Постанова

від 23.12.2020 по справі 498/682/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 498/682/18

провадження № 61-3708св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Рассвет ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року у складі судді Ткачук О. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет (далі - СВК Рассвет ) про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 23 листопада 2005 року між ним та СВК Рассвет укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (далі - Великоплосківська сільська рада), строком на 20 років, зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Великомихайлівський районний відділ Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру ).

Пунктами 8, 10 указаного договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 503,30 грн у строк до 30 грудня поточного року.

Протягом 2010-2015 років сторони вносили зміни до пункту 8 зазначеного договору в частині збільшення розміру орендної плати, а саме: у 2010 році - до 1 306,74 грн, у 2011 році - до 2 631,00 грн, у 2012 році - до 2 294,70 грн, у

2013 році - до 2 729,41 грн, у 2014 році - до 3 529,41 грн, у 2015 році - до 5 389,22 грн.

Посилаючись на те, що у порушення умов договору оренди землі, відповідач починаючи з 2016 року систематично не сплачує орендну плату, позивач просив:

- розірвати договір оренди землі від 23 листопада 2005 року, укладений між ним та СВК Рассвет , зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Великомихайлівський районний відділ Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру );

- стягнути з СВК Рассвет на його користь заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 15 713,55 грн, з яких:

1) заборгованість по сплаті орендної плати: за 2016 рік - 5 389,22 грн, за 2017 рік - 5 389,22 грн;

2) пеню у розмірі 0,1 процента від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання: за 2016 рік - 3 255,09 грн, за 2017 рік - 1 288,02 грн;

3) три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов 'язання: за 2016 рік - 286,00 грн, за 2017 рік - 106,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 22 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з СВК Рассвет на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 6 001,97 грн, з яких: орендна плата (з урахуванням індексу інфляції) - 3 901,02 грн, пеня - 1 941,38 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - 159,57 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі погодився апеляційний суд, мотивовано недоведеністю позивачем систематичної несплати СВК Рассвет орендної плати. Аналіз положень статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 32 Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце неповна сплата орендної плати за 2016 рік (згідно з видатковим касовим ордером орендна плата сплачена у розмірі 525,00 грн) та її несплата за 2017 рік. Зважаючи на те, що неповна сплата орендної плати не носить систематичного характеру, та не є суттєвою у співвідношенні з виконаною частиною умов договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання оспорюваного договору оренди землі, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі

№ 6-1449цс17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 липня 2018 року у справі 484/301/18 (провадження № 61-39488св18).

Вирішуючи позов у частині стягнення заборгованості з орендної плати за 2016, 2017 роки, з урахування індексу інфляції, трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, а також пені за умовами договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що при визначенні розміру заборгованості необхідно виходити з розміру орендної плати, визначеного пунктом 8 договору оренди землі, що становить 503,30 грн. В подальшому сторони вносили зміни до договору оренди землі щодо розміру орендної плати на рік у сторону збільшення, зокрема 02 серпня 2015 року сторони погодили розмір орендної плати лише на 2015 рік, у 2016-2017 роках сторони не вносили змін до договору

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина третя статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди землі, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 про те, що систематична несплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору оренди землі, є підставою для розірвання такого договору.

Помилковими вважав і висновки судів про те, що при визначенні розміру заборгованості орендаря зі сплати орендної плати за 2016-2017 роки, необхідно виходити з розміру орендної плати, визначеного умовами договору оренди землі, у редакції на момент його підписання - 503,30 грн, з урахуванням індексу інфляції. Зазначеного висновку суди дійшли без урахування укладеного між сторонами договору від 02 серпня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі, у якому чітко визначили, що зазначеним договором змінюється розмір орендної плати на 2015 рік, та вносяться зміни до пункту 8 договору оренди землі наступного змісту: 8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах в розмірі 5 389,22 грн на рік .

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від СВК Рассвет , у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, та дійшли обгрунтованого висновку, що при визначені розміру заборгованості СВК Рассвет за 2016-2017 роки необхідно керуватися пунктом 8 договору оренди землі, у редакції на момент його підписання, оскільки системний аналіз додаткових угод про зміну розміру орендної плати, які укладалися між сторонами протягом 2010-2015 років, дає можливість дійти висновку, що зміни щодо розміру орендної плати погоджувалися сторонами на певний календарний рік. У 2016 та 2017 роках зміни до договору оренди землі в частині розміру орендної плати сторони не вносили. При цьому, у 2016 році СВК Рассвет належним чином виконало зобов'язання зі сплати орендної плати, оскільки сплатило ОСОБА_1 за користування належною йому земельною ділянкою 525,00 грн, що перевищує розмір орендної плати передбаченої договором, та незважаючи на те, що позивач ухилився від отримання орендної плати за

2017 рік, відповідач виконав свої зобов`язання, перерахувавши позивачеві

04 вересня 2018 року орендну плату у розмірі 4 418,96 грн грошовим переказом АТ Укрпошта . Ураховуючи наведене, вважав висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив систематичної несплати орендної плати є обгрунтованими. Разом з тим зауважив, що стягуючи з СВК Рассвет орендну плату в частині нарахованого на розмір орендного платежу індексу інфляції, суди вийшли за межі позивачем вимог, оскільки ОСОБА_1 не просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції, як це передбачено пунктом 9 оспорюваного договору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зазначена справа в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України) є малозначною, разом з тим, перевіряючи доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що вони підлягають касаційному оскарженню з підстав, визначених підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга містить посилання на застосування судами попередніх інстанцій норм права - пункту д частини першої статті 141 ЗК України, статті 32 Закону України Про оренду землі без урахування висновків щодо зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, а отже касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, забезпечення якої відповідно до статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів покладено на Верховний Суд.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121680800:01:002:0742, розташованої в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради.

23 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та СВК Рассвет укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради, строком на 20 років, який зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Умовами договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 503,30 грн на рік. При цьому обумовлено, що грошові кошти видаються через касу підприємства. Перелік, кількість та якісні показники натуральної продукції, одержуваної із земельної ділянки, місце, умови, порядок, строки її поставки, а також види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт встановлюються додатковою угодою сторін (пункт 8). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 9). Орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року (пункт 10). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункт 11). Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі унаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом

(пункт 12).

Пунктом 13 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 процент несплаченої суми за кожен день прострочення.

Встановлено, що протягом 2010-2015 років сторони, на підставі пункту 32 договору, щорічно за взаємною домовленістю переглядали розмір орендної плати. Внаслідок укладених між ними договорів про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі збільшено розмір орендної плати: у 2010 році - до 1 306,74 грн, у 2011 році - до 2 631,00 грн, у 2012 році - до 2 294,70 грн, у

2013 році - до 2 729,41 грн, у 2014 році - до 3 529,41 грн, у 2015 році - до 5 389,22 грн.

Згідно з договором про внесення змін до договору оренди землі від 02 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та СВК Рассвет , сторони досягли згоди щодо внесення наступних змін до договору, а саме: змінити розмір орендної плати на 2015 рік, і внести зміни до пункту 8 договору та викласти в такій редакції: 8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 5 389,22 грн на рік .

Протягом 2010-2015 років ОСОБА_1 щорічно отримував оренду плату у повному обсязі у зміненому за домовленістю сторін розмірі.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 09 вересня 2016 року,

СВК Рассвет виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2016 рік у розмірі 525,00 грн, тобто як правильно встановили суди, в неповному розмірі.

Орендну плату за 2017 рік СВК Рассвет , у визначений договором строк -

до 30 грудня 2017 року ОСОБА_1 не виплатило, 04 вересня 2018 року СВК Рассвет направило ОСОБА_1 грошовий переказ у розмірі 4 418,96 грн, який позивач не отримав.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі (зараз і надалі у редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження

№ 61-41932сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 липня

2018 року у справі № 484/3687/16-ц (провадження № 61-33165св18) зазначив, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове не виконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що неповна сплата орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за

2016 рік, та несплата ним орендної плати за 2017 рік, відповідно до положень статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі , не є підставою для розірвання оспорюваного договору, оскільки не носить систематичного характеру, грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини неповної сплати орендодавцеві орендної плати за 2016 року та її несплати у 2017 році, Верховний Суд вважає наявними підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення вимог про розірвання договору оренди землі з ухваленням у цій частині нового судового рішення про їх задоволення.

Посилання СВК Рассвет у відзиві на касаційну скаргу на те, що позивач не звертався до СВК Рассвет з вимогою виплатити орендну плату та ухилявся від її отримання є необгрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, у випадку ухилення орендодавця від отримання орендної плати, орендар, відповідно до частини першої статті 537 ЦК України, не був позбавлений можливості виконати свій обов`язок шляхом внесення належної з нього орендної плати за 2016, 2017 роки на депозит нотаріуса (нотаріальної контори), однак таких дій не вчинив.

Безпідставними є і доводи СВК Рассвет про те, що про належне виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати за 2017 року, свідчить факт направлення

04 вересня 2018 року поштовим переказом ОСОБА_1 грошових коштів з орендної плати за спірний період, оскільки відповідно до умов договору орендна плата за 2017 рік повинна бути сплачена орендарем до 30 грудня 2017 року, крім умовами договору передбачено, що орендар її отримує виключно через касу підприємства.

Щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за умовами договору оренди землі, сторони у встановленій законом формі досягли згоди щодо сплати орендної плати у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 503,30 грн на рік, обчислення якої має здійснюватися з урахуваннями індексів інфляції, а також погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у випадках, передбачених пунктом 12 договору. Протягом 2010-2015 років включно, сторони щороку переглядали розмір орендної плати, зокрема у договорі від 02 серпня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі погодили, що розмір орендної плати на 2015 рік становить

5389,22 грн, у 2016-2017 року сторони не переглядали розмір орендної плати, а тому орендар мав керуватися умовами договору орендної плати, у редакції на момент його підписання сторонами, та відповідно у 2016 та 2017 роках сплачувати ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 503,30 грн з урахуванням індексів інфляції.

Зазначені висновки судів є помилковими, оскільки відповідно до договору

від 02 серпня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі, сторони погодили не лише змінити розмір орендної плати на 2015 рік, а й внести зміни до пункту 8 договору оренди землі, виклавши його у наступній редакції 8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах в розмірі 5 389,22 грн на рік .

Таким чином, буквальне тлумачення змісту договору від 02 серпня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі, свідчить про те, що сторони в письмовій формі внесли зміни до пункту 8 договору, яким передбачили розмір орендної плати - 5 389,22 грн на рік, залишивши без змін інші положення цього договору.

Наведене підтверджується також і тим, що з 2010 року, визначений сторонами розмір орендної плати системно збільшувався, а тому орендна плата у 2016- 2017 роках об`єктивно не могла становити 503,30 грн на рік, як це передбачено умовами договору, у редакції на момент його укладення. Про зазначене свідчать і наступні дії СВК Рассвет , який намагаючись погасити заборгованість перед орендодавцем за 2017 рік, перерахував 04 вересня 2018 року на ім`я

ОСОБА_1 поштовим переказом 4 418,96 грн, що є значно більше від суми орендної плати визначеної згідно з умовами договору оренди землі на момент його укладення - 503,30 грн, обчисленої з урахуванням індексів інфляції.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій здійснено неправильний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати є обгрунтованими.

Разом з тим, заслуговують на увагу і посилання СВК Рассет у відзиві на касаційну скаргу на те, що ОСОБА_1 згідно із заявленими позовними вимогами не просив стягнути з відповідача несплачену орендну плату з урахуванням індексу інфляції, а тому суди першої та апеляційної інстанцій фактично вийшли за межі заявлених позивачем вимог, стягуючи з орендаря заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням інфляційних втрат.

Ураховуючи наведене, рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду

від 22 січня 2020 року підлягають зміні в частині визначеного розміру заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі, що підлягає стягненню з СВК Рассвет на користь ОСОБА_1 , з 6001,97 грн до

14 826,45 грн, з яких:

- заборгованість з орендної плати: за 2016 рік - 4 864,22 грн, за 2017 рік - 5 389,22 грн;

- пеня у розмірі 0,1 процент від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання: за 2016 рік - 2 937,99 грн, за 2017 рік - 1 288,02 грн;

- три процента річних за прострочення виконання грошового зобов 'язання: за 2016 рік - 241,00 грн, за 2017 рік - 106,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області

від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня

2020 рокуу зазначеній частині, з ухваленням нового рішення про задоволенні зазначених позовних вимог.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі неправильно визначили розмір заборгованості з орендної плати за 2016-

2017 роки, а також вийшли за межі заявлених вимог стягнувши з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень у частині визначеного судами розміру заборгованості зі сплати орендної плати, що підлягає стягненню з СВК Рассвет на користь ОСОБА_1 , з 6001,97 грн до 14 826,45 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що за наслідками вирішення касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог його касаційної скарги, зміні підлягає також здійснений судами попередніх інстанцій розподіл судових витрат шляхом покладення судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 4 933,60 грн (1409,60 грн + 2 114,40 грн + 1 409,60 грн).

Керуючись статтями 400 , 409 , 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Розірвати договір оренди землі від 23 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Рассвет , зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру .

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної платизмінити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 14 826,45 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Рассвет на користь ОСОБА_1 судовий збір розмірі 4 933,60 грн .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О . Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко