, про що він зазначав раніше та на спростування чого надавав свої розрахунки заборгованості. Суди попередніх інстанцій взагалі не звернули увагу на надані ним розрахунки, обмежилися існуванням заборгованості, розрахованої державним виконавцем, при цьому не надали належної оцінки доказам, відповідно до яких на час накладення заборон він мав переплату зі сплати аліментів у розмірі більше 10 000 грн.

Заявник не погоджується з висновками судів про те, що сплативши визначений державним виконавцем борг, він визнав його існування. Висновок суду про те, що арешт на майно повинен бути збережений з метою запобігання утворення заборгованості в майбутньому, суперечить положенню статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки захисту підлягає лише порушене право.

Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк, не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Карпенко С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

15 грудня 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйовій І. А., Гульку Б. І.,

Луспенику Д. Д. (головуючий), Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що на виконанні у Знам`янському МР ВДВС з 15 листопада

2010 року перебуває виконавче провадження № 22578591 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3373, виданого 25 жовтня 2010 року Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2007 року народження, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця до повноліття дитини, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із розрахунку державного виконавця встановлено, що станом на 01 квітня 2018 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25 687,96 грн.

Постановами старшого державного виконавця Знам`янського МР ВДВС Луняченко О. О. від 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено

у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві полювання; у праві керування транспортними засобами, та у праві виїзду за межі України, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постановами старшого державного виконавця Знам`янського МР ВДВС Луняченко О. О. від 01 червня 2018 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: транспортні засоби: КАМАЗ 5320 10850 (1996), RENAULT MAGNUM 48011929 (2003), КАМАЗ 54112 14860 (1988), а також вказані транспортні засоби оголошено розшук.

Постановою старшого державного виконавця Знам`янського МР ВДВС Луняченко О. О. від 21 червня 2018 року накладено арешт на все майно , що належить ОСОБА_1 , оскільки станом на 01 червня 2018 року наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно з наданими державним виконавцем розрахунками заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 червня 2018 року становить 22 264,16 грн; станом на 01 липня 2018 року - 4 548,17 грн та 6 373,61 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за аліментами, а тому державний виконавець скасував наступні постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника

у праві виїзду за межі України.

Припинено розшук майна боржника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Частинами першою та третьою статті 71 Закону України Про виконавче провадження визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (частина друга статті 71 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній станом на квітень 2018 року) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частиною третьою статті 195 Сімейного кодексу України (далі -

СК України) розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові

від 12 листопада 2018 року № 465/926/06 (провадження № 61-30741св18).

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У пункті другому постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку (абзац третій частини третьої статті 36 Закону України Про виконавче провадження ).

Суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість зі сплати аліментів, що утворилася станом на 01 квітня 2018 року і перевищувала розмір, визначений частиною дев`ятою статті 71 Закону України Про виконавче провадження , сплачена ОСОБА_1 після винесення державним виконавцем постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника та накладення арешту на його майно, тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що постанови державного виконавця про скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника та про припинення розшуку майна боржника винесені у відповідності до вимог абзацу третього частини третьої статті 36 та частини дев`ятої статті 71 Закону України Про виконавче провадження . При цьому суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 Закону України Про виконавче провадження та відмовили у знятті арешту з майна боржника, накладеного постановою державного виконавця у рамках виконавчого провадження ВП № 22578591.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не визнавав наявність боргу зі сплати аліментів, а розрахунок державного виконавця спростовується доказами, що він надав суду першої інстанції, колегія суддів до уваги не бере, оскільки він визнав наявність боргу зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини шляхом сплати її розміру, визначеного державним виконавцем.

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 30 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк